Оформлення списку використаних джерел. Заголовки структурних елементів слід друкувати великими літерами напівжирним шрифтом, розташовуючи їх у середині рядка без крапки в кінці і не підкреслюючи

Заголовки

Заголовки структурних елементів слід друкувати великими літерами напівжирним шрифтом, розташовуючи їх у середині рядка без крапки в кінці і не підкреслюючи. Наприклад:

ЗМІСТ

ВСТУП

ВИСНОВКИ

Заголовки розділів оформляються аналогічним чином, але на відміну від структурних елементів, заголовки нумеруються по порядку арабськими цифрами. Після номеру розділу крапка не ставиться. В кінці заголовка крапка так само не ставиться. Наприклад:

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Письмові роботи містять підрозділи, а також можуть містити пункти і навіть підпункти. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів починають з абзацного відступу малими літерами, крім першої, яка друкується великою, крапка в кінці не ставиться. Заголовок не підкреслюється.

Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту роботи і дорівнювати п'яти друкованим знакам (1,25 мм).

Відстань між назвою структурних елементів «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» та наступним текстом – два рядка. Наприклад:

ВСТУП

В умовах ринкової економіки найважливішим елементом фінансової системи держави є фінанси підприємств, специ­фіка функціонування яких полягав в тому, що ……………

Відстань між назвою розділу та назвою підрозділу – два пустих рядка. Між назвою підрозділу та наступним текстом – один пустий рядок. Відстань між текстом попереднього підрозділу та назвою наступного підрозділу – три пустих рядка. Відстань між підрозділом і пунктом один пустий рядок, пунктом і наступним текстом без пустого рядка. А відстань між текстом і наступним пунктом один пустий рядок.

Відстань після назви рисунку – один пустий рядок. Відстань після таблиці – один пустий рядок. Відстань перед формулою та після – один пустий рядок. Відстань між рисунком та його назвою – один пустий рядок. Відстань між назвою таблиці і самою таблицею та між формулою та розшифровкою її елементів, які позначаються словом «де…» – не потрібна.

Не допускається розміщувати назву розділів і т.д. в нижній частині сторінки, якщо після нього друкується тільки один рядок тексту.

Якщо заголовок складається з двох пропозицій, його розділяють крапкою.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах відповідного розділу. Номер підрозділу повинен складатися з номера розділу і порядкового номера підрозділу розділених крапкою. Наприклад:

2.1. Стан фінансів підприємств машинобудівельної галузі в Україні

Аналогічна загальна нумерація пунктів та підпунктів. Перенесення слів у заголовках не допускається.

3. Нумерація сторінок

У змісті зазначають початкові сторінки кожного розділу і па­раграфа. Назви розділів і параграфів у змісті й тексті мають бути однаковими. Анотацію, відгук наукового керівника і зовнішню ре­цензію не нумерують.

Розділи, підрозділи, пункти й підпункти слід нумерувати арабськими цифрами та друкувати з абзацним відступом.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер під­розділу складається з номера розділу і порядкового номера під­розділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу по­винна стояти крапка, наприклад. «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пунк­ту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крап­ка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першо­го розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Такі структурні частини письмових робіт, як зміст, вступ, висновки, спи­сок використаних джерел не мають порядкового номера. Зверта­ємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані струк­турні частини, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати:

«1. ВСТУП» або «6. ВИСНОВКИ». Номер розділу ста­влять після слова «РОЗДІЛ 1», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Кожен розділ письмової роботи треба починати з нової сто­рінки. До загального обсягу письмових робіт не входять додатки, список ви­користаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів під­лягають наскрізній нумерації, окрім додатків.

4. Ілюстрації

Ілюстрації (графіки, схеми, діаграми і т.д.) необхідно розташовувати відразу після їх першого згадування, або на наступній сторінці.

Ілюстрації повинні мати назву, яка поміщається по ширині під ілюстрацією. Назва друкується малими літерами за винятком першої великої. Крапка в кінці назви не ставиться. При необхідності приведення пояснювальних даних їх розміщують між ілюстрацією та її назвою.

Ілюстрації нумеруються арабськими цифрами в межах відповідного розділу за винятком ілюстрацій, наведених у додатку. Позначення ілюстрацій складається зі слова «Рис.», номера ілюстрації та її назви.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Крапка в кінці не ставиться. У кінці назви ілюстрації крапка також не ставиться. Номер ілюстрації, її назву (напівжирним шрифтом) та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Наприклад:

Рис.1.2. Економічні принципи стратегічного управління платоспроможністю підприємства

Не варто оформляти посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис.3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

У разі якщо рисунок займає більше 2/3 сторінки, рекомендується виносити його в додатки з обов’язковим посиланням на нього.

У письмових роботах слід застосувати лише штриховані ілюстрації або у відтінках сірого кольору. Кольорові діаграми, графіки та інші ілюстрації використовувати у роботах не дозволяється. Не дозволяється використовувати у якості ілюстрацій скановані об’єкти.

