Основні макроекономічні показники
Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, вироблених за певний період, в основному за рік, на економічній території країни. Вперше це поняття було запропоноване у 1934 р. Саймоном Кузнецом.
Економічна територія країни – це територія, що адміністративно управляється урядом даної країни, у межах якої особи, товари, гроші можуть вільно пересуватися. На відміну від географічної території, вона не охоплює посольства, військові бази тощо, але містить подібні об’єкти, розташовані на території інших країн.
Резиденти – фізичні особи, що постійно проживають у країні; юридичні особи, які зареєстровані та функціонують у межах даної країни.
Кінцевий продукт – це товар, який купується для кінцевого використання. Проміжний продукт – товар, який купується з метою його подальшої обробки чи перепродажу. Наприклад, костюм – кінцевий продукт, а проміжний – вовна, пряжа, пошиття костюма та його реалізація. Саме тому до розрахунку ВВП включають тільки кінцевий продукт.
Крім того, до валового внутрішнього продукту не включається:
– вартість товарів, які вироблені домашніми господарствами для власного споживання, а не для ринку (наприклад, столяр виробив для себе меблі тощо);
– продукція, що виробляється на присадибних ділянках для власного споживання;
– продукція, яка виробляється в тіньовій економіці. Хоча така продукція й виробляється для продажу, але держава не володіє інформацією про неї , тому офіційна статистика її врахувати не може.
Тіньова економіка – економічна діяльність, яка не враховується офіційною статистикою та не оподатковується (неформальна складова тіньової економіки), а також діяльність, котра являє собою небезпеку для суспільства (підпільна складова тіньової економіки).
Обсяги тіньової економіки у світі характеризуються такими даними (по відношенню до ВВП): Канада, Франція – 5-8%, Норвегія, Швеція – 6–7%, США – 8–12%,Чехія – 18%, країни Африки та Латинської Америки – 30%, Україна – понад 35% від ВВП.
Важливо зрозуміти, що показник ВВП дає лише загальне уявлення про динаміку економічного розвитку, про стан економіки країни в цілому, дозволяє порівнювати економічні потенціали різних країн, створені протягом певного періоду.
Наприклад, ВВП країни “А” дорівнює 10 трлн. гр. од., а ВВП країни “Б” – 2 трлн. гр. од. Це означає, що в країні “А” вироблено в 5 разів більше товарів і послуг, ніж у країні “Б”. Але живеться краще в тій країні, де вищий життєвий рівень, що за показником ВВП визначити неможливо. Тому в процесі економічного аналізу для визначення рівня життя необхідно враховувати ВВП у розрахунку на душу населення.
Існують три методи розрахунку:
1. Виробничий метод:
При розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується додана вартість, створена всіма галузями економіки: ДВ = ВВ – ПС, де ВВ – валовий випуск; ПС – проміжне споживання; ДВ – додана вартість. Тобто за кожною галуззю економіки спочатку розраховується валовий випуск, який потім зменшується на величину проміжного споживання. Отриманий показник характеризує сукупну вартість кінцевої продукції або додану вартість, створену всіма галузями економіки.
2. За доходами:
,
де W – заробітна плата найманих працівників;
R – рента;
I – процентні прибутки;
P – прибуток підприємств та корпорацій;
А – амортизація;
Т – чисті непрямі податки на бізнес.
Варто зазначити, що у деяких економічних джерелах зазначено, що непрямі чисті податки на бізнес і амортизація не є за своїм змістом факторними доходами, але входять в структуру ВВП за розподільчим методом (за доходами). Оскільки концептуальною основою СНР є теорія первинних, а не факторних доходів, включення доходів органів загальнодержавного управління у формі податків не суперечить цій концепції, а відповідає їй. Стосовно амортизації згідно із зазначеною концепцією, вона теж є первинною формою валового доходу.
Заробітна плата – це грошова винагорода за працю найманих працівників, включаючи відрахування до страхових фондів.
Рента – це доходи, які отримують власники нерухомості за надані в оренду землі, житло, приміщення, нерухоме майно тощо.
