Особливості розрахунку собівартості продукції за окремими статтями

Калькуляція собівартості є визначенням витрат за статтями собівартості. Об'єктом калькулювання є продукція чи послуги, чия собівартість обчислюється. Калькуляційною одиницею є одиниця кількісного виміру продукції (штуки, тонни, метри тощо).

Калькуляція собівартості продукції промислового підприємства містить такі статті:

Стаття І. Сировина і матеріали. До цієї статті належать такі витрати:

· на сировину;

· на основні і допоміжні матеріали;

· на куповані вироби та напівфабрикати.

Усі ці витрати, як правило, можна обчислити на одиницю про­дукції виходячи з норм і цін.

Кількість матеріалів певного виду ( ), яку слід закупити, ви­значається наступним чином:

, (6.3)

де – витрати матеріалів на виробництво продукції за розрахунковий період; – перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Витрати матеріалів на виробництво продукції:

, (6.4)

де – обсяг випуску продукції і-го найменування у натуральному вираженні; n – кількість найменувань виготовленої продукції; – норма витрат матеріалу на одиницю і-го виробу; – витрати матеріалу на зміну залишків незавершеного ви­робництва.

Величина обчислюється лише тоді, коли істотно змінюються залишки незавершеного виробництва. В інших випадках враховувати її за цією статтею не слід.

Щоб визначити витрати виробництва за цією статтею, від вар­тості сировини і матеріалів віднімається вартість відходів за ціною їх можливої реалізації. Тоді:

, (6.5)

де – витрати виробництва за статтею "Сировина і матеріали"; – ціна придбання сировини і матеріалів і-го виду; – ціна реалізації відходів сировини і матеріалів і-го виду; – витрати сировини і матеріалів і-го виду, що залишились у відходах, n – кількість видів сировини та матеріалів.

Стаття II. Енергія технологічна. Ця стаття охоплює витрати на всі види енергії, необхідної для виробництва продукції:

· паливо;

· електроенергію;

· теплову енергію (в т. ч. у вигляді пари);

· природний газ.

Зазначені види енергії безпосередньо використовуються в техно­логічному процесі для зміни стану або форми предметів праці (плав­лення, сушіння, зварювання, пошиття тощо). Витрати за цією статтею обчислюються за нормами витрат і тарифами на енергію:

, (6.6)

де – ціна - тариф на застосування і-го виду енергії; – норми витрат і-го виду енергії; n – кількість видів енергії.

Стаття III. Основна та додаткова заробітна платня виробничих працівників. До цієї статті належать витрати на оплату праці робітників, які безпосередньо виготовляють продукцію.

Величина таких витрат обчислюється згідно з нормами витрат часу на виконання технологічних операцій і тарифними ставками або відрядними розцінками на операції та виготовлення одиниці продукції. До статті III належать і доплати та надбавки робітникам за ква­ліфікацію, за перевиконання плану, за роботу у святкові та вихідні дні, за виконання державних обов'язків, оплата відпусток тощо.

Стаття IV. Утримання та експлуатація машин і механізмів. Враховує витрати на:

· амортизаційні відрахування по відтворенню машин та устаткування;

· електроенергію, пальне, мастильні матеріали для машин та устаткування;

· придбання технологічного інструменту, запасних частин та агрегатів для устаткування;

· ремонт та технологічне обслуговування;

· заробітну платню обслуговуючого персоналу.

Стаття V. Загальновиробничі (накладні) витрати. До неї відносять витрати на:

· управління, виробниче та господарське обслуговування в межах виробництва;

· заробітну платню з відрахуваннями на соціальні потреби працівників управління, спеціалістів, службовців;

· амортизаційні відрахування по будівлях і спорудах;

· охорону праці;

· техніку безпеки, охорону, протипожежну охорону;

· досліди, випробування, винахідництво;

· підготовку кадрів, адміністративні та канцелярські ви­трати;

· відрядження;

· обов'язкові платежі (страхування майна, платежі за забру­днення навколишнього середовища);

· придбання патентів, ліцензій тощо.

Розподіляються накладні витрати пропорційно основній заро­бітній платні виробничих працівників, крім амортизаційних відра­хувань. Вони обчислюються окремо та додаються до визначеної суми:

, (6.6)

де – відсоток загальновиробничих витрат у заробітній платі основних виробничих працівників; – заробітна платня основних виробничих робітників; – амортизаційні відраху­вання по будівлях і спорудах на їх повне оновлення.

Стаття VI. Підготовка й освоєння виробництва. До цієї статті належать витрати на: освоєння нових підприємств, виробництв, цехів; підготовку й освоєння нової продукції; підготовчі роботи в добувній промисловості.

Такі витрати списуються на продукцію рівними частками за встановлений період їх відшкодування.

Стаття VII. Позавиробничі витрати. До позавиробничих витрат відносять витрати на: маркетингові дослідження; рекламу продукції; заходи щодо стимулювання збуту.