Загальна соціально-економічна характеристика країн Західної Європи. Соціально - економічна характеристика країн Західної Європи
Соціально - економічна характеристика країн Західної Європи
Західна Європа - субрегіон Європи, що включає 26 держав, дуже відмінних за розміром, державним устроєм і рівнем соціально – економічного розвитку. Західна Європа – один з трьох головних центрів світової економічної системи. Територія – 3.7 млн. км. Населення бл. 370 млн. людей. За формою правління бл. ½ країн - монархії, інші - республіки .
Західна Європа займає західну частину Євразійського континенту, омивається в основному водами атлантичного океану і лише північ скандинавського півострова водами Північно – Льодовитого океану. Кордони між окремими країнами, а також кордон що розділяє Західну і Східну Європу, проходять переважно по таких природних рубежах які не створюють значних перешкод для транспортних зв’язків. Економічно – географічне положення даного субрегіону дуже сприятливе. Це пов’язане з тим що по-перше, країни субрегіону або виходять до моря, або розташовані на невеликій відстані від нього (не далі 480 км.), що сприяє розвитку економічних зв’язків. По – друге, дуже важливе сусідське розташування даних країн по відношенню одна до одної. По – третє природні умови регіону загалом сприятливі для розвитку як промисловості, так і сільського господарства. Внаслідок складної геологічної історії формування Європи в межах субрегіону утворилося 4 великих пояси, які послідовно змінюють одна одного в напрямі з півночі на південь. Відповідно склад корисних копалин в північній і південній частині істотно відрізняється. У північній частині поширені як рудні корисні копалини так і паливні. У південній переважають рудні родовища, а запаси паливних родовищ менші. Незважаючи на те що мінеральні ресурси досить різноманітні, запаси багатьох з них близькі до вичерпання. Так старі вугільні басейни Англії і Німеччини , залізорудні басейни Франції і Швейцарії в наш час відіграють меншу роль. Велике значення мають запаси бурого вугілля у ФРН, бокситів у Греції та Франції, цинко – свинцевих руд у ФРН, Ірландії Італії, калійних солей у ФРН і Франції, урану у Франції, нафти і газу на дні Північного моря. Загалом західна Європа забезпечена мінеральною сировиною набагато гірше ніж північна Америка. Агрокліматичні ресурси визначаються його положенням у помірному і субтропічному поясах. У Середземномор’ї стійке землеробство потребує штучного зрошування, що пов’язане із зменшенням кількості опадів на півдні Європи . Найбільше зрошувальних систем в Італії та Іспанії. Гідроенергетичні ресурси Західної Європи досить великі. Але припадають в основному на райони Альп і Скандинавських гір. У минулому західна Європа була майже повністю вкрита різноманітними лісами: тайгою, мішаними, широколистими, субтропічними. Але багатовікове господарське використання території призвело до того що природні ліси вже знищені а на їх місці виросли повторні ліси. Найбільш природні передумови для лісового господарства мають Швейцарія і Фінляндія, де переважає типовий лісовий ландшафт.
Загалом Західна Європа (як і Східна), характеризуються досить складною і несприятливою демографічною ситуацією. По – перше, це пояснюється низькою народжуваністю і низьким рівнем природного приросту. Найбільш низька народжуваність в Греції, Іспанії, Італії, ФРН (до 10%). У ФРН спостерігається навіть спад населення. Одночасно міняється і віковий склад населення у бік зниження частки дитячого віку і підвищення частки не молодого віку. Все це призвело до зміни субрегіону у світовій системі зовнішніх міграцій населення.
Регіон Європи займає перше місце у світовому господарстві за розміром промислового і сільськогосподарського виробництва, за експортом товарів і послуг, за запасами золота і валюти, за розвитком міжнародного туризму. Але економічну потужність субрегіону визначають перш за все 4 держави: ФРН, Франція, Великобританія та Італія. З інших країн західної Європи найбільшу економічну вагу мають Іспанія, Нідерланди, Швейцарія, Бельгія, Швеція. Економіка цих країн спеціалізується як правило, на окремих галузях. Малі і середні країни субрегіону беруть активну участь у всесвітніх економічних відносинах. Найбільш високого рівня відкритість економіки досягла у Бельгії і Нідерландах, а також у мікро державах – Андоррі, Мальті, Ліхтенштейні, Сан – Морино, Монако. Найбільш низьким рівнем економічного розвитку характеризується Ісландія, Ірландія, Португалія, Греція. ”Обличчя” Західної Європи в міжнародному географічному розподілі праці визначається передусім розвитком промисловості.
