Модульний контроль 1 (комплексна контрольна робота за темами 1-3) 2 страница

Рис.1.2. Економічні рівні міжнародної економіки

Рис.1.3. Територіальні рівні міжнародної економіки

Рис.1.4. Рівні міжнародної економіки за суб’єктами

Принципи зовнішньоекономічної діяльності України визначені у Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”:

- суверенітет народу України;

- свобода зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів;

- юридична рівність і недискримінація;

- верховенство закону;

- рівний захист інтересів українських та зарубіжних суб’єктів;

- еквівалентність обміну, недопустимість демпінгу.

Суб’єкти МЕВ — це їх учасники, які здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх переважно економічних інтересів.

Основними суб’єктами МЕВ є фізичні та юридичні особи.

- Фізичні особи — це особи, які наділені правоздатністю та діє­здатністю, переважно виступають як комерсанти або підпри­ємці;

- Юридичні особи — це об’єднання, які наділенні відокремле­ним майном, діють від свого імені і в межах свого майна, мають права та обов’язки і від свого імені виступають як сторона громадських відносин (все це закріплено в установчих до­кументах юридичної особи, підсилено власною печаткою та відо­бражено на банківському рахунку).

Юридичними особами, які беруть участь у МЕВ, є підприємс­тва, держава та її установи, міжнародні організації.

Діяльність підприємств в міжнародній сфері виявляється в: а) купівлі іноземних факторів виробництва; б) продажу виробленої продукції на міжнародному ринку; в) операціях на міжнародних фінансових ринках.

Специфічними суб’єктами МЕВ є міжнародні підприємства:

- Багатонаціональні корпорації (міжнародні за капіталом, управлінням та сферами діяльності);

- Міжнародні спільні підприємства (підприємства, які об’єднують різнонаціональних партнерів в інвестуванні, управлінні підприємством, розподілі прибутків та ризиків).

- Держава — як суб’єкт міжнародних економічних відно­син це суверене утворення, яке володіє верховною владою на своїй території та незалежністю відносно до інших держав.

Державні установи, підприємства купують на світовому ринку продукцію та послуги; постачають економічним суб’єктам із інших країн товари. Крім того національні держави покликані створювати для вітчизняних підприємців сприятливі умови виходу на міжнаро­дні ринки. Таким чином держава реалізує як пряму участь у МЕВ (через міждержавні стосунки, державні підприємства, державні ор­гани), так і побічну (формування умов для здійснення МЕВ всіма іншими учасниками).

Кожна держава має інститути, які прямо, чи побічно впливають на стан МЕВ. Серед таких інститутів:

- Міністерство іноземних справ — сприяє визначенню зовніш­ньоекономічних орієнтирів країни, забезпеченню зовніш­ньоекономічних інтересів національних експортерів та імпортерів;

- Департамент зовнішньоекономічних зв’язків Міністерства економіки— здійснює функції регу­лювання та контролю у галузі зовнішньої торгівлі; розробляє прое­кти торгових угод і конвенцій з питань зовнішньої торгівлі; прово­дить переговори з іноземними державами; займається питаннями митної політики; видає експортні та імпортні ліцензії;

- Національний банк України — впливає на зовнішньоекономі­чну діяльність економічних суб’єктів валютно-фінансовими ін­струментами і насамперед, регулюванням курсу національної ва­люти. Останній безпосередньо впливає на експортно-імпортні по­токи.

Міжнародні організації — формування та об’єднання, які приймають участь в МЕВ залежно від цілей, завдань та напрямків їх діяльності. Міжнародні організації систематизують за наступ­ними ознаками:

- юридична природа (міжурядові, поза урядові)

- склад учасників (універсальні, регіональні)

- масштаби діяльності (загального характеру, спеціальної ком­петенції)

- характер діяльності (координуючі, оперативної дії, консульта­тивні)

- термін діяльності (постійної дії, періодичної дії, тимчасові)

Деякі міжнародні організації, акумулюють значні кошти і ма­ють відповідні повноваження. Вони істотно впливають як на розви­ток тієї чи іншої сфери міжнародної діяльності, так і на національ­ний економічний розвиток.

