Виникнення, суть та функції грошей.

Поєднання в товарі двох властивостей, - вартості і споживної вартості - є поєднання двох протилежних властивостей.

Як споживні вартості, всі товари якісно різнорідні і кількісно неспівмірні, але як вартості всі вони якісно однорідні і кількісно співмірні. Поряд з цим згадані вище протилежні властивості припускають одна одну: щоб річ могла функціонувати в ролі товару; вона повинна мати і вартість, і споживну вартість. Таким чином, товар становить собою єдність протилежностей.

Вартість товару створена працею робітників в процесі виробництва, існує незалежно від обміну товарів, але проявляється вона у формі мінової вартості, в обміні.

Найбільш давню форму вартості Маркс називає простою, або випадковою формою вартості. Вона відповідає тому етапу історичного розвитку, коли обмін ще тільки зароджувався і коли окремі види продуктів праці лише від випадку до випадку перетворювалися в товари.

При простій формі вартості, вартість одного якогось товар)' виражалась в споживній вартості лише одного якогось товару. Скажімо, вартість одного мішка зерна виражалася у споживній вартості однієї вівці.

Перший товар, в нашому прикладі один мішок зерна, перебуває у відносній формі вартості, тобто виражає свою вартість через відношення до другого товару — до вівці.

Другий товар перебуває в еквівалентній формі, тобто функціонує як засіб для вираження вартості першого товару.

Товар - еквівалент, як і кожний товар, має свою споживну вартість, але поки він перебуває в ролі еквіваленту, його призначення полягає не в тому, щоб служити людям споживною вартістю, а в тому, щоб бути дзеркалом, в якому відбивається суто суспільна субстанція - вартість другого товару.

Це означає, що, по-перше, споживна вартість товару-еквіваленту є формою прояву своєї протилежності - вартості; по-друге, конкретна праця, затрачена на виробництво товару-еквіваленту, стає формою прояву своєї протилежності - абстрактної праці, затраченої на виробництво іншого товару, по-третє, приватна праця виробника, котрий створив товар-еквівалент, виступає в ролі своєї прямої протилежності - безпосередньо суспільної праці.

Перший великий суспільний поділ праці, а саме, відокремлення скотарства від землеробства, привів до того, що випадковий обмін товарів змінився регулярним обміном. Форма прояву вар і ос і і в такому обміні стає повною, або розгорнутою формою, при якій вартість одного товару виражається у вартості багатьох товарів. Кожний з цих багатьох товарів перебуває в еквівалентній формі, тобто виражає вартість першого товару. В нашому прикладі формула повної форми вартості матиме такий вигляд:

Але і ця форма вартості має істотні недоліки, які утруднюють обмін, утруднюють визнання індивідуальної приватної праці як суспільної.

Оскільки і при повній формі вартості відбувається безпосередній обмін товару на товар, на ринку створюється така ситуація, коли власник) зерна потрібна вівця, але власнику вівці не потрібне зерно, а костюм . Власнику костюма потрібна не вівця, а золото. Тому має відбутися багато обмінів, поки кожний виробник одержить потрібний йому товар.

Тому кожний з товаровиробників прагне обмінювати свій товар на такий товар, який на ринку завжди користується великим попитом. В результаті безпосередній обмін товару на товар поступово замінюється обміном всіх товарів на один товар який виступає в ролі загального еквіваленту, вартість якого проявляється у формі загальної мінової вартості.

Як бачимо, на відміну від повної форми вартості, де одному товару, що перебуває у відносній формі вартості, протистоять багато товарів в ролі еквівалентів вартості, при загальній формі вартості відносним вартостям безлічі найрізноманітніших товарів протистоїть в ролі еквіваленту вартості лише один товар.

При загальній формі вартості всі товари спочатку обмінюються на товар, що виступає в ролі еквіваленту вартості, а потім власники такого товару обмінюють його на потрібні їм товари особистого чи виробничого споживання.

Споживна вартість такого товару проявляється саме в його здатності бути еквівалентом відносної вартості безлічі всіх інших товарів.

При загальній формі вартості безпосередній обмін товару на товар вже відсутній, він здійснюється через посередника - загальний еквівалент.

