Страхування та страховий ринок 7 страница

Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність під­приємства, а також операції, що її забезпечують або виника­ють унаслідок її проведення.

Зовнішній державний борг — заборгованість держави іно­земним кредиторам, тобто громадянам та організаціям інших країн.

І

Інвестиційна діяльність — сукупність операцій із при­дбання та продажу довгострокових (необоротних) активів, а також короткострокових (поточних) фінансових інвестицій, що неє еквівалентами грошових коштів.

Інвестиційна політика — політика, пов'язана з держав­ними та приватними інвестиціями на розвиток тих галузей та окремих підприємств, що мають найважливіше значення і визначають науково-технічний прогрес. Держава має заохочу­вати вітчизняних та іноземних інвесторів шляхом надання їм різноманітних пільг (податкових, амортизаційних та ін.).

Інвестиційні фінансові операції — операції, пов'язані з переміщенням капіталу з метою його приросту.

Інвестори — суб'єкти фінансового ринку, які вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з ме­тою отримання доходу. Цей дохід формується за рахунок отри­мання інвесторами процентів, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів.

Індивідуальні інвестори — окремі підприємства, фізичні особи.

Ініціативний фінансовий контроль — контроль, здійсню­ваний за власним бажанням суб'єктів господарювання.

Інституціональні інвестори — різноманітні фінансово-інвестиційні інститути.

Глосарій

Інформаційне забезпечення — сукупність різноманітної статистичної, економічної, комерційної, фінансової та іншої інформації, зокрема повідомлення про фінансову стійкість і платоспроможність партнерів та конкурентів, про ціни, кур­си, дивіденди на товарному, фондовому, валютному ринках.

Інфраструктура фінансового ринку — система фінансо­во-кредитних інститутів, які функціонують на фінансовому ринку.

К

Казначейські зобов'язання (векселі) — ті, що мають ха­рактер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покрит­тя бюджетного дефіциту.

Капітальні витрати — видатки бюджету на фінансуван­ня інвестиційної та інноваційної діяльності держави.

Конверсія державного боргу — зміна дохідності позик. Здійснюється у разі зміни ситуації на фінансовому ринку (на­приклад, рівня облікової ставки центрального банку) чи по­гіршення фінансового стану держави, коли вона не в змозі виплачувати передбачуваний дохід.

Консолідація — зміна строків дії позик. Частіше за все проводиться у формі збільшення строків дії облігацій попе­редніх позик. В окремих випадках може застосовуватись і скорочення строків дії позик.

Кошторис — основний документ, який визначає обсяг, цільо­ве спрямування та щоквартальний розподіл коштів, спрямова­них із бюджету на утримання установ. Усі установи, які фінан­суються в кошторисному порядку, належать до бюджетних.

Кошторисне фінансування — означає виділення коштів з бюджету на основі спеціального планового документа — кош­торису. Охоплює такі напрями видатків, як соціальна сфера, соціальне забезпечення, фундаментальні дослідження, оборо­на, управління. З погляду бюджетних установ є формою цільо­вого, безповоротного і безоплатного фінансування.

Кредитний ринок — складова ринку позичкових капіталів, що охоплює ту частину фінансового ринку, яка функціонує на основі укладення кредитних угод. Має договірний характер.

Кредитні ресурси — кошти, залучені шляхом державних та місцевих позик під певні державні зобов'язання — облігації-

I

Глосарій

Кредитори — суб'єкти фінансового ринку, які надають позичку в тимчасове користування під певний процент.

Кругообіг коштів підприємства — планомірний рух коштів підприємства у процесі господарської діяльності, результатом якого є створення нової споживчої вартості та зростання вартості.

М

Медичне страхування — форма соціального захисту насе­лення щодо охорони здоров'я, пов'язана з компенсацією ви­трат громадян на медичне обслуговування.

Мито — непрямий податок, що стягується з товарів, транс­портних засобів, інших предметів, які переміщуються через кордон країн.

Міжбанківський ринок — ринок, на якому залучаються та розміщуються міжбанківські кредити, у тому числі кредити НБУ та комерційних банків.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжнародна фінансова політика — сукупність заходів і рекомендацій у галузі міжнародних фінансів.

Міжнародне фінансове право — система юридичних прин­ципів і норм, які регулюють міжнародні фінансові відносини.

