Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням судуу випадках, обсязі та порядку, встановлених за­коном.

Згідно з Конституцією України (стаття 41) громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватись об'єктами права державної та комунальної власності. Якщо у 1990 р. у власності держави знаходилось 100% власності про­мисловості, будівництва, транспорту, торгівлі, охорони здоров'я, науки, культури і містецтва і 60% власності сільського господар­ства, то станом на 1 січня 2005 р. у державної власності залиши­лосьвсього 4,2% об'єктів, з них у промисловості 2%, у будівництві - 2,7%, торгівлі - 0,5%, транспорті і зв'язку - 7,2% (табл.6.4). Навіть у освіті і охороні здоров'я частка підприємств з державною власністю становить відповідно 11,0 і 10,2%.

У результаті приватизації, скріпленої Конституцією Ук­раїни, станом на 1 січня 2005 року в приватній власності виявилось 88,2% промислових підприємств, 95,8% будівельних, 98,4% - оптової і роздрібної торгівлі, 91,1% - транспорту і зв'яз­ку.

"744S

Таблиця 6.4. Розподіл об'єктів за формами власності станом на і січня 2005 року

	Всього підпри­ємств, тис.	в%
Всьо­го	При­ватні	Дер­жавні	Кому­нальні
Всього	1023,4		88,2	4,2	7,6
Промисловість з них:	112,5		92,5	2,0	5,5
добувна промисловість	2,7		73,8	24,7	1,5
обробна промисловість	104,8		96,1	1,8	2,1
легка промисловість	4,8		97,9	0,9	1,2
харчова промисловість	8,8		97,2	2,1	0,7
виробництво коксу і нафтопереробка	0,2		95,3	4,2	0,5
хімічна промисловість	3,4		98,2	1,6	0,2
машинобудування	5,3		97,3	2,4	0,3
розподіл та виробництво електроенергії	2,6		28,2	2,2	69,6
Будівництво	64,4		95,4	2,7	1,5
Оптова і роздрібна торгівля	268,3		98,4	0,5	1,1
Транспорт і зв'язок	30,5		91,1	7,2	1,7
Освіта	36,6		15,8	11,0	73,1
Охорона здоров'я	24,1		64,5	10,2	25,3
Послуги	122,4		92,8	1,1	6,1

Таким чином, приватизація в країні майже завершена, не приватизованими залишились близько 10% підприємств, більшість з яких не підлягають приватизазії.

Особливої уваги заслуговує приватизація в сільському гос­подарстві.На період встановлення незалежності сільське госпо­дарство було представлено 7,7 тис. колгоспів, 2,1 тис. міжгоспів і 2,5 тис. радгоспів. У власності колгоспів і міжгоспів було скон­центровано 70% вартості виробничих основних фондів та ма­теріальних оборотних засобів. Це була колективна форма влас­ності. Державна форма власності була представлена 2,5 тис. рад­госпів та 30% вартості виробничих основних фондів і матеріаль­них оборотних засобів.

В перші роки незалежності держава була неспроможна за­безпечити радгоспи необходними матеріальними ресурсами та фондом оплати праці для персоналу радгоспів і вимушина була перетворити їх на колгоспи, залишивши у своій власності 200 радгоспів Академії аграрних наук і 200 радгоспів Міністерства оборони України.

Що стосується землі,то після революції 1917 р. вся земля стала державною власністю. На землі, на яких були створені кол­госпи, був виданий Державний акт на право довічного і безо­платного користування нею.

Після встановлення незалежності у січні 1992 року Верхов­ною Радою України був прийнятий Закон "Про форми власності на землю", яким поряд з державною земельною власністю була визнана і колективна та приватна власність. Цей Закон, по суті, поклав початок процесу роздержавлення і приватизації землі в Україні. Механізм реалізації даного Закону знайшов відобра­ження і в інших законодавчих актах, прийнятих Верховною Ра­дою України, а саме: в Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду; Законі про Земельну ре­форму; Земельному кодексу України; Законі про селянське (фермерське) господарство.

Згідно з цими законами всі землі були розділені між тими людьми, які на неї працювали. В основному власники земельних паїв уже отримали державні акти на них і використовують їїза своїм бажанням.

Між членами колгоспів (працюючими і тими, що працювали раніше) було розділено і майно колективних господарств. У різних господарствах люди поступили з ним по різному. В одних господарствах майно розібрали і як результат у сільськогоспо­дарських підприємствах залишились менше половини вартості виробничих основних засобів від тієї кількості, яка була на кінець 1990 р. Але є колективи, які зберегли свою власність і пра­цюють так, як працювали до реформування. Господарства, ство­рені на приватній власності на майно і землю, ефективно працю­ють, розвиваються, раціонально використовуються їх трудові ре­сурси, але таких господарств мало. В ефективно працюючих гос­подарствах зайнято лише 1,0 млн чоловік, або 20% від тієї кількості, що була у сільському господарстві в 1990 р. Це свідчить про те, що більшість сільськогосподарських підприємств (колишніх колгоспів і радгоспів) розпалося. На їх землях створюються фермерські господарства, яких уже понад 40 тис. Багато людей, які отримали земельний пай, господарю­ють особисто на своїй землі, а більшість здають свою землю в оренду.

В деяких колишніх господарствах люди зрозуміли свою по­милку і відроджують свої господарства, але зробити це надто важко.

У перспективі в країні будуть успішно функціонувати різні форми господарств, але всі вони уже будуть створені на при­ватній власності на землю і майно. Майбутнє сільського госпо­дарства України за крупними господарствами.

Згідно з чинним законодавством використання власності не може завдавати шкоди правом, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та при­родну якість землі. В майбутньому держава зуміє на законодав­чому рівні забезпечити раціональне використання земельних ре­сурсів країни.

Контрольні запитання

1. Поняття народногосподарського комплексу.

2. Стан розвитку народногосподарського комплексу Ук­раїни.

3. Показники, які характеризують рівень економічного роз­витку країни.

4. Місце України за рівнем економічного розвитку.

5. Форми власності в Україні.

6. Поділ галузей народного господарства за формами влас­ності.

Рекомендована література

1. Закон України "Про власність"від 7 липня 1992 року.

2. Закон України "Про форми власності на землю" від ЗО січня 1992 року.

3. Закон України "Про приватизацію майна державних
підприємств" від 7 липня 1992 р.

4. Конституція України.

5. Конституція СРСР.

6. Конов О. Моделі розвитку державної власності: історич-ниї досвід XX ст.//Економіка України. - 2004. - № 4.

7. Статистичний щорічник України. - К.: Консультант, 2005. - 588 с.

7. Паливно-енергетичний комплекс України

Розглядаються наступні питання:

7.1. Роль та склад паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві України

7.2. Розвиток основних галузей паливно-енергетич­ного комплексу

7.1. Роль та склад паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві України

Прискорений соціально-економічний розвиток країни не­розривно пов'язаний з рівнем розвитку всіх галузей паливно-енергетичного комплексу. Його розвиток значною мірою обу­мовлює темпи, масштаби та економічні показники зростання ви­робництва, створює необхідні умови для подальшого покращен­ня умов праці і підвищення рівня життя людей.

Паливно-енергетичний комплекс- це сукупність галузей промислового виробництва палива, його переробки, використан­ня та виробництва електроенергії.