Міжнародні фінансові інститути

Міжнародний фінансовий інститут – це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, який в своїй діяльності виходить за межі однієї країни і має постійну структуру органів наднаціонального регулювання. Міжнародні фінансові інститути можуть підтримувати взаємовідносини як з урядами, так і з суб'єктами господарювання окремих країн. Взаємовідносини з урядами держав формуються за двома напрямами:

1) формування статутного капіталу за рахунок внесків окремих країн;

2) кредитні взаємовідносини (надання кредитів урядам і їх подальше погашення з виплатою відсотків).

Взаємовідносини з підприємствами мають двосторонній кредитний характер. Міжнародні фінансові інститути забезпечують фінансовими ресурсами певні проекти, надають кредити певним підприємствам (як правило, на конкурсній основі).

Процес розвитку міжнародних валютний-кредитних відносин історично й об'єктивно характеризувався створенням розгалуженої інституційної структури, до складу якої входять глобальні (Міжнародний валютний фонд (МВФ), Група Світового банку) і регіональні (Європейський банк реконструкції і розвитку, Азіатський банк розвитку, Африканський банк розвитку, Міжамериканський банк розвитку та ін.) фінансові установи.

Мета діяльності міжнародних фінансових інститутів – сприяння розвитку зовнішньої торгівлі, міжнародної і регіональної валютно-фінансової співпраці, підтримка рівноваги платіжних балансів країн-членів цих інститутів, регулювання курсів їх валют, надання кредитів цим країнам і гарантування приватних позик за кордоном.

Створений в грудні 1945 р., МВФ є міжурядовою валютно-кредитною організацією із статусом спеціалізованої установи системи ООН, яка має такі цілі:

• сприяти міжнародній співпраці шляхом забезпечення механізму для консультацій і узгоджених дій з міжнародних валютних питань;

• сприяти збалансованому зростанню міжнародної торгівлі і тим самим сприяти високому рівню зайнятості й реального доходу, розвитку виробничих можливостей;

• сприяти стабільності валют і впорядкованим валютним відносинам, уникати конкурентного знецінення валют;

• сприяти створенню багатобічної системи платежів і переказів по поточних операціях і прагнути до усунення валютних обмежень, що перешкоджають зростанню світової торгівлі;

• тимчасово надавати загальні ресурси Фонду країнам-членам при належних гарантіях, з тим щоб вони могли виправити порушення рівноваги їх платіжних балансів, не удаючись до заходів, що завдають шкоди стабільному розвитку на національному або міжнародному рівнях;

• скоротити тривалість і масштаби дефіциту платіжних балансів.

МВФ виконує три основні функції:

1) він має стежити за дотриманням кодексу поведінки стосовно політики валютних курсів і обмежень відносно платежів за поточними операціями;

2) він має надавати членам Фонду фінансові ресурси, з тим щоб вони могли дотримуватися кодексу поведінки в той час, коли вони виправляють порушення рівноваги платіжного балансу або прагнуть уникнути таких порушень;

3) він має забезпечити форум, на якому члени Фонду можуть консультуватися одне з одним і співпрацювати з міжнародних валютних питань.

Фонд надає фінансові ресурси своїм членам, що зазнають труднощі з платежами, у відповідності з різноманітними заходами і механізмами. У справі надання кредитів своїм членам МВФ керується двома принципами:

1) Пул валют, що є у розпорядженні Фонду, існує для всіх членів Фонду, і тому передбачається, що країна, яка запозичує валюту іншої країни, поверне її, як тільки будуть вирішені її проблеми платежів, з тим, щоб не обмежувати доступ іншим членам до цієї валюти.

2) Перш ніж Фонд надасть будь-які грошові кошти з пулу, член Фонду повинен аргументувати способи вирішення своїх проблем з платежами так, щоб він міг повернути ці гроші до Фонду протягом нормального терміну погашення боргу – в три або п'ять років (в деяких випадках термін погашення може бути продовжений до 10 років).

Група Світового банку об'єднує п'ять фінансових установ:

• Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), створений в 1945 р.;

• Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), створену в 1956 р.;

• Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), створену в 1960 р.;

• Багатостороннє агентство з питань гарантій інвестицій (БАГІ), створене в 1988 р.;

• Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних суперечок (МЦУІС), створений у 1966 р.

Загальна мета всіх цих установ полягає в підвищенні рівня життя в країнах-членах шляхом сприяння їх економічному розвитку і спрямуванні фінансових ресурсів з розвинених країн в країни, що розвиваються.

Однак разом з тим, кожна з п’яти установ Групи Світового банку була створена для вирішення певних конкретних завдань, тобто кожна з них має свої функції і повноваження. МБРР кредитує уряди країн, що розвиваються, з середнім рівнем доходу; МАР надає кредити на концесійних умовах урядам найбідніших країн; БАГІ надає гарантії від некомерційних ризиків іноземним інвесторам, що спрямовують власні капітали в економіки країн, що розвиваються і є членами Світового банку; МФК сприяє економічному розвитку цих країн шляхом інвестування і кредитування їх приватного сектора; МЦУІС забезпечує сприяння потокам міжнародних інвестицій шляхом надання послуг з арбітражного розгляду і врегулювання суперечок, що виникли між урядами країн-реципієнтів та іноземними інвесторами, здійснює консультування, наукові дослідження, збирає інформацію про інвестиційне законодавство в різних країнах.

Україна стала членом МБРР у вересні 1992 р., в жовтні 1993 р. вона також стала 162 країною – учасницею МФК, у 1995 р. – повним членом БАГІ, у 2000 р. – членом МЦУІС, а в 2004 р. – членом МАР.

Таким чином, міжнародні фінансові інститути відіграють важливу роль у світовій економіці: забезпечуючи концентрацію та перерозподіл фінансових ресурсів, вони сприяють функціонуванню національних фінансових систем, а їх кредити є важливим джерелом фінансування країн, що розвиваються.