Сутнiсть монiторингу соц-труд сфери i його концептуальні положення

Монiторинг соцiально-трудовоi сфери являe собою систему безупинного спостереження за фактичним положенням справ у соцiально-трудовiй сферi для своeчасного виявлення i системного аналiзу змiн, що вiдбуваються в нiй, попередження негативних тенденцiй, що ведуть до формування i розвитку вогнищ соцiальноi напруженостi, а також для короткострокового прогнозування розвитку найважливiших процесiв у цiй сферi. Монiторинг e одним з iнструментiв розробки державноi соцiальноi полiтики.

Об'eктами монiторингу e спецiально вiдiбранi (базовi) пiдприeмства, установи й iншi органiзацii рiзних форм власностi i галузей економiки, регiони, а також вiдiбранi по соцiально-демографiчних i професiйних

ознаках групи населення. Основнi напрямки монiторингу: 1)доходи i рiвень життя населення; 2)ринок робочоi сили, зайнятiсть i безробiття; 3)соцiально-трудовi процеси на пiдприeмствах, в установах i

iнших органiзацiях; 4)умови й охорона працi; 5)соцiально-демографiчнi i мiграцiйнi процеси.

Iнформацiйною базою монiторингу e: 1)данi державноi централiзованоi статистичноi звiтностi i галузевiй статистичнiй звiтностi, наданi учасникам монiторингу на безоплатнiй основi; 2)данi базових пiдприeмств, установ i iнших органiзацiй, не враховуванi державною статистикою i наданi учасникам монiторингу на договiрнiй основi; 3)данi вибiркових одноразових обстежень пiдприeмств, установ, iнших органiзацiй, регiонiв, окремих груп населення, домашнiх господарств; 4)данi спецiальних соцiологiчних опитувань населення.

Монiторинг проводиться по eдинiй системi показникiв i на основi методичних рекомендацiй, що затверджуються Мiнiстерством працi.

38. МОП, її завдання , основні напрямки діяльності.

Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) — спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці.

У XXI столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

У даний час МОП — одна зі спеціалізованих установ ООН.

В роботі МОП беруть участь представники роботодавців, організацій трудящих та представники урядових структур. У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Сьогодні членами МОП є більш ніж 183 держави.

МОП приймає різні конвенції і розробляє рекомендації, а також встановлює міжнародні стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці й здоров'я.

Міжнародна організація праці нагороджена Нобелівською премією Миру у 1969 р. «За діяльність із створення „інфраструктури миру“ і зміцнення братства між народами».

У своїй діяльності Міжнародна організація праці керується чотирма стратегічними цілями:

- просування і здійснення основних принципів і прав у сфері праці;

- створення більших можливостей для жінок і чоловіків в одержанні якісної зайнятості і прибутку;

- розширення охоплення й ефективності соціального захисту для всіх;

- зміцнення трипартизму і соціального діалогу.

Отже, основними завданнями МОП є:

— розробка узгодженої політики і програм, спрямованих на вирішення соціально-трудових проблем;

— розробка й ухвалення міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій та контроль за їхнім виконанням;

— допомога країнам-учасницям у вирішенні проблем зайнятості, зменшення безробіття і регулювання міграції;

— захист прав людини (права на працю, на об'єднання, колективні переговори, захист від примусової праці, дискримінації тощо);

— боротьба з бідністю, за підвищення життєвого рівня працівників, розвиток соціального забезпечення;

— сприяння професійній підготовці й перепідготовці працюючих і безробітних;

— розробка і здійснення програм у сфері покращення умов праці й виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорони і відновлення довкілля;

— сприяння організаціям працівників і підприємців у їхній спільній з урядами роботі щодо регулювання соціально-трудових відносин;

— розробка і здійснення заходів щодо захисту вразливих груп населення (жінок, молоді, пенсіонерів, працівників-мігрантів).

Головними цілями МОП є:

— забезпечення високої зайнятості й підвищення рівня життя;

— розширення соціального забезпечення для гарантування базового доходу всім, хто потребує такого захисту, і всебічного медичного обслуговування;

— забезпечення належного харчування, житла, умов для відпочинку і культурного розвитку;

— забезпечення рівних можливостей для отримання освіти і професії;

— захист дітей і материнства.

МОП здійснює технічну допомогу переважно у таких сферах:

— професійна підготовка та перепідготовка;

— політика зайнятості;

— управління працею;

— трудове право та відносини у сфері виробництва;

— умови праці;

— розвиток менеджменту;

— кооперація;

— соціальна безпека;

— трудова статистика, професійна безпека та здоров'я працівників.

Структура й увесь механізм функціонування МОП виходять з принципу трипартизму.

Трипартизм означає конструктивну співпрацю робітників, роботодавців і держави.

Делегації країн-членів включають по 4 представника: два — від уряду і по одному від підприємців і робітників.

Історичний досвід довів, що регулювання соціально-трудових відносин за участю трьох зазначених сторін є найефективнішим.

Загальні напрями діяльності МОП в Україні:

Україна є членом МОП з 1954 року. Співпраця МОП з Україною за роки її незалежності стала системною та динамічною.

Результатом діяльності МОП в Україні за роки її незалежності є понад 20 проектів технічного співробітництва, об’єднаних у 3 широкомасштабні програми, найбільшими із яких стали Програма гідної праці та Програма цілей розвитку тисячоліття.

Діяльність МОП в Україні охоплює основні питання соціальної політики:

- розвиток ринку праці,

- сприяння зайнятості і розвитку професійного навчання,

- соціальний захист і соціальна захищеність,

- реформування трудового законодавства і статистики праці,

- соціально-трудові відносини і заробітна плата,

- ґендерна рівність і викорінення найгірших форм дитячої праці,

- запобігання поширенню ВІЛ/СНІДу в сфері праці, а також

- запобігання торгівлі людьми.