5. Таблиці

Цифровий матеріал у письмових роботах оформлюється у вигляді статистичних та розрахунково-аналітичних таблиць, які слід розміщувати відразу після їх згадки, або на наступному аркуші. Допускається розміщувати таблицю вздовж довгої сторони аркуша (альбомний формат), таким чином, щоб для її читання був необхідний поворот за годинниковою стрілкою.

Таблиці нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах відповідного розділу, за винятком таблиць, наведених у додатку.

У правому верхньому куті над від­повідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із за­значенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка. Після номера крапка не ставиться. Крапка в кінці назви не ставиться. Наприклад:наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою.

Таблиця 2.2

Виробництво основних видів металургійної продукції в Україні

За 2012-2013 роки, тис. т.

Найменування продукції	2012 рік	2013 рік	У % 2013 до 2012
Середньо-добове виробництво	Факт	Середньо-добове виробництво	Факт
Агломерат	117,6	43 052	95,5	34 845

Продовження табл.2.2

Обкотиші	55,7	20 401		20 435
Руда залізна		71 721	180,3	65 827
Концентрат	154,9	56 696	150,3	54 853
Чавун	84,7	30 982	70,3	25 676
Сталь	101,4	37 107	81,5	29 757
Прокат загальний	90,4	33 078	76,2	27 827
Прокат готовий		31 493	73,6	26 882
Труби сталеві	6,7	2 456	4,3	1 565

Якщо таблиця має продовження, то зліва вгорі з відступом пишеться: «Продовження табл… » із зазначенням її номера.

Заголовки граф і рядків таблиці пишуться з великої літери. Підзаголовки граф пишуться з малої літери, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великої букви, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків крапки не ставляться.

Заголовки граф, як правило, записують паралельно рядкам таблиці. При необхідності допускається перпендикулярне розташування (щодо рядків) заголовків граф так, щоб читання їх було можливо при повороті за годинниковою стрілкою.

Цифри в графах записують так, щоб порядок чисел був розташований один під іншим, а числові величини мали однакову кількість десяткових знаків.

Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові та пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторін­ки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1.... 2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «При­мітка» ставлять крапку.

Ставити лапки замість цифр, знаків, математичних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

У разі, якщо таблиця займає більше 2/3 сторінки, рекомендується виносити її в додатки з обов’язковим посиланням на неї.

6. Формули та рівняння

Формули та рівняння (далі - формули), що наводяться в письмових роботах, розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються вперше, посередині сторінки. Основний текст відділяється від формули відстанню не менше одного рядка.

Формули нумеруються арабськими цифрами по порядку в межах кожного розділу. Їх номер складається з номера розділу і порядкового номера розділених крапкою.

Номер формули вказується на їх рівні в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Після формули ставиться кома. Пояснення значень символів, що входять у формулу приводять під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення кожного символу починають з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Після кожного рядка пояснення ставиться крапка з комою. Останнє пояснення закінчується крапкою. Наприклад:

, (1.10)

де ГК – сума грошових коштів підприємства на визначену дату;

ПФІ – сума поточних фінансових інвестицій підприємства на визначену дату;

ПЗ – поточні зобов’язання підприємства на визначену дату.

Переносити формулу на інший рядок допускається тільки на знаках виконання операцій, причому знак операції на початку наступного рядка формули повторюється. При перенесенні формули на знаку операції на знакові множення використовують знак «Х».

Якщо в роботі використовується одна формула, її так само нумерують відповідно до наведених вище правил.

Формули, які наводяться одна за одною і між ними немає поділу текстом, друкуються кожна з нового рядка одна під іншою. В кінці кожної формули ставиться кома, а в кінці останньої - крапка.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбаче­них правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальню­юче слово; б) цього потребує побудова тексту, що передує формулі.

Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Цитування та посилання

При написанні письмових робіт студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в письмовій роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, завдання, пи­тання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа, забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли наявний у них матеріал не включено до останнього видання.

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, огля­дових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстра­цій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в письмовій роботі.

Посилання в тексті письмової роботи на джерела слід зазначати порядко­вим номером за переліком посилань, виділеним двома квадрат­ними дужками, наприклад, «... у працях [1 - 7]...».

Коли в тексті письмової роботи необхідно зробити посилання на складову ча­стину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Наприклад,

Цитата в тексті: «Оборотний капітал – це інвестиція фірми у короткострокові активи – готівку, ліквідні цінні папери, товарно-матеріальнізапаси і рахунки дебіторської заборгованості» [18, с. 196].

Відповідний опис у переліку посилань:

18) Брігхем Є.. Основи фінансового менеджменту: Пер. з англ./Є.Брігхем. – К.: Молодь, 1997. – 1000 с.

Посилання на додатки письмової роботи вказують порядковою літерою додатку, наприклад: «додаток А».

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: «рис. 1.2».

