Співстрахування і перестрахування

Фінансовий стан страхової компанії безпосередньо залежить від структури її страхового портфеля, тобто від співвідношення застра­хованих об'єктів. Збалансованість страхового портфеля досягається вирівнюванням страхових сум прийнятих до страхування ризиків для того, щоб виплати за окремими угодами не зруйнували фінансо­ву базу страховика. Це можливо, оскільки розмір страхового фонду з усіх застрахованих об'єктів значно менший від загальної суми страхової відповідальності, й необхідність виплати відносно великих страхових сум за кількома угодами з ризиками з високою вірогідні­стю може призвести до втрати страхового фонду. Таким чином, вини­кає ситуація, коли страховик хоче, але з об'єктивних причин не може прийняти ризик до страхування, якщо ризик надто небезпечний. Не­обхідно збалансувати потенційну відповідальність, пов'язану із сукуп­ною страховою сумою, з фінансовими можливостями страховика, і водночас надати йому можливість брати до страхування ризики будь-якого розміру з тим, щоб страхова компанія не була обмежена щодо отримання прибутку від діяльності на страховому ринку. Таким ме-

ханізмом є перестрахування і його різновид — співстрахування, коли страховик залучає до укладення договору страхування інших стра­ховиків.

Перестрахування — це система економічних відносин, пов'язаних з передаванням страховиком частини відповідальності за прийняті до страхування ризики на узгоджених умовах іншим страховикам з метою створення збалансованого страхового портфеля, забезпечен­ня фінансової стійкості та рентабельності страхових операцій. Відно­сини щодо перестрахування можуть мати як національний, так і міжнародний характер. До цих відносин можуть залучатися також іноземні страхові компанії.

Основною функцією перестрахування є вторинний розподіл ризику, завдяки якому здійснюється кількісне і якісне вирівнювання страхово­го портфеля. Закон України "Про страхування" зобов'язує страхови­ка здійснювати перестрахування (співстрахування) у разі перевищення розміру угоди страхування можливостей її виконання за рахунок власних коштів і страхових резервів. Цим досягається захист страхо­вого фонду на користь усіх клієнтів страхової компанії.

Механізм перестрахування передбачає участь у ньому кількох страхових компаній, у тому числі спеціалізованих перестрахуваль-них. Це дає змогу розосередити практично будь-який страховий ри­зик, тобто перестрахування дає змогу навіть невеликій страховій компанії взяти до страхування практично кожний ризик, що нале­жить до категорії страхових.

Страхові компанії, задіяні в перестрахуванні, називаються пере-страховиками, а процес передавання ризику — цедируваннямризику, або перестрахувальною цесією. Страховика, який віддає ризик, нази­вають цедентом, а перестраховика, що бере на себе ризик, — цесіо-нарієм.

Перестрахування може мати кілька ступенів послідовного роз­міщення (передавання) ризику (подрібнення ризику) у кількох перестраховиків — ретроцесій. Кожний наступний перестрахуваль-ник-цедент називається ретроцедентом, а кожний наступний пере-страхувальник-цесіонарій — ретроцесіонарієм.

Особливість перестрахування полягає в передаванні страховиком ризику перестраховикам з власної ініціативи без залучення до цього процесу страхувальника, який укладає угоду лише з одним (першим) страховиком і лише з ним вступає у страхові відносини. Рішення про перестрахування приймає безпосередньо страховик (цедент).

Численні договори перестрахування класифікуються за формою взятих зобов'язань (вільний чи ні вибір ризиків для страхування), часткою прийнятих ризиків і передаванням іноземних ризиків.

Співстрахування (спільне страхування) — це система економіч­них відносин, що передбачають участь у страхуванні одного клієнта одразу кількох страховиків шляхом розподілу ризику на частини і укладення окремих договорів за кожною з цих частин. Як зазначало­ся, співстрахування є різновидом перестрахування. Кожний страхо­вик відповідає за ризиком в узятій на себе частині. Страхова премія розподіляється між страховиками відповідно до частин узятого кож­ним ризику.

4.5. Фінансові потоки страхового ринку

Фінансові потоки страхового ринку як прояв фінансових відносин регулюються учасниками страхового ринку і державою, яка вживає заходів зі стабілізації і розвитку страхової діяльності. Фінансові пото­ки на страховому ринку з'являються за таких умов (рис. 4.5):

Страхувальники

Держава

Підприємства

Населення

Посередники страхового ринку

Страхова компанія

Страхова компанія (перестрахувальник)

Фінансовий ринок

грошей

капіталу

Ринок нерухомості

Рис. 4.5. Фінансові потоки страхового ринку

• здійснення страхових платежів між страхувальником і страховиком;

• виплати страхового відшкодування між страховиком і страхувальником;

• перестрахування при укладенні договору перестрахування;

• перестрахування в разі виплати страхового відшкодування;

• розміщення вільних коштів страховиків на фінансовому ринку і ринку нерухомості;

• отримання страховиками прибутку від інвестиційної діяльності.

Фінанси страхового ринку формуються сукупністю фінансів його учасників — страховиків, страхувальників і посередників. Вони функціонують як страхові фонди страхових компаній різної форми власності й фінансових ресурсів посередників страхового ринку.

Основою фінансів страхового ринку є фінанси страхових компа­ній. Страхова компанія створює і використовує кошти страхового фонду на відшкодування збитків страхувальників і на фінансування власних витрат з організації страхової справи, а також здійснює ін­вестиційну діяльність, використовуючи частину страхового фонду і власні кошти.

Грошовий обіг страхової компанії охоплює два відносно самостій­них грошових потоки:

• обіг коштів для страхового захисту, який відбувається у два етапи: формування і розподіл страхового фонду та інвестування частини коштів страхового фонду з метою отримання прибутку;

• обіг коштів, пов'язаний з організацією страхової справи. До джерел власних фінансів страхової компанії належать:

• статутний фонд страхової компанії;

• страхові платежі страхувальників;

• прибутки страхової компанії в результаті страхової діяльності та надання інших послуг на страховому ринку;

• прибутки страхової компанії від інвестиційної діяльності на фінансовому ринку (грошовому і ринку капіталу) і ринку нерухо­мості.

Фінанси страхової компанії складаються із статутного та гаран­тійного фондів страхових резервів. Гарантійний фонд страховика містить спеціальні фонди, резервні фонди і суму нерозподіленого прибутку.

Статутний фонд та гарантійний фонд утворюють власний капі­тал страхової компанії. Страхові резерви разом з отриманим капіта­лом на фінансовому ринку утворюють залучений (зовнішній) капі­тал (рис. 4.6).