Тема 8. Світовий ринок технологій

План:

1. Технологічний вимір світової економіки

2. Рух технологій на світовому ринку

3. Трансфер технологій

4. Роль і місце України на світовому ринку технологій

Одним із визначальних критеріїв динаміки та спря­мованості руху світової економіки в останні десятиліття стає його «технологічний вимір». Технологічний детермінізм позбувся свого ідеологізованого наповнення і дедалі більше зумовлює міжна­родну конкурентоспроможність, темпи економічного зростання, структуризацію світогосподарських зв'язків. Він є і синтетичним індикатором у планетарному маркетингу техногенних та антропо­генних перспектив людства.

Іншими словами, глобальний розвиток і рух технологій, опосе­редкований СРТ, перетворюється на системоутворювальний чинник трансформації світової економіки на рубежі XX—XXI ст.

Об'єктивними передумовами цього процесу є:

1. Становлення постіндустріального інформаційно-технологіч­ного укладу цивілізаційного розвитку, зокрема такі його скла­дові, як:

· переважна динаміка в науково-технічному прогресі «фунда­менталізація» технологічних процесів, впливу на мікроструктуру матерії, вдосконалення нематеріальних елементів продуктивних сил, що потребує об'єднання зусиль на глобальному рівні (генна інженерія, біотехнологія, нові композиційні матеріали, термо­ядерний синтез, штучний інтелект тощо);

· всеосяжна інформатизація суспільного життя на базі стрімко прогресуючої обчислювальної техніки, планетарних комп'ю­терних мереж, електронних, оптоволоконних та космічних теле­комунікацій.

2. Зростання пріоритетності порівняно з тріадою класичних факторів виробництва (природні ресурси, праця, капітал) четвер­того сучасного фактора — інноваційного підприємництва, який спрощено визначається як технологічний. Це зумовлено:

• потребами конкурентної боротьби у сферах високотехнологічного та науковоємного сервісу, підвищенням ролі «людського капіталу» як вихідного продуцента інновацій;

• можливостями, які надають потужна інтелектуалізація та інфор­матизація суспільства, соціально підтверджена масова схильність освічених людей до індиві­дуальної творчої самореалізації, в тому числі як суб'єктів СРТ.

3. Нагальність для всього світового співтовариства підвищення вимог до мінімізації техногенного та антропогенного впливу на природу шляхом переважної розробки й використання безпечних для довкілля технологій, оптимізації взаємовпливу ланок «людина — суспільство — природа», створення умов для ноосферно-кос­мічної цивілізації.

«Визрівання» зазначених передумов відбувається в усіх клю­чових сферах суспільного відтворення: в науці й освіті, вироб­ництві й обміні, в управлінні та в соціальному сервісі. Тому носіями технологій виступають і всі фактори виробництва (при­родні ресурси - сировина, праця, капітал, інноваційне підприєм­ництво), а в найконцентрованішому вигляді - товарна й нетовар­на продукція.

Планетарний процес інтернаціоналізації створення й освоєння виробничого й комерційного використання, трансферу (передання) і дифузії (поширення) технологій дістав назву техноглобалізму. Ди­намічний розвиток і змістове поглиблення процесу техноглоба­лізму опосередковує перехід об'єктивних загальних передумов у суб'єктивні конкретні ознаки нової конфігурації СРТ.

Зрозуміло, що процеси трансформації СРТ в один з системо­утворювальних факторів сучасної світової економіки не є однопо­рядковими, вони відбуваються в різних напрямах, з різною ін­тенсивністю, глибиною, специфікою. Але всі елементи й суттєві ознаки СРТ більшою чи меншою мірою зазнають якісних змін.

Світовий ринок технологій може бути схарактеризований як сукупність міжнародних ринкових відносин його суб'єктів з приводу прибуткового використання прав власності на його об'єкти — тех­нології продуктів, процесів та управління.

З огляду на внутрішню системну цілісність процесів техногло­балізму і трансформації СРТ вони розглядаються, включаючи і ринкові, і позаринкові аспекти, як одне ціле.

Рух технологій на світовому ринку з погляду права власності може бути поділений на:

• доринкову стадію, яку характеризують процеси набуття нових знань і визначення їхнього технологічного застосування у формі переважно приватної та колективної інтелектуальної власності;

• ринково-монопольну стадію, на якій відбуваються виробничо-комерційна реалізація технологій та їхній трансфер у формі переважно внутрішньокорпоративної національної власності;

• ринково-олігопольну стадію — процес комерційно-виробничої дифузії технологій у формі переважно міжкорпоративної інтер­національної власності.

На двох особливостях зазначеної еволюції форм власності на інновації та технології необхідно наголосити в контексті тенденцій техноглобалізму:

• по-перше, порівняно з зазначеними та супутніми формами власності більш динамічним є набуття технологіями форм ін­тернаціональної власності;

• по-друге, формується суто технологічна модель життєвого циклу товарів, яка поєднує їх як ринкову, так і позаринкову стадії.

Показовою є також еволюція факторів конкурентоспромож­ності.

У галузі технологій продуктів протягом останніх десятиріч про­стежується послідовна зміна пріоритетів: від ціни до якості продукції, далі — до її новизни та сервісу, нарешті — до міжнародної винятковості та післяексплуатаційної утилізації то­варів.

У технологіях процесів — це стимульована державами відмова від затратних техногенних процесів на користь ресурсо-, енерго- та природозбережувальних технологій на базі інтернаціоналізації їхньої розробки та впровадження.

В технологіях управління — це гуманізація процесів суспільної організації управління, підвищення соціальних та екологічних стан­дартів життя, зокрема дифузія цих технологій у країни світу.

Зрозуміло, і це природно, що на практиці абсолютно нові технології трапляються рідко. Як правило, вони синтезують тією чи іншою мірою традиційні елементи виробництва, організації, управління з новим знанням, є симбіозом стандартних та ін­новаційних процесів. Вони можуть також поєднувати усталені процедури в новий спосіб чи забезпечувати випуск модернізованої продукції тощо.