Паливно – енергетичний комплекс Західної Європи донедавна спирався на власні ресурси, в структурі цих ресурсів переважало вугілля. Зараз спостерігається скорочення частки вугілля ( близько 20%) і перехід на нафту і природний газ. Частка нафти і газу складає в паливно – енергетичному балансі складає близько 45 %. На ТЕС виробляється понад 50 % електроенергії, на ГЕС бл. 15%, хоча гідроенергетичний потенціал в основному вже освоєний. Важливе місце в структурі електроенергетики – особливо Франції, Бельгії, ФРН, Великобританії займають АЕС.
Металургійна промисловість в основному сформувалась ще до епохи НТР. Чорна металургія розвивається передусім у країнах, які забезпечені металургійним паливом або сировиною (ФРН, Великобританія, Іспанія, Франція, Бельгія, Люксембург). Після другої світової війни центри металургії стали розміщуватись в морських портах з орієнтацією на імпорт. Останнім часом у чорній металургії спостерігається тенденція до будівництва заводів менших за розміром. Розвиваються також галузі кольорової металургії: - виплавка алюмінію у Франції, Італії, Швейцарії, Норвегії, Греції, Австрії; виплавка міді – у ФРН, Франції, Великобританії, Італії ,Бельгії.
Хімічна промисловість у Західній Європі займає друге місце після машинобудування. Важливою зміною у структурі галузі протягом останніх 20 років була її переорієнтація на вуглеводневу сировину. Великі центри нафтохімії розташовані біля Рейну, Темзи, Сейну , Ельби, Рони; в них ця галузь поєднується з нафтопереробкою.
Легка промисловість Західної Європи переживає важкі часи хоча на початку 20 ст. Легка промисловість Європи займала перше місце у світі. Старі текстильні райони у Великобританії, Франції, Італії продовжують працювати, але їх значення помітно знизилося, крім того легка промисловість переміщується в південну Європу, де є великі резерви дешевої робочої сили. У багатьох країнах зберігаються багаті національні традиції у виробництві меблів, музичних інструментів, виробів зі скла і металу, прикрас, іграшок.
Сільське господарство субрегіону загалом високорозвинене і займає помітне місце у світовому с/г. Тут виробляється до 15% зерна, бл.15% м’яса і 30 % молока По основних видах с/г продукції більшість країн повністю забезпечує свої потреби і експортує частину продукції В аграрному секторі зберігаються великі відмінності між країнами. Цьому також сприяють природні відмінності.
Транспортні магістралі західної Європи становлять єдину регіональну транспортну систему. Тут дуже висока густота руху, велика роль міжнародних і транзитних перевезень. Головну роль відіграє автомобільний транспорт , мережа автошляхів постійно зростає , а мережа залізниць зменшується. Велике значення мають також морські і річкові шляхи. У місцях перетину сухопутних і внутрішніх водних шляхів виникли великі транспортні вузли. Аналогічними вузлами є також великі морські порти, що перетворилися в наш час у портово – промислові комплекси.
Викладення основного матеріалу. Обґрунтування отриманих результатів. Найпоширенішим вимірником сукупної величини економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП). ВВП у ринкових цінах є кінцевим результатом виробничої діяльності всіх виробничих одиниць в межах певної географічної території, в даному випадку Європейського Союзу.
Економіка Європейського Союзу є найпотужнішою у світі. Так за даними ЦРУ США (The World Factbook - Central Intelligence Agency) за підсумками 2009 р. обсяги ВВП ЄС становили 14,510 трлн. дол. США, що складає 23,31% від суми загальносвітового ВВП. На другому місці економіка США – 14,260 трлн. дол. (22,90% світового ВВП). До п’ятірки світових лідерів входять також Китай – 8,791 трлн. дол. (14,12% світового ВВП), Японія – 4,141 трлн. дол. (6,65% світового ВВП) і Індія – 3,561 трлн. дол. (5,72% світового ВВП). Росія займає восьме місце у світі з показником 3,40% світового ВВП, Україна – 40 місце (0,47%). (табл. 1).
Економічна криза, яка стрімко розгорнулася по всьому світу у 2008 р. призвела до скорочення світового ВВП у 2009 р. проти попереднього 2008 р. на 8,4 трлн. дол. (або 22 %), ВВП США знизився на 2,4%, ЄС на 4,2%, Росії на 7,9% та України на 14,1%.
