Тема 7. нематеріальні ресурси і активи

ПЛАН

7.1. Сутнісна характеристика нематеріальних ресурсів підприємства.

7.2.Об’єкти промислової власності та їх характеристика.

7.3Формування і використання інформаційних та інших нематеріальних ресурсів.

7.4. Поняття та елементний склад нематеріальних активів.

7.5.Оцінка нематеріальних активів.

ЛІТЕРАТУРА

1.Бойчик І.М., Економіка підприємств: Навч. посібник. –К.: Атака, 2002. -480 с.

2.Економіка підприємства: Підручник/ За заг. ред. С.Ф.Покропивного. - Вид. 2-ге, перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

3. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. – К.: Хрещатик, 1999, 850 с.

4. ПСБО-8 Нематеріальні активи. Нормативно практичний довідник.-Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні.-Інтелект-Захід, 2000. 187с.

Короткий зміст теми

Успішне функціонування сучасного підприємства потребує викорис­тання у своїй господарській діяльності не тільки матеріальних, трудових та фінансово-кредитних ресурсів, а й нематеріальних ресурсів.

Нематеріальні ресурси — частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої харак­терні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів май­бутніх прибутків від її використання.

Поняття "нематеріальні ресурси" використовується для характерис­тики сукупності об'єктів інтелектуальної власності, до яких входять:

1) об'єкти промислової власності;

2) об'єкти, що охороняються авторським правом і суміжними правами;

3) інші (нетрадиційні) об'єкти інтелектуальної власності

Нематеріальні активи (об’єкти інтелектуальної власності:

1. Об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торгівельні марки, географічне позначення, комерційне найменування, сорти рослин, породи тварин, способи захисту від недобросовісної конкуренції).

2. Об’єкти, що охороняються авторським правом (твори в галузі науки культури та мистецтва, наукові відкриття, комп’ютерні програми, комп’ютерні бази даних, топології інтегральних мікросхем, вонограми відеограми іт.д, ).

3. Інші нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності (раціоналізаторські пропозиції, “Ноу-хау”, комерційні таємниці.

Інтелектуальна власність є юридичною категорією, що використо­вується для:

1) визначення результатів творчої праці людини;

2) позначення належності таких результатів відповідним суб'єктам творчої діяльності;

3) закріплення за цими суб'єктами особистих немайнових і майно­вих прав на розробку та використання створених ними інтелек­туальних продуктів.

Право інтелектуальної власності — це право особи на результат ін­телектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелекту­альної власності.

Поняття "промислова власність" застосовується не тільки щодо про­мисловості й торгівлі, а й щодо сільськогосподарського виробництва, добувної промисловості та всіх продуктів як промислового, так і природ­ного походження.

До об'єктів промислової власносоті належать:

Винахід - це результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері технології, вирішення технічного завдання в певній галузі народного господарства, що характеризується істотною новизною та забезпечує по­зитивний ефект (практичну корисність).

Корисна модель — це результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або по­будовою модель, придатна для промислового виготовлення.

Промислові зразки - нове художнє та художньо-конструкторське вирішення виробів, коли досягається єдність технічних та естетичних властивостей, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу.

Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рису­нок) або комбінованим.

Торговельні марки (знаки для товарів і послуг) — будь-яке оригі­нальне позначення або будь-яка комбінація позначень, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб. Головне завдання торговельної марки полягає в ідентифікації то­вару чи послуги та його виробника на ринку. Вона виконує одночасно дві функції:

1) рекламує товар чи послугу;

2) гарантує їх якість.

Використанням торговельної марки у сфері господарювання визна­ється застосування Її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що

проводяться в Україні, у проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерційний) обіг.

Географічне позначення походження товару — це назва географіч­ного місця, яка вживається в найменуванні товару, що походить із цього географічного місця.

Використаннямгеографічного позначення суб'єктом господарю­вання вважається: застосування його на товарах, для яких зареєстро­ване це географічне позначення, а також на упаковці; застосування в рекламі, проспектах, рахунках, друкованих виданнях, офіційних блан­ках, вивісках тощо.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють посередницьку діяльність, можуть використовувати свою торговельну марку поряд із географічним позначенням товару виробника тільки на підставі договору.