Процент – дохід власників грошового капіталу, що заощаджується домашніми господарствами, який вони отримують від підприємців (фірм) за користування позичкою.
Прибуток – дохід, який отримують власники. Він складається з чистого прибутку приватних підприємств (некорпоративний прибуток) та прибутків корпорацій (прибуток = чистий прибуток + податок на прибуток). Корпоративний прибуток використовується за такими напрямами: а) частина прибутку перераховується до державного бюджету у вигляді податків – ППК (податки на прибуток корпорацій); б) друга частина виплачується акціонерам у вигляді дивідендів, утворюючи в кінцевому підсумку елемент сімейних доходів; в) третя частина прибутків корпорацій створює так званий нерозподілений прибуток корпорацій (НПК). Він іде на відновлення використаного капіталу, інвестується в створення нових об’єктів виробництва або купівлю обладнання.
Амортизація – це еквівалент величини знецінення основного капіталу за рік.
Непрямі податки – податки, які входять у ціну товару. До непрямих податків належать:
– податок на додану вартість (ПДВ) – податок, який встановлюється як процент до доданої вартості, тобто податок на різницю між вартістю товарів, проданих фірмою (підприємством) і вартістю матеріалів та послуг, куплених фірмою в інших фірм;
– акцизний збір – податок, що накладається на купівлю специфічного товару або групи товарів (наприклад, алкогольні напої чи тютюнові вироби);
– мито – податок, який накладає держава на імпортні та експортні товари;
– ліцензійні платежі тощо.
Важливо зазначити, що обсяг витрат, здійснених суспільством на закупівлю товарів і послуг у даному році, повинен дорівнювати грошовим доходам, отриманим товаровиробниками в тому ж році. Якщо при визначенні ВВП виявиться, що сума витрат перевищує суму доходів, це означає, що країна живе в борг, за який рано чи пізно потрібно розраховуватись.
3. За витратами:
Розрахунок ВВП за витратами:
,
де С – споживчі витрати домашніх господарств;
І – валові приватні внутрішні інвестиції;
G – державні закупівлі;
Nx – чистий експорт.
Особисті споживчі витрати – витрати домашніх господарств на товари поточного споживання (одяг, їжа, енергія тощо), товари тривалого користування (предмети побуту, транспортні засоби) та послуги (житло, освіта, охорона здоров’я, відпочинок, інше).
Валові приватні внутрішні інвестиції – витрати фірм на: придбання обладнання, машин, механізмів, нових технологій; зведення будинків і споруд; створення товарно-матеріальних запасів; амортизацію – інвестиції на заміщення капіталу, який був зношений у процесі виробництва протягом року; а також витрати домашніх господарств на придбання житла (будинків, квартир).
Таким чином, валові приватні внутрішні інвестиції складаються з амортизації та чистих інвестицій (чистого приросту обсягів основного капіталу):
I = A + ЧІ.
Державні закупівлі – урядові видатки на купівлю товарів та послуг колективного споживання та державне інвестування економіки. Державні закупівлі – це різниця між державними витратами та трансфертними платежами.
Державні витрати – це державні закупівлі товарів та послуг (грошові витрати уряду на придбання вироблених у певному році товарів та послуг) та урядові трансфертні платежі.
Упродовж року мають місце непродуктивні угоди (трансферти), які виключаються із розрахунку ВВП. Існує два типи непродуктивних угод: суто фінансові операції та продаж товарів, які вже були в ужитку.
Суто фінансові операції бувають трьох видів: 1) урядові трансфертні платежі; 2) приватні трансфертні платежі; 3) купівля-продаж цінних паперів.
Оскільки в обмін на трансфертні платежі не виконується ніяка робота, їх обсяг не входить до ВВП. Трансфертні платежі виключаються із розрахунку ВВП, тому що вони не відображають зростання поточного виробництва.