При цьому слід відмітити, що зростання економіки ЄС постійно відбувалося на протязі 10 років з 1999 р. до 2008 р. Загальний приріст ВВП за паритетом купівельної спроможності у цей період склав 2023 млрд. євро. Максимального приросту ВВП за абсолютними показниками було досягнуто у 2007 р. – 671 млрд. євро, а мінімальний - у кризовому 2008 р. – 155 млрд. євро. У 2009 р. відбулося падіння обсягів ВВП на рівні 525 млрд. євро - з 12508 до 11983 млрд. євро (табл. 2).
Порівняльний аналіз обсягів ВВП ЄС і США (табл. 2) дозволяє стверджувати, що на протязі останніх 11 років між Європейською економікою та економікою США ведеться гостра конкурентна боротьба; лідером економічного змагання до 2002 р. включно були Сполучені Штати Америки, проте з 2003 р. Європейський Союз за обсягами ВВП випереджує найпотужнішу економіку і посягає перше місце у світі. Таким чином, Європейський Союз у сучасному світі відіграє одну з провідних ролей на політичній та економічній аренах.
При порівнянні темпів розвитку економіки Євросоюзу з економікою США (рис. 1) можна зробити наступні висновки. Темпи приросту реального ВВП ЄС і США мали незначну розбіжність: річний приріст у США становив 4,8%, ЄС - 3,0%. На протязі 2000-2007 рр. темпи розвитку економіки Євросоюзу та головного його конкурента США майже не відрізняються – різниця становить приблизно 1%, а у 2008 – 0,5%. У 2009 р. в економіках ЄС і США спостерігається синхронне падіння темпів ВВП (ЄС - 4,2%, США - 2,4%). При цьому слід відмітити, що генератором світової фінансово-економічної кризи були Сполучені Штати, а темпи падіння європейської економіки за підсумками 2009 р. майже удвічі перевищують темпи падіння американської економіки.
Використання методу прогнозування за рівнями Фібоначчі дозволяє зробити прогноз, за яким у 2010 р. відбудеться поліпшення стану європейської та американської економік: приріст ВВП ЄС-27 складе до 1%, США – 2,3%. Проте, у 2011-2012 рр. за проведеними розрахунками прогнозується падіння обсягів ВВП провідних економік світу, причому у цей період епіцентр економічної нестабільності зміститься у Європейський Союз.
Таким чином, результати проведеного аналізу дозволяють зробити висновок про високу залежність економіки ЄС від глобальних процесів та тенденцій розвитку економіки США. При цьому, слід відмітити і існування зворотного зв’язку: розвиток світової економіки (а в якості її складових і національних економік) визначають стан і перспективи розвитку економіки ЄС і США. З урахуванням того, що епіцентр генерації фінансово-економічної нестабільності у 2011-2012 рр. переміщується до Євросоюзу, поглибленого аналізу потребує стан економіки ЄС. Одним з індикаторів, що характеризують стан та перспективи розвитку економіки, є загальний обсяг інвестицій.
Цей показник є визначальним чинником економічного зростання і одночасно його головним позитивним результатом. Що стосується інвестицій в європейській економіці, то на протязі 2000-2008 рр. спостерігалася тенденція збільшення загального обсягу інвестицій, а у 2009 кризовому році відбулося зменшення інвестицій приблизно на 10% проти попереднього року (табл. 3). Це є негативним явищем, яке здатне спричинити подальший розвиток кризових явищ в європейській і світовій економіці.
Прогнозні розрахунки обсягів інвестицій у ЄС за рівнями Фібоначчі на 2010-2012 рр. (рис. 2) свідчать про падіння цього показника у 2010 р. і незначне зростання у 2011-2012 рр. Проте, показник 2012 р. не досягне обсягу інвестицій у 2008 р. – році початку світової економічної кризи.
Також, в ході аналізу було розглянуто рівень безробіття. Безробіття являє собою явище соціально-економічного характеру, при якому виникає зниження кількості населення середнього класу. Аналіз безробіття було проведено з урахуванням категорій працездатного населення – до 25 років та з 25 до 74 років, а також рівень загального безробіття.
Статистичні данні, наведені на рис. 3 [6], свідчать, що рівень безробіття за категорією «до 25 років» у 2009 р. зріс проти 2008 р. на 4,2%, та є історичним максимумом з 1999 р. Загальний рівень безробіття та безробіття за категорією «25-74 роки» також збільшилося у 2009 р. Використання технічного аналізу дозволяє зробити прогноз на 2010-2012 рр., за яким рівень безробіття за всіма категоріями збільшиться проти 2009 р. Це свідчить про подальше розгортання кризових явищ в європейській економіці.
