Використання наших громадян за кордоном на низько 6 страница

· інтернаціоналізація виробництва і капіталу;

· активізація міжнародних економічних зв'язків;

· зміцнення позицій ТНК;

· потреба у гнучкому валютно-кредитному механізмі для обслуговування ЗЕД;

· активізація на сучасному етапі структурної перебудови окремих економік;

· науково-технічна революція і досягнення у сфері комунікаційних технологій;

· лібералізація національних законодавств.

6.3. Форми міжнародного кредитування

І. За цільовим призначенням:

1.1. Зв'язані кредитинадаються на конкретні цілі,

обумовлені в кредитній угоді:

1.1.1. Комерційні – надаються для закупівлі певних

видів товарів і послуг;

1.1.2. Інвестиційні – для будівництва конкретних об’єктів, погашення заборгованості, придбання цінних паперів;

1.1.3. Проміжкові - для змішаних форм вивезення

капіталів, товарів і послуг, наприклад, у вигляді

виконання підрядних робіт (інжиніринг);

1.2. Фінансові кредити - кредити, які не мають

цільового призначення і можуть використовуватися позичальниками на будь-які цілі.

1.3. Емісія цінних паперів

ІІ. За загальними джерелами:

2.1. Внутрішні кредити – кредити, що надаються

національними суб’єктами для здійснення

зовнішньоекономічної діяльності іншим

національним суб'єктам

2.2. Іноземні (зовнішні) кредити - це кредити, що

надаються іноземними кредиторами національним

позичальникам для здійснення

зовнішньоекономічних операцій

2.3. Змішані кредити – це кредити як внутрішнього,

так і зовнішнього походження

ІІІ. За формами надання кредити бувають:

3.1. Товарні - міжнародні кредити, що надаються

експортерами своїм покупцям у товарній формі з умовою майбутнього покриття платежем у грошовій чи іншій товарній формі

3.2. Валютні (грошові) – надані у грошовій формі: у національній або іноземній валюті.

Форми міжнародного кредитування

ІV. За формою забезпечення:

4.1. Забезпечений кредит або той, що забезпечується

нерухомістю, товарами, комерційними документами,

цінними паперами, цінностями (коштовностями) як

заставою;

Застава товару для одержання кредиту здійснюється

в трьох формах:

тверда застава (певна товарна маса закладається на користь банку);

застава товару в обігу (враховується залишок товару відповідного асортименту на певну суму);

застава товару в переробці (із заставою товару можна виробляти вироби, не передаючи їх до застави в банк).

4.2. Бланковий кредит -кредит, наданий просто під

зобов’язання боржника вчасно погасити,

документом при цьому виступає соло-вексель з

одним підписом позичальника. Різновидами

бланкових кредитів є:

4.2.1. Контокорент - одна з найстаріших форм

банківських операцій, згідно з якою кредитна

операція передбачає відстрочку платежу, який мав би

бути здійсненим за відсутності контокорентної

угоди;

4.2.2. Овердрафт - при наданні овердрафту банк

здійснює списання коштів з рахунку клієнта у

розмірах, більших ніж залишки на його рахунку,

відкриваючи таким чином кредит

V. За строками кредитування:

5.1. Надстроковий – добові, тижневі, до трьох місяців

5.2. Короткотерміновий - до 1 року

5.3. Середньотерміновий – від 1 до 5 років

VІ. За валютою позики:

6.1) у валюті країни-позичальника;

6.2) у валюті країни-кредитора;

6.3) у валюті третьої країни;

6.4) у міжнародній грошовій одиниці (СПЗ).

6.5) єврокредити - кредит, що надається у валюті, яка є іноземною для банку:

6.5.1) Стенд-бай- кредит МВФ для стабілізації

платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий

або циклічний характер, в межах одного-двох років з

можливим його продовженням до 4-5 років, за

середньою ставкою 3,25%.

