Міжнародний валютний фонд, його роль у регулюванні валютних відносин

Основну роль у цей час у регулюванні міжнародних валютних відносин виконує Міжнародний Валютний Фонд (МВФ), створений в 1944р. у рамках Бреттон-Вудской валютної системи. У цей час його членами є 178 країн миру, у тому числі Україна.

Статутний капітал МВФ складається із внесків країн-членів, при цьому розмір вступної квоти визначається відповідно до часток країни в міжнародній торгівлі. При цьому 25% загального внеску здійснюється в резервній валюті й СДР (раніше - у золоті), інші - в іноземній валюті. Кожна країна автоматично при вступі одержує 250 голосів, плюс 1 додатковий голос за кожні 100 тис. квоти в СДР.

Роль МВФ у регулюванні валютної системи виражається в наступному.

По-перше, МВФ надає фінансову допомогу. Кожна країна може взяти кредит у МВФ, що може бути використаний лише для покриття дефіциту платіжного балансу або утворення стабілізаційного фонду. Пред'являються тверді вимоги при наданні кредиту - країна повинна розробити й здійснювати стабілізаційну програму націлену на зменшення дефіциту платіжного балансу, стримування інфляції, забезпечення макроекономічної збалансованості. При цьому МВФ може зажадати від країни проведення ряду стабілізаційних заходів: зменшення державних кредитів, заморожування заробітної плати, скасування субсидій збитковим підприємствам і ін.

Найпоширенішим видом кредитування із МВФ є кредит "стенд^-бай" на 12-18 місяців за умови, що країна проводить вищевказані заходи щодо макроекономічної стабілізації. Якщо країна зіштовхується із серйозними утрудненнями, вона може одержати серію кредитів "стенд^-бай" або використати механізм розширеного фінансування - тобто середньострокову програму допомоги на 3-4 року.

У цей час МВФ створив нову тимчасову програму фінансової допомоги для посткомуністичних країн - механізм фінансування системних перетворень. Умови допомоги по ній більше сприятливі. Метою МВФ є зм'якшення труднощів перехідного періоду, однак реально вони збільшуються через твердість умов МВФ. Завдання уряду укладається в тім, щоб знайти прийнятний баланс між обсягами допомоги й твердістю умов МВФ.

По-друге, МВФ здійснює твердий контроль за політикою країн-членів в області валютних курсів. Необхідність втручання МВФ у сферу валютної політики окремої країни виникає за умови: тривалих великомасштабних валютних інтервенцій, відмови від підтримки на певному рівні своїх резервів, проведення дестабілізуючої внутрішньої фінансової політики й ін.

По-третє, здійснює технічну допомогу у виробленні ефективної економічної політики шляхом надання консультацій, проведення незалежної експертизи діючої економічної політики й проектів її нових підходів, розробки рекомендацій.

По-четверте, здійснення координації діяльності в сфері валютних відносин. Для цього проводяться регулярні зустрічі для обміну інформацією й обговорення проблем; консультації із країнами-членами МВФ щодо їхньої економічної політики, експертами МВФ підготовляються й публікуються доповіді, аналітичні огляди, статті із проблем міжнародних фінансів; розробляються прогнози розвитку світової економіки й валютної системи.

МВФ по суті справи є ключовою організацією в регулюванні міжнародних відносин. Підтримка країни з боку МВФ є необхідною умовою співробітництва з іншими міжнародними фінансовими організаціями: Міжнародним Банком реконструкції й розвитку (МБРР), Європейським Банком реконструкції й розвитку (ЕБРР).

МБРР, створений одночасно із МВФ, здійснює допомога в економічному розвитку країни шляхом надання позик урядам і їхнім центральним банкам для фінансування проектів, націлених на розвиток, під гарантії уряду й ЦБ. Структурними одиницями МБРР є Міжнародна фінансова корпорація (МФК), що створена з метою фінансування підприємств приватного сектора в країнах-членах МВФ, і Міжнародна асоціація розвитку (МАР), що спеціалізується на сприянні економічному розвитку найменш розвинених країн шляхом надання пільгових кредитів урядам цих країн (безпроцентні кредити на 50 років).

Група МБРР, МФК і МАР іменується "Всесвітнім банком". Його функцією є допомога в довгостроковому економічному розвитку - структурній перебудові, лібералізації торгівлі, приватизації й т.д., тобто реформи, які є запорукою довгострокового економічного росту. Банк спеціалізується на двох видах кредитів:

а) цільові - для фінансування конкретних інвестиційних проектів, наприклад, будівництва певного об'єкта;

б) програмні - на здійснення реформи в певних сферах економіки, наприклад, розвиток паливно-енергетичного комплексу. У такий спосіб цей кредит є коштами загального фінансування держбюджету відповідно до зміни економічної політики.

ЕБРР, створений в 1991р., здійснює допомога посткомуністичним країнам у проведенні ринкових реформ, стабілізації економіки й сприяє довгостроковому економічному розвитку. Умови надання кредиту: а) надання допомоги не державним, а часткою структурам; б) участь у проекті західного партнера; в) фінансується тільки 35% вартості проекту. Гнучкий валютний курс не пред'являє таких твердих вимог до дисципліни в економічній політиці. Він автоматично коректує платіжний баланс країни. Його переваги в тім, що він дозволяє уряду активно використати кредитно-грошову політику для рішення проблем зайнятості й інфляції. Однак він може створити серйозні труднощі, особливо для країн зі слабкою економікою:

- виникає невизначеність і непевність в успіху зовнішньоторговельних операцій, що приводить до стримування міжнародної торгівлі;

- виникає валютний ризик, що може привести до втрати вартості валютних резервів країни або підприємств у результаті зниження валютного курсу. Це також не сприяє розвитку економічних відносин між країнами;

- у країн з високим рівнем інфляції курс національної валюти знижується, що підриває довіру світового співтовариства до платоспроможності даної країни.