Модель фіксованої ціни Мандела-Флемінга

Модель Мандела-Флемінґа, пояснює основні макроекономічні взаємозв’язки у малій відкритій економіці у короткостроковому періоді за умови незмінного рівня цін. Дана модель враховує вплив на стан національної економіки іноземного сектора (наприклад, міжнародної торгівлі та фінансів). У моделі Мандела-Флемінґа робляться такі припущення:

1) обсяг експорту знаходиться у оберненій залежності від обмінного курсу, тобто при знеціненні національної валюти вітчизняні товари на світовому ринку стають дешевшими, а отже попит на них зростає;

2) обсяг імпорту знаходиться у прямій залежності від величини доходу (ВВП), тобто чим вищий дохід, тим більший попит резидентів на всі товари, враховуючи імпортні.

3) рух капіталу визначається різницею між процентною ставкою усередині країни та на світовому ринку, тобто чим вищою є віддача від вітчизняних активів у порівнянні із іноземними активами, тим більшим буде приплив капіталу, і тим меншим - його відплив.

У моделі Мандела-Флемінґа, як і в моделі IS-LM, розглядається ринок товарів та послуг і фінансовий ринок, стан рівноваги на яких можна описати за допомогою системи рівнянь:

Y = C(Y - T) + I(i) + G + NX(е, Y),

М/Р = L( i, Y) (4),

де екзогенними вважають такі змінні: податки (T) і державні видатки (G), пропозицію грошей (М), рівень цін (Р) та світову процентну ставку (і*). Ендогенними ж є такі змінні, як дохід Y і обмінний курс (е).

Важлива роль у моделі Мандела-Флемінґа приділяється мобільності капіталу (ступеню свободи, з яким капітал переміщується із однієї країни у іншу у відповідь на зміну процентної ставки). Розрізняють чотири види мобільності капіталу:

·нульова мобільність капіталу, за якої міжнародні потоки капіталу не реагують на коливання процентної ставки усередині країни.

·низький ступінь мобільності капіталу означає, що зміна величини (і-і*) суттєво впливає на зміну міжнародних потоків капіталу;

·високий ступінь мобільності капіталу, за якого капітал є чутливим навіть до незначної зміни величини (і-і*);

·абсолютна мобільність капіталу, коли капітал вільно переміщується із однієї країни в іншу, чутливо реагує навіть на незначні коливання у різниці між внутрішньою і міжнародною процентними ставками.

Окрім ступеня мобільності капіталу, внутрішню процентну ставку певною мірою визначає світова процентна ставка. Слід враховувати також вплив різних видів валютного курсу (фіксованого чи плаваючого) на ефективність стабілізаційної політики.

Отже, модель Мандела-Флемінґа, враховує вплив на стан національної економіки іноземного сектора також. Підсумовуючи, слід зазначити, фіскальна політика в умовах фіксованого валютного курсу впливає на сукупний дохід, і, чим вища мобільність капіталу, тим ефективнішими є заходи фіскальної політики. За плаваючого валютного курсу інструменти фіскальної політики є дієвими лише у випадку нульової або низької мобільності капіталу.
Згідно з цією моделлю, наслідки будь-якої макроекономічної політики у малій відкритій економіці залежать від установленої в країні системи обмінних курсів — фіксованого чи повністю вільного плавання.

За умов вільного плавання курсу до очікуваних наслідків призводить лише кредитно-грошова політика, вплив стимулювальної бюджетно-податкової політики зводиться нанівець зростанням курсу національної валюти.

За фіксованого курсу обміну на дохід впливає бюджетно-податкова політика, а механізм дії на економіку монетарної політики не спрацьовує, оскільки зміни пропозиції грошей підпорядковані завданню підтримки курсу національної валюти на заявленому рівні. Для отримання позитивних наслідків монетарної експансії її необхідно доповнювати заходами девальвації.
Модель Мандела-Флемінга підтверджує, що зовнішньоторговельні обмеження виправдані з точки зору зростання доходу і поточного рахунка платіжного балансу лише за умов фіксованого курсу обміну валют і лише в короткостроковому періоді.