6.5.2) Роловерний кредит складається з двох частин

– базової ставки і маржі; видається на 5-10 років. За

базу приймаються відсоткові ставки за 3 або 6

місячними міжбанківськими депозитами на

відповідному ринку. Тверда % ставка встановлюється

лише для 1-го періоду, а для кожного наступного

вона коректується з врахуванням зміни цін та

валютних курсів на міжнародному грошовому ринку,

наприклад, ЛІБОР (LIBOR) у Лондоні

ЛІБОР – ставка, запропонована на Лондонському

міжбанківському ринку депозитів. Це відсоткова

ставка, за якою провідні банки Лондона надають

позиковий капітал у певній валюті іншим банкам.

Вона служить базовою ставкою для багатьох

операцій на міжбанківському ринку позикових

капіталів. Маржа коливається від 0,25 до 2% залежно

від стану ринку та надійності (рейтингу)

позичальника.

По аналогії з ЛІБОР в інших фінансових центрах

останнім часом стали формуватися

свої базові ставки: ФІБОР – у Франкфурті-на-Майні,

СІБОР – в Сінгапурі, БІБОР – в Бахрейні тощо.

VІІ. За формою надання розрізняють:

7.1. Фінансові (готівкові) кредити - зараховуються

на рахунок боржника та надходять в його розпорядження;

7.2. Акцептні кредити - отримуються експортетром

чи імпортером шляхом передачі банку своїх векселів, виставлених на даний банк; оформлюються за допомогою перевідного векселя – тратти, де вказується платник за векселем, який акцептує вексель;

7.3. Депозитні сертифікати – документи, які

свідчать про вкладення грошових коштів, поміщення їх на депозитний рахунок у банк під оголошену ставку відсотка

7.4. Облігаційні позики та ін.

VІІІ. За суб'єктами кредитування:

8.1. Урядові (державні) кредити;

8.2. Кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій;

8.3. Приватні кредити;

8.4. Змішані кредити;

8.5. Фірмові (комерційні) кредити:

а) вексельний кредит – це кредит, що оформлюється

шляхом виставлення переказного векселя на

імпортера, який акцептує його після одержання

товаросупровідних і платіжних документів;

б) кредит за відкритим рахунком - використовується при регулярних поставках товарів з періодичним погашенням заборгованості

в) купівельний аванс - це форма кредитування експорту й одночасно засобом забезпечення зобов’язань імпортера, оскільки імпортери повинен прийняти замовлений товар

8.6. Брокерський кредит - проміжна форма між

фірмовим і банківським кредитом. Як і комерційний

кредит, він має справу з товарними операціями й

одночасно є банківським кредитом, оскільки брокери

беруть позику у банків

8.7. Банківські кредити:

1) за технікою надання:

а) акцептний кредит– це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя (тратти), що виставляється на банк експортерами й імпортерами

б) акцептно-рамбурсний кредит –форма кредитування експортера, за якої він 1) назустріч виставленому в банку експортера банком імпортера акредитиву емітує векселі, виставляючи їх на себе, і вказавши платником імпортера; 2) експортер передає своєму банку документи на товар та тратти, які банк акцептує або оплачує; 3) банк експортера пересилає документи банку імпортера або третьому банку, що їх оплачує.

в) обліковий кредит - це кредит, наданий банком

векселетримачеві шляхом купівлі векселя до

настання терміну платежу по ньому

2) за цільовим призначенням:

1.2.1. Фінансові кредити

1.2.2. Експортні кредити :

а) форфейтин (відмова від прав) – кредитування експортера шляхом придбання векселів, акцептованих імпортером, або інших боргових вимог. В обмін на придбані цінні папери банк виплачує експортеру еквівалент їх вартості готівкою з вирахуванням фіксованої облікової ставки, премії за ризик не оплати зобов'язань та разового збору за зобов'язання купити векселі експортера

б) факторинг – придбання банком або спеціалізованою факторинговою компанією права вимоги щодо виплат за фінансовими зобов'язаннями здебільшого у формі дебіторських рахунків за поставлені товари чи послуги.

Схема здійснення факторингової операції

в) компенсаційні угоди - форма довгострокового кредитування, за якої в рахунок погашення кредиту здійснюються зустрічні поставки продукції, виробленої на обладнанні, під купівлю якого був наданий кредит;

8.8. Синдиковані (консорціальні) кредити – це кредити, надані двома і більше кредиторами, тобто синдикатами (консорціумами) банків одному позичальникові.

