Порядок обчислення податку з доходів, одержуваних громадянами за місцем основної роботи.

На відміну від більшості інших податків, нарахування і сплата податку на доходи фізичних осіб може покладатись не лише на платника, а й на іншу юридичну чи фізичну особу, яка виплачує відповідні доходи платнику і яка дістала назву податкового агента. Податковий агент– це юридична особа або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік і подавати податкову звітність податковим органам, а також нести відповідальність за порушення норм Закону.

Розглянемо порядок сплати податку до бюджету податковим агентом.Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок та сплачує цю суму до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу.

Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету протягом 30 днів, наступних за звітним місяцем.

Якщо оподатковуваний дохід виплачується в негрошовій формі чи готівкою з каси резидента, то податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, наступного за днем такої виплати.

Платник податку, що отримує іноземні доходи; доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом; або якщо окремі види оподатковуваних доходів не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку до 1 квітня, року наступного за звітним. Усі інші платники податку не зобов'язані подавати декларацію до податкових органів, але можуть зробити це за власним бажанням, якщо вони мають право на податковий кредит.

Особою, яка не може бути податковим агентом, уважається нерезидент або фізична особа, що не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Декларація заповнюється платником податку самостійно або іншою особою, нотаріально уповноваженою таким платником податку здійснювати таке заповнення за винагороду.

Також існують випадки, коли зобов'язання щодо заповнення та подання декларації від імені платника податку покладаються на інших осіб:

– на опікуна або піклувальника – щодо доходів, отриманих неповнолітньою або недієздатною особою;

– на спадкоємців – щодо доходів, отриманих протягом звітного податкового року платником податку, який помер;

– на державного виконавця, уповноваженого здійснювати заходи щодо забезпечення майнових претензій кредиторів платника податку, оголошеного в установленому порядку банкрутом.

У декларації вказуються суми доходів за їхніми видами та су­ми видатків, необхідних для підрахунку податкового кредиту. Суму податку на доходи на основі цих даних обчислює податковий орган і повідомляє платнику шляхом надсилання податкового по­відомлення. Сума податкових зобов'язань, донарахована податковим органом, підлягає сплаті платником до відповідного бюджету протягом 30 днів після отримання податкового повідомлення.

Сума коштів, яка підлягає поверненню платнику податку, зараховується на його банківський рахунок, відкритий у будь-якому комерційному банку, або надсилається поштовим переказом на адресу, зазначену в декларації, протягом 60 календарних днів від дня отримання такої декларації.

За неповне або несвоєчасне повернення суми надміру сплаченого податку, у т. ч. внаслідок застосування права на податковий кредит, на користь платника податку сплачуються такі штрафи:

– у разі затримки до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 10 % такої суми;

– у разі затримки від 31 до 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 50 % такої суми;

– у разі затримки від 91 календарного дня, наступного за останнім днем граничного строку її виплати, – у розмірі 100 % такої суми.