Змістовний модуль №2. Внутрішньокорпоративна система управління

Семінарське заняття №1.

1. Побудова цілісної системи внутрішньо корпоративного управління.

2. Відносини учасників внутрішньо корпоративної системи.

3. Регулювання господарського-організаційних структур корпорації.

Ключові поняття для вивчення: система, внутрішньо корпоративне управління, учасники системи, структура, корпорація.

В результаті вивчення теми студент повинен вміти:

- поняття ВКСУ, знати особливості ВКСУ, сформувати ВКСУ імпровізованої корпорації та визначити головні напрямки її розвитку.

Література: [12],[13],[15],[18].

Практичне заняття №1.

Відпрацювання отриманих теоретичних знань – проведення дебатів на тему «Відносини учасників корпорацій. Рейдерство: за та проти».

Методичні вказівки:

З метою проведення дебатів на тему «Відносини учасників корпорацій. Рейдерство: за та проти» студенти повинні провести попередню підготовку, зміст якої полягає в опрацюванні доступного матеріалу з наукових видань, підручників та мережі Інтернет стосовно обраної тематики.

Література: [12], [18-20], [23].

Змістовний модуль 3. Фінансово-промислові групи та особливості їх функціонування.

Семінарське заняття №1.

1. Поняття фінансово-промислових груп, особливості та характеристика.

2. Класифікація ФПГ.

3. Структура управління ФПГ.

4. Фінансово-промислові групи України та їхня діяльність.

Ключові поняття для вивчення: ФПГ, фінансова група, структура.

Теми рефератів:

1. Класифікаційні підходи до операційних систем.

2. Поняття фінансово-промислової групи.

3. Зарубіжний досвід функціонування ФПГ.

В результаті проведення заняття студент повинен вміти:

- розрізняти ФПГ від інших об’єднань підприємств, формувати структуру управління крупними підприємствами та ін.

Практичне заняття №1

Практичне відпрацювання теоретичних знань – розгляд практичної діяльності ФПГ на прикладі українських компаній за допомогою кейсів.

Методичні вказівки:

Кейс для розгляду – «Визначення та вирішення проблем корпорацією Sun Microsystems Inc.»

Передмова

У 1969 році з метою збереження інформації на випадок екстремальних ситуацій, навіть у разі виникнення ядерної війни, Пентагон на базі чотирьох вузлових ЕОМ створив першу велику комп'ютерну мережу Advanced Research Project Agency (ARPA net). Невдовзі науково-дослідні інститути США одержали дозвіл використати цю мережу для цивільних проектів. В 1973 році було створено перші інтернаціональні комутації ARPA net з Англією та Норвегією.

В 1977 році почалося об'єднання її з іншими мережами. Нова супермережа одержала назву Internet. З появою сервісної програми World Wide Web (WWW) в мережі виникає демографічний вибух користувачів. Сьогодні вона об'єднує більш ніж 90 тисяч мережевих структур 100 держав.

За різними розрахунками число користувачів мережею Internet становить від 35 до 56 мільйонів.

Внаслідок виникнення такої потужної мережі ведучі корпорації IBM, Apple, Power Macintosh та інші націлили свої зусилля на створення нових прикладних пакетів програм для більш досконалого користування мережею Internet.

Sun Microsystems в 1993 році та вирішення проблеми

Останній чемпіонат світу з футболу надав Sun Microsystems Inc. прекрасну можливість підбадьорити співробітників компанії. В різних кінцях Сполучених Штатів понад 1100 робочих станцій і інших комп'ютерів Sun, об'єднаних в єдину мережу, забезпечували проведення турніру, слідкуючи за порядком, запам'ятовуючи кількість забитих м'ячів та реєструючи досягнення окремих гравців. Не дивно, що в рекламі продукції Sun знову зазвучали задьористі нотки типу: «для бажаючих зробити бізнес граючись».

Але ситуація різко змінилася. За останні два роки компанія затримала випуск нових моделей, її процесори почали значно відставати з швидкодії, а в ряд програм вкралися серйозні помилки. Як наслідок, її частка ринку зменшилася з 20% в 1993 фінансовому році до 9% в 1994 році, а вартість її акцій впала з 31 долара в березні до 22 доларів в серпні 1994 року.

Тим часом конкуренти не гаяли часу. Так, Hewlett-Packard Co |та Silicon Graphics Inc., що запропонували більш продуктивні графічні робочі станції, відвоювали частку ринку Sun, залучивши декого із її давніх клієнтів. Водночас з протилежного флангу недорогі моделі Sun відтіснили новітні більш продуктивні ПК з процесорами Pentium (Intel Corp.) та Power-PC (IBM, Apple Computer і Motorola).

