Історія розвитку трудового напрямку економічної думки.

Вперше проблеми економіки праці були глибоко проаналізовані А. Смітом в його праці «Багатстві націй». Основні досягнення:

- обґрунтував взаємозв’язок між поділом праці і економічним розвитком. Внаслідок поділу праці на підприємстві відбувається спрощення трудових операцій та виникає потреба в організації та управлінні.

- дослідив ринковий механізм формування ЗП.

- відмітив нерівноправність роботодавців та найманих працівників, яку можна подолати за рахунок об’єднання останніх, що дозволить зрівняти їх позиції в переговорах з підприємцями та дати можливість діяти за ринковими закономірностями.

- розглядав гнучку система ЗП як засіб балансування вигод і недоліків трудової діяльності.

К. Маркс створив вичерпну для свого часу трудову теорію вартості.

Дійшов висновку, що розвиток капіталістичної економіки обов’язково супроводжується посиленням експлуатації праці.

Причиною загострення СТВ вважав стихійність функціонування товарних ринків, що призводить до криз перевиробництва, падіння продуктивності праці, зростання безробіття.

ЗП, за Марксом, відображає відносини підпорядкування робітника підприємцю і відображає ступінь експлуатації, яка може бути подолана лише шляхом знищення капіталістичного устрою.

Недоліком теорії Маркса є недооцінка ролі розумової, творчої праці та підприємницької діяльності у створенні національного багатства.

Самостійною наукою ЕП стала близько століття тому.

Етапи становлення трудового напрямку економічної думки:

Перший. Кін 19 – поч. 20 ст. Відгалуження ЕП в окрему дисципліну. ЕП стала складовою науки про управління персоналом. Виникла школа «наукового управління» або «наукової організації праці». Представники цієї школи: Ф. Тейлор, Г. Емерсон, Г. Форд, Г. Гант, Ф. Кларк та інші.

Основи наукової організації праці викладені у Ф. Тейлора в «Управлінні фабрикою» та «Принципах наукового управління». Він першим обґрунтував необхідність наукового підбору працівників з урахуванням їх здібностей до виконуваної роботи.

Гант вважав працю основним фактором у промисловості і переконував, що робітник повинен знайти у своїй праці не лише джерело існування, а й задоволення. Розробив систему преміювання за дострокове і якісне виконання виробничих завдань. Завдяки цьому вдвічі підвищив продуктивність праці на низці підприємств.

Обґрунтовано необхідність використання засобів спостереження та фіксації трудових операцій і замірів для визначення найбільш ефективних режимів роботи

Школа «адміністративного менеджменту»: А. Файоль, Л. Урвік, Л. Рейлі, Ч. Бернард.

Зосередилися на побудові системи управління та структури підприємства.

Принципи управління Файоля:

· Розподіл праці

· Делегування повноважень

· Єдиноначальність

· Єдність керівництва

· Підпорядкування індивідуальних інтересів загальним

· Винагорода

· Централізація

· Скалярний ланцюг (підтримка трудовою командою комунікацій на всьому ланцюгу виробництва)

· Порядок

· Справедливість

· Стабільність складу персоналу

· Ініціатива.

Другий етап. 1920ті – 1960ті рр.

Західна наука

Дослідження ринку праці (П. Дуглас)

Рух за людські відносини на виробництві (М. Фоллет та Е. Мейо):

Теорія поєднання продуктивності та демократизації трудового життя (Фоллет).

Хоторнські експерименти (Мейо) довели, що робота для працівників є значно більшим, ніж просто заробіток на життя, а робітничий колектив справляє величезний вплив на кожного зі своїх членів.

СРСР

Увага зосередилась на теорії трудового процесу на підприємстві. Розвиваються ідеї Тейлора про наукову організацію праці, виникають наукові дисципліни і періодичні видання, спрямовані на вивчення економіки праці.

Струмілін розглянув процес праці з економічного, фізіологічного, психологічного, соціального та історичного поглядів. Розробив класифікацію професій та спеціальностей, на основі якої забезпечується обґрунтована диференціація ЗП. Вперше розробив баланс робочого часу для всієї економіки. Заклав основи науки про економічну ефективність освіти, яка в подальшому стала базою для теорії людського капіталу. Дослідив зв’язок між продуктивністю праці та собівартістю. Розробив методику з дослідження рівня народного добробуту.