Метод порівняльної рейтингової оцінки, метод рейтингового фінансового аналізу, інтегральна рейтингова оцінка.
В даному питанні розглянемо ще ряд методів, що використовуються при здійсненні комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Оскільки фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін.. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан. Поряд з якісною ознакою «стійкий фінансовий стан» та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства.
1. Метод порівняльної рейтингової оцінки. Процедура методики порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства складається з таких етапів:
1) збирання та аналітична оцінка вихідної інформації;
2) обгрунтування системи показників, що використовуються для рейтингової оцінки фінансового стану та їх класифікація;
3) розрахунок підсумкових показників рейтингової оцінки;
4) класифікація підприємств за рейтингом.
Система вихідних показників для порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства включає показники: оцінки ліквідності; фінансової стійкості; ділової активності; рентабельності.
В основу методики покладено порівняння підприємства по кожному показнику фінансового стану з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі показники з усіх порівнюваних підприємств. Тобто базою розрахунку для отримання рейтингової оцінки є не суб'єктивні оцінки експертів, а найбільш високі результати з усієї сукупності реальних показників.
Методика порівняльної рейтингової оцінки може бути представлена у вигляді послідовності наступних дій:
Методика порівняльної рейтингової оцінки може бути представлена у вигляді послідовності наступних дій:
1) вихідні дані подаються у вигляді матриці, тобто таблиці, де за стрічками записані номера показників (і = 1, 2, 3, ... n), а за стовпчиками-номера підприємств (j = 1, 2, 3, ... n);
2) за кожним показником знаходиться максимальне значення і заноситься в стовпчик умовного еталонного підприємства (m + 1);
3) вихідні дані матриці стандартизуються у співвідношенні відповідного показника еталонного підприємства за формулою:
,(2.1.)
де Хij - стандартизовані показники стану і-го підприємства;
Аij - значення і-го показника у j-го підприємства;
mах Аij - значення і-го показника у еталонного підприємства;
Для кожного підприємства, що аналізується, значення його рейтингової оцінки визначається за формулою:
, (2.2.)
де Рj - рейтингова оцінка j-го підприємства;
Хij ...Xnj- стандартизовані показники j-го підприємства;
Підприємства впорядковуються в порядку зменшення рейтингової оцінки.Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальними значеннями порівняльної оцінки [18, 86].
Для прикладу розглянемо систему вихідних показників, що включає показники ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності, рентабельності (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1.
Порівняльна рейтингова оцінка господарської діяльності ДП «Сімферопольський виноробний завод» за 2009-2010 роки
| Показники | 2009 рік | 2010 рік | Умовний еталонний показник (maxAij) | ||
| Aij | Xij | Aij | Xij | ||
| Коефіцієнт поточної ліквідності (опт. знач.– 1-1,5) | 0,978 | 0,972 | 0,951 | 0,951 | |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності (оптим. знач.– 0,2-0,3) | |||||
| Коефіцієнт критичної оцінки (оптим. знач.– 0,7-0,8) | 0,497 | 0,261 | 1,904 | 0,497 | |
| Коефіцієнт поточної заборгованості | |||||
| Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості (період інкасації боргу) | 0,864 | ||||
| Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості (період інкасації кредиторської заборгованості) | 0,001 | ||||
| Тривалість одного обороту запасів (оборотність дня) | 0,85 | ||||
| Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) (оптим.знач.>0,5) | 0,126 | 1,413 | 0,178 | 0,178 | |
| Коефіцієнт фінансової залежності (напруги або концентрації залученого капіталу) (оптим.знач.≤0,5) | 0,843 | 0,923 | 0,778 | 0,778 | |
| Коефіцієнт фінансового ризику (заборгованості, фінансового лівериджу) (оптим.знач.<1) | 6,701 | 0,653 | 4,375 | 4,375 | |