1.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 1

Питання для обговорення

1. Сутність МЕВ та основні визначення.

2. Світове господарство як об’єкт МЕВ.

3. Форми МЕВ їх характеристика та взаємозв’язок.

1.3. Термінологічний словник

Відкритість економіки країни — взаємодія національної економіки із зовнішнім світом. Це поняття, яке протилежне категоріям “замкнутість національної економіки”, “самодостатність національного господарства”. Рівень відкритості національної економіки залежить від характеру і величини обмежень, які заважають руху товарів, капіталів, робочої сили в країну та із країни.

Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності —процес зменшення або повної ліквідації різного роду обмежень та перешкод, які гальмують рух товарів, капіталів, послуг, робочої сили через кордон країни, Лібералізація, зокрема, приводить до посилення конкуренції між національними та зарубіжними виробниками.

Міжнародна економіка — теорія, яка описує закономірності взаємодії економічних суб’єктів із різних країн.

Міжнародні економічні відносини — торговельні, валютно-фінансові та інші економічні відносини, які виникають між економічними суб’єктами із різних країн.

Міжнародна кооперація — об’єднання зусиль, виробничих ресурсів господарських суб’єктів із різних країн у здійсненні певних видів економічної діяльності.

Міжнародна спеціалізація — концентрація виробничих ресурсів країни, її резидентів на певних видах економічної активності.

Міжнародний поділ праці (МПП) — поділ праці між країнами. МПП забезпечує зростання суспільної продуктивності праці та сприяє економії робочого часу в масштабах всієї світової економіки. Основою МПП є економічно вигідна спеціалізація окремих країн.

Форми МЕВ — міжнародна торгівля; міжнародна міграція капіталу; трудова міграція між країнами; валютні відносини і розрахунки; міжнародні економічні інтеграційні процеси, науково-технічне співробітництво країн.

Інтернаціоналізація виробництва — формування інтернаціонального процесу виробництва, зростання виробничої взаємозалежності країн, їх економічних суб’єктів.

Принципи організації міжнародних економічних відносин (МЕВ) — сукупність міжнародних правил поведінки учасників МЕВ (суверенітет, взаємна вигода, добросовісне виконання міжнародних зобов’язань тощо).

Рівні МЕВ — форми зв’язків між суб’єктами МЕВ, які розрізняються між собою тривалістю, інтенсивністю взаємодії (економічні контакти, взаємодія, співробітництво, міжнародна економічна інтеграція).

Суб’єкти МЕВ — це їх учасники, які здатні відносно незалежно діяти в міжнародному економічному середовищі з метою реалізації своїх переважно економічних інтересів. Суб’єктами МЕВ є: домогосподарства і окремі фізичні особи, підприємства, держава і державні органи, міжнародні організації.

Інтернаціоналізація капіталу — процес взаємопереплетіння та об’єднання капіталу із різних країн. Формами інтернаціоналізації капіталу є міжнародний обмін підприємницьким і позичковим капіталами.

1.4. Інформаційні джерела

1. Дадалко В.А. Международные экономические отношения: Учеб.пособие. – Мн.: «Армита-Маркетинг, Менеджмент», 2000. –С.73-110.

2. Міжнародна економіка.Навчальний посібник/ За ред.Козака Ю.Г., Новацького В.М. – К.:Центр навчальної літератури, видавництіо “АртЕК”, 2002. – С.9-19.

3. Мировая экономика: Учебн.пособие для вузов/ Под ред.проф. И.П.Николаевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – С.98-119.

4. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.:КНЕУ, 2003. – С.47-55.

5. Світова економіка: Підручник/ А.С.Філіпенко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та ін. - 2-е вид., стереотип. – К.:Либідь, 2001. – С.14-56.