Комерційне (фірмове) найменування — це стале позначення підпри­ємства або громадянина-підприємця, від імені якого здійснюється ви­робнича та інша діяльність. Воно використовується для ідентифікації суб'єктів господарювання і виділення їх серед інших, а також для за­гальної характеристики їхньої репутації на ринку. Громадянин-підпри­ємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім'я.

Право інтелектуальної власності насорт рослин, породу тваринстановлять:

1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рос-I лин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;

2) майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;

3) майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин, засвідчене державною реєстрацією.

Недобросовісна конкуренція — будь-які дії у конкуренції, що супере­чать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Недобросовісною конкуренцією є:

1) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господа­рювання;

2) створення перешкод суб'єктам господарювання у процесі конку­ренції та досягнення неправомірних переваг у конкуренції;

3) неправомірне вивідування, розголошення та використання ко­мерційної таємниці.

До об’єктів, що охороняються авторським правом, належать

иці. До об'єктів, що охороняються авторським правом, належать

твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, нау­кового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

2) виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

3) музичні твори з текстом і без тексту;

4) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні й інші твори, створені для сценічного показу, та їхні постановки;

5) аудіовізуальні твори — твори, що фіксуються на певному матеріаль­ному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, ком­пакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодову-ють) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього) і сприйняття яких є можливим тільки з допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому ру­хомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, те­лефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

6) твори образотворчого мистецтва — скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) ди­зайну тощо;

7) твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

8) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подіб­ними до фотографії;

9) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткац­тва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо.

Твір ужиткового мистецтва — твір мистецтва, в тому числі твір ху­дожнього промислу, створений ручним або промисловим способом для користування у побуті або перенесений на предмети такого ко­ристування;

10) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та ін­ших сфер діяльності;

11) сценічні обробки творів і обробки фольклору, придатні для сценіч­ного показу;

12) похідні твори — твори, що є творчою переробкою іншого наявного твору без чавдавання шкоди його охороні (анотація, адаптація,аранжування, обробка фольклору, інша переробка твору) чи його творчим перекладом на іншу мову (до похідних творів не належать аудіовізуальні твори, одержані шляхом дублювання, озвучення, субтитрування українською чи іншими мовами інших аудіовізуаль­них творів);

13) збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та анто­логії, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упо­рядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

14) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування ! українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

15) інші твори.

Науковим відкриттям є встановлення невідомих раніше, але об'єк­тивно наявних закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень наукового пізнання.

Комп'ютерна програма — набір інструкцій у вигляді слів, цифр, ко-.в, схем, символів чи у будь-якому іншому вигляді, виражених у формі, ридатній для зчитування комп'ютером, які приводять його у дію для до-п-нення певної мети або результату (це поняття охоплює як операційну систему, так і прикладну програму, що виражені у вихідному або об'єкт-иому кодах).

Компіляція даних (база даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування окремих частин якої та її упорядку­вання є результатом творчої праці і складові частини якої можуть бути знайдені за допомогою спеціальної пошукової системи на основі елек­тронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Топології інтегральних мікросхем — зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інте-р>альної мікросхеми та зв'язків між ними.

Не є об'єктом авторського права:

1) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають харак­тер звичайної прес-інформації;

2) твори народної творчості (фольклор);

3) видані органами державної влади у межах їхніх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністратив­ного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, дер­жавні стандарти тощо) та їхні офіційні переклади;

4) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; сим­воли та знаки підприємств, установ і організацій;

5) грошові знаки;

6) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відпо­відають критеріям оригінальності й на які поширюється право 5иі-§епегі5 (своєрідне право, право особливого роду).

До об'єктів, що охороняються суміжними правами, належать:

1) виконання літературних, драматичних, музичних, музично-дра­матичних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

2) фонограми, відеограми;

3) передачі (програми) організацій мовлення.

Фонограма — звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) вико­нання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору.

Відеограма — відеозапис на відповідному матеріальному носії виконання або будь-яких рухомих зображень (із звуковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до аудіовізуального твору.

Організація мовлення — організація ефірного чи кабельного мов­лення.

Організація ефірного мовлення — телерадіоорганізація, що здійснює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мовлення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо) у будь-якому частотному діапазоні (у тому числі й з використанням супутників).

