Навчальної практики з економічного аналізу

Виконання навчальної практики з економічного аналізу не потребує спеціальної підготовки з інформатики та програмування, але все ж припускає наявність у магістра елементарного практичного досвіду роботи з Windows і ППП EXCEL.

Аналіз фінансової звітності за допомогою відносних економічних показників (коефіцієнтів) є одним з найважливіших етапів фінансово-економічного аналізу і переважно всі існуючі методики аналізу діяльності підприємств як вітчизняні так і закордонні ґрунтуються на аналізі цих показників. Це, в першу чергу, пояснюється властивістю коефіцієнтів деякою мірою невилірувати такі процеси як інфляція, певні порівнянні етапи в переоцінці основних засобів, порівнювати співвідношення великих і малих величин та ін.

Аналітичні коефіцієнти являють собою співвідношення найважливіших показників фінансової звітності компанії. Ці співвідношення, отримані на основі даних звітного періоду, співставляються з аналогічними співвідношеннями за попередні періоди, нормативними, з показниками конкурентів, а також з аналогічними показниками по інших компаніях і даними в цілому по галузі.

За допомогою аналізу коефіцієнтів виявляють сильні й слабкі позиції різних підприємств. Менеджери використовують ці дані для контролю за діяльністю підприємства. Важливим є й те, що аналіз коефіцієнтів дає змогу ліпше зрозуміти взаємозв'язок між балансом і звітом про доходи. Наприклад, щоб підрахувати дохідність інвестицій, необхідно взяти загальну суму активів з балансу та чистий дохід із звіту про доходи. Деякі коефіцієнти показують, чи ефективно поєднуються підприємством різні активи і пасиви та як це впливає на прибуток. Треба зазначити також, що кредитори уважно стежать за цими показниками, щоб пересвідчитись, що підприємство може оплатити свої короткострокові боргові зобов'язання, а також покрити фіксовані платежі доходами. Банки значною мірою будують свою кредитну політику на підставі відповідних коефіцієнтів, Фінансові експерти використовують їх для порівняння відносних переваг різних підприємств.

Аналізуючи фінансову стабільність підприємства, можна дійти висновку, що власники підприємства (акціонери, інвестори та інші особи, що зробили внески в статутний капітал) завжди віддають перевагу розумному зростанню частки запозичених коштів; кредитори (постачальники сировини І матеріалів, банки, що надають короткострокові позички), навпаки - віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу.

Відтак, аналіз дає можливість оцінити, наскільки підприємство готове до погашення своїх боргів і відповісти на запитання, наскільки воно є незалежним з фінансового боку, зростає чи зменшується рівень цієї незалежності, а також чи відповідає стан активів і пасивів підприємства завданням його фінансово-господарської діяльності.

Всі аналітичні коефіцієнти умовно поділимо на «додатні», «від’ємні» та «зважені». Додатними (від`ємними) називатимемо коефіцієнти, необмежене збільшення (зменшення) яких для підприємства є корисним. Зваженими будемо називати коефіцієнти, значення яких повинні залишатись у певних визначених межах.

Однією з нагальних проблем є встановлення меж зміни коефіцієнтів. Визначення методів їх встановлення не повинне залежати від суб’єктивності експертів або виконавців, а бути так чітко обумовлене, як правила гри.

Фінансовими аналітиками часто застосовуються чотири види стандартів, з якими порівнюються коефіцієнти і відсоткові відношення.

Є кілька методів встановлення меж.[1]

Метод індивідуальної технічно-господарської необхідності.

Цей метод полягає в обчисленні індивідуальних нормативів співвідношення активів і пасивів як у середині груп, так і між собою. При застосуванні даного методу виникають певні складності, пов`язані з трудомісткістю процесу індивідуального вирахування нормативів відповідно до технології виробництва та індивідуальних особливостей ведення розрахунків.

Метод середньогалузевих показників.

Даний метод встановлення меж орієнтується на середньогалузеві показники, на базі яких вираховуються межі для підприємства даної галузі. Дані по галузі в цілому беруться як медіанні, а не середні, що дозволяє виключити вплив екстремальних показників діяльності окремих компаній, які, як правило, носять випадковий характер і не відображають реальних тенденцій розвитку галузі. Між тим, якщо брати галузеві показники не як медіанні, а як середні, то екстремальні показники враховувалися б при розрахунку середньої. Тому для виявлення загальногалузевих тенденцій остання є менш точним орієнтиром.