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад: «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці необхідно посилатися в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці, ілюстрації або додатки треба вказу­вати скорочено «див.», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на ав­торитетне джерело або для критичного аналізу того чи того друкованого твору слід наводити цитати. Етикет потребує точ­ного відтворення цитованого тексту, бо найменше скорочен­ня наведеного витягу може спотворити зміст, закладений ав­тором.

Загальні вимоги до цитування є наступними:

a) текст цитати починається і закінчується лапками та наво­диться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові тер­міни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випад­ках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочен­ня авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекру­чення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на­прикінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв роз­діловий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

д) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бу­ти гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

е) якщо необхідно виявити ставлення автора письмової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дуж­ках ставлять знак оклику або знак питання.

Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апа­рату, який містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків (не менше 40 джерел).

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків пов­ністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. [при цьому враховують відповідність бібліографічного опису вимо­гам чинного міждержавного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1-2006. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей (додаток А).

Джерела можна розміщувати одним із таких способів:

· у порядку появи посилань у тексті;

· в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголов­ків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно пода­вати відповідно до вимог міждержавних і державного стандартів з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема потрібну інфор­мацію щодо згаданих вимог можна отримати з таких стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»; ДСТУ 3582-97 «Ін­формація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила»; ДСТУ 7093:2009 (ГОСТ 7.11–2004) «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Скорочення слів і словосполук, поданих іноземними європейськими мовами»; ДСТУ ГОСТ 7.9:2009 «Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Реферат и аннотация. Общие требования»

Рекомендації щодо бібліографічного опису документів,які існують на уніфікованих локаторах ресурсів (URL)

Обов’язковими елементами бібліографічного опису посилань за стилем WEAPAS з використанням модифікації стилю АРА є:

· автор(и) електронного документу,

· назва документу,

· дата публікації версії документу,

· тип документа у квадратних дужках,

· URL - уніфікований локатор ресурсу (повна електронна адреса ресурсу в Internet),

· дата перегляду документа,

· інші дані.

Ці елементи друкуються у бібліографічному описі послідовно. Вимоги до кожного з елементів опису є такими.

Автор документу: на початку опису вказуються автори (перший, другий, третій та інші).

Замість імені автора можливе використання адреси електронної пошти, якщо немає іншої інформації, яка дозволила б ідентифікувати автора. При цьому не можна вносити ніяких змін в адресі (наприклад, замінювати прописні літери на строчні). Коли автор відомий під псевдонімом, то вказується адреса його електронної пошти у круглих дужках відразу після псевдоніма. Особливості написання іншомовних прізвищ: прізвище та ініціали відокремлюються комою.

Приклад.:

1. Li, X., Crane, N. (1996, September 2). Bibliogaphic formats for citing electronic information [Електронний ресурс] / http://www.uvm/edu/ncrane/estyles

Смольникова И.А. Рабочий конспект для внедряющих информационные технологии в школе - Центр «Информатика» // Письма в emmissia. offline.- CПбАИО [Електронний ресурс] / http://www.informatica.ru/text/school/its.html.

Вимоги до друкування URL:

· до і після написання URL йде пробіл,

· URL не повинен закінчуватися двокрапкою, крапкою, комою або іншим подібним знаком,

· довгий URL може бути перенесеним на інший рядок. В такому випадку URL розбивається символом («/») без пробілу, який повинен бути останнім символом у першому рядку. Бажано друкувати адресу URL в один рядок для запобігання помилок.

Додатки

Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначен­ням вгорі в середині сторінки слова «Додаток» і його позначен­ням. Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрич­но відносно тексту з великої літери окремим рядком.

Запозичена з літературних чи статистичних джерел інформа­ція (формули, таблиці, схеми, графіки, висновки тощо) потребує обов'язкових посилань (у квадратних дужках) на порядковий но­мер джерела у списку використаної літератури та номери сторі­нок, з яких взято інформацію.

Матеріал, що доповнює положення стандарту, допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути: графічний ма­теріал, таблиці великого формату, розрахунки, опис алгоритмів і програм задач, що розв'язуються на ЕОМ, і т. ін.

Додатки можуть бути обов'язковими та інформаційними. Ін­формаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідко­вого характеру.

Додатки оформляють як продовження письмової роботи на наступних її сто­рінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті.

Якщо додатки оформляють на наступних сторінках, кож­ний такий додаток має починатися з нової сторінки (наприклад, Продовження додатку А).

Додаток по­винен мати заголовок, надрукований угорі не жирним шрифтом малими літерами з першої великої. Додатки слід позначати послідовно великими літерами україн­ської абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад. Додаток А, Додаток Б. Один додаток позначається як Додаток А. У випадку, якщо недостатньо літерів для нумерації додатків продовжують нумерувати АА, АБ, АВ...БА, ББ, БВ...

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додат­ка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 — другий розділ додатка А; В.3.1 — перший підрозділ третього розділу Додатка В.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нуме­рують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 — другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) — перша формула Додатка А і т.д.

Додаток А