Особливості підприємства (бізнесу) як об’єкта оцінки

Тема 1. Поняття, цілі та принципи оцінки бізнесу

Основні питання теми:

1.1. Особливості підприємства (бізнесу) як об’єкта оцінки.

1.2. Поняття вартості та її модифікації.

1.3. Принципи оцінки бізнесу

Особливості підприємства (бізнесу) як об’єкта оцінки

Будь-який бізнес – це конкретна діяльність, організована в межах певної організаційно-правової структури у вигляді підприємства. Ще зовсім недавно поняття оцінки бізнесу в Україні розумілося, як оцінка окремого підприємства з акцентом на майновому характері, тобто вартість бізнесу розумілася, як вартість всіх активів оцінюваного підприємства. Таке бачення досить ефективно використовувалося в процесі приватизації державних підприємств, де головною метою було не оцінка майбутніх можливостей такого підприємства, виражене в поточній вартості, а вартість майна (активів), яке було у нього на балансі.

В умовах, коли процеси приватизації майже завершені, коли активно встановлюється вторинний ринок, оцінка бізнесу трансформується в необхідність розуміння його не як оцінки юридичної особи, а оцінки прав власності, матеріальних і нематеріальних активів якими це підприємство володіє.

Таким чином оцінка бізнесу в умовах України може розумітись в наступних аспектах:

Ø Оцінка підприємств (оцінка цілісно-майнових комплексів);

Ø Оцінка бізнесу.

Оцінка бізнесу передбачає оцінку конкретної діяльності, яка організована в рамках певної організаційно-правової форми.

Головний критерій при цьому – доходність бізнесу, а отже і вибір адекватного методологічного підходу до його оцінки. В даному випадку головне для оцінювача – оцінити здатність такого бізнесу генерувати доход.

При оцінці підприємств, як цілісно-майнових комплексів, отримана вартість такого підприємства коригується на вартість нематеріальних активів (торгові марки, знаки, гудвіл) та на вартість нефункціонуючих активів. Зрозуміло, що конкретний бізнес в рамках організаційно-правової форми може бути об’єктом купівлі-продажу, але це не обов’язково супроводжується переходом власності на торгові марки, знаки і.т.і.

Вихідною передумовою оцінки є те, що підприємство як об’єкт з певним рівнем потенціалу, може бути джерелом доходу й об'єктом ринкової угоди, тобто власник підприємства має право продати його, закласти, застрахувати і т. ін. Таким чином, підприємство виступає товаром із усіма характерними для нього властивостями:

– корисністю для покупця, що виявляється вкористуванні та відповідає задоволенню потреби в одержанні доходів. Якщо потенціал підприємства не становить цінності і, отже, підприємство не приносить доход власнику, воно втрачає для нього свою корисність і підлягає продажу. В той же час, якщо хтось інший бачить нові способи його використання і реалізації сформованого потенціалу, то підприємство стає товаром;

– витратами на створення (формування).Дана властивість означає, що одержання доходу, відтворення елементів потенціалу або формування альтернативного бізнесу, нового підприємства супроводжується певними витратами.

Разом з тим, підприємство як об'єкт ринкових угод характеризується і низкою специфічних особливостей, серед яких можна виділити такі [14, 56, 57, 65]:

- по-перше, це товар інвестиційний, тобто товар, вкладення в який здійснюються з метою віддачі в майбутньому. Процеси здійснення витрат і одержання доходів роз'єднані в часі, а розмір останніх не відомий і має імовірнісний характер. Якщо майбутні доходи з урахуванням часу їхнього одержання виявляються меншими за витрати на придбання інвестиційного товару, він утрачає свою інвестиційну привабливість і потенціал його знецінюється. Таким чином, поточна вартість майбутніх доходів, які може одержати власник, є верхньою межею ринкової ціни з боку покупця;

- по-друге, підприємство є системою, але продаватися може як система в цілому, так і окремі її підсистеми й елементи. У цьому випадку руйнується його зв'язок з конкретною організаційно-економічною формою, елементи потенціалу підприємства стають основою формування іншої, якісно нової системи. Фактично товаром стає не само підприємство, а окремі його складові;

- по-третє, потреба в цьому товарі залежить від процесів, що відбуваються як усередині нього самого, так і в зовнішньому середовищі. Причому, з одного боку, нестабільність у суспільстві обумовлює нестійке становище підприємства, з іншого боку, нестійкість самого підприємства спричиняє подальше наростання нестабільності й у самім суспільстві. З цього випливає ще одна особливість підприємства як об'єкта ринкових угод - потреба в регулюванні купівлі-продажу.

Оцінка будь-якого об’єкту власності здійснюється на основі вартості і є впорядкованим, цілеспрямованим процесом визначення в грошовому виразі вартості об'єкту з урахуванням потенційного і реального доходу, який цей об’єкт приносить в певний момент часу в умовах конкретного ринку.

Процес оцінки передбачає наявність оцінюваного об’єкту і оцінюючого суб'єкта.

Суб'єктом оцінки виступають професійні оцінювачі, що володіють спеціальними знаннями і практичними навичками. Об'єктом оцінки може бути будь-який об'єкт власності в сукупності з правами, якими наділений його власник. Це може бути бізнес, компанія, підприємство, фірма, банк, окремі види активів, як матеріальних, так і нематеріальних.

Особливістю процесу оцінки вартості є її ринковий характер. Це означає, що оцінка не обмежується визначенням лише одних витрат на створення або придбання оцінюваного об’єкту. Вона обов'язково враховує сукупність ринкових факторів: фактора часу, фактора ризику, ринкову кон'юнктуру, рівень і модель конкуренції, економічні особливості оцінюваного об’єкту, його ринкове реноме, а також макро- і мікроекономічне середовище.

Основними факторами є час і ризик. Ринкова економіка відрізняється динамізмом. Фактор часу, мабуть, - найважливіший фактор, що впливає на всі ринкові процеси, на ціну, на вартість, на прийняття рішень.

Непродуктивно витрачений час означає втрату грошей. Єдиний спосіб уникнути цього - примусити капітал працювати. Гроші не приносять доход, якщо лежать «мертвим тягарем». При цьому важливо розуміти час отримання доходу, оскільки вже отриманий доход може бути реінвестований.

Час отримання доходу вимірюється інтервалами, періодами. Інтервал, або період, може бути рівний дню, тижню, місяцю, кварталу, півріччю або року.

Час, протягом якого повинні виплачені або отримані кошти, має першорядне значення в процесі оцінки. Ринкова вартість об’єкту змінюється в часі, під впливом багатьох факторів, тому вона може бути розрахована на даний момент часу. Завтра ринкова вартість може бути вже іншою. Отже, постійна оцінка і переоцінка об'єктів власності в цілому є необхідною в умовах ринкової економіки.

Іншою сутнісною рисою ринкової економіки є ризик. Під ризиком розуміються непостійність і невизначеність, пов'язана з кон'юнктурою ринку, з макроекономічними процесами і т.і. Іншими словами, ризик - це вірогідність того, що доходи, які будуть отримані від інвестицій, виявляться більше або менше прогнозованих. При оцінці важливо пам'ятати, що існують різні види ризику, і що жодне з вкладень в умовах ринкової економіки не є абсолютно безризиковим.