Міжнародний грошовий ринок — короткостроковий ринок, на якому фінансові посередники (банки) зводять між собою кредиторів і позичальників.

Міжнародні фінанси — підсистема міжнародної економі­ки, яка відображає економічні відносини, пов'язані з міжна­родним рухом грошових коштів.

Місцеві бюджети — фінансова база місцевих органів влади та управління. Забезпечують регіональні потреби у фінансових ресурсах та доходах, їх внутрішньотеріторіальний перерозподіл. Мають повну самостійність, власні та закріплені дохідні джере­ла іправо визначення напрямів їх використання.

Місцеві запозичення — операції, пов'язані з отриманням коштів на умовах повернення, платності та строковості, в ре­зультаті яких виникають зобов'язання перед бюджетом, та опе­рації, пов'язані з поверненням цих коштів до бюджету.

Місцеві фінанси — фінансова база місцевих органів влади та управління. Забезпечують регіональні потреби у фінансо-

Глосарій

вих ресурсах та доходах, їх внутрішньотериторіальний пере­розподіл. Основне призначення — забезпечення відносної фінансової незалежності й автономності регіональних адміні­стративних формувань (областей, регіонів) та поселень.

Монетизований борг — борг, що складається з боргів дер­жави комерційним банкам як основним утримувачам держав­них цінних паперів та фіксується у балансах банків, у зв'язку з чим аналіз його динаміки перебуває під пильним контролем.

Н

Надзвичайна подія — подія або операція, яка відрізняєть­ся від звичайної діяльності підприємства і стосовно якої не очікується її періодичного повторення.

Наступний фінансовий контроль — контроль, здійсню­ваний на завершальній стадії виконання планового завдання. Мета — контроль за фінансовими результатами, порівняння фактичних і планових показників фінансової діяльності, оцін­ка ефективності проведеної роботи. Цей вид контролю є базою для попереднього контролю майбутнього періоду. Таким чи­ном, є тісний взаємозв'язок між попереднім, поточним та на­ступним фінансовим контролем.

Не монетизований борг — борг, що складається з не викона­них державою фінансових зобов'язань перед населенням за со­ціальними виплатами, передбачених чинним законодавством (за­боргованість з виплати пенсій, стипендій, допомог, заробітної плати та ін.) та із заборгованості за господарськими відносинами з реальним сектором економіки (заборгованість за державними замовленнями, з надання послуг державними установами та ін.).

Непрямі податки — податки, які включаються до ціни товарів (робіт, послуг). Платниками цих податків є покупці відповідних товарів (робіт, послуг), а їх платниками до бю­джету — суб'єкти підприємницької діяльності.

Нерозподілений прибуток — частка прибутку підприєм­ства, отримана в результаті діяльності у попередні періоди, яка не була спрямована на виплату дивідендів власникам підприємства чи поповнення складових власного капіталу підприємства.

Нормативне забезпечення — інструкції, нормативи, нор­ми, тарифні ставки, методичні вказівки, ліміти та резерви.

Глосарій

О

Об'єкти фінансових операцій — різноманітні фінансові активи, до яких належать національні гроші, іноземна валю­та, цінні папери, дорогоцінні метали, нерухомість.

Облігація (від лат. obligatio — зобов'язання) — найбільш поширений вид цінних паперів, боргове зобов'язання держа­ви, за яким у встановлені строки повертається борг і випла­чується дохід у формі процента чи виграшу — це боргове зобо­в'язання позичальника перед кредитором, яке оформлюється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Це такий цінний папір, що засвідчує внесен­ня його власником грошових коштів та підтверджує зобов'я­зання позичальника відшкодувати кредитору номінальну вар­тість облігації у визначений строк з виплатою доходу у ви­гляді процента або дисконту.

Облікова, або дисконтна, політика — політика регулю­вання облікової ставки центрального банку, за якою він надає позички комерційним банкам у порядку їх рефінансування.

Обліковий ринок — ринок, на якому під час укладання угод в обігу перебувають високоліквідні активи (векселі, чеки, де­позитні сертифікати).

Обмін за регресивним співвідношенням (облігацій попе­редніх позик на одну нову зі знижувальним коефіцієнтом) — обмін з метою скорочення державного боргу.

Обов'язковий фінансовий контроль — контроль, здійсню­ваний згідно з вимогами нормативних актів і рішень відповід­них органів державного контролю.

