Система вихідних показників для рейтингової оцінки за даними звітності

I група	II група	III група	IV група
Показники оцінки рентабельності	Показники оцінки ефективності управління	Показники оцінки ділової активності	Показники ліквідності і ринкової стійкості
Рентабельність сукупного капіталу Рентабельність власного капіталу Рентабельність інвестиційної діяльності	Валова рентабельність реалізованої продукції Операційна рентабельність реалізованої продукції   Чиста рентабельність реалізованої продукції	Оборотність усіх активів Фондовіддача основних виробничих фондів Оборотність оборотного капіталу Оборотність запасів Оборотність дебіторської заборгованості Оборотність кредиторської заборгованості Віддача власного капіталу	Коефіцієнт покриття Коефіцієнт абсолютної ліквідності Індекс постійного активу Коефіцієнт автономії Забезпеченість запасів власними оборотними коштами

Підкреслимо одну важливу обставину. Серед вихідних показників оцінки маються підсумкові, результатні показники, що характеризують обсяг реалізації продукції, прибуток і т.д. за звітний період. Разом з тим показники балансу мають одномоментний характер, тобто обчислені на початок і кінець звітного періоду. Оскільки усі вихідні показники, включені в табл. 4.16, є відносними, виникає необхідність методологічного обґрунтування порядку їхнього розрахунку.

Представляється, що нема рації здійснювати розрахунок цих показників на початок періоду, тому що дані про прибуток і обсяг продажів маються тільки за поточний звітний період. Тому показники табл. 4.16, розраховуються або на кінець періоду (року), або до усереднених значень статей балансу.

В основі розрахунку підсумкового показника рейтингової оцінки лежить порівняння підприємств по кожному показнику фінансового стану, рентабельності і діловій активності з умовним еталонним підприємством, що має найкращі результати по всіх порівнюваних показниках. Таким чином, базою відліку для одержання рейтингової оцінки стану справ підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а сформовані в реальній ринковій конкуренції найбільш високі результати з усієї сукупності порівнюваних об'єктів. Еталоном порівняння як би є самий щасливий конкурент, у якого всі показники найкращі.

Такий підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, де кожен самостійний товаровиробник прагне до того, щоб за всіма показниками діяльності виглядати краще за свого конкурента.

Якщо суб'єктів ринкових відносин цікавить тільки цілком визначені об'єкти господарської діяльності, то еталонне підприємство формується із сукупності однотипних об'єктів. Однак у більшості випадків еталонне підприємство може формуватися з показників роботи об'єктів, що належать різним галузям діяльності. Це не є перешкодою застосуванню методу оцінки, тому що фінансові показники порівнянні і для різнорідних об'єктів господарювання.

У загальному виді алгоритм порівняльної рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і діловій активності підприємства може бути представлений у виді послідовності наступних дій:

1. Вихідні дані представляються у виді матриці (а_іj), тобто таблиці, де по рядках записані номери показників (і = 1, 2, 3,..., n), а по стовпцях – номера підприємств (j = 1,2, 3,..., m).

2. За кожним показником знаходиться максимальне значення і заноситься в стовпець умовного еталонного підприємства (m + 1).

3. Вихідні показники матриці а_іj стандартизуються у відношенні відповідного показника еталонного підприємства за формулою:

(4.36)

де X_ij – стандартизовані показники стану j-го підприємства.

4. Для кожного аналізованого підприємства значення його рейтингової оцінки визначається за формулою:

(4.37)

де – рейтингова оцінка для j-го підприємства

, ,..., – стандартизовані показники j-го аналізуємого підприємства.

5. Підприємства упорядковуються (ранжируються) у порядку росту рейтингової оцінки. Найвищий рейтинг має підприємство з мінімальним значенням R.

Для застосування даного алгоритму на практиці ніяких обмежень кількості порівнюваних показників і підприємств не передбачено.

