Роль фаху соціального працівника в сучасних умовах

Досить довгий час практично ніхто зі співробітників соціальних служб не мав фахової освіти соціального працівника, яка передбачає володіння знаннями та навичками викладача, лікаря, адвоката, психолога, соціолога тощо, не кажучи вже про поняття управління кар’єрою.

Персонал соціальних служб повинен мати відповідну освіту, щоб бути в змозі запропонувати найкращі методи подо­лання важких обставин і допомогти людям реалізувати власний потенціал та стати активними членами суспільства.

В Україні існує об'єктивна необхідність підтримувати становлення но­вого фаху соціального працівника європейського зразка і управління його кар’єрою.

Ділова кар'єрахарактеризує рівень розвитку і міру реалізації професійних здібностей людини, якісний стан його професійного досвіду.

Для професійної кар'єри соціального працівника характерно:

переважання в трудовій діяльності соціальної предметної області;

визнання результатів його праці;

зміна його соціальної ролі та авторитетність у конкретному виді професійної діяльності.

Управління професійною кар'єрою – це цілеспрямована діяльність людини у справі розвитку професійних здібностей, накопиченню професійного досвіду і його раціональне використання.

Умовами управління професійною кар'єрою є:

збіг інтересів і очікувань соціального службовця та інтересів і очікувань соціальної служби;

визнання професійного досвіду фахівців як найважливішої цінності на всіх рівнях управління соціальною службою;

адекватність професійного потенціалу особистості умовам його реалізації.

Змістом процесу управління кар'єрою є:

виявлення потреб (поточних, перспективних) соціальної служби в персоналі і можливостей персоналу (модель потреб і можливостей);

прийняття рішення про модель управління кар'єрою;

виконання прийнятих рішень.

Управління професійною кар'єрою в соціальній службі реалізується за допомогою рішення наступних задач:

організація придбання співробітником необхідного рівня професійної підготовки, професійного досвіду як в соціальній службі, так і поза нею, використовуючи професійне навчання, стажуванням тощо;

аналіз і оцінка діяльності, особистих і професійних якостей співробітника, його професійного досвіду;

контроль діяльності робітника, його професійного росту, раціонального використання його професійного досвіду.

Важливим елементом управління кар'єрою соціального працівника є атестація.

Атестація – це визначення відповідності ділової кваліфікації, рівня знань і навичок працівника, інших суспільно значущих якостей посаді. Вона направлена на поліпшення якісного складу персоналу й ефективне його використання.

Існує багато систем оцінки соціальних працівників, однак їх особливістю слід вважати соціально-етичну та професійну спрямованість. Виходячи з різних методик, найбільш загальними критеріями оцінки соціальних службовців можуть бути ділові і особисті якості, рівень освіти, поведінка в різних ситуаціях тощо.

Особливістю та специфікою професійної діяльності соціальних службовців є її етично-психологічна спрямованість.

Виконання професійних обов'язків у будь-якій сфері вимагає від людини дотримання певних етично-психологічних норм. Ці вимоги значно посилюються, коли йдеться про представників професій, які мають справу з людьми, колектива­ми, з розв'язанням соціальних та особистісних проблем.

У соціальній сфері система етично-психологічних стосунків посідає першочергове місце. Невиконання вимог професійної етики в стосунках з клієнтами може при­звести до небажаних наслідків, таких, як дискомфорт та погіршення самопо­чуття клієнтів, складні міжособистісні та соціальні конфлікти, погіршення результатів діяльності соціальної установи.

У контексті соціальної роботи формалізовані значення етично-психологічних цінностей знайшли відображен­ня у формі етичного кодексу соціального працівника, що став одним із най­важливіших інструментів цієї діяльності.

У "Міжнародній Декларації етичних принципів соціальної роботи" пода­но етичні принципи професії соціального працівника, окреслено проблемні галузі, рекомендовано загальні методи розв'язання етичних проблем [59].

Враховуючи етично-психологічні аспекти діяльності, соціальні працівники повинні:

служити людині заради її добробуту і реалізації її можливостей;

розвивати й використовувати обґрунтовані знання з поведінки людини і соціальної поведінки;

сприяти розвитку ресурсів, які б відповідали індивідуальним, груповим, національним і міжнародним потребам і прагненням;

бути відданими справі заради досягнення соціальної справедливості.