Форми кредитування експорту:

а) авансові платежі - надають країни-експортери іноземним виробникам (банківського кредитування: надання кредитів в дорозі; відкриття кредитних ліній; надання кредитів під товари або товарні документи в країні імпортера; бланкові кредити;)

Б) факторинг

В) форфейтин

г) компенсаційні угоди

д) франчайзинг - угода про передання права на використання торгової марки;

є) лізинг (довгострокова оренда)– кредитування купівлі машин, обладнання, споруд виробничого призначення на основі укладання орендної угоди, за якої орендар сплачує орендну плату частинами та орендодавець зберігає право власності на товари до кінця терміну

Факторинг

Переваги факторингу

постачальник отримує до 80-90% вартості відвантаженого товару, даючи можливість покупцеві відстрочити термін оплати і поповнюючи свої обігові кошти;

покупець отримує товарний кредит терміном до 3-х місяців;

фінансові агенти отримують не тільки доходи за кредитом, а й премію за ризик, комісію за дострокове фінансування, комісію за інші види фінансових послуг при наданні факторингу

Ціна факторингу:

комісія за реєстрацію, оформлення документів (одноразово, може не братися);

комісія за факторингове обслуговування (0,5-3%);

комісія за користування грошовими ресурсами (аналогічно кредиту);

комісія за кредитний ризик (одноразово, біля 2%, якщо фактор звільняє продавця від ризику банкрутства покупця).

6.4. Міжнародні кредитно-фінансові інститути та їх діяльність

1. Міжнародний валютний фонд (МВФ),

2. Світовий банк

2.1. Міжнародний банк реконструкції і розвитку;

2.2. Міжнародна асоціація розвитку;

2.3. Міжнародна фінансова корпорація

2.4. Багатостороння агенція гарантування інвестицій;

2.5. Міжнародний центр урегулювання інвестиційних

спорів

3. Регіональні банки

4. Валютно-кредитні організації ЄС:

4.1. Європейський інвестиційний банк (ЄІБ),

4.2. Європейський фонд валютного співробітництва,

4.3. Європейський банк реконструкції і розвитку

(ЄБРР).

5. Міжнародні неурядові економічні організації:

Паризький клуб кредиторів, Лондонський клуб кредиторів

Механізми кредитування МВФ

Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів – казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами.

Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну.

Резервна частка. 25% квоти, що вноситься країною у іноземній валюті або СДР. Кредитна позиція збільшує резервну частку, якщо ця частина квоти використовується для кредитування іншої країни

Кредитна частка. Сума, яку може отримати країна відповідно до квоти – 125% розміру (сума валюти країни в капіталі МВФ не може перевищувати 200%)

МВФ надає кредити декількох видів:

1. Домовленості про резервні кредити стенд-бай (Stand-by Arrangements) (з 1952 р.) для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах одного-двох років з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25% (країна може взяти на рік до 200% квоти, загалом – до 600% квоти).

2. Механізм розширеного кредитування (Extended Fund Facility) (з 1974 р.) – можуть сягати до 600% квоти країни, для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5% річних. Умова – 3-річна програма реформ

Потребують виконання певних умов, за недотримання яких МВФ може призупинити фінансування

3. Гнучка кредитна лінія –без встановленого ліміту, верхньої межі процентної ставки, більш широкі терміни надання кредиту; для країн “з міцними основами макроекономічної політики”

4. Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) – для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25% річних.

5. Фінансування системних перетворень (СТФ)–

цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для

країн з перехідною економікою, які мали значні

проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу

від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на

ринковій основі

6. Стабілізаційний (“буферний”) кредит (БСФФ)

– для фінансування запасів сировини в зв'язку з

несприятливою кон'юнктурою на світових ринках (на

3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не

використовувався

7. Фінансування структурної перебудови (САФ)

– для надання пільгової допомоги найменш

забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може

бути надана країні, становить не більше 50% квоти з

річними лімітами 15, 20 та 15% для першого, другого

та третього року відповідно. Кредити надаються за

0,5% річних на строк до 10 років

8. Розширене фінансування (ЕСАФ) – для структурної перебудови зовнішніх

розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5%.