Обслуговування державного боргу — комплекс заходів дер­жави з розміщення облігацій та інших цінних паперів, пога­шення позик, виплати процентів за ними, а також уточнення і зміни умов погашення раніше випущених позик і визначення умов і порядку здійснення нових державних запозичень.

Оперативне управління фінансами — комплекс заходів, які розробляють на основі оперативного аналізу фінансової ситуації фінансового планування, контролю та регулювання, складання та виконання фінансових планів. Головна функція апарату фінансової системи: Міністерства фінансів України, фінансових управлінь (відділів), міністерств, відомств, місце­вих Рад, фінансових служб підприємств та організацій.

Глосарій

Операції з переказу грошей — операції, що охоплюють усі форми та види розрахунків (операції з обміну "гроші — то­вар") та трансфери (рух грошей в одному напрямі).

Операції з капіталом — операції, що спрямовуються на управління ним вумовах ризику та невизначеності економіч­ної кон'юнктури. Тут переважають страхові операції, включа­ючи хеджування, операції застави, в тому числі іпотеку.

Операційна діяльність — основна діяльність підприємств, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною та фінан­совою діяльністю.

Оподатковуваний прибуток — прибуток, що визначаєть­ся для розрахунку податку на прибуток способом виключення із суми скоригованого валового доходу валових витрат плат­ника податку та суми нарахованих ним амортизаційних відра­хувань.

Організація фінансів підприємств — методи, форми і спо­соби формування та використання фінансових ресурсів, а та­кож контроль за їхнім кругообігом з метою досягнення визна­чених підприємством цілей.

Основна діяльність підприємства — операції, пов'язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, по­слуг).

Основна мета фінансової політики — оптимальний роз­поділ ВВП між галузями народного господарства, соціальни­ми групами населення, територіями. На цій основі мають за­безпечуватися стійке зростання економіки, удосконалення її структури, поліпшення добробуту населення.

П

Пайові фінансові інструменти — інструменти, що під­тверджують право їхнього власника на частку (пай у статутно­му фонді їх емітента) і на отримання відповідного доходу (У формі дивіденду, процента тощо). Як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати тощо).

Пенсія — гарантована щомісячна грошова виплата грома­дянам у старості, на випадок повної або часткової непраце­здатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягнен­ням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудо­вої діяльності.

Глосарій

Первинний ринок — частина ринку цінних паперів, де здійснюється первинний випуск цінних паперів в обіг на ос­нові оголошення про емісію.

Первинні фінансові інструменти (фінансові інструменти першого порядку) — такі, що характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові пра­ва або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі тощо).

Податкова політика — діяльність держави у сфері вста­новлення, правового регламентування та організації справлян­ня податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Податкова система — сукупність встановлених у країні податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджету і державних цільових фондів; принципів, форм і методів уста­новлення, зміни чи скасування їх; дій, які забезпечують їх сплату, контроль і відповідальність за порушення податково­го законодавства.

Податкові платежі — обов'язкові збори, які стягуються з платників за умови конкретного еквівалентного обміну між державою та платником (плата за воду, землю).

Податок (збір, обов'язковий платіж) — обов'язковий вне­сок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Податок на додану вартість — непрямий податок, що включається до ціни реалізації товарів (робіт, послуг) і вста­новлюється у відсотках від оподатковуваного обороту.

Податок на прибуток — прямий податок, який сплачу­ють суб'єкти господарювання за рахунок прибутку. Обчис­люється у відсотках від суми оподаткованого прибутку згідно зподатковим законодавством.

Позабіржовий ринок — частина ринку цінних паперів, де здійснюються угоди, які укладаються і здійснюються поза біржею.

Позичальники — суб'єкти фінансового ринку, які отриму­ють позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі процента.

Попередній фінансовий контроль — контроль, що здій­снюється на етапі розробки та прийняття управлінського рі­шення з фінансових питань. Пов'язаний із процесами визна­чення оптимального обсягу централізованих і децентралізова-

Глосарій

них фінансових ресурсів у плановому періоді, а також з їх ефективним розподілом та використанням.

Портфельні інвестори — інвестори, що купують окремі види цінних паперів виключно в цілях отримання доходу.

Поточний фінансовий контроль — оперативний контроль за реалізацією фінансової діяльності, дотриманням планових показників, виконанням вимог фінансової дисципліни тощо. Здійснюється через аналіз, перевірки, обстеження діяльності суб'єктів господарювання; його завдання — вчасно реагувати на зміни умов фінансової діяльності.

