Оренда та лізинг у діяльності підприємства
Оренда (від лат. arendo – здаю в найм, наймаю). Договірне строкове платне володіння і користування необоротним активом (землею, підприємством, основними засобами, іншим майном), переданим орендодавцем орендареві для самостійної господарської діяльності. Власником майна, зданого в оренду, залишається орендодавець, а продукція і доходи, отримані орендарем за час використання цього майна, є власністю останнього. Стосунки орендодавця з орендарем регулюються договором. У ньому вказують перелік і вказують вартість майна, переданого в оренду, розмір орендної платні, обов'язки сторін. Так, до обов'язків орендодавця може належати участь у відновленні (оновленні) та ремонті зданого в оренду майна, надання різного роду допомоги орендареві в ефективному використанні цього майна (впровадження результатів науково-технічних досліджень, інформаційне обслуговування, задоволення соціально-побутових потреб орендарів тощо). Обов'язки орендаря полягають, насамперед, у використанні орендованого майна за призначенням відповідно до умов договору, своєчасному внесенні орендної платні, а після закінчення терміну оренди – поверненні майна орендодавцеві у передбаченому договором стані. Зміна умов договору оренди, його дострокове розривання допускається за взаємною згодою орендаря й орендодавця. Якщо ж зміни умов або розривання договору вимагає одна зі сторін, то ухвалу приймає господарський суд за наявності обґрунтованих причин (порушення умов договору, використання орендованого майна не за призначенням тощо). Після закінчення терміну договору орендар має право на його поновлення, продовження. Якщо жодна зі сторін не вимагає припинення договору чи зміни його умов, то він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором. У часі оренда буває:
· довготерміновою (лізинг);
· середньотерміновою (хай-ринг);
· короткотерміновою (рейтинг).
Залежно від права власності на орендований актив та теперішньої вартості орендних платежів оренда буває:
· фінансовою, тобто орендою, що передбачає передачу орендареві всіх вигод та ризиків, пов'язаних із правом користуватися та володіти активом. Оренду вважають фінансовою за наявності хоч би однієї з наведених нижче ознак: орендар набуває право власності на орендований актив після закінчення терміну оренди; орендар має змогу та намір придбати об'єкт оренди за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання; термін оренди становить більшу частину терміну корисного використання (експлуатації) об'єкта оренди; теперішня вартість мінімальних орендних платежів від початку оренди перевищує справедливу вартість об'єкта оренди або рівна їй.
· операційною, тобто орендою протилежної до фінансової.
Щоразу більшого значення у діяльності вітчизняних підприємств набуває лізинг – довгострокова, цільова та платна оренда майном, що передається лізингоодержувачу особою – лізингодавцем, тобто власником цього майна. Лізингодавець надає орендатору для використання певні активи, що перебувають у його власності. Лізингоодержувач не отримує права власності на передані активи, проте використовує їх і здійснює виплати лізингодавцю відповідно до укладеного договору протягом визначеного періоду часу. Об'єктом лізингу може виступати рухоме або нерухоме майно, що може бути віднесене згідно із законом до основних засобів лізингодавця. Як правило, об'єктом лізингу є будівлі, машини, виробниче та офісне устаткування, транспортні засоби.
Є два основних види лізингу: оперативний та фінансовий. Часто їх називають відповідно експлуатаційною та фінансовою орендою, оскільки вони відображають рентні відносини між суб'єктами лізингу.
За оперативного лізингу предмет лізингу передається лізингоодержувачу на строк, менший від строку повної його амортизації, та завжди повертається лізингодавцю після його закінчення. Як правило, лізингодавець відповідає за обслуговування й утримання в нормі зданого в оренду устаткування. Період лізингу досить короткий, коротший від економічно обґрунтованого строку служби устаткування, тобто лізингодавець може повторно здати його в оренду або продати за зниженою ціною.
При фінансовому лізингу предмет лізингу передається лізингоодержувачу на визначений строк і може бути придбаний ним після закінчення строку лізингу (в разі сплати повної вартості лізингу). Договором фінансового лізингу може бути передбачено право на викуп предмета лізингу до закінчення визначеного договором строку користування ним.
Відповідно до світової практики фінансовий лізинг є угодою, що діє протягом основної частини або всього корисного строку служби активів, переданих у лізинг. При цьому лізингодавець ніколи фізично не володіє предметом лізингу. Лізингоодержувач відповідає за задіяння, обслуговування та експлуатацію предмета лізингу.
Фінансовий лізинг має свій основний період дії, який покриває весь або більшу частину строку дії предмета лізингу. Як правило, цей період на 1—2 роки менший за очікуваний строк служби наданого в лізинг устаткування. Надалі це устаткування вже практично неможливо здати в оренду або продати. Тому лізингодавець намагається забезпечити виплату всієї його вартості за час основного періоду. Наприкінці основного періоду орендатору може бути запропонована оренда на невизначений вторинний період за дуже низькою ціною, або можливість продати устаткування на ринку від імені лізингодавця за певну винагороду.
Лізингові платежі враховують платню за користування предметом лізингу, відшкодування процентів, що сплачуються лізингодавцем у разі купівлі устаткування за кредитні кошти, відшкодування страхових платежів за відповідним договором страхування предмета лізингу, а також інші платежі, передбачені договором лізингу.
Тема 8