Умови, що висуває МВФ:

· Свобода руху капіталу;

· Зменшення бюджетних дефіцитів

· Широка приватизація державних підприємств, навіть в інфраструктурних галузях національної економіки;

· Обмеження кредитування через високі процентні ставки – згасання розвитку промисловості;

· Скорочення соціальних програм та реформа житлово-комунального сектору (безкоштовна освіта, медичне забезпечення, суспільний транспорт, дешеве житло);

· Скорочення заробітних плат та обмеження діяльності профспілок;

· Експортно-орієнтована політика;

· Податкова реформа, як правило, зі зростанням виплат середнім класом, дрібним та середнім бізнесом;

· Підтримка стабільності національної валюти через обмеження грошової маси;

· Гнучкий курс національної валюти.

Україна – ЄБРР

Україна стала членом МБРР у вересні 1992 р.

Світовий банк розробляє та фінансує проекти на прохання уряду України

На сьогодні Світовий банк затвердив для України більше 4,5 млрд. дол. США на здійснення інвестиційних операцій

Реалізовано 19 проектів.

Розподіл проектів

Загалом – 36 кредитів на суму понад 5 млрд. дол. США

Реалізовано 19 проектів.

Розподіл коштів:

на проекти в соціально-гуманітарному секторі припадає 33% від загальної суми запозичених Україною коштів,

на підтримку фінансового сектору - 32%,

на сферу енергетики і муніципальної інфраструктури -14%

на агропромисловий комплекс — 12%,

на розвиток державного сектору - 8% від загальної суми позик.

Проекти МБРР в Україні

За новими, схваленими 12 лютого 2008 року Радою Виконавчих директорів МБРР, фінансовими умовами максимальний кінцевий термін погашення позик подовжено до 30 років для всіх нових позик і гарантій.

Попередньо кінцевий термін погашення для України, як країни-позичальника третьої категорії за рівнем доходів (ВНД на душу населення від 1 736 до 3 595 доларів США), складав 25 років для позик з фіксованим спредом, 17 років для позик зі змінним спредом.

За останні 15 років МБРР було запропоновано Україні ресурсів на суму понад 6,9 млрд. доларів США(з яких на сьогодні використано 4,7млрд. дол. США).

Міжнародна асоціація розвитку

Кошти, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків з найрозвиненіших країн; внесків, які час від часу отримують з доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів.

Незважаючи на те, що МАР легально є відокремленою від Світового банку, ця установа має спільний з ним персонал і організаційно-технічні засоби. Членами МАР є 163 країни.

Україна та МФК

1992 р. – початок діяльності в Україні (початок технічної допомоги малому та приватному сектору економіки)

1993 р. – Україна стає членом та акціонером МФК

з листопада 1994 р. МФК реалізує в Україні проект підтримки приватного підприємництва

до 1 жовтня 2006 р. МФК інвестувало 571 млн. дол. в 32 проекти

2006 р. - обсяг інвестицій МФК зростає 2-й рік поспіль до 295 млн. дол.

Основні напрями співпраці Держінвестицій та МФК:

енергозбереження;

сільське господарство, у тому числі переробка та виробництво продуктів харчування;

с/г машинобудування.

Регіональні валютно-фінансові організації

Для сприяння економічному співробітництву та інтеграції країн в різних регіонах були створені регіональні банки розвитку:

1960 р.- Міжамериканський банк розвитку (53 країни);

1964 р. – Африканський банк розвитку (75 країн);

1967 р. - Азійський банк розвитку (14 країн);

1991 р. - Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР)

Мета: сприяння економічним реформам у країнах Східної Європи та колишнього СРСР. Основними об'єктами кредитування ЄБРР є приватні фірми і державні підприємства, що приватизуються, а також знову створювані компанії, включаючи спільні підприємства з міжнародними інвестиціями. 60% його ресурсів спрямовано на розвиток у цих країнах приватного сектора, а 40% - на розвиток інфраструктури.

Пріоритетними сферами фінансування в Україні є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору.