Тема 2. Національні економіки та їх взаємодія

2.1. Методичні поради до вивчення теми

Вся сукупність національних економік у світі складає бли­зько 200 держав. Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний ва­лютний форд, Світовий банк дають найбільш повну характерис­тику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє со­ціальним і демографічним аспектам розвитку країн. Для Світового банку важливою є оцінка ступеня економічного розвитку країн.

Для розуміння і оцінювання відмінностей між національними економіками, визначення їх місця та перспектив розвитку в системі світового господарства, актуальною проблемою в теорії та практиці МЕВ є їх систематизація за різними ознаками.

Країни можуть бути систематизовані за регіональною (геогра­фічною) ознакою: європейські (західно-, східно-, південно-, півні­чно-); північноамериканські (США, Канада, Мексика), південно­американські, країни Близького Сходу, Східної, Південно-Східної та Південної Азії, африканські (північно-, центрально-, південно-, західно-) тощо. Але така систематизація дає досить різноманітні за складом групи країн.

Систематизація країн за організаційною ознакою розподіляє країни по групах в залежності від участі в міжнародних організа­ціях, конференціях, нарадах тощо.

Використовується також поділ країн на таких три групи, як:

1. Промислово розвинені країни — 24 високорозвинені кра­їни. Найпотужнішу групу серед цих країн складають країни так званої “Великої сімки”. Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія, які виробляють найбільші обсяги ВВП у всьому світі і зосереджують у своїх руках значну частину міжнаро­дної торгівлі.

2. Країни з перехідною економікою - 28 країн Центральної та східної Європи та колишнього Радянського Союзу, що здійсню­ють перехід від адміністративно-командної до ринкової економіки: Азербайджан, Білорусь, Боснія та Герцеговина, Болгарія, Вірменія, Грузія, Естонія, Казахстан, Молдова, Польща, Росія, Румунія, Уз­бекистан, Україна та інші. У цій групі є підгрупа, яка має суттєві досягнення у реформуванні національних господарств. До цієї під­групи належать: Польща, Словаччина, Словенія, Угорщина та Че­хія.

3. Країни, що розвиваються - 132 країни Азії, Африки, Ла­тинської Америки. Через їх велику кількість і особливості соціа­льно-економічного розвитку національних економік ці країни зде­більшого систематизують за регіонами з урахуванням їх географіч­ного положення.

Характерною ознакою розвитку МЕВ є інтернаціоналізація господарського життя, тобто об’єктивний процес зближення на­ціональних економік, що проявляється у зростанні виробничої вза­ємозалежності економічних суб’єктів із різних країн, міжнародного товарообігу, руху капіталів і робочої сили. Інтернаціоналізація гос­подарського життя таким чином передбачає зростання міжнародної мобільності готових виробів та факторів виробництва.

Учасники міжнародних економічних відносин, діють як відносно незалежні суб’єкти. Але всі вони знаходяться під впливом середовища МЕВ, тобто різноманітних факторів (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурного оточення і т. ін.), які потребують від діючих осіб корегування своїх дій. Кожний з суб’єктів МЕВ є “відкритою системою”, яка зале­жить від зовнішнього світу. Дія факторів може мати для різних суб’єктів різний характер впливу: прямий або побічний. Фактори прямого впливу — безпосередньо впливають на операції суб’єктів МЕВ, з одного боку, а з іншого — зазнають такої ж дії від учасни­ків МЕВ (постачальники, трудові ресурси, законі та установи дер­жавного регулювання, споживачі, конкуренти). Фактори побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях (стан економіки країни, міжнародні події, соціально-культурні фактори і т.д.). різноманіт­ність зовнішніх факторів вимагає їх структуризації, підходи до якої можуть бути різними. Але найбільш доцільною є систематизація факторів за такими ознаками - політико-правові, економічні, соціа­льно-культурні, інфраструктурні. Таким чином, під середовищем МЕВ розуміють зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ полі­тико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.