Поточні видатки — витрати бюджетів на фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, фінансу­вання заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, не передбачених у видатках розвитку. Поділяють на: державне споживання (купівля товарів та послуг); виплати (перекази) населенню; перекази за кордон; державні субсидії, дотації, субвенції (трансферти) та ін.

Поточні витрати — визначені на початок бюджетного року видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, а також на фінансування соціального захисту населення.

Правове забезпечення (функціонування фінансового меха­нізму) — законодавчі акти, постанови, накази, циркулярні листи та інші правові документи органів управління. Залу­чення юридичних норм дає змогу встановлювати єдині прави­ла організації фінансових зв'язків, захищати економічні інте­реси суспільства, проводити єдину політику у сфері фінансів, забезпечувати фінансову дисципліну.

Предмет вивчення науки про міжнародні фінанси — по­токи грошових коштів і пов'язані з ними відносини в галузі міжнародної економіки.

Прибуток від звичайної діяльності — прибуток (збиток) від операційної діяльності, фінансових операцій та іншої зви­чайної діяльності.

Прибуток від надзвичайних подій — прибуток (збиток), що пов'язаний зі стихійним лихом, техногенними катастро­фами, аваріями та іншими подіями.

Прибуток від фінансових операцій — прибуток (збиток) від інвестицій в асоційовані, дочірні та спільні підприємства; одержані дивіденди, проценти за облігаціями та іншими цінни­ми паперами; інші доходи від фінансових операцій.

Глосарій

Призначення (функції) міжнародних фінансів — власти­вості, об'єктивно притаманні міжнародним фінансам.

Р

Регулювання норми обов'язкових резервів — регулюван­ня, здійснюване НБУ для комерційних банків та інших депо­зитних установ, які повинні зберігати частину залучених кош­тів на кореспондентських рахунках у центральному банку без права їх використання і без виплати процентів за ними.

Регулюючі доходи— доходи, надходження яких до бю­джетів нижчого рівня визначаються щороку Верховною Радою України та які передбачені в законі про державний бюджет на поточний рік, перерозподіляються між різними ланками бю­джетної системи.

Резервний фонд — фонд, який створюється за рахунок чистого прибутку для забезпечення покриття можливих зби­тків від фінансово-господарської діяльності.

Реструктуризація — використання у комплексі повністю чи частково зазначених вище методів.

Рефінансування — випуск нових позик для того, щоб роз­платитися з власниками облігацій старої позики.

Ринок капіталів — ринок середньо- та довгострокових капіталів або грошових коштів (на термін більше одного року), що представляють інвестиційний фактор у розвитку еконо­міки.

Ринок цінних паперів — частина ринку позичкових капі­талів, де здійснюються емісія та купівля-продаж цінних па­перів, формується ціна на них, урівноважуються попит і про­позиція.

Розподіл прибутку — спрямування прибутку на сплату податків, створення резервного капіталу, виплату дивідендів, поповнення статутного фонду, задоволення потреб окремих учасників розподілу.

13 Фінанси

Глосарій

С

Світова валютна система — інституційно-функціональ-на форма організації міжнародних валютно-фінансових відно­син, яка склалася внаслідок еволюції світового господарства і юридично закріплена міждержавними домовленостями.

Секвестр бюджету — запровадження пропорційного ско­рочення (на 5, 10, 15 %) бюджетних видатків, що затверджені, щомісячно за всіма статтями бюджету, крім статей, які потре­бують захисту, до кінця бюджетного року.

Сеньйораж — дохід держави від емісії грошей.

Система золотого стандарту — грошова система, що відіграла важливу роль у розвитку міжнародних торговельно-економічних відносин, інтернаціоналізації виробництва. Забез­печувала загальність світових грошей, їх повну конвертованість, стабільність купівельної спроможності та валютних курсів, а також автоматичне (внаслідок міграції золота) врівноваження платіжних балансів окремих держав, стабільність світових цін.

Скоригований валовий дохід — розрахунковий показник, що використовується для визначення суми оподатковуваного прибутку під час обчислення податку на прибуток.

Спекулятивні операції — короткострокові фінансові дії з отримання прибутку у вигляді різниці у процентах з отрима­них кредитів. До них належать валютний арбітраж, процент­ний арбітраж, операції "своп", валютна спекуляція тощо.