| Коефіцієнт фінансової стабільності (самофінансування) (оптим.знач.>1) | 0,149 | 1,54 | 0,229 | 0,229 | |
| Коефіцієнт інвестування (оптим.знач.>1) | 0,699 | 0,68 | 1,028 | 0,699 | |
| Коефіцієнт маневреності власного капіталу (оптим.знач.0,2-0,5) | -0,43 | -0,471 | -0,913 | -0,43 | |
| Коефіцієнт забезпечення (оптим.знач.>1) | -0,066 | -0,113 | -0,584 | -0,066 | |
| Продуктивність праці | 236,01 | 190,97 | 1,236 | 236,01 | |
| Фондовіддача ОЗ | 2,93 | 2,53 | 1,158 | 2,93 | |
| Кількість оборотів дебіторської заборгованості | 0,9 | 0,9 | 0,9 | ||
| Кількість оборотів виробничих запасів | |||||
| Тривалість обороту виробничих запасів | 0,416 | ||||
| Кількість оборотів кредиторської заборгованості | 0,4 | 0,4 | 0,4 | ||
| Тривалість операційного циклу | 0,67 | ||||
| Тривалість фінансового циклу | -136 | -389 | -0,35 | -136 | |
| Кількість оборотів власного капіталу | 0,667 | ||||
| Оборотність всього капіталу | 0,4 | 0,4 | 0,4 | ||
| Коефіцієнт стійкості економічного зростання | 0,006 | 0,005 | 1,2 | 0,006 | |
| Рентабельність (збитковість) власного капіталу | 0,6 | 0,5 | 1,2 | 0,6 | |
| Рентабельність (збитковість) активів | 0,1 | 0,1 | 0,1 | ||
| Рентабельність (збитковість) за валовим прибутком | 3,8 | 2,447 | 9,3 | 9,3 | |
| Рентабельність (збитковість) за операційним прибутком | 1,1 | 0,4 | 2,75 | 1,1 | |
| Рентабельність (збитковість) необоротних активів | 0,4 | 0,4 | 0,4 | ||
| Рентабельність (збитковість) оборотних активів | 0,1 | 0,1 | 0,1 | ||
| Рентабельність (збитковість) позикового капіталу | 0,1 | 0,1 | 0,1 | ||
| Рентабельність (збитковість) операційних витрат,% | |||||
| Рентабельність (збитковість) продукції за валовим прибутком,% | 2,525 | 10,1 | 10,1 | ||
| Рентабельність (збитковість) витрат діяльності,% | 0,2 | 0,2 | 0,2 |
За умовний еталонний показник зазначаємо значення показник за 2 роки, яке характеризує кращу ефективність діяльності підприємства. Далі розраховуємо співвідношення між показником за певний рік та еталонним показником. Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням порівняльної оцінки.
На наступному етапі для кожного підприємства визначається його рейтингова оцінка (Pj), що розраховується за вже вище згаданою мною формулою.
Розглянута методика рейтингової оцінки має наступні переваги: базується на комплексному багатомірному підході до оцінки фінансової діяльності підприємства; здійснюється на основі даних публічної фінансової звітності підприємства; враховує досягнення всіх конкурентів; здійснюється з врахуванням математичних моделей.
2. Методика рейтингового фінансового аналізу базується на тому, що система фінансових коефіцієнтів рейтингової оцінки підприємства повинна відповідати наступним вимогам:
1) фінансові коефіцієнти повинні бути максимально інформативними, не суперечити один одному і давати цілісну картину стійкості фінансового стану підприємства;
2) в економічну розумінні фінансові коефіцієнти повинні мати однакову направленість (зростання коефіцієнта означає покращення фінансового стану);
3) для всіх показників повинні бути вказані числові нормативи мінімального задовільного рівня або діапазону змін;
4) фінансові коефіцієнти повинні розраховуватися лише за даними публічної фінансової звітності підприємства;
5) фінансові коефіцієнти повинні давати можливість здійснювати аналіз підприємства в часі і просторі.
Рейтингове число визначається за формулою:
, (2.3.)
де Р - рейтингове число;
L - кількість показників, що використовується для рейтингової оцінки;
Ni - нормативне значення для і-го коефіцієнта;
- ваговий індекс і-го коефіцієнта;
Кі - і-й коефіцієнт.
При повній відповідності значень фінансових коефіцієнтів їх нормативним значенням рейтинг підприємства буде рівним 1. Якщо рейтингове число менше 1, фінансовий стан підприємства характеризується як незадовільний [13, 41].
Для всіх показників повинен бути вказаний чіткий норматив. Тому з Таблиці 1.2. слід вибрати показники, що відповідають цій вимозі і подати їх в таблиці 2.2.
Таблиця 2.2.