Особливостями середовища МЕВ є:

1. Взаємозв’язок політичних, правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних елементів середовища;

2. Відносна невизначеність середовища, що потребує інформо­ваності, аналізу та розуміння різних подій від суб’єктів МЕВ з подальшим рішенням щодо можливості впливу на фактори середовища або необхідності пристосування до них;

3. Динамічне протиріччя — з одного боку, середовищу МЕВ притаманна стабільність, яка обумовлена економічною, політико-правовою, та соціально-культурною стабільністю країн, а з іншого — динамічність та рухливість (розвиток інтеграційних процесів, інформаційно-комунікаційних систем).

Характеризуючи фактори політико-правового середовища МЕВ, зазначимо, що взаємозв’язок політики та економіки у сфері МЕВ виявляється більш чітко, ніж у рамках національних еконо­мік. За політичних мотивів держави можуть, з одного боку, нада­вати одна одній преференції, інтегруватися, а з іншого — викорис­товувати тарифні та нетарифні бар’єри, ембарго, бойкоти або бло­кади. Основні елементи правового середовища наведені на Рис.2.1.

Для суб’єктів МЕВ важлива політична стабільність в країнах, де вони займаються економічною діяльністю. За сучасних умов до­сягнення абсолютної політичної стабільності неможливо, тому уча­сники МЕВ можуть стикатися з ризиком експропріації свого майна, припинення торговельних і валютно-фінансових операцій, загаль­ною нестабільністю в тому чи іншому регіоні. Види політичних ризиків, які впливають на міжнародні економічні відносини наведені на Рис.2.2.

Підприємці, які виходять на зовнішній ринок, повинні врахову­вати правові норми, які регулюють підприємницьку діяльність в межах конкретного зарубіжного ринку; норми екології, контроль за дотриманням стандартів якості і безпеки товарів тощо.

Рис.2.1. Основні елементи правового середовища

Вивчення факторів економічного середовища вимагає від суб’єктів МЕВ уваги до загального рівня розвитку економіки від­повідної країни, рівня і розподілу доходів в ній, характеру витрат і заощаджень населення тощо (Рис.2.3).

Фактори соціально-культурного середовища МЕВ багато в чому визначають індивідуалізацію попиту зарубіжних клієнтів, ставлення до праці фахівців, поведінку підприємців на фінансових ринках тощо. Економічна поведінка людини в тій чи іншій країні базується на її фізіологічних, психологічних та інших особистих особливостях.

Соціальна поведінка людей визначається конкретними групо­вими нормами. Групи людей формуються внаслідок природжених факторів (стать, сім’я, вік, каста, етнос, раса, національність) або тих, що людина здобуває в процесі навчання, виховання тощо (ре­лігія, політична орієнтація, професія).

Існує наступна закономір­ність — чим більш розвиненим є суспільство, тим більше значення опановують фактори, надбані в процесі життя людини.

Рис.2.2. Види політичних ризиків

Сукупність норм, на яких базуються різні дії тієї чи іншої групи можна назвати культурою даної групи.

Інфраструктурне середовище пронизує та впливає на розви­ток всіх інших умов функціонування суб’єктів МЕВ. Найважливі­шими складовими елементами інфраструктури МЕВ є:

- міжнародний транспорт;

- міжнародні інформаційно-комунікаційні системи.

Транспортна частина охоплює всі існуючи транспортні засоби та транспортні шляхи світу. Розвиток транспорту є однією з перед­умов поглиблення процесу міжнародної інтеграції оскільки сприяє зменшенню відстаней у сучасному світі.

Основа розвитку інфраструктурного середовища МЕВ — інфо­рмаційно-комунікаційні системи. Інформаційно-комунікаційні сис­теми — сукупність засобів збирання, збереження, обробки та пере­дачі інформації. Сучасні

Рис.2.3. Показники економічного розвитку країни

засоби передачі інформації, що базуються на супутниковому зв’язку дозволяють передавати будь-які обсяги інформації на будь-яку відстань в короткі відрізки часу. Форму­вання на їх основі глобальних інформаційних систем (Інтернет) стає, з одного боку, найважливішим сучасним фактором розвитку міжнародних економічних відносин, а з іншого — такі системи стають новим “віртуальним” середовищем глобальних економічних відносин.