Організація кабельного мовлення — телерадіоорганізація, що здій­снює публічне сповіщення радіо- чи телевізійних передач і програм мов­лення (як власного виробництва, так і виробництва інших організацій) шляхом передачі на віддаль сигналу за допомогою того чи іншого виду наземного, підземного чи підводного кабелю (провідникового, оптоволо-конного чи іншого виду).

До інших (нетрадиційних) об'єктів інтелектуальної власності належить:

Раціоналізаторська пропозиція — визнана юридичною особою про позиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішенні! у будь-якій сфері її діяльності.

Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

"Ноу-хау" (в перекладі з англійської— "знати, як зробити") — дос­від підприємства в науково-технічній, виробничій, управлінській, ко­мерційній, фінансовій та інших сферах діяльності, які можуть бути практично використані в наукових дослідженнях і розробках або в про­цесі виготовлення та реалізації продукції. До "ноу-хау" відносять також незапатентовані з різних причин винаходи.

"Ноу-хау" має конфіденційний характер, не захищається охорон­ними документами, але і не оприлюднюється, вона є власністю підпри­ємства.

Комерційна таємниця — це інформація, безпосередньо пов'язана з діяльністю підприємства, яка не є державною таємницею, але розголо­шення якої може завдати шкоди інтересам підприємства. Комерційну таємницю становить сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-технічної інформації про діяльність підприєм­ства, розголошення якої може призвести до негативних фінансових ре­зультатів.

Охорона комерційної таємниці є важливою складовою гарантування економічної безпеки суб'єктів господарювання.

Передача прав власності на використання нематеріальних ресурсів здійснюється у формі ліцензійної угоди.

Лїцензійна угода — це договір, згідно з яким власник нематеріаль­ного ресурсу (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, "ноу-хау", торго­вельні марки тощо.

Ліцемзіею називається дозвіл використовувати нематеріальний ре­сурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Нематеріальні активи є одним із видів необоротних активів і явля­ють собою засоби тривалого використання, які не мають матеріальної (фізичної, натуральної) форми. У більшості випадків нематеріальні ак­тиви є легалізацією прав власників або підтримкою переваг, які випли­вають із прав власності.

Відповідно до П(С)БО 8нематеріальний актив визначається як иемонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути іден­тифікований (відокремлений від підприємства) і знаходиться на

підприємстві у цілях використання протягом періоду більше як одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях або надання в оренду іншим особам.

Відповідно до П(С)БО 19нематеріальні активи — усі активи, крім грошових коштів, їхніх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей.

Класифікація та облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами:

1) права користування природними ресурсами (право користу­вання надрами, іншими ресурсами природного середовища, гео­логічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

2) право користування майном (право користування земельною ді­лянкою, право користування будівлею, право на оренду примі­щень тощо);

3) права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

4) права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, ко­рисні моделі, промислові знаки, сорти рослин, породи тварин, "ноу-хау", захист від недобросовісної конкуренції тощо);

5) авторські та суміжні з ними права (право на літературні та му­зичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

6) гудвіл — це перевищення вартості придбання над часткою по­купця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих акти­вів та зобов'язань на дату придбання. Іншими словами, гудвіл — це різниця між ринковою та балансовою вартостями підприємства. Дата придбання — дата, на яку контроль за чистими активами і діяльністю підприємства, що купується, переходить до покупця. Позитивний гудвіл означає, що вартість підприємства переви­щує сукупну вартість його активів та зобов'язань, а негативний вказує на занижену ціну підприємства;

7) інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Основними ознаками нематеріальних активів е:

- відсутність матеріально-речової структури;

- використання протягом тривалого часу (понад один рік);

- здатність бути корисними підприємству;

- високий ступінь невизначеності розмірів можливого у майбут­ньому прибутку завдяки їх використанню.

Нематеріальні активи мають грошову оцінку. Придбаний або отрима­ний нематеріальний актив відображається в балансі підприємства, якщо:

1) існує ймовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних із його використанням;

2) його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальний актив, отриманий у результаті розробки, слід підоб-^! ражати в балансі за умов, якщо підприємство має:

1) намір, технічну можливість та ресурси для доведення немате­ріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

2) можливість отримання майбутньої економічної вигоди від реалі­зації або використання нематеріального активу;

3) інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних із

розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям низ-нання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, низна-ються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були -здій­снені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним актином.

