Сутність та функції світового валютного ринку.

Валютний ринок є системою міжнародних організаційних і економічних відносин, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют і платіжних документів, зафіксованих в іноземних валютах. На валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних коштів. Вирізняють чотири групи суб'єктів цього ринку: державні установи (чільне місце серед них посідають центральні банки і казначейства відповідних країн); юридичні та фізичні особирізної державної належності, що займаються міжнародним бізнесом; комерційні банківські установи, що обслуговують зовнішньоекономічну діяльність; валютні біржі, а також валютні департаменти фондових і товарних бірж.

Основні учасники валютного ринку – це банки дилери, й інші банки, експортери, імпортери, ТНК, фінансові установи, інвестори й урядові агентства. Використовуючи комп'ютерні, телексні, телефонні засоби зв'язку, учасники валютного ринку мають можливість працювати у режимі реального часу. Валютні ринки у територіальному аспекті тяжіють до великих валютних і валютно-біржових центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Франкфурт-на-Майні, Сінгапур, Гонконг). Валютні ринки є позабіржовими, цілодобово працюють у всіх країнах світу.

Основні особливості сучасних валютних ринків: 1)уніфікована техніка валютних операцій; 2)безперервність здійснення операцій; 3)інтернаціоналізація валютних ринків; 4)широке використання електронних засобів зв’язку; 5)страхування валютних та кредитних ризиків; 6)перевантаж. спекулятивних та арбітражних операцій над комерційними.

Функції світового валютного ринку: здійснення міжнародних розрахунків; регулювання валютних курсів; диверсифікація валютних резервів; хеджування валютних ризиків; отримування учасниками валютниками валютного ринку прибутку у вигляді різниці курсів валют; проведення валютної політики, напрямленої на державне регулювання національної економіки та узгодження політики в межах світового госп-ва.

Учасники валютного ринку.

Учасників валютного ринку можна розділити на чотири групи:
1. Державні установи, основне місце серед яких займають:
1) центральні банки - управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, регулювання рівня процентних ставок по вкладенням в національній валюті;
2) казначейства окремих країн.
2. Юридичні та фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності:
1) компанії, що приймають участь у міжнародній торгівлі; мають попит на іноземну валюту, а також її пропонують; операції здійснюють через банки;
2) компанії, які здійснюють закордонні вкладення активів (Investment Funds, Mohey Market Funds,International Corporations), тобто інвестиційні фонди, крупні міжнародні корпорації;
3) приватні особи – неторгові операції -туризм, переказ заробітної плати, пенсій, гонорарів і продаж готівкової валюти.
3. Комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування зовнішніх зв’язків:
1) комерційні банки (ТНБ) – проводять основний обсяг валютних операцій, акумулюють загальні потреби ринку у валютних конверсіях, а також у залученні/розміщенні коштів і виходять з ними на інші банки;
4. Валютні біржі та валютні відділи товарних фондових бірж.
1) валютні біржі – в країнах з перехідною економікою - обмін валют для юридичних осіб і формування валютного курсу;
2) валютні брокерські фірми - зведення покупця і продавця іноземної валюти і здійснення між ними конверсійної чи кредитно-депозитної операції. Знімаються комісійні.

Валютний ринок складається з багатьох національних валютних ринків, які об’єднані у світову систему. Ця система дозволяє банку в будь-якому валютному центрі здійснювати угоди на такій основі: 1 рівень: Роздрібна торгівля. Угоди на одному національному ринку, відповідно до яких банк-дилер під час купівлі-продажу безпосередньо взаємодіє з клієнтом. 2 рівень: Оптова міжбанківська торгівля. Угоди на одному національному ринку, згідно з якими два банки взаємодіють один з одним з допомогою валютного брокера. Це, по суті, міжбанківський ринок. 3 рівень: Міжнародна торгівля. Угоди між двома і більше національними ринками, відповідно до яких банки різних торговельних центрів взаємодіють один з одним. Такі угоди можуть включати арбітражні операції на двох чи трьох ринках.

Наши рекомендации