Зміст поняття «регіональна економіка». Предмет, об’єкт вивчення дисципліни

У класичному розумінні “економіка” – це наука про вміння раціонально вести домашні справи. У нашому випадку таким домом є регіон(від лат. region – область, район), що представляє собою господарство в мініатюрі, – це територія, що за сукупністю своїх елементів відрізняється від інших тери­торій та характеризується єдністю, взаємопов'язаністю складових і цілісністю. У такому формулюванні термін “регіон” є синонімом терміну “район”. Найважливіша характеристика регіону – його цілісність. Регіон представляє триєдність середовищ: природного, матеріального (створе­ного людиною) та соціального. Регіональна цілісність передбачає територіальну цілісність та неподільність.

З поняттям “регіон” пов'язаний тер­мін регіональна економіка – науковий напрямок, що вивчає закономірність розміщення продуктивних сил та ра­йонів. Поняття “регіональна економіка” та “розміщення продуктивних сил” близькі за змістом; усе таки регіональна економіка більше “прив'язана” до поняття “регіон”, у той час як наука про розміщення продуктивних сил займається й загальними регіональними проблемами.

Регіональна економіка – це галузь економічної науки, яка грунтується на загальних економічних законах і вивчає специфічні, просторові аспекти їх прояву. Її головне завдання, найперше, полягає у визначенні та виробленні теоретичних і практичних засад, необхідних для розв’язання проблем раціоналізації просторового розосередження населення і виробництва, регіональної економічної політики.

Головний об’єкт її вивчення – територіальний стан і розвиток продуктивних сил регіонів і країни в цілому.

Ефективне функціонування господарства на певній терито­рії закладається ще на етапах районного планування і просторової локалізації підприємств. Тому, що оптимальне розміщення підприємств щодо сировинних і трудових ресурсів, районів збуту продукції дає змогу максимально знизити виробничі витрати, затрати суспільної праці, собі­вартість продукції.

Продуктивні сили - це сукупність трудових ресурсів і засобів виробництва. Трудові ресурси - це суб'єктивні (людина), а засоби виробництва - об'єктивні (речові) елементи продуктивних сил. У процесі праці освоюються природні ресурси, відтворюються умови існування людини, відбувається соціальний розвиток.

Засоби виробництва – предмети й засоби праці. Предмети праці – це природні ресурси - вугілля, руду й сировинні матеріали (метали, пластмаси, зерно тощо), – матеріали, піддані якійсь обробці. Засоби праці – машини й устаткування, споруди, засоби транспорту й зв'язку, а також земля. Головним складником продуктивних сил є праця. Робочу силу характеризує кількість (чисельність працівників) і якість (стать, вік, кваліфікація, освіта, навички).

Вплив науки як особливого ресурсу виявляється у результатах праці, у змінах технологій та організації виробництва, появі нових виробництв, концентрації виробництва, зміні територіальних виробничих зв'язків тощо.

Просторове розосередження трудових ресурсів і предметів праці, як правило, не збігається, а тому процес їх територіального поєднання дістав назву розміщення продуктивних сил (РПС). Під цим поняттям розуміють динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями територіального поділу праці.

Територіальний поділ праці являє собою процес виробничої спеціалізації регіонів та поглиблення міжрегіональної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами.

Регіональна економіка як дисципліна розглядає: науково-методичні основи розвитку господарства, фактори розміщення і територіальну організацію економіки; структуру господарського комплексу та соціально-економічний потенціал України і регіонів; міжгалузеві господарські комплекси та їх регіональні особливості, міжнародні економічні зв’язки.

Предметом регіональної економіки є господарський комплекс України та її регіонів у межах якого досліджується особливості просторової організації продуктивних сил на різних рівнях: населений пункт, низовий адміністративний район, область чи автономна республіка, економічний регіон, країна в цілому.

Відповідно до цього регіональна економіка вивчає:

–територіальну організацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління;

–економічну результативність територіальної організації виробництва для наукового обгрунтування ефективної регіональної по­літики.

Те­риторіальна організація виробництва – здійснення структурної політики, комплексу економічних за­ходів, скерованих на перебудову економіки регіонів.

Таким чином об'єктомвивчення науки є загальні закономірності розміщення продуктивних сил, їх конкретний прояв у галузевому й територіальному аспектах на регіональному й міжрегіональному рівнях. Об'єкта­ми вивчення цієї науки є також такі елементи територіальної організації продуктивних сил, як природно-ресурсний, людський і трудо­вий потенціали, галузеві та міжгалузеві комплекси, соціальна інфраструктура, територіальні системи господарського комплексу України та її регіонів.

У курсі «Регіональна економіка» студентам даються поглиблені знання з наукових основ розвитку, розміщення і територіальної організації продуктивних сил України та її регіонів. Особлива увага при цьому надається вивченню сучасного стану і проблем економічного, соціального і екологічного розвитку регіонів. Розглядається суть державної регіональної економічної політики та розкривається зростаюча роль держави у вирішенні регіональних і загальнодержавних програм суспільного розвитку за умов ринкових трансформацій.