Медико-соціальні аспекти здоров’я: проблеми перехідного періоду.

З точки зору соціології, здоров'я, як понятійна категорія, має два взаємопов’язані аспекти. З одного боку, здоров'я людини є соціальною цінністю, з іншого - формується і знаходиться під тиском соціальних умов життєдіяльності. Можна сказати, що другий аспект наповнює перший відповідним змістом. Тобто, в різних соціумах вагомість здоров'я як соціальної цінності різна, відбиваючи ступінь прогресу суспільства,

На такому підході до поняття здоров'я базується використання показників стану здоров'я населення країни разом з можливістю його до самореалізації (ООН, 1993) як міри ступеня прогресивного розвитку країни. І як міра співставлення різних культур і суспільств здоров'я населення є показником конкурентоспроможності держави [1].

Спроможність України до економічного зростання в значній мірі залежить від стану здоров'я населення і можливості його покращання. Разом з тим рівень здоров'я населення України визначається міжнародними організаціями як низький [6]. В Україні за спостереженнями експертів Світового Банку, опублікованими в 1999-2005 роках [2], загальний коефіцієнт смертності зріс за останні п’ять років на 14,7%, при зростанні загальноєвропейського показника на 6,6%. Смертність від серцево-судинних хвороб зросла на 39,7%, від злоякісних утворень - на 4,5%, травм і отруєнь на 23,2%, хвороб органів дихання - на 32,1%. Якщо оцінити таку негативну динаміку з загальноєвропейських позицій, то стан здоров'я населення України справляє ще гірше враження: загальний коефіцієнт смертності в Україні вище за загальноєвропейський на 36,4%, по смертності від серцевосудинних хвороб - на 72,4%, від травм і отруєнь - на 59,3%, хвороб органів дихання - на 32,7% . Нарешті, смертність немовлят (до 1 року) в Україні перевищує середній показник у Європі в 2 рази. Слід зауважити, що середньоєвропейські показники складають дані з усіх країн Європи, в тому числі країн з перехідною економікою і досить низьким рівнем здоров'я населення. В порівнянні ж з даними 15-и країн-членів ЄС показники здоров'я населення України гірші в 2 і більше разів [2].

Досить низькі показники стану здоров'я населення також мають і інші країни перехідної економіки [6,7].

Виникає питання: чи не є низький стан здоров'я населення країн з перехідною економікою закономірним і невиправним явищем, яке може змінитися тільки при зміцненні економіки і виходу її з перехідного стану?

Перше припущення щодо закономірності процесу зниження стану громадського здоров'я в Україні як і в інших країнах перехідної економіки можна вважати логічним.

Виходячи з розповсюдженого уявлення про залежність рівня здоров'я населення на 50% від способу і рівня життя, на 20% - від спадковості, на 20% - від стану навколишнього середовища і тільки на 10% - від стану системи охорони здоров'я, ми звернули увагу на те, що майже всі згадані складові знаходяться в залежності від матеріального забезпечення, тобто розвитку економіки держави, реальної наповненості ВВП і залежного від нього показника індивідуального споживання (ІС).

Недостатнє матеріальне забезпечення більшості населення знижує його можливості до якісної життєдіяльності, користування якісним і достатнім відпочинком, засобами зміцнення здоров'я (басейнами, спортивними засобами), достатнього харчування, використання функціональних фармзасобів - вітамінів, адаптогенів і т.п. Це робить здоров'я значної частини населення більш вразливим до факторів ризику. Недостатнє матеріальне забезпечення галузі охорони здоров'я робить неможливим оптимальне відновлення зниженого рівня здоров'я населення.

Значний вплив на особистісну характеристику людини - її здоров'я - спостерігається також в перехідний період з боку тільки соціальних факторів - виникнення бідності не як результату ледарства або недостатнього розуму, а як непристосованості до нових соціальних умов, непотрібності значної кількості професій тощо, соціальної нерівності і несправедливості, страх втрати роботи або безробіття, приниження людської гідності низьким матеріальним забезпеченням. Все це становить стресогенні фактори для більшості населення країн перехідного періоду. В основному вони становлять групу хронічних стресів, тиск яких накопичується і спричиняє до виникнення ряду захворювань, серед яких перше місце посідають серцевосудинні захворювання.

Аналіз наведених даних, здійснений Інститутом стратегічних досліджень [3], дає можливість класифікувати причини смертності як екзогенні та ендогенні. Показано, що смертність з екзогенних або ендогенних причин в різних вікових групах варіює таким чином: якщо до 15 років та після 70 переважають ендогенні причини, тобто генетичні та онтогенетичні, то в працездатному віці переважають екзогенні причини смертності. Причому, для чоловіків і жінок ступінь ризику відрізняється як типом діючого фактора, так і віковим діапазоном. Для чоловічого населення майже у всіх вікових групах працездатного віку екзогенні ризики значно більші, ніж для жіночого. Для чоловіків весь діапазон піку екзогенних ризиків охоплює 30-54 роки, і найбільший екзогенний ризик припадає на вік 40-44 роки. В динаміці коефіцієнт смертності з екзогенних причин для чоловіків зріс на 50%. Для жінок екзогенні ризики мають незначний пік в 30-35 років [3].

Тобто, актуальною для України є проблема високого впливу екзогенних факторів ризику на здоров'я і смертність населення.

Таким чином, в Україні перехідного періоду спостерігається кризовий стан громадського здоров'я і відсутність реальних економічних механізмів його зміцнення.

Чи є зниження рівня здоров'я населення в перехідний період невиправним явищем?

Аналіз документів останніх років [1-7], що відображають громадську думку та міркування спеціалістів з охорони здоров'я свідчать, що реальним шляхом зміцнення здоров'я населення є використання двох моделей:

1) реструктуризація закладів превентивної медицини на сучасні завдання зміцнення здоров'я практично здорового контингенту населення з залученням громадських, опікунських, індивідуальних тощо форм фінансування, особливо на регіональному рівні управління, а також освітня форма впровадження культури здоров'я;

2) концентрація коштів, які спроможна виділити держава перехідної економіки, на забезпечення необхідного рівня медичної допомоги населенню з запровадженням багатоканального фінансування галузі.

України від серцевосудинних захворювань (2), від отруєнь і травм (3), від захворювань дихальної системи (4) в порівнянні з загальноевропейським рівнем.

Але ці моделі для свого впровадження потребують щонайменше двох розробок для того, щоб вони відповідали ментальності людини, що існує в період перехідної економіки - наукового обгрунтування шляхів активної участі людини в формуванні і зміцненні свого здоров'я, та економічного передбачення ефективності результатів впровадження різних типів фінансування медичної допомоги.

Управлінський аспект змін в охороні здоров'я України перехідного періоду пов’язаний з утворенням або реструктуризацією міжгалузевих механізмів галузей державного управління, приватних та громадських організацій при залученні безпосередньо людини в цю систему.