Теоретичні проблеми внутрішньогосподарського контролю та їх дослідження

Зміст

Вступ. 3

1. Теоретичні проблеми внутрішньогосподарського контролю та їх дослідження 4

2. Методологічні засади внутрішньогосподарського контролю та їх висвітлення в літературних джерелах. 7

3. Ефективність внутрішньогосподарського контролю та підходи щодо її визначення. 13

Висновки. 16

Список використаної літератури. 18

Вступ

Розвиток ринкових відносин в Україні передбачає підвищення ефективності господарювання. Зміна соціально-економічних умов в аграрному секторі економіки призводить до виникнення нових інформаційних потреб з боку власників і менеджерів сільськогосподарських підприємств, що вимагає оптимізації управління ними. Необхідність приведення у відповідність механізму управління підприємством до вимог сучасної економіки доводить об'єктивно існуючу потребу в удосконаленні функції внутрішньогосподарського контролю.

Реалізація цього завдання передбачає повноцінне використання контрольних функцій у підприємстві, організацію раціональної взаємодії між суб'єктами контролю, розподіл обов'язків і відповідальності як за систему обліку та звітності зокрема, так і за результати господарської діяльності підприємства в цілому. Контроль має виступати зв'язуючою ланкою між власниками підприємства та суб'єктами управління ним.

Значний внесок у розвиток теоретичних і практичних аспектів функціонування й удосконалення внутрішньогосподарського контролю зробили українські вчені: М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, Б.І. Валуєв, П.І. Гайдуцький, С.Ф. Голов, Я.А. Гончарук, З.В. Гуцайлюк, В.А. Дерій, Н.І. Дорош, І.П. Кузик, В.Ф. Максімова, В.М. Мурашко, Л.В. Нападовська, В.С. Рудницький, П.Т. Саблук, В.В. Сопко, Л.В. Сухарева, Н.М. Ткаченко, Б.Ф. Усач, М.Г. Чумаченко, Л.С. Шатковська, В.О. Шевчук та ін.

Дослідження окремих питань внутрішньогосподарського контролю здійснили зарубіжні науковці: В.Д. Андрєєв, Э.А. Аренс, І.А. Бєлобжецький, В.В. Бурцев, Дж.К. Лоббек, Т.Д. Попова, М.І. Протасов, Дж.К. Робертсон, В.П. Суйц, Дж. Фостер, Ч.Т. Хорнгрен, Л.А. Шмельцер, С.О. Шохін та ін.

У той же час окремі аспекти організації та методики внутрішньогосподарського контролю залишаються недостатньо розкритими. Зокрема, потребують подальшого наукового вивчення питання організаційної структури служби внутрішньогосподарського контролю, удосконалення документальних і фактичних прийомів здійснення контролю, способів автоматизації контрольних процедур.

Теоретичні проблеми внутрішньогосподарського контролю та їх дослідження

Внутрішній аудит має досить обмежене коло суб'єктів його здійснення, які формують спеціальний контролюючий орган. Суб'єктами ж внутрішньогосподарського контролю можуть бути і спеціальні органи (спостережна рада, ревізійна комісія), і фінансово-економічна служба (бухгалтерія), і керівники середніх та нижчих ланок управління, і відповідні посадові особи та ін. Основна відмінність полягає в тому, що одним із завдань внутрішнього аудиту є оцінка надійності функціонування й ефективності системи внутрішньогосподарського контролю. Тобто останній виступає безпосереднім об'єктом внутрішнього аудиту, що зафіксовано і в Міжнародних стандартах аудиту.

Не дивлячись на суттєвий внесок вчених у розвиток теоретичних та практичних аспектів внутрішньогосподарського контролю, все ще мають місце дискусійні питання та недоліки. З теоретичної точки зору, широким дискусіям піддаються питання структури внутрішньогосподарського контролю, поєднання внутрішньогосподарського контролю з обліком і аналізом, невизнання його як самостійної функції управління, ототожнення внутрішньогосподарського та внутрішньовиробничого контролю, відсутність чітких акцентів щодо принципів, на основі яких він має створюватись, невідповідність об’єктів і параметрів контролю тощо. Існуючі моделі побудови та методики здійснення внутрішньогосподарського контролю потребують більш досконалого наукового обґрунтування. Спроби вирішити дане завдання в деякій мірі заповнили прогалини, але отримані результати відносяться лише до окремих об’єктів управління (витрати виробництва, збутова діяльність, матеріальні ресурси, дебіторська та кредиторська заборгованість), і по суті, не визначають концептуальних напрямків здійснення внутрішньогосподарського контролю.

Класифікація внутрішньогосподарського контролю є одним із спірних моментів його теорії. Автором Фоміною Т.В. у дисертації на тему: «Організація і методика внутрішньогосподарського контролю на підприємствах олійножирової галузі України»[1] запропоновано класифікувати внутрішньогосподарський контроль за такими ознаками: відношенням до об’єкту, часом, періодичністю, формами, способами здійснення, повнотою охоплення об’єкту контролю (таблиця 1).

Таблиця 1

Класифікація внутрішньогосподарського контролю

№ з/п Ознака класифікація Види внутрішньогосподарського контролю
    Відношення до об’єкту Система
Підсистема
Елемент
    Час здійснення Попередній (превентивний)
Поточний
Наступний
    Періодичність здійснення Систематичний
Періодичний
Епізодичний
Форми здійснення Структурно-функціональний
Внутрішній аудит
Спосіб здійснення Документальний
Фактичний
Повнота охоплення об’єкту контролю Суцільний
Вибірковий

Загальнонаукові принципи внутрішньогосподарського контролю, як зазначає Рибалко Л.В. у своїй статті «Стандартизація внутрішньогосподарського контролю»[2] передбачають застосування загальних наукових концепцій в процесі здійснення внутрішньогосподарського контролю. До них відносяться принципи системності, порівнянності, доцільності, достовірності, безперервного розвитку, ефективності, синергізму. До професійних принципіввідносяться якісні характеристики, якими повинні володіти суб'єкти здійснення внутрішньогосподарського контролю: об'єктивність, незалежність, компетентність, відповідальність.

Основні вимоги щодо організації ефективної системи внутрішньогосподарського контролю утворюють групу організаційних принципів, до складу якої входять принципи повноти, постійності, превентивності, оперативності та своєчасності, дієвості, плановості, розподілу обов'язків, демократичності.

З огляду на виділені завдання та принципи внутрішньогосподарського контролю можуть бути виокремлені такі основні його функції: інформаційна, захисна, діагностична, інвестиційна, прогностична та виховна, зазначає Пантелеєв В.П. у своїй статті «Методологічні засади внутрішньогосподарського контролю»[3].

Критичний аналіз результатів досліджень ряду українських і зарубіжних науковців щодо визначення елементів системи контролю дозволив зробити висновок, що для вітчизняних підприємств характерною є структура системи внутрішньогосподарського контролю, яка включає дві складові: контролюючу та підконтрольну. До першої входять суб'єкти контролю та контрольні дії, до другої – об'єкти контролю. У свою чергу контрольні дії у більшості випадків визначаються методами, які використовують суб'єкти контролю. А зважаючи на те, що процедура контролю полягає у співставленні фактичних і бажаних показників, виникає необхідність у забезпеченні процесу контролю відповідними інформаційними даними. Крім того, вихідним елементом системи внутрішньогосподарського контролю є також інформаційні дані, отримані в процесі здійснення контролю. У зв'язку з цим, основними елементами системи внутрішньогосподарського контролю визначено об'єкти, суб'єкти, методи та інформаційне середовище[4].

Наши рекомендации