Порівняльна оцінка господарської діяльності ДП «Сімферопольський виноробний завод» на основі рейтингового фінансового аналізу
| Показники | 2009 рік | 2010 рік | Ваговий коефіцієнт |
| Коефіцієнт поточної ліквідності (опт. знач.– 1-1,5) | 0,978 | 0,951 | 0,4 |
| Коефіцієнт абсолютної ліквідності (оптим. знач.– 0,2-0,3) | 0,7 | ||
| Коефіцієнт критичної оцінки (оптим. знач.– 0,7-0,8) | 0,497 | 0,261 | 0,15 |
| Коефіцієнт фінансової автономії (оптим.знач.>0,5) | 0,126 | 0,178 | 0,25 |
| Коефіцієнт фінансової стабільності (оптим.знач.>1) | 0,149 | 0,229 | 0,5 |
Наступним кроком потрібно здійснити підстановку даних таблиці 2.2. в формулу і розрахувати її. Якщо рейтингове число менше за одиницю, то фінансовий стан незадовільний.
3. Інтегральна рейтингова оцінка.
Для проведення інтегральної оцінки фінансового стану підприємства пропонуємо сукупність показників фінансово-господарського стану підприємства поділити на дві групи: нормативні та тенденційні (рис. 2.1). Під нормативними показниками розуміємо такі показники, для яких встановлено рекомендовані значення. Під тенденційними показниками фінансового стану підприємства слід розуміти такі показники, для яких не встановлено загальноприйнятих значень та які оцінюються бажаним вектором направлення (збільшення або ж зменшення).
Рис. 2.1. Поділ показників фінансового стану підприємства
Доцільність такого поділу показників пояснюється зменшення міри фінансового ризику при визначенні рейтингу підприємства. Оскільки відповідність встановленим нормативам діяльності має бути першочерговою вимогою для фінансового менеджменту господарюючого суб’єкта. Бажана динаміка тенденційних показників має бути похідною від нормованих значень[16, 27].
Інтегральну оцінку фінансового стану підприємства проводиться в два етапи:
1) етап 1: оцінка фінансового стану за нормованими показниками і відбір підприємств, результати діяльності яких відповідають встановленим нормативним значенням;
2) етап 2: оцінка фінансового стану за тенденційними показниками і формування рейтингу підприємств за інтегральним показником їх діяльності.
Дослідження проведемо за алгоритмом (рис. 2.2.)[17, 25]:
Рис. 2.2. Алгоритм визначення інтегральної рейтингової оцінки фінансового стану підприємства
Інтегральну рейтингову оцінку також можна визначити й за формулою 2.4.:
……………….(2.4.)
де, P – інтегральна рейтингова оцінка;
–рейтингове число, визначене за методом створення рейтингу за допомогою ряду показників;
– рейтингове число, визначене за методом кластерного аналізу;
– рейтингове число, визначене за матричним методом аналізу;
- рейтингове число, визначене за методом бальних оцінок;
– рейтингове число, визначене за методом порівняльної рейтингової оцінки;
– рейтингове число, визначене за методом рейтингового фінансового аналізу;
– питомі ваги відповідних складових[16, 29].
Отже, ми розглянули ще один комплекс методів, які застовуються для здійснення оцінки комплексного фінансового аналізу. Огляд вищенаведених методик дає підстави стверджувати про існування таких недоліків при використанні наведених діагностичних підходів:
1) діагностику ідентичних об'єктів, процесів, явищ дослідники пропонують здійснювати з допомогою відмінних методик, що спричиняє неспіввимірність і незіставність результатів досліджень;
2) одні й ті самі індикатори в різних методиках запропоновано розраховувати за різними формулами, використовуючи відмінне інформаційне забезпечення, що спотворює сприйняття ідентичних показників;
3) різноманітність методик для оцінювання аналогічних об'єктів сприяє маніпулюванню підходами з метою досягнення особистих цілей суб'єктів оцінювання (свідоме покращання чи погіршення реальної ситуації);
4) окремі інтегральні методики містять показники, отримання значень яких потребує використання експертних методів, проведення соціологічних досліджень, що зумовлює високий рівень суб'єктивності оцінювання.
Спектр методичних підходів до інтегральної оцінки є досить широкий. Однак, деякі методики (кластерний, бальний аналіз) на сьогодні, не забезпечують адекватної комплексної оцінки фінансового стану підприємства. Грунтовнішими є метод порівняльної рейтингової оцінки та метод рейтингового фінансового аналізу. Порівняльна рейтингова оцінка націлена на порівняння результатів діяльності досліджуваного підприємства з еталоном (найкращим підприємством у вибірці). Суттєвим недоліком такого підходу є нехтування корегуванням окремих показників на вагові коефіцієнти, які б відображали ступінь їх впливу на кінцевий результат. Рейтинговий фінансовий аналіз, навпаки, враховує міру впливу показників, однак нехтує порівнянням у просторі. Тому є актуальним удосконалення даних методів проведення інтегральної оцінки фінансового стану підприємств.