В Україні проблемами соціальної роботи займалися й займаються фахівці різних спеціальностей: педагоги, психологи, лікарі, працівники правоохоронних органів тощо. Але світова практика доводить, що для практичного виконання комплексних соціальних програм, особливо за умов ринкового суспільства, слід залучати спеціально підготовлених професіоналів, які мають відповідну освіту.

Професія соціального працівника є новою для України. Саме тому значна роль у підготовці фахівців для соціальних служб відводиться навчальним закладам.

Підготовка спеціалістів нового фаху роз­почалася у нас лише кілька років тому. Але в різних навчальних закладах існує різне уявлення про при­значення соціальних працівників: менеджери соціального захисту, соціальні педагоги, фахівці з соціальної політики та соціальної роботи тощо.

Нині понад 30 навчальних закладів займаються підготовкою фахівців за спеціальністю "Соціальна робота" [63]. У навчальних планах наголос робиться на отри­манні знань із соціальної роботи, психології особистості та поведінки людей, право­вого регулювання соціальних відносин, методів аналізу соціальної політики, методів дослідження у соціальній роботі, а також на організації практики студентів у соціальних службах. Завдяки різним міжнародним організаціям функціонують курси підвищення кваліфікації соціальних працівників базо­вого рівня, викладачів соціальної роботи.

Але формування системи підготовки соціальних службовців проходить зі значними труднощами. Відсутні поки що загальновизнані методи підготовки фахівців, методичні розробки, сис­темна профорієнтація тощо.

Тому важливо розробити сучасні кваліфікаційні характеристики, посадові вимоги до працівників соціальних служб та інші нормативні документи, які повинні закріпити й стимулювати становлення цієї професії в суспільному житті країни.

Необхідно також перебудувати систему підвищення кваліфікації, яка б да­ла можливість фахівцям, котрі працюють в соціальних службах, отримати знання, що дозволять їм надавати соціальні послуги адекватно новим умовам.

Контрольні запитання

1. Соціальна робота як складова соціальної політики.

2. Основні принципи та функції соціальної роботи.

3. Суб'єкти соціальної роботи.

4. Громадські та соціальні служби, їх роль у здійсненні соціальної політики.

5. Етапи розвитку соціальних та громадських служб.

6. Форми співпраці соціальних працівників і груп взаємодопомоги.

7. Управління кар'єрою співробітника кадрової служби.

8. Етично-психологічні аспекти діяльності соціальних служб.

9. Роль навчальних закладів у підготовці фахівців для соціальних служб.

Використана література

1. Конституція України (Основний закон). – К.: Право, 1996. – 54 с.

2. Указ Президента України "Про Основні на­прями соціальної політики на період до 2004 року" // Офіційний вісник України, 2000. – №15.

3. Указ Президента України від 15 серпня 2001 N637/2001 "Про стратегію подолання бідності". http: // www.kuchma.gov.ua.

4. Указ Президента України “Про заходи щодо поліпшення становища багатодітних сімей”. http: // www.kuchma.gov.ua.

5. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо посилення соціального захисту багатодітних і неповних сімей”. http: // www.kuchma.gov.ua.

6. Наказ Мінпраці, Мінфін, Мінекономіки “Про затвердження Методики комплексної оцінки бідності”. http: // search.liga.kiev.ua/.

7. Національна програма професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001 – 2005 роки. http: //search.liga.kiev.ua/

8. Послання Президента України Верховній Раді “Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000 – 2004 рр.” // Урядовий кур’єр, 2000. – №34.

9. Постанова Кабінету Міністрів України “Про запровадження адресної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям”. http: // webua.net/socinform/dop_diti2002.htm.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. N380-р "Заходи, спрямовані на реалізацію у 2002 році Основних напрямів соціальної політики на період до 2004 року". http: // www.zakon.gov.ua/law.html.

11. Положення “Про порядок призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми”. // Урядовий кур’єр, 2000. – №34.

12. 3акон України “Про освіту” http: //www. unkmo. org.ua /move-ment /act /ZUproosvitu.html.

13. 3акон України “Про охорону навколишнього природного сере-до­вища” // Голос України. – 1991.

