Зразок оформлення висновку
ВИСНОВКИ
У кваліфікаційній роботі магістра наведене теоретичне узагальнення та вирішення завдання, яке полягає у розвитку теоретико-методичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення діяльності фінансової служби на засадах антикризового управління та поліпшенні методів діагностики кризи на основі антикризового моніторингу на вітчизняних підприємствах в умовах підвищення нестабільності зовнішнього середовища. Загальні висновки, одержані в результаті дослідження, зводяться до наступного:
Встановлено, що під фінансовою службою підприємства розуміють самостійний структурний підрозділ, який виконує визначені функції в системі управління підприємством. Як правило, таким підрозділом є фінансовий відділ. Так, враховуючи обсяги і складність задач, що вирішуються, фінансова служба підприємства може бути представлена: фінансовим директором або головним бухгалтером на малих підприємствах; фінансовим відділом на середніх підприємствах; фінансовим управлінням – на великих підприємствах.
Виявлено, що фінансовий відділ відповідає за організацію фінансової роботи на підприємстві. до основних задач фінансових відділів відносять виконання зобов’язань перед бюджетом, банками, постачальниками, працівниками підприємства; організація розрахунків; контроль за використанням власних і позикових коштів; організація фінансового менеджменту. До функції фінансового відділу зазвичай відносять забезпечення фінансування господарської діяльності підприємства; розробка фінансової програми розвитку; визначення інвестиційної, валютної та кредитної політики; встановлення кошторисів витрат грошових коштів; фінансове планування; забезпечення страхування від фінансових ризиків; аналіз фінансово-господарської і зовнішньоекономічної діяльності тощо.
Встановлено, що антикризове фінансове управління можна визначити як систему управлінських заходів і рішень з діагностики, попередження, нейтралізації і подолання кризових явищ і їхніх причин на підприємстві. Аналіз точок зору різних наукових шкіл антикризового управління дає підставу розглядати останнє в двох аспектах – превентивному (антисипативному), який полягає у «профілактиці» гострої кризи, та стабілізаційному (реактивному), тобто «лікуванні» неплатоспроможності, включаючи реорганізаційні процедури банкрутства (спостереження, зовнішнє управління, фінансове оздоровлення)..
Виявлено, що протягом всього періоду капітал підприємства вкладено переважно в ліквідні активи, що розширює його можливості щодо швидкого вилучення («розмороження») коштів у разі виникнення термінової потреби (проте на кінець періоду на кінець періоду структуру активів слід визнати незадовільною, адже розмір необоротних активів складає приблизно 11% проти майже 89% оборотних активів). У складі необоротних активів підприємства протягом всього періоду основну частку (100%) займали основні засоби, забезпечуючи передусім господарську діяльність підприємства необхідним устаткуванням та приміщеннями. Основну частку у складі оборотних активів підприємства протягом всього періоду займає дебіторська заборгованість (від 68 до 82%), що пов’язане з проблемами в галузі кредитно-розрахункової дисципліни підприємства та освоєння підприємством нової програми в сільській місцевості.
Встановлено, що на кінець періоду у складі капіталу підприємства переважають позичкові кошти, питома вага яких збільшується з 45% на кінець 2012 р. до 77% на кінець 2014 р., що говорить про підвищення залежності підприємства від зовнішніх джерел. У складі позичкових коштів підприємства на кінець періоду основну частку (100%) займає кредиторська заборгованість, значне збільшення якої на кінець 2014 р. свідчить про загрозу фінансовому становищу підприємства, адже воно стає більш залежним від зовнішніх кредиторів у короткостроковому періоді.
Визначено, що на кінець 2014 р. відбувається зниження майже всіх показників рентабельності (насамперед, рентабельності активів на 41,3%, рентабельності продажу на 28,6%, рентабельності витрат на 12,5%), що доводить погіршення ефективності використання підприємством майна і джерел його формування.
Встановлено, що на протязі аналізованих років баланс підприємства не є абсолютно ліквідним через стабільне не виконання першої умови – на кінець 2014 р. платіжна нестача для покриття найбільш термінових зобов’язань складає 37221,3 тис. грн. Про погіршення ліквідності протягом аналізованого періоду свідчить щорічне зниження показника абсолютної ліквідності та його невідповідність нормі на кінець 2014 р.
Виявлено, що аналізоване підприємство протягом всього періоду має абсолютну фінансову стійкість, тобто для фінансування запасів йому вистачає власного оборотного капіталу. Проте, на кінець 2014 р. аналіз часткових показників фінансової стійкості свідчить про те, що на підприємстві спостерігається істотне зниження фінансової стійкості, на що вказує тенденція до зміни більшості аналізованих показників у несприятливий бік та вихід їх значень за межи норми, отже ТОВ «Соя Протеїн Продукт» втрачає фінансову незалежність від зовнішніх джерел фінансування.
Виявлено зниження рівня ділової активності підприємства у 2014 р., на що вказує, перш за все, уповільнення оборотності капіталу на 1,2 обороти або на 14,2% порівняно зі станом на 2013 р., що свідчить про зниження ефективності вкладення фінансових ресурсів у формування активів. Доведено, що однією з причин зниження ділової активності ТОВ «Соя Протеїн Продукт» слід вважати відвернення коштів в дебіторську заборгованість. Впродовж 2013–2014 рр. також спостерігаємо від’ємне значення фінансового циклу, що пов’язано зі зростанням поточних зобов’язань підприємства й нестачею власного оборотного капіталу та заслуговує на негативну оцінку.
