Виробнича потужність підприємства (цеху, дільниці), методика розрахунку
Найважливішою характеристикою потенційних можливостей і ступеня використання ОВФ є виробнича потужність ділянки, цеху, підприємства. Підвиробничою потужністю розуміється максимально можливий річний (добовий) обсяг випуску продукції при заданих номенклатурі і асортименті з урахуванням найкращого використання всіх ресурсів, наявних на підприємстві.
Виробнича потужність підприємства визначається, як правило, в розрахунку на рік по потужності основних (провідних) цехів, ділянок або агрегатів, тобто тих із них, які виконують основні технологічні операції по виготовленню продукції.
На плановий період виробнича потужність розраховується виходячи з номенклатури і асортименту, встановлених у плані. Готівкова потужність за звітний період розраховується в номенклатурі та асортименті, що відповідають фактичному випуску продукції.
Виробнича потужність підприємства залежить від наступних факторів: кількості і якості чинного устаткування; максимально можливої продуктивності кожної одиниці устаткування і пропускної здатності площ в одиницю часу; прийнятого режиму роботи (змінність, тривалість однієї зміни, прерывное, безперервне виробництво тощо); номенклатури та асортименту продукції, трудомісткості виробленої продукції; пропорційності (спряженості) виробничих площ окремих цехів, ділянок, агрегатів, груп устаткування; рівня внутрішньозаводський і міжзаводський спеціалізації і кооперування; рівня організації праці і виробництва.
У загальному вигляді виробнича потужність (М) підприємства (цеху) може бути визначена за формулою
де Те - ефективний фонд часу роботи підприємства (цеху);
t - трудомісткість виготовлення одиниці продукції.
Для визначення виробничої потужності приймається максимально можливий фонд часу роботи устаткування з урахуванням процесу виробництва - перервний або безперервний.
Виробнича потужність цеху (ділянки), оснащеного однотипним устаткуванням, може бути визначена за формулою
де Те - максимально можливий (ефективний) річний фонд часу однієї машини (агрегату, верстата), год;
К - коефіцієнт, що враховує рівень використання виробничої потужності машини (обладнання, агрегати, верстата);
n - кількість однотипного устаткування (машин, верстатів);
t - норма часу на обробку (виготовлення) одиниці продукції на даному обладнанні.
Виробнича потужність цеху (ділянки), оснащеного різнорідним устаткуванням, визначається так само, як і потужність підприємства - виходячи з продуктивності парку провідних груп обладнання, що характеризують профіль даного підрозділу.
Виробнича потужність ливарного, формувального, складального і подібних їм цехів (ділянок) залежить, як правило, від пропускної здатності наявних виробничих площ цих цехів (ділянок) та рівня їх використання. Вона може бути визначена за формулою
де S - корисна площа цеху, м2;
Те - ефективний фонд часу використання виробничої площі цеху, год;
tта - кількість квадратних метро-годин, необхідних для виготовлення (складання, формування і т.д.) одиниці продукції.
Таким чином, розрахунок виробничої потужності підприємств різних галузей має свої особливості, які повинні враховуватися в кожному конкретному випадку.
Для встановлення ступеня відповідності потужностей різних цехів (дільниць, агрегатів) визначається коефіцієнт спряженості ведучого ланки підприємства та решти виробничих ланок.
Коефіцієнт спряженості визначається відношенням потужності провідного цеху (ділянки, агрегату) до потужності інших цехів (дільниць, агрегатів), у тому числі до пропускної здатності допоміжних і обслуговуючих виробництв. Цей коефіцієнт дозволяє виявити «вузькі» місця і розробити заходи щодо їх усунення.
Для обґрунтування виробничої програми виробничими потужностями, спеціалізації і кооперування виробництва, а також визначення необхідної величини реальних інвестицій для нарощування виробничої потужності на кожному підприємстві повинен щороку розроблятися баланс виробничої потужності.
Баланс виробничої потужності включає:
1) потужність підприємства на початок планованого періоду (Мн.г);
2) величину приросту виробничої потужності за рахунок різних факторів (модернізації, реконструкції, технічного переозброєння та ін.) (Мпр);
3) розміри зменшення виробничої потужності в результаті вибуття, передачі та продажу ВПФ, зміни номенклатури і асортименту продукції, зміни режиму роботи підприємства та інших факторів (Myб);
4) величину виробничої вихідний потужності, тобто потужність на кінець планованого періоду (Мвих);
5) середньорічну виробничу потужність (Mср.год) підприємства, яка може бути визначена за формулою
де tпр - кількість місяців використання додатково введених потужностей у році, міс.;
tyб - кількість місяців з моменту вибуття виробничих потужностей і до кінця року;
6) коефіцієнт використання середньорічний виробничої потужності (д):
де Vпл,(факт), - плановий або фактичний обсяг випуску продукції.
Якщо Vпл,(факт) < Мср.год, то це означає, що виробнича програма підприємства забезпечена виробничими потужностями.
Для стійкої роботи підприємства, а також для можливості поліпшення якості та оновлення продукції і інших цілей воно повинно мати оптимальний резерв виробничої потужності. Величина цього резерву визначається специфікою підприємства і коливається від 10 до 20%.
3 СЕМІНАР