Особливості господарської діяльності підприємства.
План
Вступ........................................................................................................................... 4
1.Особливості господарської діяльності підприємства....................................... 8
2.Організація бухгалтерського обліку................................................................. 10
3.Облік основних засобів та нематеріальних активів........................................ 14
4.Облік запасів....................................................................................................... 17
5.Облік виплат працівникам................................................................................. 18
6.Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції....... 20
7.Облік готової продукції..................................................................................... 21
8.Облік власного капіталу.................................................................................... 23
9.Фінансова звітність............................................................................................ 24
Висновки.................................................................................................................. 26
Перелік додатків...................................................................................................... 27
Список використаної літератури........................................................................... 28
Вступ
Із вступом вітчизняної економіки в ринкову стадію свого розвитку змінились форми ведення господарської діяльності. Господарюючим суб’єктам надані широкі права і можливості у реалізації своїх економічних інтересів, виборі способів організації виробництва, збуту продукції. При цьому підприємства виходять із власних ресурсних можливостей з урахуванням широкого спектру факторів, які впливають на ефективність використання виробничого потенціалу.
Виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг) здійснюється в процесі взаємодії праці людини та певних засобів виробництва. Останні за своїм матеріально-речовим складом становлять виробничі фонди підприємства, усю сукупність яких поділяють на основні та оборотні.
Забезпечення певних темпів розвитку і підвищення ефективності виробництва можливе за умови інтенсифікації відтворення та кращого використання діючих основних фондів підприємств. Ці процеси, з одного боку, сприяють постійному підтримуванню належного технічного рівня кожного підприємства, а з іншого дають змогу збільшити обсяг виробництва продукції без додаткових інвестиційних ресурсів, знижувати собівартість виробів за рахунок скорочення питомих витрат на обслуговування виробництва та його управління; підвищити фондовіддачу і прибутковість.
Протягом останніх років на більшості підприємств різних галузей народного господарства України спостерігається низький рівень ефективності відтворювальних процесів. Коефіцієнти оновлення й вибуття машин і устаткування, тобто найбільш активної частини основних фондів на промислових підприємствах, коливаються в межах відповідно 5 – 6% та 2 – 3 % загально їхнього обсягу, а коефіцієнт економічного спрацювання досягає 50 – 55 % загальної вартості. Парк діючого виробничого устаткування містить майже третину фізичного спрацьованих і технічно застарілих його одиниць. Саме цим передусім пояснюється невідкладне завдання прискорення і підвищення ефективності відтворення основних фондів, зростання технічного рівня застосовуваних засобів праці. За сучасних умов слід запровадити і реалізувати такі головні напрямки інтенсифікації відтворення основних фондів:
– всебічне прискорення розвитку машинобудівного комплексу України, радикальна перебудова його структури з метою максимально можливого задоволення народногосподарського попиту на достатньо широку номенклатуру різних видів машин та устаткування, забезпечення виготовлення нових поколінь техніки і закінчених (технологічно зв’язаних) систем машин, розробка та організація виробництва тих знарядь праці, які раніше взагалі не виготовлялись або імпортувались з інших країн;
– зосередження зусиль різних галузей науки на пріоритетних напрямках науково-технічного прогресу, форсованому розвитку передусім наукомістких виробництв, істотному підвищенні техніко-організаційного рівня та соціально-економічної ефективності виробництва на підприємствах різних галузей народного господарства;
докорінне поліпшення всієї організації робіт та економічного її обґрунтування на всіх стадіях відтворювального процесу (проектування – виробництво – розподіл – запровадження – експлуатація нової техніки);
– дотримання кожним підприємством власної стратегії технічного, організаційного та економічного розвитку; переорієнтація інвестиційної політики на максимальне технічне переозброєння і реконструкцію діючих виробничих об’єктів; різке збільшення масштабів вилучення з виробництва технічно застарілих і економічно малоефективних машин та устаткування, перехід від практики одиничної заміни спрацьованих знарядь праці до систематичного комплексного оновлення техніко-технологічної бази взаємозв’язаних виробничих ланок підприємств;
– створення ринкового економічного механізму країни, спроможного забезпечити постійну заінтересованість усіх ланок управління виробництвом у здійсненні найбільш ефективних відтворювальних процесів і сприйнятті науково-технічних та організаційних новацій (нововведень).
Практична реалізація перелічених головних напрямків інтенсифікації відтворювальних процесів потребує не лише активної інженерно-виробничої діяльності самих підприємств, а й мобілізації великих власних фінансових коштів. У повному обсязі вона можлива за умови передусім постійної державної підтримки, безпосередньої участі багатьох інститутів ринкової інфраструктури та іноземного капіталу.
Головною ознакою підвищення рівня ефективного використання основних фондів того чи іншого підприємства є зростання обсягу виробництва продукції. Кількість виробленої продукції за наявного розміру виробничого апарату залежить, з одного боку, від фонду часу продуктивної роботи машин та устаткування протягом доби, місяця або року, тобто від їхнього екстенсивного завантаження, а з іншого – від ступеня використання знарядь праці за одиницю часу (інтенсивного навантаження). Отже, всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо ліпшого використання основних фондів підприємства можна умовно поділити на дві групи: 1) збільшення екстенсивного завантаження; 2) підвищення інтенсивного навантаження.