Та й ринок робочих станцій — традиційна вотчина Sun — схоже не виправдав її сподівань. Два роки тому це був сегмент комп'ютерного бізнесу, що найбільш бурхливо розвивався, і багато хто серйозно увірував в те, що робочим станціям — цим високопродуктивним настільним ЕОМ — самою долею призначено стати основною для розподільних систем обробки інформації в компаніях. Але події навколо почали розвиватися за зовсім іншим сценарієм, і у 1995 році, за даними Dataguest Inc., збут робочих станцій збільшився до 10,5 млрд доларів, або в цілому на 7%, тоді як продажі ПК зросли на 15%, досягнувши 73,7 млрд доларів.

Цілком зрозуміло, що панування подібних тенденцій на ринку ускладнило і без того несолодке життя корпорації Sun, яка ще недавно вважалася однією з найбільш динамічних і впливових в комп'ютерному світі. В міру того, як ставало зрозумілим, що Sun почала відставати, а її намагання вийти на ринок ПК і ПО виявилися безрезультатними, помітно зменшилась і наполегливість у тоні управляючого Sun Скотта МакНілі.

З огляду на наявну ситуацію відділ внутрішнього консультування провів аналіз стану корпорації і визначив ряд проблем:

1) недостатність сили стратегічного управління, оскільки корпорація Sun розпалася на окремі незалежні відділи (виробництво, маркетинг);

2) щорічне зростання прибутків Sun на 15% можливе лише тоді, коли зростання обсягу її продажів буде коливатися в межах кількох десятків процентів;

3) мікропроцесори Spare поступаються за швидкодією виробам конкурентів, і Sun має довести, що її технологія перспективна;

4) розглянути можливе фінансування, націлене на підсилення маркетингових досліджень, а також в НДДКР для розробки і встановлення більш потужних комп'ютерних мереж у великих корпораціях.

Виходячи з аналізу внутрішніх консультантів, була розроблена нова стратегія ведення бізнесу корпорації Sun; її керівник скоординував управління шляхом об'єднання управляючих виробництвом, збутом та незалежними відділами, встановивши над ними контроль, на підставі якого розробляються загальні рішення з координації діяльності корпорації.

Створено новий відділ, що займається розробкою мережі послуг післяпродажного обслуговування під керівництвом Філіпа Семпера, який працював до цього 28 років в Andersen Consulting Electronic Data.

Сталося зміцнення відділу НДДКР шляхом об'єднання всіх незалежних відділів, що входять до цієї корпорації і займаються науково-дослідними роботами, в одне ціле. В процесі цього після копіткої праці об'єднаного відділу НДДКР був розроблений новий програмний продукт компанії для роботи в мережі Intemet-Yava. В результаті цього корпорація Sun значно потіснила конкурентів на ринках збуту з продажу програмного забезпечення, навіть лідерів, які займаються розробкою пакетів прикладних програм для роботи в супермережі Internet. Виходячи з того, що була вибрана правильна стратегія компанії Sun і завдяки правильному аналізу її стану в 1993 році, здійсненому внутрішніми консультантами, сьогодні компанія Sun Microsystems Inc. є лідером в системі продажу локальних комп'ютерних мереж і програмного забезпечення до них.

Література:[7], [15], [23], [29], [30].

Змістовний модуль 4. Організаційні зміни на підприємстві та управління ними.

Семінарське заняття №1.

1. Організаційні зміни на підприємстві та управлінські нововведення.

2. Інструменти управління змінами на підприємстві.

3. Основні етапи проведення змін.

Ключові поняття для вивчення: організація, зміни, нововведення.

Теми рефератів:

1. Етапи управлінських нововведень.

2. Класифікація організаційних змін.

В результаті проведення заняття студент повинен вміти:

- виявляти необхідність проведення організаційних змін, складати план із проведення змін на підприємстві, володіти методикою їх проведення.

Література: [9], [16], [18], [23], [27], [31].

Практичне заняття №1.

Відпрацювання теоретичних знань – апробація теоретичних знань на практиці (формування плану організаційних змін одного з українських підприємств).

Методичні вказівки:

За основу для формування плану змін вважається доцільним взяти ПАТ «Запоріжтрансформатор» або ПАТ «АвтоЗАЗ» (на вибір студентів), враховуючи відомість зазначених підприємств та принципів їхньої діяльності студентам в результаті проходження практики у вказаних організаціях.

Література: [9], [16].

Змістовний модуль 5. Організаційна структура управління підприємствами готельної індустрії.

Практичне заняття №1.

Підготовка доповідей та іншого матеріалу стосовно практичної діяльності готелів, а також загальних принципів їх функціонування.

Методичні вказівки:

Основи практичної діяльності підприємств готельної індустрії найбільш повно та змістовно висвітлені в роботі Кабушкіна Н.І. та Бондаренко Г.А. «Менеджмент готелів та ресторанів», яка може бути знайдена на Інтернет-ресурсі http://www.info-library.com.ua/books-book-93.html.

Література: [4-10].

Змістовний модуль 6. Управління процесами обслуговування на підприємствах сфери харчування.

Семінарське заняття №1.

