IV. Населення і трудові ресурси
Населення Бразилії походить від представників трьох великих рас — монголоїдів (індіанців), негроїдів (африканців) та європеоїдів.
Чисельність населення. Мови. На території Бразилії мешкає майже половина населення Південної Америки, або третина населення Латинської Америки. За чисельністю населення країна посідає п’яте місце у світі (186,1 млн. осіб), його кількість щорічно зростає майже на 3 млн.).
Бразилія — єдина країна Латинської Америки, де португальська мова визнана державного. Індіанські племена розмовляють своїми місцевими мовами.
Демографічні особливості. Відтворення населення країни характеризується високими показниками народжуваності (16,83%о) і природного приросту (1,06%). У Бразилії традиційними є ранні шлюби та багатодітні сім’ї (2,7 дитини на 1 жінку). Основною причиною значного приросту населення стало зниження смертності (6,15%о), насамперед дитячої (35,87%о). Жіноче населення переважає над чоловічим. У Бразилії висока частка молоді (62% молодше 29 років), осіб похилого віку — 6%. Тривалість життя становить67,7 року для чоловіків, 75,8 року — для жінок.
Національний і релігійний склад. У країні сформувалися етнічні групи мулатів (55%), метисів (38%) і негроїдного населення (6%). Корінне індіанське населення було винищено у період колонізації, частина — асимільована. Поодинокі індіанські племена живуть ізольовано у важко- доступних районах Амазонії. Національні меншини представлені італійцями, іспанцями, японцями, українцями (50 тис. осіб) тощо.
Більшість бразильців є католиками (80%). Католики африканського походження дотримуються культу «кандом-бле» (заснований на релігійному синкретизмі, тобто поєднанні вірувань у давніх язичницьких богів чорної Африки («оріша») із шануванням християнських ангелів і святих)- За кількістю протестантів (майже 3 млн.) Бразилія осідає перше місце у Південній Америці.
Розміщення населення. Населення у країні розміщене нерівномірно: воно сконцентроване на північному і південному сході, на півдні. У вузькій зоні Атлантичного узбережжя зосереджено приблизно 1/2 усього населення. Середня густота становить 18 осіб/км2. Найменш заселеною (густота менше 1 особи/км2) є західна Амазонія, район вологих екваторіальних лісів.
У Бразилії населення урбанізоване. Зростання кількості міських жителів у країні випереджає цей показник по регіону. У містах мешкають 80%. Більше половини городян сконцентровано на південному сході. У Бразилії сформувалися дві агломерації — Сан-Паулу (20 млн. осіб) і Ріо-де- Жанейро (14 млн. осіб). Містами-мільйонерами є Бразиліа (1,8 млн.), Белу-Орізонті (2,1 млн.), Салвадор (1,8 млн.), Форталеза (1,7 млн.), Ресіфі (1,2 млн.), Порту-Алегрі (1,2 млн.), Манаус (1 млн.) тощо. Навколо всіх великих міст скупчуються жебрацькі халупи (фавели).
Трудові ресурси. Загальна кількість економічно активного населення Бразилії у 2004 р. становила 89 млн. осіб, з яких понад 80% — чоловіки. Загалом у промисловості зайнято 14% осіб, у сільському господарстві — 20%, у сфері послуг — 66%. Збільшення населення за умов ринкової економіки та прискореної урбанізації загострює проблему зайнятості (безробіття становить 11,5%)
V. Господарство
Бразилія — індустріально-аграрна країна, яка за класифікацією ООН належить до НІК (нових індустріальних країн).
Сучасний стан економіки. За обсягом ВНП (1,49 трлн, дол.) Бразилія посідає перше місце у регіоні, а за економічними показниками (наприклад, за обсягами промислового виробництва) входить до першої десятки країн світу. ВНП на душу населення становить 8100 дол. Частка промисловості у ВНП збільшилася до 38%, сільського господарства сягає 10%, а сфери послуг — 52%.
У Бразилії економіка заснована на співіснуванні і конкуренції приватних фірм, міжнародних корпорацій і державних підприємств. Приватний сектор переважає у торгівлі, сільському господарстві та у деяких галузях обробної промисловості: паперовому і деревообробному комплексах, виробництві харчових, лікарських і текстильних товарів, автомобілебудуванні тощо. Держава контролює нафтову, нафтохімічну, гірничовидобувну, металургійну промисловість, сферу послуг.
У країні розгорнуті програми досліджень у галузі альтернативних джерел енергії, біотехнології. Бразилія є світовим лідером у переведенні автотранспорту на змішане пальне — бензин і спирт, що отримують із цукрової тростини. Країна стала дев’ятою у світі з тих, що оволоділи технологією повного циклу збагачення урану. Бразилія перша з латиноамериканських країн створила штучний супутник Землі, намагається запустити ракету-носій з космодрому Алкантара.
