Рахунок операцій з кап. та фін.опер.ПБ його структура та значення для фінансування поточних опер.
Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій (складається з 2 частин):
Рахунок з капіталом (Охоплює всі операції, що включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, списання боргу, переміщення майна мігрантів, а також придбання чи реалізація не фінансових активів та прав власності (торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин)
Рахунок фінансових операцій
Фінансовий рахунок поділяється на 2 групи статей:
Операції з фінансовими активами (активи)
Операції з фінансовими зобов’язаннями (пасиви)
Кожна група має в своєму складі:
прямі інвестиції;
портфельні інвестиції;
інші інвестиції.(По кожній є активи і пасиви)
До складу активів належать також резервні активи( офіційні резерви ЦБ та уряду).
Прямі інвестиції- група статей фінансового рахунку платіжного балансу, що відображають стійкий вплив з боку інституційної одиниці — резидента однієї економіки (прямого інвестора) на інституційну одиницю — резидента іншої економіки (підприємство прямого інвестування).
акціонерний капітал;
реінвестовані доходи;
інший капітал(наприклад кредити підприємствам на пряме інвестування).
Портфельні інвестиції – цінні папери, що дають право на участь у капіталі та боргові цінні папери (облігаці, деривативи, похідні фін.активи, інструменти грошового ринку)
Інші інвестиції – торгові і банківські кредити, позики міжнародних фінансових організацій, угоди про фінансовий лізинг, валюту та депозити, інші короткострокові активи і пасиви.
Резервні активи – група статей платіжного балансу, що означає міжнародні високоліквідні активи країни, які перебувають під контролем її грошово-кредитної влади або уряду і в будь-який момент можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу та регулювання курсу національної валюти.
-це зовнішні активи країни, що перебувають під контролем органів грошово-кредитного регулювання та в будь-який час можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу.(монетарне золото, цінні папери, валюта та депозити, СПЗ)
32.Дефіцит ПБ: причини, наслідни та особливості надзвичайного фін.
Для утримання постійної рівноваги платіжного балансу треба підтримувати на незмінному рівні обсяг резервів. Якщо поточні диспропорції автономних угод не компенсуються операціями з резервами, вони коригуються ринковими силами, і часто – в напрямку скорочення обороту зовнішньої торгівлі. Додатне сальдо автономних угод нейтралізується підвищенням валютного курсу і скороченням чистого експорту переважно за рахунок зменшення експорту. Від'ємне сальдо автономних угод компенсується зниженням обмінного курсу та збільшенням чистого експорту, в тому числі – за рахунок скорочення імпорту.
Отже, у короткостроковому періоді нерівновага платіжного балансу припустима. Але при пасивному платіжному балансі слід запобігати збільшенню дефіциту автономних операцій і дефіциту фінансування платіжного балансу. Дефіцит фінансування платіжного балансу є перевищенням дефіциту автономних операцій над обсягом валютних резервів або над бажаним обсягом їхнього скорочення.
Наслідками дефіциту фінансування платіжного балансу можуть бути:
• збільшення товарних кредитів;
• зростання неплатежів і зовнішньої чистої кредиторської заборгованості підприємств країни;
• збільшення іноземних і внутрішніх позик та процентних ставок по них;
• прискорене зростання чистого зовнішнього боргу і сум його обслуговування;
• припинення імпортних поставок через відмову постачальників;
• передача виробленої продукції, землі, майна, акцій та інших активів нерезидентам в рахунок погашення заборгованості.
Для попередження кризи платіжного балансу необхідно підтримувати обсяг валютних резервів на достатньому рівні. Достатнім вважається обсяг валютних резервів, здатний забезпечити оплату імпорту країни протягом 3-х місяців.
При недостатньому обсягу резервів обов'язковими умовами попередження дефіциту фінансування платіжного балансу є фінансова дисципліна держави й контролювання умов оплати експортно-імпортних поставок. Фінансова дисципліна держави означає утримання уряду від збільшення бюджетного дефіциту, перебирання на себе приватних зобов'язань, зокрема від надання гарантій та пільг по зовнішніх угодах, відмову від субсидування імпорту. Мета контролю за розрахунками – забезпечення балансу валютних надходжень і платежів у автономних розрахунках по експорту й імпорту, запобігання втечі капіталу через експортно-імпортні операції.
На рівновагу платіжного балансу впливають різноманітні кон'юнктурні, сезонні, циклічні, структурні та інші фактори. Найважливішими довгостроковими факторами є структурні особливості національного господарства: галузева структура, ефективність, експортно-імпортна орієнтація виробництва; якість та імпортомісткість продукції, місце країни в міжнародному поділі праці; ступінь її залежності від певних ринків збуту та постачання, схильність населення до споживання імпортних товарів та послуг. Основними чинниками короткострокового впливу є зовнішні шоки й заходи економічної політики, які діють на платіжний баланс через реальний обмінний курс, процентні ставки, заощадження та інвестиції.
ДОПОЛНИТЕЛЬНО :
Фактори впливу на платіжний баланс та його регулювання:
Такими факторами, що впливають на платіжний баланс, виступають:
1)нерівномірність економічного і політичного розвитку країн та міжнародна конкуренція;
2)циклічні коливання економіки;
3)підвищення закордонних державних витрат, пов’язаних з мілітаризацією економіки і
військовими витратами( характерно для США);
4)посилення міжнародної фінансової взаємозалежності країн (фінансова глобалізація)
5)зміни в міжнародній торгівлі (коливання цін на різні види експортної продукції)
6)вплив валютно-фінансових факторів( курсові співвідношення резервних світових валют євро
та долара) та внутрішні курсові зміни
7)негативний вплив інфляції
8)торговельнополітична дискримінація окремих країн
9)надзвичайні обставини (стихійні лиха, неврожаї тощо).
Економічні фактори, що впливають на платіжний баланс держави
Характеристика економічних факторів