1. Класифікація підприємств харчування.
2. Умови харчування та методи обслуговування.
3. Види сервісу.
4. Культура обслуговування на підприємствах харчування.

Ключові поняття для вивчення: підприємство харчування, обслуговування, сервіс, культура обслуговування.

Теми рефератів:

1. Структура управління підприємством сфери харчування.

2. Класифікація підприємств харчування.

3. Обслуговування клієнтів як елемент операційної діяльності.

4. Характеристика та види обслуговування.

В результаті проведення заняття студент повинен вміти:

- класифікувати та відрізняти основні види підприємств сфери харчування, знати основні принципи сервісу та сервісного обслуговування, а також відпрацьовувати практичні навички їхньої реалізації.

Література:[8], [11], [17], [23], [26].

Змістовний модуль 7. Менеджмент персоналу готелів та ресторанів (HoReCa).

Семінарське заняття №1.

1. Кадрова служба готельного комплексу.
2. Вимоги до менеджерів готелів.
3. Підбір персоналу. Критерії оцінки співробітників.
4. Оцінка персоналу.
5. Прийом на роботу.

Ключові поняття для вивчення: персонал, готель, готельний комплекс, підбір, оцінка та прийом персоналу.

В результаті проведення заняття студент повинен вміти:

- знати особливості кадрового менеджменту підприємств готелів та ресторанів, знати практичні прийоми оформлення працівників та ін.

Практичне заняття №1.

Відпрацювання теоретичних навичок – ділова гра «Прийом на работу».

Методичні вказівки:

Для проведення менеджерської гри «Прийом на роботу» потрібно попереднє пояснення правил гри: два студенти (за власним бажанням) розподіляються на здобувача вакансії та менеджера з персоналу. Менеджер з персоналу ставить питання, які є типовими для співбесіди в практичній діяльності підприємства, а здобувач відповідає на них якомога краще та повно. Потім студенти міняються ролями. Основна мета гри – відпрацювання практичних навичок самопрезентації та психологічної стійкості під час проведення інтерв’ю.

Література:[14], [15], [18], [23].

Змістовний модуль 8. Управління якістю послуг.

Семінарське заняття №1.

1. Якість послуги як об’єкт управління.

2. Якість послуги з точки зору споживача.

3. Стандартизація та сертифікація в управління якістю послуг. Стандартизація.

4. Сертифікація.

5. Загальне управління якістю. Постулати Демінга.

Теми рефератів:

1. Відносна якість – поняття та особливості.

2. Загальне управління якістю.

3. Якість послуги з точки зору споживачів.

В результаті проведення заняття студент повинен вміти:

- розрізняти особливості якості послуг, знати основні документи зі сертифікації та стандартизації якості на підприємствах сфери послуг.

Практичне заняття №1.

Відпрацювання теоретичних знань та навичок – ознайомлення з практичною роботою із сертифікатами.

Методичні вказівки:

З метою ознайомлення студентів з поняттям «сертифікація» та «сертифікат» доцільно навести стисле визначення та характеристику наведених понять.

Сертифікація – діяльність уповноважених органів з підтвердження відповідності товару (роботи, послуги) обов'язковим вимогам стандарту і видачі документа відповідності. Для сертифікації продукції використовуються різні нормативно-технічні документи, стандарти, а щодо експортної продукції, крім перерахованих, міжнародні і національні стандарти інших країн.

Сертифікація (англ. Certification) – процедура, за допомогою якої визнаний в установленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналу встановленим законодавством вимогам.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» № 46-93 від 10.05.1993 на Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики покладено створення та забезпечення функціонування державної системи сертифікації.

Державний Комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики є національним органом України з сертифікації.

Держстандарт України:

- визначає основні принципи, структуру та правила системи сертифікації в Україні;

- затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, з зазначенням нормативних документів, на відповідність яких проводиться сертифікація;

- здійснює контроль за додержанням правил сертифікації та за сертифікованою продукцією і інформує заявлені організації та громадськість з результатами сертифікації.

Україна приєдналась до міжнародних систем сертифікації: Системи міжнародної електротехнічної комісії (МЕК) з випробувань електрообладнання на відповідність стандартам безпеки; Системи сертифікації компонентів електронної техніки МЕК.

В Україні діє державна система сертифікації продукції УкрСЕПРО.

Приклад сертифікатів для розгляду на практичному занятті:

Література: [4], [5], [13], [22], [24].

Змістовний модуль 9. Поняття, особливості функціонування та управління холдингом.

Семінарське заняття №1.

1. Поняття та особливості функціонування холдингу.

2. Класифікація та види холдингів.

3. Організаційна структура холдингу та її особливості.

1. Проблеми створення та управління холдингом.

В результаті проведення заняття студент повинен вміти:

- знати особливості функціонування холдингів як об’єднання підприємств, вміти будувати оргструктуру холдингу та ін.

Практичне заняття №1.

Відпрацювання теоретичних знань – розгляд практичних прикладів з роботи холдингових структур в Україні.

Методичні вказівки: