Право промислової власності

Право промислової власності дає юридичний захист результатам творчої діяльності людини в сфері науки і техніки, що закріплюється відповідним патентом, та захищає певні комерційні інтереси.

Уявлення про систему патентування сформувалося давно, ще у ХVІ-ХІV ст. У цей час королів­ською владою надавалися особливі привілеї особам, які створювали нові галузі промисловості, засновані на імпортних технологіях. Таким особам надавалося виняткове право використовувати нову технологію на тривалий термін, що надавало перевагу в конкурентній боротьбі як компенсацію за забезпечення держави новою галуззю промисловості. Тимчасові права фіксувалися документом, який називався Letters Patent, що означало "відкрита грамота". Це було свого роду офіційне прилюдне оголошення про подаровані права. У продовж часу така система національних привілеїв дещо змінювалася та удосконалювалася, а наприкінці ХІХ ст. 11 країнами в Парижі була підписана основна міжнародна угода в галузі регулювання науково-технічних зв’язків. Паризька Конвенція з охорони прав промислової власності (1883 р.) мала на меті надання більш пільгових умов для патентування винаходів, промислових зразків, реєстрації товарних знаків іноземними громадянами, однак не передбачала створення міжнародного патенту. Міжнародну реєстрацію товарного знаку, що забезпечувало б його охорону в усіх країнах декларувала Мадридська Конвенція, яку в 1891 році підписала більшість країн учасниць Паризької Конвенції. У 1970 році у Вашингтоні було укладено Договір про патентну кооперацію, яким передбачалась можливість укладання та подачі в національне відомство міжнародної заявки у випадках, коли переслідувалося бажання запатентувати винахід в декількох країнах.

Сучасна система патентування через забезпечення винахіднику визнання і матеріальної вигоди призвана стимулювати інноваційну діяльність. Завдяки гарантіям, що передбачаються такою системою для патентовласника, створюються також сприятливі умови і для передачі технологій. Найбільшу важливість в патентній документації має технологічна інформація, яка виконує декілька функцій:

- надає технологічну інформацію, необхідну для дослідницької діяльності. Це може бути напрям вирішення конкретної технологічної проблеми, дані про рівень розвитку техніки, т. ін.;

- допомагає виявляти альтернативні технології з тим аби отримати економічну вигоду, або зменшити шкоду довкіллю;

- дозволяє оцінити конкретну технологію на предмет її впровадження або можливого ліцензування.

Всі переваги інформаційного аспекту, які надає система патентування, можна отримати при умові, що ця система адекватно вписується в адміністративну інфраструктуру країни. При цьому потрібна координація функціонування системи надання патентно-інформаційних послуг з іншими напрямками діяльності уряду, пов'язаними з передачею техно­логій і технологічним розвитком. Таким чином, для ефективного впровадження у виробничу сферу досягнень науково-технічного прогресу і забезпечення інноваційного розвитку всієї економіки необхідно, щоб цілі розвитку країни були відбиті в її системі патентування.

Об'єктами патентування, а отже, і охорони правом промислової власності у відповідності до Паризької Конвенції є:

1) винаходи;

2) корисні моделі;

3) промислові зразки;

4) товарні знаки;

5) знаки обслуговування;

6) фірмові на­йменування;

7) вказівки на джерело;

8) найменування місця походження;

9) припинення недобросовісної конкуренції.

Право промислової власності вже давно визнається і використовується в економічно розвинених країнах, а в теперішній час розглядається як важливіший інструмент технологічного переозброєння і економічного зростання. Багато країн, які розвиваються, також розуміють, що в їх інтересах створення та зміцнення національної системи права промислової власності. Є дві основні взаємозалежні причини, з яких країни ухвалюють закони, спрямовані на охорону права промислової власності. Одна з них — необ­хідність законним чином оформити моральні і економічні права авторів інтелектуальної власності, а інша — прагнення стимулювати творчу активність людей, поширювати впровадження її результатів, а також заохочувати чесну торгівлю. Наприклад:

- право на здобуття патенту на винахід стимулює вкладення грошей і зосередження людських ресурсів в області досліджень і розробок;

- надання патенту стимулює вкладення коштів в промислове впровадження винаходу;

- офіційна публікація патенту розширює всесвітній фонд документальних джерел технологічної інформації;

- право на товарний знак захищає підприємства від нерозбірливих в засобах конкурентів, які прагнуть отримати прибуток шляхом обману споживача.

Право промислової власності в Україні охоплює такі об’єкти: винахід, корисну модель, промисловий зразок, та, як вважають деякі науковці, торговельну марку і раціоналізаторську пропозицію.