Із розрахунку ВВП також виключаються витрати на операції з цінними паперами (купівля-продаж акцій та облігацій), відрахування потерпілим внаслідок катастрофи чи стихійного лиха. Дані витрати є досить значними, проте вони не відображають виробничої діяльності, для визначення якої призначений ВВП. При розрахунку ВВП також виключається продаж товарів, які вже були в ужитку. Це пояснюється тим, що вони не відображають поточного виробництва, а включають повторний рахунок.
Слід зазначити, що в приватному секторі економіки, куди входять домашні господарства й фірми, витрати поділяють на особисті споживчі витрати та валові приватні внутрішні інвестиції. В державному секторі економіки такого розподілу немає. Тому витрати на програми шкільного харчування та будівництво нового метро відображено в одному показнику, який характеризує загальні витрати в державному секторі.
Чистий експорт – різниця між обсягами експорту та імпорту. Експорт – товари й послуги, вироблені у країні та продані покупцям інших країн. Імпорт – витрати окремих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на товари й послуги, вироблені в інших країнах.
На величину чистого експорту впливають такі фактори: 1) рівень світових цін на продукцію, що імпортується та експортується; 2) зміна курсу національної валюти до твердої валюти; 3) митне регулювання.
Позитивний чистий експорт веде до збільшення сукупних витрат порівняно з їхньою величиною у закритій економіці і, відповідно, спричиняє збільшення ВВП. Від’ємний чистий експорт веде до зниження сукупних витрат порівняно з рівнем витрат у закритій економіці і, відповідно, – до зменшення ВВП.
Частина виробленого країною ВВП повинна бути передана нерезидентам як компенсація за надані ресурси або трудову участь у процесі виробництва, наприклад, у вигляді процента за наданий капітал або оплати праці сезонних іноземних працівників та осіб, які працюють за кордоном за короткостроковими контрактами. З іншого боку, резиденти даної країни, можливо, одержують аналогічні доходи з-за кордону. Отже, щоб визначити доходи, які одержують резиденти даної країни у зв’язку з їх участю у виробництві ВВП даної країни і частково у виробництві ВВП інших країн, необхідно ВВП даної країни зменшити на розмір доходів, що сплачуються нерезидентам, і додати аналогічні доходи, які отримують резиденти даної країни з-за кордону. У результаті одержимо показник валового національного продукту (ВНП).
Інші основні макроекономічні показники:
Чистий внутрішній продукт – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів та послуг за винятком відрахувань на споживання капіталу (амортизації – щорічних відрахувань, що показує розмір капіталу, спожитого в процесі виробництва).
ЧВП = ВВП – A
Національний дохід – це скупний дохід, який створено факторами виробництва в результаті їхньої участі в процесі виробництва поточного обсягу ВВП, або вартість ресурсів, що використовуються для виробництва обсягу продукції в поточному році. Національний дохід розраховується шляхом вилучення з вартості чистого внутрішнього продукту непрямих податків.
НД = ЧВП – Т
З точки зору постачальників ресурсів національний дохід є вимірювачем доходів, які вони отримують від участі у поточному виробництві. З точки зору фірм (підприємств) національний дохід є вимірювачем цін факторів виробництва або ресурсів.
Національний дохід відображає ринкові ціни економічних ресурсів, які використовуються на створення обсягу виробництва даного року.
Особистий дохід – це дохід, отриманий сім’ями та окремими індивідами до сплати податків. Особистий дохід можна отримати, коли від національного доходу відняти внески на соціальне страхування, податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій і додати суму трансфертних платежів. Він розподіляється на споживання, заощадження і сплату податків.
ОД = НД – ВСС – ППК – НПК+ТП,
де ОД – особистий дохід;
ВСС – внески на соціальне страхування;
ППК – податок на прибуток корпорацій;
НПК – нерозподілений прибуток корпорацій;
ТП – трансфертні платежі.
Дохід кінцевого використання – це частина особистого доходу, яка залишається в розпорядженні домашніх господарств після сплати індивідуальних податків та використовується ними на споживання й заощадження. Дохід кінцевого використання являє собою суму споживчих витрат домашніх господарств та заощаджень.