В матеріальному вигляді інформаційно-комунікаційні системи в МЕВ — це мережі інформаційних агентств, що розташовані по всьому світу, які збирають інформацію, класифікують її, кодують та передають користувачам. Найбільш впливовими міжнародними інформаційними агентствами є: Рейтер, Доу-Джонс Телерейт, Блумберг. Агенція Рейтер цілодобово збирає данні та економічну інформацію в режимі реального часу із 180 міжнародних бірж, ринків цінних паперів та 4000 організацій в 80 країнах світу.

2.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 2

Питання для обговорення

1. Сукупність національних економік.

2. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

3. Взаємодія політики та економіки в МЕ.

4. Сучасні тенденції в конкурентному середовищі.

2.3. Термінологічний словник

Економічне середовище МЕВ — чинники економічного характеру, які впливають на дії учасників МЕВ. До таких чинників відносяться, зокрема, структура національного господарства країн, рівень їх економічного розвитку, величина валового продукту на душу населення.

Інфраструктурне середовище МЕВ — галузі, види економічної активності, які забезпечують діяльність суб’єктів МЕВ (міжнародний транспорт, шляхи, засоби зв’язку).

Політичне середовище МЕВ — сукупність політичних чинників, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ (політичні інтереси, мотиви держав; політичні устрої країн; політичні ризики).

Правове середовище МЕВ — нормативно-законодавча база, що впливає на поведінку учасників МЕВ (трудове, антимонопольне, податкове законодавство, загально-правове середовище тощо).

Соціально-культурне середовище МЕВ — система соціально-культурних факторів, які визначають поведінку суб’єктів МЕВ )соціальні нормі поведінки людей, їх цінності в різних країнах; нормі ділової етики; звички у праці тощо).

Середовище МЕВ — зовнішні по відношенню до суб’єктів МЕВ політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні чинники.

Фактори середовища МЕВ прямого впливу — безпосередньо впливають на дії суб’єктів МЕВ. До цих факторів відносяться постачальники, споживачі, працівники, конкуренти, закони та установи державного регулювання.

Фактори середовища МЕВ побічного впливу — не мають безпосереднього значення для функціонування суб’єктів МЕВ, але відбиваються на їх діях. До цих факторів відносяться стан економіки країни, міжнародні політичні події, соціально-культурні чинники.

Міжнародна економічна система — сукупність елементів світової економіки з властивими їм характеристиками, у процесі взаємодії яких виникають загальні властивості та якості, закони і закономірності функціонування цієї системи.

2.4. Інформаційні джерела

1. Дадалко В.А. Международные экономические отношения: Учеб.пособие. – Мн.: «Армита-Маркетинг, Менеджмент», 2000. –С.73-110.

2. Міжнародна економіка.Навчальний посібник/ За ред.Козака Ю.Г., Новацького В.М. – К.:Центр навчальної літератури, видавництіо “АртЕК”, 2002. – С.9-19.

3. Мировая экономика: Учебн.пособие для вузов/ Под ред.проф. И.П.Николаевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – С.98-119.

4. Новицький В.Є. Міжнародна економічна діяльність України: Підручник. – К.:КНЕУ, 2003. – С.47-55.

5. Світова економіка: Підручник/ А.С.Філіпенко, О.І.Рогач, О.І.Шнирков та ін. - 2-е вид., стереотип. – К.:Либідь, 2001. – С.14-56.

Тема 3. Міжнародна економічна діяльність

3.1. Методичні поради до вивчення теми

Інтернаціоналізація капіталу є передумовою процесу інтернаці­оналізації виробництва і навпаки.