Наступним елементом аналізу є аналіз стану бюджету ЄС. Слід зазначити, що бюджет є головним інструментом, за допомогою якого влада впливає на розвиток економіки. Необхідно проаналізувати дані щодо дефіциту та профіциту бюджету ЄС [6] і визначити імовірні причини його виникнення (рис. 4).
Позитивна тенденція з поліпшення стану європейського бюджету є можливою лише починаючи з 2011 р.
За міжнародною класифікацією існує два види причин виникнення бюджетного дефіциту: вимушений дефіцит бюджету – є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни та свідомий дефіцит бюджету – виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат. Свідомий бюджетний дефіцит виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати.
Проведені дослідження свідчать, що причиною зростання дефіциту бюджету ЄС у 2008-2009 рр. є вимушене збільшення дефіциту. Такий висновок дозволяє зробити зростання суми соціальних трансфертів у 2008 р. на 322,64% [6], через зниження життєвого рівня населення та збільшення рівня безробіття.
Наступними показниками, що характеризують розвиток економіки є: «реальний ефективний курс євро» (рис. 5) та «динаміка інфляції в регіоні» (рис. 6) [6].
Показник реального ефективного курсу співвідносить євровалюту з валютами дев’яти розвинених країн світу – США, Австралії, Канади, Японії, Норвегії, Нової Зеландії, Мексики, Швейцарії та Туреччини.
В ході аналізу показника реального ефективного курсу євровалюти ми можемо спостерігати стабільний висхідний тренд. Складені прогнози за рівнями Фібоначчі дозволяють стверджувати, що у два-три найближчі роки ця тенденція буде доволі стійкою. Однак, слід зазначити, що така тенденція буде присутня до стратегічного рівня в 134,4, після чого можливим є зниження курсу євро, але в цілому зростання курсу єдиної європейської валюти може продовжитися до кінця 2012 р. (за умови, як що жодна країна-член зони євро не повернеться до використання національної валюти).
Аналіз динаміки зміни інфляції (рис. 6), на території Європейського Союзу свідчить, що даний показник є доволі сприятливим для економічної безпеки національної валюти. В цілому рекордний максимум за даний період знаходиться на рівні 3,7% у 2008 р. У 2009 р. спостерігається зниження темпів інфляції до 1% на рік. Проте на 2010-2012 рр. проведені прогнозні розрахунки за рівнями Фібоначчі свідчать про поступове зростання інфляції до 2,4%. Загалом рівень інфляції у країнах-членах ЄС можна визнати таким, що не загрожує дестабілізації макроекономічної ситуації.
Висновки та перспективи подальших досліджень. В ході проведеного дослідження та аналізу основних макроекономічних показників було виявлено, як позитивні, так і негативні тенденції розвитку європейської економіки. Було встановлено, що Європейський Союз на протязі останніх років займає лідируюче положення у світовій економіці. Головним конкурентом цього регіонального інтеграційного об’єднання є Сполученні Штати Америки. Формування системи конкурентної боротьби між економіками США і ЄС створюють передумови сталого зростання світової економіки. У той самий час, фінансові проблеми і структурні диспропорції економік-лідерів здатні спричинити глобальний розвиток кризових явищ.
Починаючи з 2008 р. економіки США і ЄС знаходяться у кризовому стані. Перша хвиля глобальної кризи (2008 р.) була спричинена структурними диспропорціями і перегрівом фінансового ринку Сполучених Штатів, починаючи з 2010 р. формується друга хвиля кризи через негаразди європейської економіки.
Проведені дослідження свідчать, що до основних проблем економіки ЄС можна віднести наступні: падіння обсягів інвестицій і як наслідок обсягів ВВП, зростання рівня безробіття, дефіцит бюджету, коливання курсу євровалюти, різке зростання інфляції у 2008 р. Не зважаючи на стабілізаційні заходи, що були проведені у Євросоюзі, складені прогнози до 2012 р. свідчать про подальший розвиток кризових явищ в регіоні.
Основним висновком проведеного дослідження є те, що економіка ЄС не є статичною, динаміка змін макроекономічної ситуації в регіоні є доволі стрімкою. Вона з одного боку залежить від зміни глобальної економічної ситуації, а з іншого боку стан економіки ЄС формує ситуацію на світових ринках. Таким чином, визначення напрямків економічної інтеграції національних держав необхідно проводити з урахування проблем і перспектив трансформації європейської економіки і Україна не є виключенням з цих процесів.
Економіка Німеччини.