14. Закон України "Про індексацію грошових доходів населення". http://www.gdo.kiev.ua/files/2002/10/445.htm.

15. Закон України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Зако­ни України. – Том 4. – К.: АТ "Книга", 1996. – С. 247 – 267.

16. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". http://www.zakon.gov.ua/law.html

17. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" // Відомості Верховної Ради України, 1999. – №46-47.

18. Закон України "Про зайнятість населення". Закони України. – Том 1. – К.: АТ "Книга", 1999. – С. 252 – 268.

19. Закон України "Про колективні договори і угоди". Закони України. – Том 6. – К.: АТ "Книга", 1996. – С. 5 – 11.

20. Закон України "Про межу малозабезпеченості". http: //www. hamon. kiev.ua/lows/mega.htm.

21. Закон України "Про оплату праці". Закони України. – Том 8. – К.: АТ "Книга", 1997. – С. 210 – 218.

22. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Закони України. – Том 1. – К.: АТ "Книга", 1996. – С. 301 – 309.

23. Закон України "Про охорону праці". Закони України. – Том 4. – К.: АТ "Книга", 1996. – С. 114 – 133.

24. Закон України "Про пенсійне забезпечення". Закони України. – Том 2. – К.: АТ "Книга", 1996. – С. 254 – 285.

25. Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)". Закони України. – Том 15. – К.: АТ "Книга", 1999. – С. 332 – 343.

26. Закон України “Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати” // Відомості Верховної Ради України, 1999. – №45.

27. Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії“ 05.10.2000 р. http://www.topping.com.ua/cgi-bin/pingstat.

28. Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям” від 01.07.2000 р.// Праця і зарплата, 2000. – №25. – С. 2 – 3.

29. Закон України “Про загальнообов’язкове державне страхування” // Відомості Верховної Ради України, 1998. – №23.

30. Закон України “Про мінімальний споживчий бюджет”// Відомості Верховної Ради України, 1999. – №38.

31. Закон України “Про підвищення соціальних гарантій для трудящих”. http: // www.oschadnybank.com/ukr/bank/pressrelease.asp.

32. Закон України “Про підприємництво”. http: // www.dtkt.com.ua/ documents/ukr/2001/19/19nov1c.html.

33. Закон України “Про прожитковий мінімум” // Відомості Верхов­ної Ради України. — 1991. — № 14. — С. 170.

34. Закон України “Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні”. http://www.gdo.kiev.ua/zmist/2000/ zmist16.htm.

35. Закон України “Про страхування”. http://www.gdo.kiev.ua/ files/2001/25/1099.htm.

36. Основи законодавства України про охорону здоров'я. http:// www.dnop.kiev.ua /zakon/2801.html

37. Баркер Р. Словарь социальной работы / Пер. с англ. М.: Наука, 1994. – 166 с.

38. Введення у соціальну роботу. Навчальний посібник. – К.: Фенікс, 2001. – 288 с.

39. Величко О. Бюджетне фінансування соціальної інфраструктури: проблеми та перспективи / Економіка України. – 1997. – №7. – С. 12 – 24.

40. Витренко Н. М. Социальная инфраструктура Украины: оценка уровня и перспектив развития. — К.: Наукова думка, 1993. – 58 с.

41. Гайдуцький П.І., Подолєва О.Е. Фінансування соціальної політики. – К.: УАДУ, 1995. – 64 с.

42. Гладун О., Сотніченко Н. Методологічні підходи до визначення критеріїв бідності і запровадження моніторингу бідності в Україні // Стати­стика України. — 1998. — № 2.

43. Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політи-ки в Україні”. http://www.unkmo.org.ua/movement/act/declaracia.html.

44. Декларація прав людини. http://school-sector.relarn.ru/prava/ zakony/hrights/index.htm.

45. Державна програма охорони навколишнього природного сере-до­вища і раціонального використання природних ресурсів України (кон­цептуальний варіант). – К.: Фінанси, 1995. – 92 с.

46. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного се­редовища: Навч. посіб. — К.: Т-во “Знания”, КОО, 2000. – 212 с.

47. Доклад о развитии человека за 1999 год. — Нью-Йорк: ООН, 1999. – 72 с.