Основою інтернаціоналізації господарського життя є міжнаро­дний поділ праці (МПП), як обмін між країнами факторами та ре­зультатами виробництва у певних кількісних і якісних співвідно­шеннях. МПП є безпосереднім продовженням суспільного поділу праці за родом діяльності та його просторової диференціації. Фор­мами МПП є міжнародна спеціалізація та кооперація. Вирізняють предметну, подетальну і технологічну спеціалізацію окремих країн, груп країн або регіонів світу. Розвиток міжнародної спеціалізації обумовлює розвиток видів та форм міжнародної кооперації — між­галузевої, внутрішньогалузевої, окремих підприємств. МПП за ро­дом діяльності розвивається за двома напрямками: вертикальним та горизонтальним. Вертикальне — спостерігається, коли різні вироб­ники формують однолінійний технологічний ланцюг та виконують ряд послідовних виробничих операцій. Горизонтальний поділ праці передбачає виготовлення окремими виробниками компонентів, які поєднуються у технологічно та технічно складному виробі. Гори­зонтальний та вертикальний міжнародний поділ праці на міжнаро­дному рівні реалізується як загальний (між крупними групами га­лузей), частковий (відокремлення крупних груп галузей на менш агреговані галузі та підгалузі) і одиничний (внутрішньогалузевий поділ та всередині підприємства).

Таким чином, МПП це взаємопов’язаний процес спеціалізації окремих країн, підприємств та їх об’єднань на виробниц­тві окремих продуктів або їх частин з кооперуванням виробників задля спільного випуску кінцевої продукції.

Історично МПП виникає як система, основним структурним елементом якої були національні господарські комплекси. На поча­ткових стадіях розвитку світогосподарські зв’язки зводились до відносин обігу, перш за все товарного, пізніше — міграції капіталу та робочої сили. Таким чином, міжнаціональні економічні відно­сини з’явились як похідні, вторинні відносно розвитку суспільного поділу праці всередині країн.

Виникнення та подальший розвиток МПП здійснюється під впливом цілої низки різноманітних факторів, які можливо система­тизувати за такими ознаками:

- Природно-географічні — відмінності у кліматичних умо­вах, економіко-географічному положенні, забезпеченості природними ресурсами;

- Соціально-економічні — характеристики робочої сили, нау­ково-технічний потенціал, виробничий апарат. Масштаби і серій­ність виробництва, темпи створення об’єктів виробничої і соціаль­ної інфраструктури, особливості історичного розвитку, виробничих і зовнішньоекономічних традицій, соціально-економічний тип на­ціонального виробництва і зовнішньоекономічних зв’язків, полі­тичні фактори країн;

- Науково-технічний прогрес — розширення та поглиб­лення науково-дослідних та конструкторських робіт, прискорення темпів морального зносу, збільшення оптимальних розмірів під­приємств, технологічна диверсифікація.

Взаємодія різних факторів в умовах цивілізаційного розвитку визначає роль країни у МПП та її місце у світогосподарських зв’язках. Значення та роль окремих факторів на тому чи іншому етапі глобального розвитку може мати різноспрямований вплив або неоднакову силу цього впливу.

Важливою категорією міжнародної економіки є світове госпо­дарство (СГ) — сукупність національних економік, які знахо­дяться в тісній взаємодії та взаємозалежності.

В своєму розвитку СГ пройшла довгий шлях. Можна виділити 4 основних етапи цього розвитку:

1. Великі географічні відкриття ХV—ХVІ століть — промис­лова революція (кінець 18 — початок 19 ст.).

2. Промислова революція — кінець ХІХ—початок ХХ ст.

3. Кінець ХІХ—початок ХХ ст. — 60-ті роки ХХ ст.

4. 60-ті роки ХХ ст. — теперішній час.

До особливостей сучасного етапу розвитку світового господар­ства відносяться:

- лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків країн. Зняття бар’єрів на шляху переміщення капіталів, робочої сили, товарів між державами.