Не визнаються активом, а підлягають відображенню у складі ви­трат того звітного періоду, у якому вони були здійснені:

- витрати на дослідження;

- витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

- витрати на рекламу і просування продукції на ринку;

- витрати на створення, реорганізацію та переміщення підприєм­ства або його частини;

- витрати на підвищення ділової репутації підприємства (гудвіл), вартість видань.

Придбані (створені) нематеріа льні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу склада­ється із:

- ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок);

- мита;

- непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню;

- інших витрат, безпосередньо пов'язаних із його придбанням та доведенням до стану, у якому від придатний для використання за призначенням.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в резуль­таті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переда­ного нематеріального активу.Залишкова вартість визначається як різ­ниця між первісною вартістю переданого нематеріального активу і сумою нарахованого зносу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю немате­ріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справед­лива вартість із зарахуванням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін(або частковий обмін)иа неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вар­тості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їхніх еквівалентів, що була передана (отри­мана) під час обміну.

Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних ак­тивів е їхня справедлива вартість на дату отримання.

Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до ста­тутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їхня справедлива вартість.

Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються за їхньою справедливою вартістю.

До первісної вартості нематеріального активу, створеного під­приємством, входить:

1) прямі витрати на оплату праці;

2) прямі матеріальні витрати;

3) інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нема­теріального активу та приведенням його до стану придатності для використання" за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей та строку використання, які сприяти­муть збільшенню первісне очікуваних майбутніх економічних вигід.

Витрати, що здійснюються для підтримки об'єкта у придатному для ви­користання стані та одержання первісне визначеного розміру майбутньої економічної вигоди від його використання, входять до складу витрат звітного періоду.

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартіс­тю тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких не існує активного ринку).

Активний ринок - це ринок, якому властиві такі умови: предмети, що продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-икий час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною.Однорідними об'єктами немате­ріальних активів є однотипні за призначенням і умовами використання нематеріальні активи.

Якщо підприємством проведена переоцінка об'єктів групи немате­ріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.

Переоцінена первісна вартість та знос об'єкта нематеріального ак-гиву визначається як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справед­ливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову ііартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів відображається у складі додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі цитрат звітного періоду.

Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття або «наслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічної вигоди від його використання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням не­прямих податків і витрат, пов'язаних із вибуттям) та їхньою залишко­вою вартістю.

Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється про­тягом строку їхнього корисного використання, який установлюється під­приємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на ба­ланс),але небільше як 20 років.

При визначенні строку корисного використання об'єкта немате­ріальних активів слід враховувати:

- строки корисного використання подібних активів;

- моральний знос, що передбачається;

- правові або інші подібні обмеження щодо строків його викорис­тання та інші фактори.

Метод нарахування амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутньої економічної вигоди. Якщо такі умови визначити неможливо, то аморти­зація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нара­хування здійснюється згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерсь­кого обліку 7 "Основні засоби".

Під час розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вар­тість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

- коли існує невідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

- коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі ін­формації наявного активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання цього об'єкта.

Нарахування амортизації починається з місяця, що настає за міся­цем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання і припиняється починаючи з місяця, що настає за місяцем вибуття нема­теріального активу.

Термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступ­ному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутньої економічної вигоди.

Амортизація нематеріального активу нараховується виходячи з но­вого методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, що настає за місяцем змін.

Правовий захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забо­роні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промислові зразки засвідчується патентами.

Патент — виданий державним органом (патентним відомством) охо­ронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.

Правова охорона торговельних марок та компонування інтегральних мікросхем здійснюється на підставі свідоцтва.

Правова охорона комерційному (фірмовому) найменуванню нада­ється в тому випадку, якщо воно дає можливість відрізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності. Право інтелектуальної власності на комерційне наймену­вання є чинним із моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реє­страції і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування части­ною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування мо­жуть вноситисядо реєстрів.

Право інтелектуальної власності на географічне позначення виникає з датидержавної реестрачі». Обсяг правової охорони географічного по­значення визначається характеристиками товару (послуги) і межами географічного місця його (її) походження, зафіксованими державною ре­єстрацією права інтелектуальної власності на географічне позначення.

Особа, яка має авторське право, може використовувати знак охорони авторського права, який уміщується на кожному примірнику твору, та зареєструвати своє право в офіційних державних реєстрах.