Об'єкт винахід

Винахід – це нове рішення технічних задач, результат творчої діяльності людини у сфері науки і техніки. Прийнято розрізняти винаходи, об'єктами яких є продукти, і винаходи, які відносяться до способів. Не всі винаходи, однак, патентоспроможні. Як правило, згідно із Цивільним Кодексом України, для того, щоб винахід був патентоспроможним, він має бути новим, містити певний рівень винахідницької творчості (іншими словами, він має бути неочевидним) і бути застосовним у виробництві. Ці три вимоги інколи називаються критеріями патентоспроможності.

Критерії новизни і неочевидності враховуються стосовно певної дати, як правило, дати реєстрації заявки. Але в одному випадку той факт, що ці критерії на момент реєстрації заявки вже відсутні, не має значення. Цей випадок передбачений Паризькою конвенцією і полягає в наступному: у разі, якщо заявка, що подається даною особою з приводу конкретного винаходу, є не першою заявкою цього ж заявника на цей винахід, бо була раніше зареєстрована в іншій країні, то буде достатнім, аби критерії новизни і неочевидності винаходу дотримувалися на момент реєстрації першої заявки. Іншими словами, заявка матиме пріоритет перед будь-якими заявками, поданими іншими заявниками в період між датами першої і другої заявок за умови, що цей період не перевищує 12 міс. Унаслідок існування такого пріоритету перевага, що забезпечується заявникові даним чином, називається правом пріоритету.

Охоронний документ, який засвідчує про пріоритет, авторство і право власності на винахід називають патент на винахід.

Захист, який забезпечує патент на винахід, означає, що будь-який, хто бажає використовувати винахід, повинен отримати дозвіл на його використання від особи, що отримала патент (так званого патентовласника). Такий захист обмежений в часі і для винаходу складає 20 років.

Ліцензія – це дозвіл власника патенту (ліцензіара) іншій особі (ліцензіату) на комерційне використання винаходу. Якщо хто-небудь використовує запатентований винахід без такого дозволу, то він здійснює протизаконний акт.

Права на захист винаходу і відповідний механізм захисту не обмовляються в патенті, - вони відбиті в патентному законодавстві країни, що видала патент на винахід. Проте існують виключення з цього правила, тому що патентне законодавство передбачає випадки, коли запатентований винахід може використовуватися без дозволу патентовласника, наприклад урядом або від імені уряду на користь суспільства або у надзвичайних обставинах.

В українському законодавстві існують такі поняття, як секретний і службовий винахід. Секретним визнається винахід, що містить інформацію, віднесену до державної таємниці, згідно Закону України «Про державну таємницю».

Винахід, створений працівником на підприємстві при виконанні забов’язань за трудовим договором з використанням досвіду, виробничих знань і секретів виробництва та оснащення роботодавця – це службовий винахід.

Об'єкт корисна модель

Корисна модель – це назва, вживана до деяких винаходів в області механіки. Тому об'єктом корисних моделей може бути продукт або пристрої. Корисні моделі відрізняються від винаходів двома головними аспектами: по-перше, більш низьким винахідницьким рівнем; по-друге, коротшим терміном охорони (10 років). Документ, що видається винахідникові в разі корисної моделі, теж може бути названий патентом. Але тоді, аби відрізняти його від патенту на винахід, завжди потрібно вказувати, що це патент на корисну модель.

Об'єкт промисловий зразок

Промисловий зразок — це декоративне, або естетичне вирішення зовнішнього вигляду виробу. Декоративне рішення може стосуватися форми, структури і (або) кольору виробу і бути орієнтовано на візуальне сприйняття. Аби промисловий зразок підлягав охороні, він має бути новим і оригінальним. Також зразок обов’язково має бути відтворним промисловим способом. Якщо цей момент відсутній, то виріб швидше є витвором мистецтва і охороняється законом про авторське право, а не законами про охорону прав промислової власності.

Промислові зразки зазвичай захищені проти неправомочного їх копіювання або імітацій, документ, що засвідчує захист, називають патентом на промисловий зразок. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на промисловий зразок – 15 років.

Розвиток мистецтва дизайну останніми роками привів до того, що споживачі стають усе більш зацікавлені в тому, аби вироби, які вони купують, були не лише корисними, але і привабливими в естетичному плані. Це, з одного боку, заставляє виробників вкладати в дизайн все більше засобів, а з іншої — викликає необхідність захисту результатів творчої праці дизайнерів за допомогою реєстрації відповідних зразків. Охорона промислових зразків не лише сприяє досягненню загальних цілей розвитку тієї або іншої країни — в ній зацікавлені і промисловість, і компанії-розробники, і споживачі. З позицій промисловості найбільш важливими моментами в охороні зразків є можливість виявлення недобросовісної конкуренції. У цій ситуації діяльність інших компаній, що займаються продажем таких же товарів, істотно обмежується. Якщо має місце недобросовісна конкуренція, то на користь інших компаній перешкодити їй або добитися її анулювання. Компанії-розробники зацікавлені в охороні промислових зразків у зв'язку з можливістю окупити витрати на розробку, виробництво і продаж продукту. При чому прибуток, що отримується завдяки охороні зразка, може бути не настільки відчутним, як забезпечувана репутація компанії в області розро­бки нових і естетично привабливих виробів. Інтереси споживачів задовольняють дві основні функції промислових зразків. Це – стимулювання споживчого попиту за допомогою додання товарам естетичної привабливості та підвищення міри корисності виробів.