Проекти ЄБРР в Україні:

Проекти ЄБРР

З 1992 по 2004 р. загальна вартість проектів за участю ЄБРР – 3 020 млн. євро, з них фінансування ЄБРР – 1 519 млн. євро, кредити – 1 319 млн. євро, вкладень у акціонерний капітал – 103 млн. євро, гарантій – 56,4 тис. євро;

Портфель ЄБРР в Україні нараховує 133 проекти із загальним обсягом фінансування 2,86 млрд. євро (71% у приватному секторі, 29% - у державному)

Станом на сьогодні в державному секторі України реалізується 8 проектів ЄБРР

· “Реконструкція Старобешевської ТЕС”. Сума кредиту 93,1 млн євро.

· Третій проект „Ремонт автомобільної дороги „Київ – Чоп”. Сума кредиту 200 млн. євро.

· “Модернізація після завершення будівництва другого блоку Хмельницької АЕС та четвертого блоку Рівненської АЕС”. Сума кредиту 42 млн. дол. США.

· „Будівництво високовольтної повітряної лінії в Одеській області – будівництво лінії електропередачі 330 кВ Аджалик-Усатове”. Сума кредиту 25,75 млн. євро.

· “Фінансування Української ЕСКО (друга фаза)”. Сума кредиту 20 млн. дол. США.

· „Впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України”. Сума кредиту 120 млн. дол. США

· „Ремонт автомобільної дороги Київ-Чоп”. Сума кредиту 200 млн. євро.

· „Будівництво повітряної лінії 750 кВ в Рівненська АЕС - Київська”. Сума кредиту 150 млн. євро.

Обсяги офіційного і приватного боргу Паризькому клубу кредиторі окремими країнами світу станом на 31 грудня 2009 року,млн. дол. США

Україна та Паризький клуб

Програма МВФ про структурну перебудову економіки було затверджено у 1999 році;

13.07.2001 – Україна підписала угоду з ПКК про реструктуризацію зовнішнього боргу. На 31 грудня 1999 р. борг перед фінансовими установами становив 12437 млн. дол. США. Мета - реструктуризувати борги по кредитах, гарантованих або застрахованих урядом, урядових кредитах, наданих Україні до 31.12.1998 р. (не включено відсотки по виплатам процентів за державним боргом). Умови списання – “класичні”, вони передбачали виплату суми зобов'язань, поза межами офіційної допомоги розвитку протягом 12 років з трирічним пільговим періодом.

Сума боргу перед клубом – 1100 млн. дол. США із терміном погашення 1 січня 2000 р.;

В 2001 р. звернення за додатковою позикою – 578 млн. дол. США: переговори про реструктуризацію боргу, який не підпадав під борг в рамках ОДР. Термін погашення кредиту (поза межами кредитів ОДР) – 12 років, пільговий період – 3роки до 2005 р., проста пролонгації виплат. Країни кредитори – Франція, Німеччина, Італія, Японія, США.

6.5. Проблема зовнішньої заборгованості та шляхи її розв‘язання

Зовнішня заборгованість(external debt) – фінансові

зобов’язання держави (зовнішні позики та несплачені

за ними відсотки) перед зовнішніми кредиторами

(міжнародними валютно-кредитними організаціями,

а також урядами, центральними та приватними

банками інших країн та ін..), які підлягають сплаті в

установлені терміни.

Функції зовнішнього боргу:

1) перерозподіл капіталів на фінансовому ринку

2) концентрація капіталу

3) мінімізація витрат обігу при розрахунках за рахунок використання кредитних розрахункових одиниць

Причини виникнення зовнішнього боргу

· Високий рівень дефіциту бюджету, який покривається зовнішніми запозиченнями

· Зростаюча ставка обслуговування боргу (через рефінансування та зростання процентних ставок по країнах з великими боргом)

· Зростаюча вартість обслуговування боргу через девальвацію валютного курсу

· Проблеми з внутрішнім ринком запозичень

· Невеликі розміри внутрішніх заощаджень,

· Від'ємне сальдо зовнішньоторговельних операцій

· Значний імпорт капіталу за відсутності власних ресурсів, та інші.