VI. Промисловість
Бразилія досягла великих успіхів у промисловому розвитку за рахунок залучення передових технологій, іноземних інвестицій і кредитів розвинутих країн.
Гірничовидобувна промисловість. У країні видобувається понад 80 видів корисних копалин (за запасами залізної руди і бокситів вона посідає друге місце в світі, золота третє). Найбільше значення має видобуток залізних і марганцевих руд. Видобувають 165 млн. т залізних руд, з них 4/5 експортують. У родовищі Ітабіра знаходиться понад 3/4 усього їх обсягу. Видобуток марганцевої руди становить
2,5 млн. т, з яких більше 80% експортують. Бразилія належить до світових виробників бокситів (8,6 млн. т). Крім того, країна постачає на світовий ринок стратегічну сировину- уран, торій, вольфрам, ніобій, берилій, цирконій тощо. ВИ´ добуток золота (80 тис. т), алмазів (1,3 млн. каратів) — найдавніші гірничовидобувні галузі країни. Іноземний капітал поступово проникає у ці галузі, в 1977 р. була приватизована
Паливно-енергетичний комплекс. Основою паливно- енергетичного балансу країни є нафта, власні потреби в якій задовольняються на 2/3. Місцеве вугілля невисокої якості, тому його річний видобуток не перевищує 5 млн. т. Загальне виробництво електроенергії становить 342 млрд. кВттод, з яких 89% припадає на частку ГЕС. У країні діють понад 20 великих ГЕС, зокрема найбільший у світі гідроенергетичний комплекс Ітайпу на р. Парана (12,6 млн. кВт) на кордоні з Парагваєм, а також ГЕС Тукуруі (8 млн. кВт) на р. Токантінс. В Бразилії функціонують АЕС «Ангра-1» і «Ангра-2» (штат Ріо-де-Жанейро) потужністю 2 млн. кВт.
Металургія. Чорна металургія забезпечена власною рудою та імпортним коксом. Функціонують заводи з повним циклом виробництва. Країна належить до десяти світових виробників сталі (32 млн. т), яку виробляють в електроплавильних цехах. Найбільші заводи розташовані у Сабарі, Бе- лу-Орізонті, Ітабіра тощо. У кольоровій металургії найрозвинутіше виробництво алюмінію (до 2 млн. т — п’яте місце у світі), міді (до 2 млн. т — десяте місце), цинку (0,2 млн. т).
Машинобудування. На частку цієї галузі припадає понад 30% усього промислового виробництва країни. Зокрема, вирізняється автомобілебудування: щороку випускають1,7 млн. машин (сьоме місце у світі), з них більше 80% припадає на легкові автомобілі. Бразильський ринок поділено між автогігантами «Фольксваген», «ФІАТ», «Дженерал Моторе» і «Форд», що мають по кілька заводів у країні. Центрами автомобілебудування є Сан-Паулу і Ріо-де-Жанейро. Бразилія випереджає країни регіону і за обсягами продукції верстато- і тракторобудування (до 50 тис. тракторів на рік).
Авіаційну промисловість було засновано у 50-х роках XVIII ст. У країні випускають 25 моделей літаків — від малої авіації до військово-повітряної техніки. Бразилія є одним з найбільших світових виробників реактивних літаків.
Крім того, в країні створено найпотужніший у Латинській Америці військово-промисловий комплекс (виробництво стрілецької зброї, боєприпасів, ракет класу «повітря—земля» і «земля—земля»). Військова продукція характеризується надійністю і невисокою ціною, тому користується великим попитом у країнах «третього світу».
Хімічна промисловість. Основну частину продукції Бразилії становлять товари побутової й основної хімії (добрива, пластмаси, лакофарбові матеріали, ферменти, вибухові речовини, медикаменти тощо). Центрами галузі є Ресі- фі, Салвадор, Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу тощо. На базі переробки нафти функціонують нафтохімічні комплекси У Кубатані, Камасарі та ін.
Легка промисловість. Бавовняне виробництво країни дає 2/3 текстильної продукції, більшу частину якої експортують. Тут розвивається виробництво тканин зі штучного волокна і трикотажу. Майже половину текстильної продукції дають підприємства Сан-Паулу, приблизно чверть Ріо-де-Жанейро. Розвинута шкіряно-взуттєва галузь.
Харчова промисловість. До найдавніших її галузей належать борошномельна і м’ясна, розвинуті також молочна і рибоконсервна промисловість. Деякі галузі країни працюють на експорт, зокрема цукрова, м’ясна, маслобійна і тютюнова. Значні інвестиції вкладають у виробництво соків і консервів з овочів і фруктів, насамперед апельсинів, персиків, маракуйї, гуаяви, томатів, перцю, кокосових горіхів.