В ході проведеного аналізу виявлено, що у 2014 р. темп приросту розміру капіталу (2,53) перевищує як темп зростання чистого доходу (2,17), так і темп зростання прибутку (1,41), що свідчить про те, що виручка зростає меншими темпами від економічного потенціалу та вказує на зниження інтенсивності використання ресурсів на підприємстві, а також свідчить про падіння рівня рентабельності.
За результатами оцінки якості фінансового стану ТОВ «Соя Протеїн Продукт» з використанням підходу, заснованого на визначенні вірогідності банкрутства за методиками Альтмана, Таффлера, Спрингейта, Іркутської академії, Сайфуліна-Кодекова та системою показників Бівера виявлено досить високий рівень якості фінансового стану ТОВ «Соя Протеїн Продукт» (з тенденцією до його погрішення на кінець 2014 р.), адже за всіма обчисленими моделями вірогідність банкрутства низька, мінімальна або відсутня. Виключення складає лише система показників Бівера, яка свідчить про вірогідність банкрутства ТОВ «Соя Протеїн Продукт» протягом 5 років.
Удосконалено методику інтегральної оцінки фінансового стану підприємства, що ґрунтується на розрахунку таких показників: коефіцієнт абсолютної, швидкої, поточної ліквідності, коефіцієнт фінансової стабільності, коефіцієнт забезпеченості власними засобами; спроможна виявити не тільки кризове, але і передкризове становище підприємства; враховує всі найважливіші аспекти платоспроможності та фінансової стійкості, виключаючи розрахунок ідентичних показників; враховує верхні границі введених у модель коефіцієнтів. За результатами розрахунку інтегрального показника виявлено, що якщо протягом 2012–2014 рр. підприємство знаходиться у доброму фінансовому становищі й фінансова криза йому не загрожує, то на кінець 2014 р. ТОВ «Соя Протеїн Продукт» погіршує своє фінансове положення (зниження показника на 15,2%), що призводить до фази початку кризового розвитку.
В рамках удосконалення методів інтегральної оцінки ризику банкрутства підприємств запропоновано модель діагностики банкрутства вітчизняних підприємств, яка характеризуються простотою у використанні, однозначною інтерпретацією отриманих результатів, охопленням всіх аспектів діяльності підприємства; оптимальною кількістю показників. За результатами апробації моделі встановлено, що протягом 2012–2014 рр. підприємство мало низьку ймовірність банкрутства при наявності погіршення стійкості фінансового стану на кінець 2014 р., на що вказує зменшення інтегрального показника на 26,4%.
З метою забезпечення своєчасної ідентифікації ознак фінансової кризи та їх нейтралізації обґрунтовано необхідність застосування вітчизняними підприємствами системи інструментів антикризового фінансового управління превентивного та реактивного характеру та розроблено критерії оцінювання ефективності антисипативного та реактивного антикризового управління.
З метою створення дієвого механізму прогнозування появи кризи на підприємствах запропоновано алгоритм реалізації антисипативного антикризового управління, який включає формування каналів інформації; визначення сфери спостереження; створення спеціальних аналітичних центрів та формування конкретних аналітичних завдань для них; вибір індикаторів раннього попередження; розрахунок планових та граничних значень індикаторів, а також безпечних інтервалів їх зміни; прийняття управлінських рішень на основі узагальнення одержаних аналітичних результатів. Реалізація запропонованого алгоритму в комплексі створює передумови для забезпечення стабільного, динамічного та стійкого розвитку підприємства.
Визначено основні етапи проведення фінансової стабілізації на підприємстві в умовах розвитку кризової ситуації: усунення неплатоспроможності; відновлення фінансової стійкості; зміна фінансової стратегії з метою прискорення економічного росту. В межах проведення фінансової стабілізації за напрямом відновлення фінансової стійкості запропоновано до використання підприємствами моделі фінансової рівноваги, яка дозволяє досліджувати стан і визначати зони фінансової рівноваги на підприємстві та відображає взаємозв'язок індикаторів фінансової рівноваги й ефективності фінансового управління підприємством. За напрямом зміни фінансової стратегії обґрунтовано доцільність використання моделі фінансової підтримки прискореного економічного зростання підприємства, яка ґрунтується на збільшенні темпу приросту обсягу реалізації продукції в майбутньому періоді при забезпеченні відповідних пропорцій фінансового розвитку.
Надано рекомендації щодо покращення організації фінансової служби вітчизняних підприємств, а саме: на кожному підприємстві повинен бути створений фінансовий відділ; трьох відділів – планування, бухгалтерського обліку й фінансовий – досить для ефективного виконання фінансової функції; головний бухгалтер повинен офіційно звітувати перед генеральним директором, але працювати в тісному контакті з фінансовим директором; юридичний відділ має бути прямо підзвітним генеральному директорові, проте працювати в тісному контакті з фінансовим директором; відділ інформаційної технології повинен бути підзвітний фінансовому директорові. Практичне використання запропонованих рекомендацій дозволить більш швидко передавати інформацію; підвищити надійність й скоротити терміни звітності; централізувати фінансове керівництво й збереження інформації; пов’язати повноваження й відповідальність; виключити дублювання доручень тощо.
Додаток З