Метод конкурентних показників.

За таким методом підприємствам встановлюються межі, орієнтовані на підприємства-конкуренти, причому рейтинговим методом відбираються кращі з них.

Метод модельваних меж.

Цим методом передбачається знаходження меж коефіцієнтів завдяки їх ланцюгової залежності один від одного.

Зіставлення співвідношень найважливіших показників діяльності компанії за різні періоди дозволяє простежити динаміку ефективності її роботи, виявити тенденції її розвитку за останні кілька років. Порівняння ж цих співвідношень з аналогічними співвідношеннями по інших фірмах і галузі в цілому допомагає зіставити ефективність діяльності даної компанії і її конкурентів, а також оцінити роботу компанії на фоні показників по галузі в цілому. Очевидно, такий аналіз є цінною інформацією і для керівництва компанії, і для зацікавлених у результатах її діяльності сторонніх осіб, насамперед кредиторів і інвесторів, які на основі цих даних зможуть прийняти рішення про перспективність вкладення коштів у дану фірму. Крім того, аналіз аналітичних фінансових коефіцієнтів, побудованих на основі даних звітності компанії, дозволяє виявити її слабкі, вразливі сторони.

Залежно від функціонального призначення аналітичні коефіцієнти діляться на два види: первинні, причинні, що відбивають причинно-наслідкові залежності між показниками діяльності компанії, і вторинні, результативні, що характеризують ефективність її роботи з фінансової точки зору. Первинні, або причинні, коефіцієнти називають так тому, що закладені в їх основу параметри можуть бути свідомо визначені або змінені керівництвом компанії, у той час як вторинні, або результативні, коефіцієнти вказують на наслідки дій керівництва компанії, відображених у первинних коефіцієнтах. Основною метою навчальної практики з економічного аналізу є отримання магістрами певної кількості ключових (найбільш інформативних) параметрів, які дають об`єктивну і точну картину фінансового стану підприємства, його прибутків та збитків, змін у структурі активу і пасиву, розрахунків з дебіторами та кредиторами. При цьому слід не тільки обмежуватися аналітичним аналізом поточного фінансового стану підприємства, а також його проекцією на ближню чи більш віддалену перспективу.

Всі наведені нижче, аналітичні коефіцієнти фінансової звітності підприємства, можна розділити на такі групи:

1) коефіцієнти ліквідності

2) коефіцієнти структури джерел засобів;

3) коефіцієнти оборотності оборотних коштів (робочого, функціонуючого капіталу);

4) коефіцієнти оборотності капіталу та трансформації активів;

5) коефіцієнти ділової активності: оборотності дебіторської та кредиторської заборгованостей;

6) коефіцієнти ділової активності: коефіцієнти ресурсовіддачі;

7) коефіцієнти рентабельності: загальної рентабельності;

8) коефіцієнти рентабельності: загальної рентабельності капіталу;

9) ефективності використання майна.

Загальна схема характеристики кожного коефіцієнта є така:

а) назва коефіцієнта;

б) розрахунок коефіцієнта за кодами рядків та формами звітності згідно НПСБО 1 «Загальні вимоги фінансової звітності»;

в) формула розрахунку за відповідними кодами рядків та форм звітності згідно з П(С)БО 2 «Баланс», П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», який втратив чинність відповідно до Наказу Мінфіну України від 07.02.2013 р. №73;

г) формула розрахунку з вказанням відповідних кодів рядків та форм звітності згідно Інструкції про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства Міністерства фінансів від 18 листопада 1998 р. №238;

д) визначення;

е) характеристика;

є) вид та межі коефіцієнта, одиниці виміру.

Розрахунок коефіцієнтів за формами звітності, які існували до 2000 р. і до 2013 р. визначається необхідністю оцінки і аналізу майна (зокрема необоротних активів) за період існування підприємства. Крім того, ще тривалий час при проведенні аналізу виникатиме необхідність співставляти (або трансформувати) минулі і теперішні форми звітності.

Завдання виконується, як правило, впрограмному середовищі ППП EXCEL 5.0/7.0 для Windows або іншому програмному забезпеченні. Кожна лабораторна робота розміщується на окремому аркуші у вибраний книзіППП EXCEL.

Макет оформлення лабораторних робіт( приклад)

Лабораторна робота № 1 (Аркуш (Лист) 1 EXCEL)