Про реєстраціюправ автора видаєтьсясвідоцтво.

Охорона суміжних прав має здійснюватися без порушення авторсь­ких прав. Їх виникнення та здійснення не потребують виконання будь-яких формальностей, суб'єкти суміжних прав можуть використовувати знак охорони суміжнихправ.

"Ноу-хау", раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Порядок їхнього захисту визначається керівництвом підприємства.

Кожне підприємство, спрямовуючи свої кошти в нематеріальні ак­тиви, планує отримати додатковий прибуток від їхнього використання.

Ефект від придбання підприємством права використання запатенто­ваного виробничого досвіду та знань, а також "ноу-хау" (незапатентова-ного досвіду), може бути визначений тільки за результатами реалізації підприємством продукції, виготовленої з використанням ліцензії, "ноу-хау". Однак обсяг продажу залежить від множини інших факторів (ціни, попиту, якості товару), і виявити дію кожного з них не просто.

Крім того, складність визначення ефекту від впровадження немате­ріальних активів обумовлюється спільною одночасною дією не тільки декількох їхніх видів, а й дії разом^іншими виробничими ресурсами.

Ефективність використання нематеріальних активів визначається так, як і використання основних засобів: показниками дохідності, фон­довіддачі та фондомісткості.

Кінцевий ефект від використання нематеріальних активів виража­ється у загальних результатах господарської діяльності підприємства.

Питання дя закріплення матеріалу

1. Поняття, види та значення нематеріальних ресурсів.

2. Характеристика об'єктів промислове/власності.

3. Особливості об'єктів, що охороняються авторським правом і суміж­ними правами.

4. Специфіка нетрадиційних об'єктів інтелектуальної власності та їхнє значення для сучасної системи господарювання.

5. Сутність і класифікації нематеріальних активів підприємства.

6. Визнання та оцінка нематеріальних активів підприємства.

7. Поняття комерційної таємниці.

8. Механізм нарахування амортизац'і нематеріальних активів.

Тести.

Тест 1. Нематеріальні ресурси — це:

а) результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом, формою, розміщенням частин або побудовою модель, придатна для промислового виготовлення;

б) частина потенціалу підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу, для якої характерні відсутність матеріальної основи та невизначеність розмірів майбутніх при­бутків від її використання;

в) результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері техноло­гії, вирішення технічного завдання в певній галузі народного гос­подарства, що характеризується істотною новизною і забезпечує позитивний ефект (практичну корисність).

Тест 2. Винахід — це:

а) результат творчої діяльності людини в будь-якій сфері техноло­гії, вирішення технічного завдання в певній галузі народного гос­подарства, що характеризується істотною новизною і забезпечує позитивний ефект (практичну корисність);

б) результат інтелектуальної діяльності людини, об'єктом якої є нова за виглядом та формою модель, придатна для промислового виготовлення і призначена для підвищення ефективності вироб­ництва;

в) частина потенціалу виробничого підприємства, здатна приносити економічну вигоду протягом тривалого часу.

Тест 3. Ліцензійна угода — це:

а) договір, згідно з яким власник (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, "ноу-хау", торговельні марки тощо;

б) виданий державним органом (патентним відомством) охорон­ний документ, який підтверджує право його власників на відпо­відний об'єкт промислової власності, що використовується у спільній підприємницькій діяльності суб'єктів господарю­вання;

в) інформація, безпосередньо пов'язана з діяльністю підприємств, яка не є державною таємницею, але розголошення якої може завдати шкоди інтересам підприємств - учасників угоди.

Тест 4. Комерційне (фірмове) найменування — це:

а) назва суб'єкта господарювання, яка вживається як позначення її назві товару, робіт, послуг;

б) будь-яке оригінальне позначення або будь-яка комбінація позна­чень, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від од­норідних товарів і послуг інших осіб;

в) стале позначення підприємства або громадянина-підприємця, від

імені якого здійснюється виробнича або інша діяльність.

Тест 5. Патент — це:

а) виданий державним органом (патентним відомством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності;

б) договір, згідно з яким власник передає іншій стороні право на ви­користання своїх активів протягом року;

в) документ, що дозволяє підприємству здійснювати фінансову та інвестиційну діяльність.