Тема 11.Страхування та страховий ринок
Страхування-сукупність територіальних відносин, які виникають між його суб”єктами з приводу формування грошових доходів за рахунок сплати страхувальником страхових внесків з метою захисту майнових інтересів у разі настання страхових випадків та повноважень цих фондів у процесі ефективного розміщення тимчасово вільних коштів страховиків на фінансовому ринку.
Ознаки:
1.перерозподільчі відносини між учасниками формування страхового фону.
2.наявність страхового ризику, тобто страхуванню ймовірний характер відносин
3. солідарне розкладання збитку між учасниками страхування
4.поворотність страхування платежів, мобілізованих у страхавому фонді.
Страхування,як економічна категорія є системою економічних перерозподільчих відносин:
1)Формування спеціалізованого грошового доходу за рахунок внесків ЮЩ та ФО
2)використання коштів сформульованого фонду для відшкодівання збитків у разі настання несприятливих позицій.
Функції:
1)ринкова функція
2)функція формування і використання страхових резервів у формі страхових внесків здійснює відшкодівання матеріального збитку у разі настання страхового випадку або виплататистрахових сум по закінченні дії договору страхування
3)заощаджувальна організація праці, 4)превентативна-
5)інвестиційна прибутковості, поверненості, та диверсифікації.
6,)контрольна-
2.Страховий фонд
Страховий фонд-сукупність матеріальних та грошових резервів, що формуються за рахунок частини ВВП, який у результаті розподілу та перерозподілу трансформується у фонди споживання та нагромадження.СФ створюються для відшкодування збитків і належать до фондів нагромадження.
Принципи,згідно з якими здійснюється процес формування та функціонування СФ:
1)наукова обгрунтованість(оцінювання ризиків)
2)комплексність відшкодування різних видів ризиків ресурсами одного фонду
3)з урахуванням галузевих особливостей власності,що страхується
4)врахування особливостей суб”єктів власності, яким вони належать і які страхується
5)різноманітність організаційних форм страхувального фонду для забезпечення різноманітності страхування
6)державне регулювання страхової діяльності, як специфічного виду фінансових відносин
Основні фонди:
1)Централізований резервний СФ
2)Фонд самостійного страхування-Форми, у яких формуються страхові резерви ЮО:
1)грошових засобів
2)запаси палива, сировини, насіння
3)страхування фондів страховика
4)пенсійне або соціальне страхування, що формуються на рівні держави та є обов”язковими
5)фонди, що формуються у зв”язку з недержавними пенсійними страхуванням
3.Класифікація страхування
За формою проведення:
*Обов»язкове
*добровільне
За сферами діяльності або спеціалізації страховика:
*страхування життя
*ризикові види страхування
Відповідно до об”єктів страхування:
*майнове
*особисте
*страхування відповідальності.
4.Страховий ринок
Страховий ринок-це складова фінансового ринку, на якому об”єктом купівлі-продажу є страховий захист, формується попит та пропозиція на нього, а також здійснюється формування та розподіл страхового фонду для забезпечення страхового захисту юридичних та фізичних осіб.
Суб”єкти:
а)страховики
б)страхувальники
в)перестраховики
г)перестрахувальники
д)посередники
Об”єкти:
Купівля продаж страхових послуг з її формуванням попиту та пропозиції різноманітностей.
Фактори впливу на розвиток і стан страхового ризику:
1)ризикова ситуація
2)грошові доходи страховиків та страхувальників
3)страховий тариф
4)пропозиція страхових послуг
5.Перестрахування та співстрахування
Перестрахування— страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика).
Перестрахування здійснюється перестрахувальником з метою захисту себе від втрат, які він може понести.
Можливі декілька різних типів угод на перестрахування, але двома найпоширенішими є пропорційне перестрахування і непропорційне перестрахування.
Пропорційне перестрахування — перестрахування, за якого перестраховик приймає "на себе" квоту - певну частку (у відсотках) у кожному полісі, що підписує страховик, а потім у тій самій пропорції розділяє (зі страховиком) усі страхові премії та збитки.
Непропорційне перестрахування спрацьовує" лише у випадку, якщо (і коли) збитки, від яких страждає страховик, перевищують певну межу (власне утримання або пріорітет цедента).