- активно проявляється тенденція до уніфікації та стандартиза­ції в різних галузях міжнародного соціально-економіч­ного життя. Все ширше застосовуються єдині для усіх країн стан­дарти на технологію, екологію, діяльність фінансових організацій, бухгалтерську і статистичну звітність. Міжнародні економічні установи впроваджують єдині критерії макроекономічної політики, відбувається уніфікація вимог до податкової політики, до політики в галузі зайнятості та ін.;

- розвиток процесу транснаціоналізації виробництва. Економі­чна діяльність все більше зосереджується в транснаціона­льних, багатонаціональних підприємствах, що багато в чому визна­чає напрямки міжнародного руху факторів виробництва, міжнаро­дної торгівлі; впливає на економіку і політику окремих країн;

- в системі управління світовою економікою поступово втрача­ється колишня роль ООН. Її функції переходять до урядів країн “великої сімки”. Крім того, управління світовим господарст­вом починає концентруватися у тріаді: Світова організація торгівлі — Міжнародний валютний фонд — Світовий банк.

- подальший розвиток процесу глобалізації господарського життя. На макроекономічному рівні глобалізація означає загальне прагнення країн до економічної активності поза своїми межами. Ознаками такого прагнення є лібералізація, перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу. На мікро­економічному рівні під глобалізацією розуміється розширення дія­льності підприємства за межі внутрішнього ринку, зокрема для ви­користання переваг великомасштабного спеціалізованого виробни­цтва.

3.2. План семінарського заняття

Семінарське заняття 3

Питання для обговорення

1. Особливості розвитку сучасних МЕВ.

2. Види країн за правовою системою.

3. Організаційно-правові форми юридичних осіб в світі.

4. Поняття та сутність світового господарства.

5. Основні тенденції розвитку сучасного світового господарства.

Модульний контроль 1 (комплексна контрольна робота за темами 1-3)

3.3. Інформаційні джерела

1. Киреев А. Международная экономика: движение товаров и факторов производства. – М.: Международные отношения, 1997. - С. 77-280.

2. Козак Ю.Г., Лук’яненко Д.Г., Макогон Ю.В. та ін. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - Одеса: Астропринт, 2001. - С. 55-68.

3. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей. Пер. с англ.- М.: Прогресс. Универс, 1997. - С.19-273.

4. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економіка. Навчальний посібник.- К.: ВІПОЛ, 1996. - С.24-37.

5. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. - К.: ВІПОЛ, 1996. - С.104-120.

6. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки у глобальному конкурентному середовищі. – К.: Україна, 2003. - С. 139-159.

7. Циганкова Т.М., Петрашко Л.П., Кальченко Т.В. Міжнародна торгівля . — К.: КНЕУ, 2001. – С.45-128.

8. Школа І.М. Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини: середовище, форми, бізнес та інстрація: Навчальний посібник. – Чернівці, Рута, 2003. - С. 126-162.

Тема 4. Теорії міжнародної торгівлі

4.1. Методичні поради до вивчення теми

Економісти багатьох країн починаючи з середньовіччя намагалися визначити причини виникнення зовнішньої торгівлі та роль, яку вона відіграє в господарському житті країни.

Першою теорією розвитку міжнародної торгівлі стала теорія меркантилізму. Меркантилісти, які представляли інтереси торгівельної буржуазії в період розпаду феодалізму та становлення капіталізму (XV—XVIII ст.), високо оцінювали роль зовнішньої торгівлі в справі накопичення багатства нації. Проте гроші вважалися єдиним багатством, а обмін товарів на гроші вважався єдиним засобом збільшення багатства. В той же час імпорт товарів, тобто відтік грошових коштів, згідно з поглядами меркантилістів, призводив до зменшення багатства. Тому рекомендації меркантилістів зводилися до того, щоб максимально стимулювати експорт товарів та шляхом державного втручання обмежувати імпорт.