Досить істотні резерви ліпшого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів можна реалізувати з допомогою освоєння у стислі строки проектних показників, уведення в дію нових технологічних агрегатів, ліній, устаткування.
За умов ринкової економіки процес господарювання в цілому має передбачати достатні економічні стимули для забезпечення ефективного використання основних фондів, усього майна підприємств. Дійова система таких колективних та індивідуальних економічних стимулів на підприємствах різних галузей народного господарства України поки що перебуває тільки на стадії становлення і розвитку.
Раціональне та економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має неабияке економічне значення. Це зумовлюється постійним збільшенням абсолютного споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції в різних галузях народного господарства, переважаючою часткою матеріальних витрат у загальній її вартості. Економія матеріальних ресурсів, що характеризується зниженням абсолютної та питомої витрати окремих видів ресурсів, дає змогу з такої самої кількості сировини й матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових затрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.
Для вимірювання ступеня ефективності використання оборотних фондів існує відповідна система техніко-економічних показників.
Ефективніше використання оборотних фондів передбачає передусім розв’язання конкретних завдань з економії сировини, матеріалів, палива, електроенергії. Заведено розрізняти джерела і шляхи економії матеріальних ресурсів. Джерела економії показують, за рахунок чого можна досягти економії ресурсів, а шляхи економії – як саме, за допомогою яких заходів можна заощаджувати ті чи інші види матеріальних ресурсів. З усієї сукупності можливих заходів щодо економії матеріальних ресурсів слід відокремлювати виробничо-технічні та організаційно-економічні.
Найбільші резерви підвищення рівня ефективного використання важливих видів матеріальних ресурсів зв’язано з комплексною переробкою сировини та широким застосуванням вторинних ресурсів.
Метою практики є:
- закріплення теоретичних знань, здобутих під час навчання в Національному університеті водного господарства та природокористування;
- придбання практичних навичок майбутньої професії – бухгалтер;
- оволодіння виробничим досвідом;
- набуття досвіду роботи в трудовому колективі;
Особливості господарської діяльності підприємства.
Приватне підприємство «Случ – Агро» (надалі Підприємство) є самостійним суб'єктом підприємництва.
Головною метою діяльності підприємства є отримання прибутку шляхом виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки зберігання та реалізації, задоволення суспільних потреб громадян, економічних та соціальних інтересів засновника та працівників підприємства.
Підприємство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства та його статуту.
Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в банках на території України та за її межами в установленому чинним законодавством порядку, а також штампи та печатки зі своїм найменування. Підприємство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації, яка здійснюється в порядку передбаченим законодавством України.
Підприємство має право створювати на території України та за її межами філії, представництва, дочірні та спільні підприємства відповдно до синного законодавства України, а також брати участь у створенні та діяльності в асоціаціях, концернах, консорціумах та інших кооперативних об’єднаннях.
Підприємство може займатися будь-яким видом підприємницької діяльності, що не суперечить чинному законодавству України.
Місцезнаходження: індекс 34642, Рівненська область, Березнівський район, с. Прислуч, вул. Андріївська.
Повна назва підпрриємства «Приватне підприємство «Случ – Агро»»; скоречена назва «ПП «Случ – Агро»».
Діяльність підприємства базується на особистій трудовій участі засновників та осіб, з котрим ним укладено трудовий договір, договори оренди їх майнових і земельних паїв згідно з чинним законодавством України.
Власником підприємства є його засновник Романович Світлана Миколаївна, яка проживає за адресою: індекс 34642, Рівненська область, Березнівський район, с. Прислуч, вул. Андріївська 118, паспорт: серія СР, № 676276, виданий 01 грудня 2000 року Березнівським РВ УМВС України в Рівненській області.
. Основними напрямками діяльності підприємства є:
- вирощування, заготівля, зберігання і переробка сільськогосподарської продукції та її реалізація;
- закупка сільськогосподарської продукції, худоби, свиней, товарно-матеріальних цінностей, в тому числі у населення за готівку або шляхом товарообміну на взаємовигідних умовах;
- посередницька та комерційна діяльність;
- експедиційно-транспортні послуги по перевезенню вантажів і пасажирів;
- створення мережі торгівельних точок та магазинів, організація роботи кафе, ресторанів та інших підприємств громадського харчування і відпочинку;
- організація виставок, виставок-продажу, аукціонів та лотерей;
- оптова та роздрібна торгівля;
- виробництво та продаж товарів народного господарства;
- надання послуг по задоволенню державних, колективних, спільних, приватних підприємствта індивідуальних замовників за профілем діяльності підприємства;
- виробництво, заготівля та реалізація продукції виробничо-технічного призначення;
- ремонт, виготовлення та реалізація столярних виробів і меблів;
- закупівля та реалізація нафтопродуктів;
- торгівля засобами захисту рослин;
- купівля, реалізація, ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів, машин та механізмів.
Основними цілями діяльності підприємства є збільшення виробництва та сільськогосподарської продукції на основі раціонального і ефективного використання землі, трудових, матеріальних та фінансових ресурсів.