Україна у процесах європейської економічної інтеграції.

Стратегічною метою України неодноразово проголошено входження до ЄС. Переломним кроком до більш чіткого виокреслення цієї мети і перших кроків до її втілення можна вважати Саміт Україна-ЄС, що відбувся в Києві 5 вересня 1997р. Він був покликаний підбити певний підсумок переговорного двостороннього процесу і започаткувати якісно новий етап у взаємних поступках, протягом якого має бути створено всі передумови для оформлення обгрунтованого подання України щодо вступу до ЄС. У цьому контексті Саміт показав усьому світові, що стратегічною метою України є набуття дійсного членства в ЄС.

УПС відкриває Україні легший доступ до ринку Європи завдяки режиму найбільшого сприяння і принципу недискримінації. Це зобов'язує сторони не встановлювати на імпорт та експорт продукції вище мито, ніж те, що визначено в інших країнах. Товари, виготовлені на території однієї із сторін, не підлягають внутрішньому оподаткуванню чи іншим зборам, які перевищують ставки зборів та податків, визначених для продукції національного виробництва. Не встановлюються квоти на експорт та імпорт товарів, за винятком особливих режимів торгівлі в галузях ядерної енергетики, а також для вугілля, металу та текстилю.У процесі інтегрування України з ЄС особливого значення набуває проблема залучення іноземних інвестицій, вирішенню якої сприяє поліпшення інвестиційного клімату в країні, зумовлене дією макроекономічних факторів.

(млн.дол.США) Фактором розвитку процесу інтегрування України з ЄС є зовнішньоекономічна політика держави, весь комплекс проблем щодо створення договірного простору та забезпечення національної безпеки, розвитку усіх форм зовнішньоекономічного співробітництва, орієнтації на глобальні зміни та тенденції - це може призвести до позитивних змін у становищі України в Європейському просторі.За останні роки Україна поступово формувала і уточнювала свою стратегію вступу в перспективі у Європейський Союз. Однак на підготовчому етапі та довгому шляху у напрямі інтеграції до ЄС попереду чекає велика робота з структурної перебудови економіки, реформування власності, здійснення макроекономічної стабілізації, форсуванню економічного росту. Необхідно досягти тих високих макроекономічних стандартів, які склались в економіці країн Західної Європи.Будь-яка країна, що претендує на членство у ЄС, а потім стає членом Європейського Валютного Союзу, зобов'язана мати досить високі економічні та фінансові показники, які відповідають макроекономічним стандартам країн-членів ЄС (так звані "критерії конвергенції").Якщо говорити про Україну, то вона на сьогодні за багатьма макроекономічними показниками стоїть набагато нижче того, що вимагається за "критеріями конвергенції".В Україні в 2002 році показник ВВП на душу населення, згідно підрахунків за офіційним курсом гривні, коливався на рівні 16% від рівня ЄС-15. Без ліквідації такого значного перепаду в рівнях ВВП не можна сподіватись на реальну зацікавленість Європейського Союзу в прийнятті України.Таким чином, перспектива інтеграції у ЄС України залежить значною мірою від вирішення ряду економічних проблем. Тільки в результаті успішного здійснення ринкових реформ і досягнення високого рівня розвитку економіки Україна може претендувати на членство у Європейському Союзі.Розвиток відносин з Європейським Союзом у довгостроковій перспективі має залишатися одним із пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. Основні зусилля мають спрямовуватися на: інтеграцію господарства України у загальноєвропейський економічний простір шляхом розширення доступу українських товарів на європейські ринки, ліквідацію технічних бар'єрів у торгівлі та поглиблення виробничої кооперації;

підтримку вітчизняних товаровиробників і вдосконалення міжнародно-правового механізму захисту їх інтересів;

гармонізацію економічного законодавства у відповідності до стандартів ЄС і ГАТТ/СОТ та створення економічних і правових передумов для створення зони вільної торгівлі Україна-ЄС.

