Характеристика платіжного обігу
Тема 11 ОРГАНІЗАЦІЯ ГРОШОВОГО ОБІГУ В БАНКАХ
11.1. Характеристика платіжного обігу
11.2. Банківське обслуговування готівкового обігу
11.3. Безготівкові розрахунки: суть, значення, класифікація та принципи організації
11.4. Характеристика міжбанківських розрахунків
11.5. Система електронних банківських послуг населенню
Характеристика платіжного обігу
Гроші — один із чинників, що регулює економіку. Коли їх недостатньо — господарський механізм дає збої. Але й надто великий обсяг грошей в обігу не сприяє економічному розвитку. Отже, держава повинна слідкувати за тим, щоб функціонування грошей у країні здійснювалось у прямій залежності від економічного зростання.
В умовах товарно-грошових відносин у процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, задоволення різного роду зобов'язань у грошовій формі, а також при розподілі та перерозподілі грошових ресурсів виникають різного роду розрахунки і платежі.
Грошовий обіг — сукупність грошових розрахунків незалежно від способу та форми їх здійснення.
Процес суспільного відтворення відбувається безперервно, тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує.
Процес безперервного руху грошей між суб'єктами економічних відносин у процесі суспільного відтворення формує вартісну структуру грошового обігу, яка виражається через формулу кругообігу капіталу (грошових ресурсів):
Через авансування грошей на придбання засобів виробництва й оплату робочої сили гроші спрямовують у сферу виробництва і забезпечують виробництво ВВП. Через оплату виготовленої продукції та різного роду послуг гроші обслуговують реалізацію національного доходу і вивільненого суспільного капіталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виручки від реалізації продукції та послуг забезпечується розподіл вартості національного продукту між власниками факторів виробництва та державою через сплату належних їй податків. Таким чином, у всіх економічних суб'єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони здійснюють виробниче та особисте споживання, тим самим забезпечуючи новий цикл суспільного відтворення.
Грошовий обіг потрібно розрізняти на макро- і мікрорівні економіки.
На мікрорівні грошовий обіг обслуговує кругообіг індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, його складовою та елементом багатства, яким володіє власник цього індивідуального капіталу. У цьому разі гроші є капіталом, який забезпечує одержання відповідної норми прибутку.
На відміну від грошей на мікрорівні їх маса на макрорівні не виступає частиною багатства країни, тобто її зростання не збільшує сукупного капіталу всього суспільства, так як це робить капітал окремого індивіда.
Суб'єктами грошового обігу є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні ВВП.
Їх можна об'єднати в такі групи:
1) фірми — суб'єкти, що забезпечують створення та реалізацію ВВП;
2) домашні (сімейні) господарства — це суб'єкти, які забезпечують виробництво ВВП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва) і є його кінцевими споживачами;
3) держава та інші державні структури — суб'єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл створеного ВВП та національного доходу (НД) і здійснюють вплив на його споживання;
4) фінансові посередники — суб'єкти грошового ринку, які спрямовують грошові кошти від їх власників до позичальників.
Взаємовідносини між суб'єктами грошового обігу здійснюються через ринки:
1) продуктів, на якому реалізується створений фірмами національний продукт;
2) ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси;
3) фінансовий, де реалізуються вільні грошові кошти;
4) світовий, через який здійснюється взаємозв'язок економічних суб'єктів різних держав.
Усі суб'єкти грошового обігу на певних підставах повинні одержувати грошові доходи, які витрачають або зберігають і цим самим впливають на економічний процес.
Грошовий обіг як безперервний процес переміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу може здійснюватись між такими його суб'єктами:
— окремими підприємствами та організаціями;
— підприємствами, організаціями та населенням;
— окремими фізичними особами;
— підприємствами, організаціями та банками;
— банками та населенням;
— окремими банками;
— банками і небанківськими фінансово-кредитними установами;
— окремими фінансово-кредитними установами тощо.
Основну частину грошового обігу становить платіжний обіг, у якому гроші функціонують як засіб платежу, використовують для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як у готівковій, так і у безготівковій формах. У сфері готівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді готівкових грошових знаків.
У розвинених країнах готівка становить незначну частину грошової маси: б—7 %. У нашій країні готівковий обіг займає ще досить значну питому вагу грошового обігу (більше 30%).
Весь безготівковий обіг є платіжним, тому що є певний проміжок часу між одержанням товарів та їх оплатою.
Безготівковий грошовий обіг — рух грошових коштів без використання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог.
Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків в Україні визначені в Інструкції № 22 "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", що затверджена Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р.
Обидва види грошей — складові платіжного обігу. Для банків ці дві форми грошей мають велике значення. У щоденних операціях беруть участь готівкові гроші: при виплатах і внесенні сум, при обмінних операціях з іноземною валютою тощо. Готівкові гроші вимагають витрат, пов'язаних із придбанням, транспортуванням, охороною, зберіганням грошей.
Переваги безготівкового обігу над готівковим: прискорюється обіг грошових коштів господарських суб'єктів; значно скорочуються витрати обігу; збільшуються можливості держави щодо регулювання грошової сфери.
Безготівковий платіжний обіг і обіг готівки становлять єдиний грошовий обіг країни, в якому функціонують єдині гроші одного найменування. Тобто, гроші, які використовують у готівкових та безготівкових формах, єдині за своєю суттю і виражають одні й ті самі економічні відносини, що виникають у процесі суспільного відтворення. Між ними немає границь, тобто готівкові гроші, залежно від характеру господарської операції, можуть бути використані як безготівкові, а безготівкові — як готівкові.
При зарахуванні готівкових грошей на рахунок вони стають безготівковими коштами. Кошти, які є на рахунках, можна в будь-який момент обміняти на готівку.