Співстрахува́ння— страхування, при якому один і той самий ризик у певних частках страхують два або більше страховики, видаючи при цьому спільний або окремі поліси відповідно до суми, що становить частку кожного страховика. Якщо ризик розміщується серед страховиків не повністю, то одним із страховиків вважається страхувальник. Він несе відповідальність в обсязі незастрахованого ризику, не сплачуючи премії.
13. Міжнародні фінанси
Міжнародні фінанси-сукупність відносин щодо створення і використання грошових коштів, необхідних для здійсненн зовнішньоекономічної діяльності державами, а також Ю та Ф ос.
Рух МФ здійснюється:
1)валютні операції
2)валютно-кредитне та розрахунковеобслуговування купівлі-продажу товарів
3)окремі операції з цінними паперами і різними фінансовими інструментами
4)зарубіжні інвестиції в оборотному та основному капіталі
5)перерозподіл частини НД через бюджет у формі допомоги країнам, які потребують її, а також внески до міжнародних фінансових інмтит.
Функції:
1)розподільча-через механізм міжнародних фінансів збільшується грошовий розподіл
2)контрольна-здійснення контролю з розподілом виробництва світового суспільного кредиту в грошовій формі шляхом обліку та аналізу руху.
3)регулююча-втручання міжнародно-валютно-кредитних та фінансових організацій за допомогою фінансів у процесі відтворення
4)стимулююча-створення у світогосподарській системв стабільних умов для економічних та соціальних відносин.
Суб”єкти МФ:домогосподарства, підприємства, організації, установи, держава, міжнародно-економічні організації,міжнародно-валютно-кредитні та фінансові інституції
2.Світова фінансова система.
Світова фінансова система-сукупність фінансових ринків та фінансів інститутів, що функціцонують у правовому та податковому середовищі міжнародних юридичних відносин, а також міжнародному бізнесі.
Учасники:національні та міжнародні.
Елементи:
1)Міжнародна валютна система:національна та резервна валюта;міжнародна валюта;валютний курс;умовна, взаємна конвертованість валют; національні та міжнародні механізми регулювання валютних курсів.
2)Міжнародні розрахунки-це розрахунки, які обслуговуюють рух товарів,факторів виробництва, фінансових інструментів, а також платіжний баланс держав, у яких відображаються всі операції, пов”язані з міжнародними розрахунками.
3)міжнародні фінансові ринки та механізми торгівлі конкретними фінансовими інструментами:валюта, цінні папери, кредити.
4)міжнародне оподаткування, як мета мобілізації фондів грошових коштів.
5)міжнародний фінансовий менеджмент, гололвне місце в якому приділяється управлінню ризиком, транснаціональним фінансуванням, міжнародним інвестуванням
6)учасники світової ФС
7)міжнародні органи.
3.Світова валютна система.
Світова валютна система-це форма організації міжнародних валютних відносин, що історично склалося і закріпилося міжнародною домовленістю та яка складає сукупність способів, інструментів міжнародних органів, за допомогою яких здійснюється взаємний платіжно розрахунковий оборот у ринках світового господарства.
Завдання:
1)ефективне опосередкування платежів за експорт та імпорт товарів, капіталу та послуг та інших видів міжнародної господарської діяльності
2)створення сприятливих умов для розвитку виробництва та міжнародного поділу праці
3)забезпечення безпотребного функціонування економічної системи вільного підприємства.
Елементи:
1)валютний курс
2)світовий грошовий товар
3)міжнародні валютні ринки
4)міжнародно-валютно-фінансові організації.
Етапи розвитку світової валютної системи:
Паризька валютна система,генезька, брестська-...,ямайська.
4.Світовий фінансовий ринок.
Світовий фінансовий ринок-це глобальна система акумулювання вільних фінансів та наданняїх позичальником із різних країн, як ринкова конкуренція.
Призначення:забезпечення перерозподілу між країнами акумульованих вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальником із різних країн на принципах ринкової конкуренції.
Суб”єкти:уряди країн, центтральні банки, ЮО,великі корпорації,ФО,МЕО,Міжнародно фінансові інституції,наднаціональні корпорації.