У той же час істотні переваги від охорони промислових зразків можна отримати, лише якщо будуть дотримані наступні умови:

- недопущення необґрунтованої охорони. Коли зразку представляється охорона, він перестає бути загальним надбанням, а наслідками є обмеження свободи торгівлі і конкуренції товарів, вироблених по цьому зразку;

- недопущення тривалої охорони. Суспільство зацікавлене в тому, аби охорона не тривала довше за термін, необхідний для здобуття власником зразка достатнього прибутку, після цього терміну має бути дозволена конкуренція;

- недопущення "зайвої" охорони. Охорона невживаних зразків закриває доступ до товарів, які по ним виробляються або можуть вироблятися. Отже, якщо зразок не використовується, то інші виробники повинні мати право на його використання, і власника зразка треба так чи інакше переконати відмовитися від охорони такого зразка;

- недопущення зайвого об'єму охорони. Коли об'єм охорони встановлюється таким чином, що захисту підлягає лише використання даного зразка стосовно конкретних виробів, які передбачалися його розробником, то це не може протидіяти використанню цього зразка для інших виробів. Таким чином, інші компанії можуть доопрацьовувати відомий зразок і застосовувати його з подальшою вигодою, не порушуючи при цьому права інтелектуальної власності.

Об'єкт товарний знак

Товарний знак (торгова марка) — це символ, який вказує, хто несе відповідальність за пропоновані споживачу товари. Однакові товари можуть виготовлятися різними виробниками і поширюватися різними продавцями, і всі вони можуть використовувати свої товарні знаки. Якщо покупець задоволений покупкою, наступного разу він керуватиметься швидше за все просто товарним знаком, при цьому споживачу неважливе, кому він належить. Іншими словами, конкуруючі товари розрізнятимуться єдино по товарних знаках. Аби це працювало на практиці, товарні знаки мають бути не лише різними, але і ясно відмітними один від одного.

Об’єктом товарного знака є позначення (слова, літери, цифри, кольори і т.і.) чи їх комбінація. Інколи як товарний знак використовується ціла фраза або гасло. Часто товарними знаками служать мальовані емблеми, без яких-небудь слів. Деякі товарні знаки виступають як невід'ємна частина товару, наприклад особливий вигляд кромки тканини або особлива форма шийки пляшки. Цей останній приклад важливий, оскільки він показує, що товарні знаки можуть бути тримірними.

Коли товарний знак пов'язаний з наданням послуг, його називають знаком обслуговування. Знаки обслуговування використовуються готелями, ресторанами, авіакомпаніями, туристичними агенціями, агентствами по прокату автомобілів, пральнями і хімчистками.

Товарний знак служить кільком цілям:

- виступає орієнтиром при виборі того або іншого товару. В цьому випадку вибір споживача ґрунтується на очікуваних властивостях товару (розмір, вага, колір, аромат, смак, довговічність, ефективність в експлу­атації і т.і.);

- дає можливість виробникам розпізнавати свої товари, коли ті вже перейшли в розпорядження інших власників, наприклад, магазинів, які їх продають;

- дозволяє контролюючим організаціям розпізнати власника товарного знака для контролю якості виробленої їм продукції. Для цього потрібно в реєстрі товарних знаків визначити, на чиє ім'я зареєстрований даний товарний знак.

Нарешті, функцією товарного знаку вважається і те, що він дозволяє відрізняти товари одного виробника від схожих товарів іншого виробника. Це відноситься, перш за все, до товарних знаків, що включають назву фірми або відому споживачеві емблему.

Лише порівняно недавно товарні знаки стали визнаватися як вид власності, що дозволяє робити кроки по їх захисту. Законодавство про товарні знаки передбачає, що такий захист може здійснюватися наступним чином:

а) шляхом доказу факту реєстрації, яка є доказом права на всі процесуальні дії;

б) наданням права заборони на використання товарних знаків дру­гими особами без дозволу офіційних власників, або право заборони фальшивого маркування. Це приносить величезну користь виробнику і веде до розширення торгівлі, не порушивши жодним чином захищеність прав споживача.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать власнику відповідного свідоцтва, власнику Свідоцтва міжнародної реєстрації, а також особі, торговельну марку якої визнано добре відомою.

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом 10 років, зазначений строк може бути продовженим щоразу на десять років.