Суть інвестиційної діяльності

Економічна сутність інвестицій

Формування західної наукової дум­ки щодо інвестування здійснювалось на основі вчення про фінан­си. Саме в рамках теорії фінансів сформувалась прикладна дис­ципліна інвестиційний менеджмент як наука, яка присвячена ме­тодології та техніці управління інвестиціями компанії та, яка включає три взаємопов'язаних напрямки, які складають серцеви­ну процесу управління інвестиціями компанії:

- інвестиційна політика (тобто дії, пов'язані з розміщен­ням інвестицій­них ресурсів);

- управління джерелами коштів (тобто звідки брати ко­шти і якою повинна бути оптимальна структура джерел фінансу­вання

- дивідендна політика (у яких обсягах та в якому вигляді виплачувати дивіденди).

В Україні теоретичне пізнання категорії інвестицій знай­шло своє відображення в Законі України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність» та в Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (від 22.05.97 р.). Проте, варто відмітити, що в цих Законах у виз­начення «інвестиція» вкладається різний зміст. Так у Законі «Про інвестиційну діяльність» — «...інвестиціями є усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

- грошові кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

- рухоме та нерухоме майно;

- майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

- сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної інформації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виробництва;

- права користування землею та інші цінності».

У Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» — «Інвестиція – це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів, нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяють на капітальні, фінансові та реінвестиції».

На думку економістів (Т.В. Майорової та ін.), з таким визначенням згодитися не можливо, бо тут має місце спрощене трактування інвестицій як господарської операції: по-перше, інвестиції – це не обмін активів на кошти або майно, а навпаки вкладання коштів у фінан­сові, матеріальні та нематеріальні активи; по-друге, інвестиція – це не господарська операція, а капітал, кошти, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності; і, по-третє, в визначенні не­ має мети, заради чого здійснюється інвестування. Адже інвес­тиційна діяльність відрізняється від фінансової та господарської лише тим, що інвестор не просто придбає активи, а вибирає лише ті, які в майбутньому обов'язково принесуть йому доходи.

Проаналізувавши теоретичні погляди на сутність інвес­тицій, зробимо висновок, що інвестиції – це складне та змісто­вне поняття, що інтегрує в собі різні економічні процеси, які впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання національного продукту, тобто вони є фундаментальною осно­вою суспільного відтворення.

Класифікація інвестицій

З метою більш детального вивчення змісту інвестицій їх класифікують за певними ознаками:

1. За об'єктами вкладання коштів (майна) розрізняють інвестиції реальні та фінансові. Під реальними інвестиціями ро­зуміють вкладення коштів (майна) у реальні активи – матеріальні та нематеріальні (інновації). Фінансові інвестиції – це вкладення коштів у фінансові інструменти (активи), переважно цінні папери.

2. За характером участі у справах підприємстварозрізняють прямі та портфельні інвестиції. Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05. 1997 р. №.283/97 – ВР пряма інвестиція – це господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна в статутний капітал (фонд) юридичної особи в обмін на корпоративні права, еміто­вані такою юридичною особою. До прямих інвестицій можна віднести і безпосереднє внесення будь-яких цінностей на основі договору інвестицій. До прямих відносять такі інвестиції, що формують більше 10-25% капіталу фірми та дають право на участь в управлінні підприємством. Портфельні інвестиції – це господарська операція, яка передбачає придбання цінних па­перів, деривативів та інших фінансових активів за грошові кош­ти на фондовому ринку. Основною рисою портфельних інвес­тицій є те, що інвестор не має права на участь в управлінні під­приємства, а такі інвестиції передбачають лише одержання інве­стором дивідендів на акції підприємства або інші цінні папери.

3. За періодом інвестуванняінвестиції поділяють на ко­роткострокові, довгострокові. Короткострокові інвестиції – це інвестиції, на період до одного року. До них належать інвестиції у короткострокові депозитні вклади, державні та корпоративні облігації, із строком погашення до 1 року та інші фінансові акти­ви. Довгострокові інвестиції – це інвестиції, на період більше од­ного року, зокрема, це вкладення в основне виробництво, інно­ваційну діяльність, цінні папери строком погашення більше 1 ро­ку та інше.

4. За формами власності інвесторівінвестиції поділяють на приватні, державні, іноземні та спільні. Приватні інвестиції здійснюють фізичні особи, а також юридичні особи з "приватним капіталом, державні – державні та місцеві органи влади, дер­жавні підпр1Тємства~з бюджетних фондів, іноземні – фізичні та юридичні особи іноземних держав, спільні – суб'єкти певної дер­жави та іноземних держав.

5. За регіональною ознакоюінвестиції поділяють на внутрішні інвестицій які здійснюють в об'єкти інвестування в ме­жах держави, та зовнішні – поза її межами.

Суть інвестиційної діяльності

У відповідності до Закону України від 18.09.91 р. «Про інвестиційну діяльність» № 1560 - XII інвестиційна діяльність виз­начена як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо реалізації інвестицій. Вона здійснюється на основі:

- інвестування, яке здійснюється громадянами, недер­жавними підпри­ємствами, господарськими асоціаціями, а також громадськими та релігійними організаціями;

- державного інвестування, яке здійснюється органами влади та управ­ління України, а також державними підприємства­ ми та установами;

- іноземного інвестування, яке здійснюється іноземними державами, юридичними та фізичними особами;

- спільного інвестування, яке здійснюється громадянами та юридични­ми особами України та інших держав.

Інвестиційна діяльність часто розглядається як інвестиційний процес, стадіями якого є:

- мотивація інвестиційної діяльності;

- прогнозування та програмування інвестицій;

- обґрунтування доцільності інвестицій;

- страхування інвестицій;

- державне регулювання інвестиційного процесу;

- планування інвестицій;

- фінансування інвестиційного процесу;

- проектування та ціноутворення;

- забезпечення інвестицій матеріально-технічними ресурсами;

- освоєння інвестицій;

- підготовка до виробництва продукції;

- попередня здача в експлуатацію;

- кінцева здача об'єкта в експлуатацію.

Об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди й оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна про­дукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення та використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановле­них законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняється законом.