Принципи побудови фінансової системи

Типи фінансової системи

Рис. 2.1 Типи фінансових систем

* Фінансову систему можна розглядати, з одного боку, як сукупність певних специфічних сфер фінансових відносин (внутрішня будова), з іншого - як сукупність різних фінан­сових органів та інститутів, що забезпечують функціону­вання, взаємодію цих сфер і процес управління ними (органі­заційна структура).

За внутрішньою будовою фінансова система - сукупність відносно відокремлених, але взаємопов'язаних фінансових відно­син, які відображають специфічні форми та методи розподілу й перерозподілу ВВП.

За організаційною структурою фінансова система - су­купність фінансових органів та інститутів, які здійснюють управ­ління грошовими потоками.

Фінансові органи та інститути доцільно згрупувати за одно­типними ознаками в такі чотири блоки:

*Органи у сфері бюджету держави:

- Міністерство фінансів України (центральний апарат і територіальні управління) та його відокремлені підрозділи - Державне казначейство і Держав на контрольно-ревізійна служба;

- Державна податкова служба, яка в 1996 р. виділилась зі складу Міністерства фінансів у самостійне відомство та об'єднала Державну податкову інспекцію і податкову міліцію з метою координації та підви­щення ефективності бюджетно-податкової політики як домінанти дер­жавної фінансової політики в умовах формування ринкового середо­вища.

* Контрольно-регулюючі органи:

- Рахункова палата Верховної Ради України;

- Державна комісія з питань регулювання фінансових ринків;

- Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

- Аудиторська палата із розгалуженою мережею аудиторських фірм.

*Фінансові інститути фінансового ринку:

- банківська система;

- спеціалізовані небанківські фінансово-кредитні усганови;

- міжбанківська валютна біржа; ^ фондові біржі зі сформованим інститутом фінансового посередництва.

*Органи управління цільовими фондами:

- Фонд загальнообов'язкового державного пенсійного страхування;

- Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності;

- Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на

випадок безробіття;

- Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

2.2. Структура і принципи побудови фінансової системи за внутрішньою будовою

*Фінансова система - сукупність відособлених, але взаємопов 'язаних сфер і ланок фінансових відносин, яким влас­тиві централізовані та децентралізовані фонди грошових коштів, є відповідний апарат управління та нормативно - правове забезпечення.

Виділення складових елементів внутрішньої будови фінансо­вої системи здійснюється за такими ознаками:

- наявністю власної фінансової бази - формується на основі первинних доходів суб'єктів фінансових відносин;

- функціональним призначенням кожної підсистеми, що забез­печує фінансування витрат для досягнення конкретних функцій і завдань фінансової політики;

- наявністю специфічних каналів руху грошових потоків.

Внутрішня структура фінансової системи складається зі сфер і ланок.

*Сфера - узагальнена за певними ознаками сукупність фі­нансових відносин.

В основу виділення сфер покладено рівень економічної систе­ми (рис. 2.2).

Рівні економічної системи Сфери фінансових відносин

Макроекономіка Державні фінанси

Мікроекономіка Фінанси суб’єктів господарювання

Світове господарство Міжнародні фінанси

Забезпечуюча сфера Фінансовий ринок

Рис. 2.2. Сфери фінансових відносин

Фінансова система

Рис.

2.3.Структура фінансової системи України

*Ланка - відособлена частина фінансових відносин, скла­дова сфери.

Виділення ланок відбувається або за ознаками специфічних форм і методів фінансових відносин, або за критеріями наявності окремого фонду фінансових ресурсів.

Внутрішню структуру фінансової системи відображено на рис. 2.3.

Принципи побудови фінансової системи

*Єдності - ґрунтується на єдиній економічній і політичній основі суспільства, погоджених засадах фінансової політи­ки, що реалізуються через фінансову систему;

*функціонального призначення - передбачає, що в кожній ланці фінансової системи вирішуються певні завдання спе­цифічними методами, існують відповідні фонди грошових коштів і апарат управління.

Крім того, структурній моделі державних фінансів характерні принципи централізму і національної політики, що виражаються у побудові бюджетної системи та вертикальній управлінській ієрархії державних фінансових органів.

2.3. Характеристика сфер і ланок фінансової системи

Провідне місце у фінансовій системі як за обсягом ресурсів, так і за роллю у суспільстві посідають державні фінанси. Дер­жавні фінанси можна визначити як сукупність фондів фінансових ресурсів загальнодержавного призначення. Державні фінанси ха­рактеризуються за двома напрямами:

*ланками - які визначають форми фінансових відносин;

*рівнями - які розмежовують їх за органами влади й управлін­ня, тобто власне державні і місцеві (муніципальні) фінанси.

У системі державних фінансів грошові потоки відображають відносини перерозподілу ВВП і формування державних фінансо­вих ресурсів у розрізі двох груп: централізованих і децент­ралізованих.