Позиції України щодо Європейського Союзу вперше на законодавчому рівні були сформульовані в Основних напрямках зовнішньої політики нашої держави та схвалені Верховною Радою 2 липня 1993 року. Упродовж 1993-1994 рр. було проведено декілька раундів переговорів між Україною та Європейською Комісією про укладання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС). Названий документ було підписано 14 червня 1994 року в Люксембурзі і ратифіковано Верховною Радою 10 листопада 1994 року. Проте набула чинності УПС лише 1 березня 1998 року після ратифікації її 15-ма державами-членами ЄС.У вересні 1997 року в м. Києві відбувся Перший Самміт Україна – ЄС, на якому було обговорено основні проблеми правових відносин та окреслено шляхи економічного співробітництва. Станом на кінець травня 2004 року відбулося сім саммітів Україна – ЄС та шість спільних засідань комітету з питань співробітництва.Основними документами, що регулюють напрямки зближення України з ЄС є:Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу затверджена Указом Президента України (11 червня 1998);Програма інтеграції України до ЄС затверджена Указом Президента України 14 вересня 2000 р.;Стратегія економічного і соціального розвитку України на 2004-2015 рр. «Шляхом європейської інтеграції».Інституційне забезпечення реалізації державної політики інтеграції до ЄС покладена на наступні установи:Державну раду з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, яка утворена для координації заходів, спрямованих на реалізацію стратегічних цілей державної політики щодо забезпечення входження нашої країни в європейський політичний, економічний, правовий, а також безпековий простір;Уповноваженого України з питань європейської та євроатлантичної інтеграції, який здійснює координацію заходів, що спрямовані на європейську інтеграцію.Урядовий комітет економічного розвитку з питань європейської інтеграції, основним завданням якого визначено формування та реалізацію державної політики у відповідній сфері;Комітет Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції.У відповідності з УПС створено також ряд спільних органів «Україна – ЄС» зокрема Раду та Комітет з питань співробітництва між Україною та ЄС, Комітет з парламентського співробітництва, а також чотири спільні підкомітети (з питань торгівлі і інвестицій; з питань фінансів, економіки, статистики; з питань енергетики, цивільного ядерного сектору та охорони навколишнього середовища, транспорту, телекомунікацій, науки та технологій, освіти та навчання; з питань митниці, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, «відмиванням грошей» та наркобізнесом. У 2005-му році в Україні утворено спеціальну посаду Віце-прем’єра з питань європейської інтеграції.Розширення Європейського Союзу у травні 2004 року дозволило Україні отримати статус прикордонної з ЄС держави. Вже зараз спільний з ЄС кордон становить 621 км, а після вступу у 2007-му році Румунії він дорівнюватиме 1152 км, що робить нашу країну однією з найбільших в ЄС держав, що межує з цим інтеграційним угрупованням.Наближення кордонів ЄС до України досить рельєфно проявило себе вже у 2003-му році, коли країни Євросоюзу вийшли на провідні позиції за товарообігом у зовнішній торгівлі нашої держави і на першу сходинку (34,1% загального вивозу товарів) в експорті українських товарів Разом з тим, Європейський Союз виступає найбільшим інвестором в економіку України, питома вага ПІІ держав-учасниць та аплікантів на вступ у 2003-му році перевищила 55% і є у декілька разів більшою за інвестиції що надходять з СНД. На країновому рівні головними партнерами України виявилися Німеччина, Італія та Великобританія.За 2003-й рік зовнішньоторговельний товарообіг з країнами ЄС склав 10,4 млрд. дол., що на 36,9% (2,8 млрд. дол..) більше аналогічного періоду 2002-го року. Обсяги експорту товарів з України до ЄС у 2003-му році порівняно з попереднім зросли на 29,2% (1,0 млрд. дол.) і склали 4,6 млрд. дол.Разом з тим, Україна поки що не може претендувати на роль головного партнера Євросоюзу, адже її частка становить лише 0,5% загального обсягу зовнішньоекономічних операцій цього інтеграційного угруповання.Не виглядає високодиверсифікованою і товарна структура українського експорту до ЄС-15, адже 25,5% загального обсягу складають поставки мінеральних продуктів; 24,9% - неблагородні метали та вироби з них; 11,3% - текстиль та текстильні вироби і лише 8,6% - машини, устаткування та механізми.Принципово іншою є структура імпорту з країн ЄС до України, в якій на першій позиції знаходяться машини, устаткування та механізми (28% загального експорту), далі йде продукція хімічної промисловості та пов’язаних з нею галузей (14,6%), засобів наземного, повітряного та водного транспорту (11,1%), текстилю та текстильних виробів (7,8%).Разом з тим, слід зазначити, що напередодні розширення ЄС десять країн-аплікантів проявляли значний інтерес до українського експорту та нарощування обсягів постачання своєї продукції в Україну. Так, у 2003-му році зовнішньоторговельний обіг України з країнами цієї групи становив 5,3 млрд. дол., що на 45,8% (1,7 млрд. дол.) більше ніж у 2002 р. Разом з тим, товарна структура експорту мало чим відрізнялася від аналогічної з державами п’ятнадцятки. Основними країнами куди Україна експортувала свою продукцію (2003) були:
Угорщина (849,9 млн. дол.);
Польща (763,9);
Естонія (364,0);
Словаччина (289,1);
Кіпр (272,6).