Показники зовнішньої заборгованості

· зовнішній борг/експорт (275%),

· зовнішній борг/ВНД (50%),

· платежі з обслуговування боргу (основний борг, % та комісії)/експорт (30%),

· офіційні резерви/сума боргу,

· міжнародні резерви/імпорт,

· частка короткострокового боргу в загальному,

· частка довгострокового боргу в загальному,

· частка боргу міжнародним організаціям,

· короткостроковий борг/резерви,

· борг на душу населення

Проблема зовнішньої заборгованості

До початку 70-х років сума боргу була відносно невеликою і представлена головним чином була кредитами іноземних держав та МФІ.

В кінці 70-х - на початку 80-х років до процесу кредитування підключилися комерційні банки. Вони скористалися надлишком “нафтодоларів” країн-членів ОПЕК. Кредити надавалися для покриття дефіциту платіжних балансів і підтримки експортних галузей.

За період з 1970 по 1996 роки зовнішній борг країн, що розвиваються, зріс з 68,4 млрд. дол. до 2,3 трлн. дол. Тільки на обслуговування цього боргу витрати складали на початку 90-х років 169 млрд. дол.

Значна частина боргів набула репутації безнадійних. Виник “вторинний ринок боргів”, на якому зі знижкою (30% номінальної вартості) оберталися банківські вимоги до боржників. Обсяг торгівлі борговими зобов'язаннями на початку 90-х років перевищив 100 млрд. дол.

Управління державним боргом

Управління державним боргом– сукупність

заходів щодо оптимізації державного боргу, його

погашення і обслуговування, а також умов

здійснення державного запозичення

Методи управління зовнішнім боргом

Ринкові -викуп своїх боргів країною-емітентом на ринку зовнішньої заборгованості

Неринкові:

А. Рефінансування – домовленість між сторонами

про надання нової позики, призначеної для

погашення раніше здійснених запозичень

Б. Реструктуризація – продовження термінів

зовнішнього боргу та виплат по ньому шляхом

випуску нових боргів з іншими термінами погашення

з частковим списанням суми старого боргу

В. Рекапіталізація – випуск цінних паперів

(облігацій) на суму боргу з іншими термінами

обертання та відсотковими платежами

Г. Конверсія – переведення боргу в інвестиції

країни-кредитора, погашення боргу товарними

поставками, обмін боргу на боргові цінні папери

третіх сторін

Д. Новація – суб’єкти зберігаються, а форма

змінюється: заборгованість за товарними поставками

переводиться в займ, передачу акцій компаній,

передачу власності

Є. Пролонгація – подовження термінів погашення

Ж. Уступка права вимоги – заміна одного

кредитора іншим (продаж дебіторської

заборгованості).

Тема 7. Світовий ринок праці

7.1. Міжнародна міграція як форма міжнародних економічних відносин

7.2. Сутність та особливості формування світового ринку праці

7.3. Сегменти та структура світового ринку праці, їх характеристика та динаміка розвитку

7.4. Особливості розвитку світового ринку праці

7.5. Україна на світовому ринку праці

Поняття міграція

Міграція(лат. migratio) означає переміщення, переселення.

Міграція робочої сили— це:

1) переселення працездатного населення з одних

держав до інших строком більше ніж на рік, викликане причинами економічного чи іншого характеру;

2) переміщення найманих працівників через кордони в пошуках роботи; 3) процес організованого або стихійного переміщення працездатного населення з країни до країни, викликаний причинами економічного характеру;

4) стихійний процес розподілу трудових ресурсів між національними ланками світового господарства. Економічною основою його є взаємопов'язаність країн та нерівномірність їх соціально-економічного розвитку;

7.2. Сутність, структура та особливості формування світового ринку праці

Світовий (міжнародний) ринок праці —це система

відносин, що виникають між державами з приводу

узгодження попиту та пропозиції світових трудових

ресурсів, умов формування робочої сили, оплати

праці та соціального захисту.

Світовий ринок праці виступає як загальна сукупність трудових ресурсів, що пропонуються та купуються в різних країнах на основі попиту і пропозиції.

Сутність, структура та особливості формування світового ринку праці

Виникнення і розвиток міжнародного ринку

робочої сили обумовлений факторами:

· зростання міжнародної мобільності двох головних факторів виробництва — капіталу і праці.

· циклічний фактор,