Викладений алгоритм одержання рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і діловій активності підприємства може застосовуватися для порівняння підприємств на дату складання балансу (за даними на кінець періоду) чи в динамиці.

У першому випадку вихідні показники, що ввійшли в табл. 4.16. розраховуються за даними балансу і фінансової звітності на кінець періоду. Відповідно і рейтинг підприємства визначається на кінець періоду.

В другому випадку вихідні показники табл. 4.16 розраховуються як темпові коефіцієнти росту: дані на кінець періоду поділяються на значення відповідного показника на початок періоду або середнє значення показника звітного періоду поділяється на середнє значення відповідного показника попереднього періоду (чи іншої бази порівняння). Таким чином, одержуємо не тільки оцінку поточного стану підприємства на визначену дату, але й оцінку його зусиль і здібностей по зміні цього стану в динаміці, на перспективу. Така оцінка є надійним вимірником росту конкурентноздатності підприємства в даній галузі діяльності. Вона також визначає більш ефективний рівень використання всіх його виробничих і фінансових ресурсів.

Можливо також включення в табл. 4.16. одночасно як моментних, так і темпових показників (тобто подвоєння кількості вихідних показників), що дозволяє одержати узагальнену рейтингову оцінку, що характеризує як стан, так і динаміку фінансово-господарської діяльності підприємства.

Дані табл. 4.16. можуть бути розширені за рахунок включення в неї додаткових показників з довідок, що представляються підприємствами в банки і податкові інспекції, з форм статистичної звітності і з інших джерел. Особливістю системи показників, пропонованої в табл. 4.16 є те, що майже усі вони мають однакову спрямованість (за винятком індексу постійного активу, динаміка якого носить складний характер). Це означає, що чим вище рівень показника і чим вище його темп росту, тим краще фінансовий стан оцінюваного підприємства. Тому при розширенні пропонованої системи за рахунок включення в неї нових показників необхідно стежити, щоб ця умова не порушувалася.

Алгоритм одержання рейтингової оцінки також може бути модифікований. Наприклад, можна використовувати одну з нижченаведених формул:

(4.38)

(4.39)

(4.40)

де k₁, k₂, ... , k_n – вагові коефіцієнти показників, призначувані експертом.

Формула (4.38) визначає рейтингову оцінку для j-го аналізованого підприємства по максимальному видаленню від початку координат, а не по мінімальному відхиленню від підприємства-еталона. У спрощеному розумінні це значить, що найвищий рейтинг має підприємство, у якого сумарний результат по всіх односпрямованих показниках вище, ніж в інших.

Формула (4.39) є модифікацією формули (4.38). Вона враховує значимість показників, обумовлену експертним шляхом. Необхідність уведення вагових коефіцієнтів для окремих показників з'являється при диференціації оцінки відповідно до потреб користувачів.

Формула (4.40) є аналогічною модифікацією основної формули розрахунку рейтингу. Вона враховує значимість окремих показників при розрахунку рейтингової оцінки стосовно підприємства-еталона.

На закінчення підкреслимо деякі достоїнства пропонованої методики рейтингової оцінки фінансового стану, рентабельності і діловій активності підприємства.

По-перше, пропонована методика базується на комплексному, багатомірному підході до оцінки такого складного явища, як фінансова діяльність підприємства.

По-друге, рейтингова оцінка фінансового стану діяльності підприємства здійснюється на основі даних публічної звітності підприємства. Для її одержання використовуються найважливіші показники фінансової діяльності, застосовувані на практиці.

По-третє, рейтингова оцінка є порівняльної. Вона враховує реальні досягнення всіх конкурентів.

По-четверте, для одержання рейтингової оцінки використовується гнучкий обчислювальний алгоритм, який реалізує можливості математичної моделі порівняльної комплексної оцінки виробничо-господарської діяльності підприємства та пройшов широку апробацію на практиці.

Пропонована методика робить кількісно вимірної оцінку надійності ділового партнера за результатами його поточної і попередньої діяльності.