48. Дюкло Д. Страх и знание: общество лицом к науке, технике и их опасностям. Специализированная информация по общеакадеми-ческой программе «Человек, наука, общество: комплексные исследования». – М.: ИНИОН, 1992. – 40 с.

49. Європейська соціальна хартія. http://tbsc.tomsk.ru/Support/intl/ eurocharter.htm.

50. Зайнышев И.Г. Взаимосвязь социальной политики и социальной работы. М.: Финансы и статистика, 1996. – С. 6.

51. Зайцева Т.С. Государственное регулирование развития социально-культурного комплекса // Аналитический вестник № 14(59) Регулирование социальных вопросов: государственная политика, политика занятости и доходов. – М.: ИАУ, 1997. – 66 с.

52. Зомбарт В. Идеалы социальной политики /Пер. с нем. – С.Пб., 1996. – 132 с.

53. Изменение социально-классовой структуры общества в условиях его трансформации / Е.А. Якуба – X.: Основа, 1997. – 88 с.

54. Концепція сімейної політики. http://www.demoscope.ru /weekly/2002/083/gazeta01.php.

55. Кучинська О.О. Глобалізація соціально-трудових відносин і соціальна стратегія України // Міжвід. наук. зб. “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики”. Спец. вип. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 185.

56. Лепа В.В. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. – Донецьк: Юго-Восток, 2002. – 16 с.

57. Лучкина Л. О бедности и определении прожиточного минимума // Мировая экономика и международные отношения. — 1993. — №2.

58. Мандибура В.0. Рівень життя населення України та проблеми рефор­мування механізмів його регулювання. — К.: Парламентське вид., 1998. – 132 с.

59. Міжнародна декларація етичних принципів соціальної роботи. http: // dimsi-kirov.narod.ru /SPEticcodecssocialwork.htm.

60. Моніторинг соціальних процесів в Україні /К. Бондар та ін. — К.: Знання,1999. – 122 с.

61. Моніторінг соціально-економічного розвитку регіонів України (1990 – 2001 роки). – К.: Фінанси, 2001. – 212 с.

62. Основы политологии: Курс лекций. Учебное пособие для вузов Н. Сазонов, Б. Решетняк и др. – М.: ИНФРА-М, 1993. – 310 с.

63. Основы социальной работы: Учебник / Отв. ред. Н. А. Павленок – М.: ИНФРА,1997. – 124 с.

64. Скуратівський В.А., Палій О.М., Лібанова Е.М. Соціальна політика: Навчальний посібник для слухачів, аспірантів, докторантів спеці­альності "Державне управління". – К.: УАДУ, 1997. – 360 с.

65. Скуратівський В.А., Шевченко М.Ф. Соціальні системи та соціологічні методи дослідження: Навч. посібник. – К.: УАДУ, 1998. – 188 с.

66. Социальная статистика: Учебник / Под ред. И.И. Елисеевой. – М.: Финансы и статистика, 2002. – 480 с.

67. Теренс М. Ганслі. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Пер. з англ. О. Перепадя. – К.: Основи, 1996. – 240 с.

68. Удотова Л.Ф. Соціальна статистика: Підручник. – К.: КНЕУ, 2002. – 376 с.

69. Україна: Людський розвиток: Звіт ПРООН. – К., 1998. – 232 с.

70. Україна: Права людини та людський розвиток. Звіт ПРООН. – К., 1998. – 90 с.

71. Управление персоналом организации: Учебник / Под ред. А.Я. Кибанова. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 512 с.

72. Философский энциклопедический словарь. – М.: Знание. – 1983. – 438 с.

73. Харківщина: куди йдемо // Україна і світ сьогодні. – 21 березня 2002 року №10/20(182).

74. Холостова Е.И. Социальная политика: Учебн. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2001. – 204 с.

75. Экономика труда и социально-трудовые отношения / Учебник для эконом. специальн. вузов / Р.П. Колосова, В.К. Костаков и др.: Под ред. Г. Г. Меликяна, Р. П. Колосовой. – М.: МГУ, 1996. – 234 с.

76. Ягодка А.Г. Соціальна інфраструктура і політика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2000.– 212 с.

77. Яценко В., Вінер М. Стратегія пенсійного реформування для України // Україна: аспекти праці. – 1999. – №2. – С. 12 – 15.