Основними ланками державних фінансів є:

*бюджет держави. Структура бюджетної системи визна­чається Конституцією України та Бюджетним Кодексом і за­лежить від форм державного устрою. В Україні функціонує дво­рівнева бюджетна система, яка складається з державного і місце­вих бюджетів;

*цільові фонди держави призначені для фінансування певних потреб і видатків держави, які мають особливе значення для еко­номічного і соціального розвитку суспільства. Вони певною мірою доповнюють бюджетний розподільчий механізм, проте спе­цифіка полягає у строго цільовому призначенні та чітК⁰ визначе­них джерелах формування;

*державний кредит характеризує відносини, при яких дер­жава виступає кредитором, позичальником, або гарантом повер­нення коштів. Зазвичай, - це частина відносин, при яких держава виступає як позичальник, а кредиторами - юридичні й фізичні особи даної та інших країн, уряди інших країн, міжнародні організації та фінансові інститути. Зазначена форма державних запози­чень привалює і складає близько 80 % всіх державних кредитних відносин. Тому величина державного боргу, який виникає в про­цесі запозичення коштів державою, свідчить про ефективність і раціональність фінансової політики держави і вимагає законо­давчого регулювання;

*фінанси державного сектора економіки відображають відносини, що характеризують грошові потоки на дер^жавних підприємствах, які виникають в процесі формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Об'єктами державної власності пе­реважно є непривабливі для приватного бізнесу підприємства, які потребують великих капіталовкладень, або ті, що лише У відда­леній перспективі можуть стати самоокупними.

Базовою основою фінансової системи виступають фінанси не­державного сектора економіки, тобто фінанси суб'єктів господа­рювання та фінанси домогосподарств.

Характерні ознаки фінансів підприємств окреслені на рис. 2.4.

Виходячи зі способів фінансового забезпечення своєї діяльності, виділяють такі види суб'єктів господарювання:

*комерційні підприємства, які діють на принципах комерцій­ного розрахунку, що передбачає відшкодування всіх витрат і от­римання прибутку. Фінанси на цьому рівні - це застосування різно­манітних економічних прийомів для досягнення максимального доходу за мінімального ризику. Комерційні підприємства є основ­ними платниками податків до бюджету і поділяються на підприє­мства, що здійснюють діяльність у сфері матеріального вироб­ництва, де створюється понад 90 % ВВП та суб'єкти господа­рювання у сфері нематеріального виробництва щодо надання по­слуг населенню;

*неприбуткові установи здійснюють свою діяльність в тих сферах, які або не можуть бути прибутковими, або повинні бути доступними широким верствам населення. На принципах непри­бутковості працюють, як правило, комунальні підприємства й установи соціального забезпечення. Вони передбачають як власні, так і бюджетні джерела фінансування наданих послуг;

*бюджетні установи, які фінансуються з державного або місцевих бюджетів на основі планового документа - коштори­су. Через систему бюджетного перерозподілу забезпечується фінансування установ невиробничої сфери за рахунок частини вилученої вартості з підприємств, що здійснюють свою діяльність у галузях матеріального виробництва.

Фінанси домогосподарств виражають економічні відносини, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням грошо­вих фондів, створених з особистих доходів населення. Фінанси домогосподарства виражаються у формі його індивідуального бюджету. Якщо доходи перевищують видатки, з'являється МОЖ­ІМ шість заощаджувати, а отже, здійснювати інвестування, поповню­вати страхові фонди і займатися підприємницькою діяльністю. Ос­новні джерела і форми доходів домогосподарств подано у табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Джерела і форми доходів домогосподарств

Джерело доходів	Форма доходів
Пропозиція економічних ресурсів	Заробітна плата Рента Прибуток від підприємницької діяльності
Пропозиція грошей	Процент
Наявність особливого соціального статусу	Пенсія Стипендія Допомога Виплати
Падаткові, епізодичні обставини	Виграш Спадщина Знахідка

Рис. 2.4. Характерні ознаки фінансів підприємств

Сфера міжнародних фінансів відображає:

*рівень світового господарства;

*обмінні та перерозподільчі відносини на світовому рівні;

*діяльність на цьому рівні як національних суб'єктів госпо­дарювання, так і держави.

Структура міжнародних фінансів приведена на рис. 2.5.

*Фінансовий ринок - важлива забезпечуючи сфера, складова фінансової та економічної систем. Фінансовий ринок виступає як:

*своєрідна надбудова, через яку координується діяльність усієї фінансової системи;

*сполучна сфера, через яку здійснюється рух фінансових ре­сурсів;

*визначальний елемент ринкової економіки, без якого не може працювати весь ринковий механізм, оскільки все починається з фінансового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання.

Суть відносин у сфері фінансового ринку полягає в купівлі- продажу фінансових ресурсів.

Мета фінансового ринку - забезпечити грошовими коштами всю систему ринків.

Фінансовий ринок залежно від видів інструментів, що застосо­вуються для переміщення фінансових ресурсів від продавців до покупців складається з двох сегментів (ринків):

*ринку позичкових капіталів - охоплює відносини, що вини­кають з приводу акумуляції кредитними установами фінансових ресурсів фізичних і юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах зворотності, строковості та платності;

* ринку цінних паперів - охоплює як кредитні, так і відносини співволодіння, які оформляються спеціальними стандартизова­ними документами (цінними паперами), що можуть продавати­ся, купуватися та погашатися.

Страхування складає відокремлену, специфічну ланку фінан­сової системи.