В різних місцях роль загального еквівалента виконували різні товари. Це утруднювало обмін. Тому з виникненням другого великого суспільного поділу праці - з відокремленням ремесла від землеробства - здійснюється перехід до грошової форми вартості. В кінцевому плані роль грошей почали виконувати такі товари, як срібло і золото. Золото, як і срібло, виконує роль грошей тому, що воно само є товаром, а його властивості найбільш відповідають функції загального еквівалента. Світ товарів розпадається на два полюси: на одному полюсі - рядові товари, на другому - товар, що відіграє роль грошей.

Як бачимо, гроші виникли як стихійний продукт розвитку товарного виробництва і обміну.

Гроші - це товар, який є загальним еквівалентом всіх інших товарів. Таким товаром є золото і срібло, бо їм властиві такі якості, котрі роблять їх найбільш придатними для виконання суспільних функцій загального еквівалента.

Ці властивості такі: однорідність, подільність, портативність, добре зберігаються.

Суть грошей як загального еквівалента проявляється в їх функціях, що виражають ті певні відносини, в які вступають товаровиробники в процесі обміну товарів. Гроші виконують такі функції: міра вартості, засіб обігу, засіб нагромадження, засіб платежу, світові гроші.

Суть функції грошей як міри вартості полягає в тому, що за допомогою грошей вимірюється вартість всіх товарів. Вартість всіх товарів виражається в золоті. Цим самим створюється можливість і кількісно порівнювати різні товари між собою. Але не гроші роблять товари співмірними. Всі товари, в тому числі і золото, самі по собі співмірні, тому що всі вони є продуктами суспільної праці.

Функцію міри вартості гроші (золото і срібло) можуть виконувати лише тому, що вони самі є товаром і мають вартість.

Золото виконує свою роль міри вартості лише ідеально, цебто вартості величезної маси товарів можуть бути виражені в грошах без наявності в товаровиробника навіть однієї золотої монети.

Вартість товару виражена в грошах, є його ціною.

Оскільки величина вартості різних товарів різна, то вартості різних товарів вимірюються різною кількістю золота. Тому співставлення цін в грошах здійснюється на основі прийнятої за одиницю виміру кількості золота.

Така одиниця називається масштабом цін.

Отже масштаб цін - це фіксована суспільством вагова кількість грошового матеріалу (золота), що приймається за грошову одиницю, в якій виражаються ціни товарів в межах країни, а інколи і в міжнародній торгівлі і міжнародних платежах.

Ціни товарів залежать від їх власної вартості і від вартості грошей (золота).

Ціни товарів змінюються прямо пропорційно змінам їх вартості 1 обернено пропорційно вартості грошей (золото).

Гроші як засіб обігу виконують роль посередника в обміні товарів.

Спочатку, як ми вже знаємо, товарний обмін здійснювався шляхом безпосереднього обміну товару на товар, цебто за формою Т - Т

З появою грошей обмін товару на товар змінився обміном товару на гроші. Товар спочатку продається за гроші, а потім на одержані гроші товаровиробник купує необхідні йому товари.

Обмін відбувається тепер за формулою: Т - Г - Т. Процес обміну включає два акти : Т - Г (продаж товару) і Г - Т ( купівлю товару ).

При обміні товару на товар продаж і купівля співпадають і в часі і в просторі.

При обміні товарів при посередництві грошей продаж і купівля можуть не співпадати ні в часі. ні в просторі.

Перетворення прямого товарного обміну в товарний обіг створює можливість виникнення економічних криз, тобто криз надвиробництва товарів.

Якщо в функції міри вартості гроші можуть функціонувати ідеально, то дія виконання функції засобу обігу гроші ( або їх знаки ) повинні обов'язково бути в наявності. Проте оскільки їх роль в цій функції скороминуща, то функцію грошей як засобу обігу можуть виконувати паперові гроші, символи грошей.

Оскільки гроші реалізують ті ціни, які склалися раніше, то кількість грошей, що потрібна для обігу, повинна відповідати сумі цін товарів.

Тема 7. Загальні основи ринку.