Сучасний стан розвитку промислово-фінансових груп

Сучасна економіка розвинених країн демонструє різноманітність форм організаційно-господарської взаємодії корпоративних об'єднань і побудови на цій основі ПФГ. Їх закономірне формування в постіндустріальній економіці в усьому світі є одним із показників, що відображає динаміку зростання виробництва й підвищення ролі ПФГ у його подальшому розвитку. Аналіз розвитку ПФГ доводить, що існує дві лінії групування. Перша - стосується об'єднання найбільших фірм - це і є утворення власне ПФГ. Друга - пов'язана з тим, що навколо великої фірми групується ряд 45 дрібних фірм - це є створення так званих підприємницьких структур. Останнім часом, на відміну від перших ПФГ, які складалися, як правило, з технологічно пов'язаних між собою підприємств, типовим стало диверсифіковане виробництво. Одним з визначальних чинників подальшого розвитку ПФГ є взаємовідносини між підприємствами об'єднань і банками. Останнім часом банки все більше намагаються вийти за межі розрахунково-касового обслуговування підприємств, а купівля ними акцій промислових підприємств свідчить про наміри банків довгостроково співпрацювати в структурі ПФГ. На підставі аналізу діяльності таких структур в інших країнах необхідно розробляти власні механізми інтеграції капіталу в структури ПФГ власної країни. Найуразливішим місцем ПФГ є недостатній розвиток науково- технічного потенціалу, слабка інноваційна структура. У результаті компанія фактично майже не проводить НДДКР.

21. ТНК як суб'єкт світового господарства

Транснаціоналізація в підприємницькій сфері реалізується в діяльності великих геоцентричних компаній, що функціонують як міжнародні корпорації. Останні є міцною економічною силою, яка пов'язує національні господарства між собою і визначає економічний розвиток окремих країн та світу в цілому. Такі корпорації дістали назву транснаціональних. Транснаціональна корпорація (ТНК) - це міжнародна фірма, яка має свої господарські підрозділи у двох або більше країнах і керує цими підрозділами з одного чи декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, який дозволяє проводити узгоджену політику й загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології і відповідальність для досягнення найвищого результату - прибутку. ТНК посідають провідні позиції у світовому виробництві, зокрема в галузях електроніки, автомобілебудування, в хімічній і фармацевтичній промисловості. Транснаціональна корпорація - це підприємство, що об'єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох чи більше країнах і проводить єдину політику і загальну стратегію завдяки одному або декільком центрам прийняття рішень. Транснаціональна корпорація як форма підприємництва - це міжнародне об'єднання, засноване на пайовій участі в капіталі, юридичні права і зобов'язання якого відособлені від прав і зобов'язань його учасників. Існують різні типи транснаціональних корпоративних об'єднань. Найпоширенішим серед них є акціонерне товариство, що мобілізує капітал шляхом випуску цінних паперів - акцій та облігацій. Іншим поширеним видом міжнародних корпорацій є багато 47 національна компанія (БНК). Основним носієм процесів транснаціоналізації є підприємницька структура, організаційна форма якої - корпорація. Перетворення національної компанії на міжнародну відбувається згідно із загальними тенденціями розвитку міжнародної економіки: дія тенденції до інтернаціоналізації сфери обігу зумовила появу закордонних збутових мереж, а дія тенденції до інтернаціоналізації сфери виробництва реалізувалася у створенні закордонних виробничих підрозділів. Багатонаціональні та міжнаціональні корпорації є інтернаціональними за принципами утворення капіталу та за сферами діяльності. Їх створюють, як правило, на короткий період часу і з певною метою, а досягнувши її, компанії реорганізовують. На відміну від багатонаціональних корпорацій, ТНК утворюються як національні щодо капіталу й контролю, і є міжнародними - за сферою своєї діяльності. У наш час ТНК є ядром світового виробництва. Діяльність БНК і ТНК має наднаціональний, наддержавний характер і веде до створення наддержавних зв'язків, тобто є провідником глобалізаційних процесів у світі. Стратегія глобальних операцій дає змогу ТНК успішно здійснювати стратегію довгострокової максимізації прибутків. Вона передбачає відмову від короткострокових вигод задля зміцнення ринкових позицій у майбутньому й забезпечення стабільного прибутку на тривалу перспективу. Політика орієнтації на багаторічне отримання стабільного прибутку під силу лише потужним підприємствам, що мають гігантський фінансовий і політичний вплив, тобто ТНК.