Концепції економічної динаміки
Спрямованість економічного розвитку, його динаміка розглядаються в широкому та вузькому значенні. Широке тлумачення передбачає аналіз руху соціальних систем у просторі й часі, їх суспільно-історичного розвитку. Вузьке розуміння стосується власне економічної складової й закономірностей суто господарської динаміки.
Існує три головні підходи стосовно динаміки соціально-економічних систем у їхній історичній тяглості, ретро- і перспективі.
1. Прогресивно-поступальний шлях розвитку. Його суть полягає в ускладненні соціальних систем, у зміні періодів революційного та еволюційного розвитку, в якісному вдосконаленні одних елементів та відмиранні інших. У цілому ці системи змінюються й розвиваються в односпрямовано му прогресивному напрямі, що прийнято називати «стрілою розвитку»
2. Інший підхід акцентує циклічний характер руху соціальних систем. Дане трактування виходить із того, що поряд з поступально-прогресивним розвитком відбувається і зворотний рух не лише окремих елементів, а й цілих систем, що переживають стадії стагнації й занепаду, повернення до вихідного рівня. Розвиток постає як більш-менш однотипні цикли, що їх мають пройти окремі цивілізації, етноси та держави. Інтегральна динаміка такого розвитку подібна до великого кола, орбіта якого визначає місце і роль тих чи інших соціальних утворень.
3. Третій підхід намагається подолати обмеженості перших двох, розв'язати суперечності, що закладені в них. Розвиток постає як хвилеподібна структура з безліччю переходів та критичних поворотних «міток біфуркацій», у яких подальша еволюція часто-густо є невизначеною, стохастичною, не детермінованою, як у перших двох випадках, що й становить головну, на наш погляд, «таємницю» розвитку, зумовлює непередбачуваність, нелінійність, унеможливленість у зв'язку з цим соціального проектування на відміну від техніко-технологічного тощо. Якраз такий період переживають нині колишні соціалістичні країни й Україна зокрема. Багатоманітність, різноспрямованість, різноякісність внутрішніх і зовнішніх факторів і чинників, що впливають на майбутній вибір, надзвичайно ускладнюють відповідь стосовно того, якою ж буде остаточна модель соціально-економічного розвитку країни у XXI ст.
Зупинімось на факторах економічної динаміки у вузькому значенні, яка зрештою великою (якщо не вирішальною) мірою впливає на еволюцію всієї соціальної системи. На відміну від інтегральної глобальної соціальної еволюції економічний розвиток відбувається циклічно: фази зростання виробництва поступаються місцем спадам, кризам, депресіям, антирозвиткові. Головною проблемою є, очевидно, структуризація факторів, що зумовлюють тривалість циклів та характер їхнього перебігу.
Нагадаймо, що кожний економічний цикл розпочинається з найнижчої мітки (підошви) економічної активності, проходить фазу зростання, досягаючи найвищої позначки (піка) циклу. Потім знову настає стадія спаду аж до досягнення наступної найнижчої мітки. Повний економічний цикл охоплює, таким чином, період господарської динаміки від однієї низької мітки до іншої. За тривалістю протікання розрізняють такі головні види економічних циклів:
· однорічні, зумовлені сезонними коливаннями;
· З—5-річні цикли Кітчіна—Крума;
· 7—11-річні цикли Жуглара, або класичні чи інвестиційні цикли;
· 17—18-річний будівельний цикл (цикл Кузнеця);
· 45—60-річні цикли Кондратьєва;
· вікові логістичні цикли, що охоплюють період від 150 до 350 років.
Дуже важливо бодай відносно оцінити вплив головних факторів на природу тих чи інших циклів, з одного боку, та характер і детермінізм їхнього перебігу, з іншого. Економічні цикли мають універсальні риси й ознаки, що, проте, не обумовлює однаковості їх протікання в різних країнах, які відрізняються одна від одної рівнем розвитку, ступенем відкритості, обсягом внутрішнього ринку, забезпеченістю різноманітними ресурсами тощо. Останнім часом надзвичайно важливого значення набуває участь країни у світогосподарських процесах, особливо у світових фінансових, валютних та товарних ринках, ринках технологій та іншої інтелектуальної продукції.
Сучасна інтерпретація імпульсів чи шоків, що впливають на економічну динаміку, полягає в такому. Вирізняють три головні типи турбуленції, що відбиваються на економічному розвитку. По-перше, шоки пропозиції, спрямовані насамперед на виробничо-технічний бік економічної системи. Сюди належать технологічні нововведення, кліматичні зміни, природні явища, отримання доступу до нових джерел сировини, коливання світових цін на головні види природних ресурсів. По-друге, політичні шоки, пов'язані з дією урядів, розробкою і реалізацією макроекономічної політики, що впливає переважно на попит шляхом регулювання грошової маси, обмінного курсу, фіскальної політики. Нарешті, по-третє, шоки в попиті приватного сектора на рівні фірм, підприємств та домашніх господарств можуть бути спровоковані інвестиційними змінами, коливаннями споживчого попиту, інфляційними очікуваннями тощо. Всі три види шоків можуть мати як внутрішні, так і зовнішні коріння і джерела.
Яскравим прикладом зовнішніх шоків є поведінка портфельних інвесторів у Мексиці (1994 р), в країнах Південно-Східної Азії (1997 р.), в Росії та в Бразилії (1998 р.). Масовий відплив капіталів спричинив серйозні й глибокі фінансово-економічні кризи в цих країнах. Ці та інші події у світовому господарстві зумовлюють необхідність розробки в Україні випереджувальної економічної політики, спроможної нейтралізувати чи принаймні пом'якшити негативну дію міжнародних фінансових флуктуацій.
За підрахунками лауреата Нобелівської премії Р. Солоу, зростання валової продукції в США за період з 1909 по 1949 р. було забезпечено на 12,5 % за рахунок підвищення капіталоозброєності праці і на 87,5 % — за рахунок технологічних змін.
. На основі технічних нововведень створено концепцію реального бізнес-циклу. Її суть полягає в тому, що технічні й технологічні зміни спричиняють в економіці реакцію, порівнянну з зовнішніми шоками, що викликають певну ланцюгову реакцію. Умовою реалізації інновацій є досконала конкуренція, яка забезпечує розвиток так званого шоку пропозиції.