Спеціальний фонд — фонд фінансових ресурсів, що фор­мується з конкретно визначених джерел надходжень і вико­ристовується на фінансування конкретно визначених цілей.

Стратегічне управління — загальне управління фінанса­ми. Виявляється у визначенні фінансових ресурсів через про­гнозування на перспективу, встановленні обсягів фінансових ресурсів на реалізацію цільових програм тощо. Здійснюється вищими органами державної влади та управління: Верховною Радою України, апаратом Президента України, Кабінетом Міністрів України. До сфери безпосередньо державного управ­ління належать лише державні фінанси.

Стратегічні інвестори — купують контрольний пакет акцій дня здійснення стратегічного управління підприємством.

Страхова подія — подія, передбачена договором страху­вання або чинним законодавством, з настанням якої виникає

Глосарій

зобов'язання страховика відшкодувати завдані цією подією збитки або сплатити страхове забезпечення страхувальникові.

Страхова премія (внесок, платіж) — плата страхуваль­ника страховикові за те, що той зобов'язується відшкодувати страхувальнику, в разі виникнення, матеріальні збитки, зав­дані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій.

Страхова сума — межа грошових зобов'язань страховика щодо компенсації завданих страховою подією збитків страху­вальнику.

Страхове відшкодування — сума компенсації, що її спла­чує страховик страхувальнику за збиток, спричинений за­страхованому майну страховим випадком.

Страховий випадок — стихійне лихо, нещасний випадок або настання іншої події, за якої виникає зобов'язання стра­ховика сплатити страхувальнику страхове відшкодування або страхову суму.

Страховик — юридична особа (страхова компанія), що діє на підставі відповідної ліцензії, беручи на себе певні зобов'я­зання щодо створення колективного страхового фонду і ви­плати з нього страхового відшкодування страхувальнику або третій особі (на користь якої укладено договір страхування) при настанні страхового випадку. Страховики — суб'єкти фінансового ринку, які реалізують різні види страхових по­слуг (страхових продуктів). Основною функцією страховиків на фінансовому ринку є здійснення всіх видів і форм страху­вання шляхом взяття на себе за певну плату різноманітних видів ризиків із зобов'язанням відшкодувати суб'єкту страху­вання збитки при настанні страхового випадку.

Страхувальник — юридична чи фізична особа, яка на підставі відповідної угоди зі страховиком сплачує страхові премії (внески, платежі) до страхового фонду й отримує право на відшкодування при настанні страхового випадку. Страху­вальники — суб'єкти фінансового ринку, які купують стра­хові послуги у страхових компаній та фірм з метою мінімізації своїх фінансових втрат при настанні страхової події.

Субвенція — цільовий міжбюджетний трансферт, призначе­ний на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав. Різновид цільових субсидій, які передбачають спільну участь отримувача і бюджету у фінансуванні певних витрат.

Суб'єкти міжнародних фінансових відносин — фізичні, юридичні особи та держави, які за законом мають і здійсню-

Глосарій

ють безпосередньо або через представників свої права та обо­в'язки, пов'язані з міжнародними фінансами.

Субсидія — вид допомоги у грошовій або натуральній формі, що надається із коштів державного чи місцевого бюджетів. Може виділятись юридичним та фізичним особам і має форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів (житлові субсидії в Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг). У країнах з розвинутою ринко­вою економікою поширені субсидії виробникам сільськогоспо­дарської продукції на відшкодування втрат доходів у зв'язку з підтриманням доступного рівня цін на продукти харчування.

Т

Тарифи страхові — ставки страхових платежів з одиниці страхової суми за певний період.

Технічні резерви — показник, який виражає грошову оцін­ку обов'язків страховика за страховими зобов'язаннями, і одночасно — сума коштів, що є гарантією виконання зобов'я­зань перед страхувальниками з огляду на наявні у портфелі страховика договори страхування.

Тимчасовий касовий розрив — незбіг у часі фінансування видатків з надходженням доходів.

У

Уніфікація — об'єднання кількох позик в одну. Спрощує управління державним боргом. Може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.

Управління державним боргом — забезпечення платоспро­можності держави, тобто можливості погашення боргів.

Фінанси населення — сукупність грошових фондів, які акумулюються у населення з таких джерел: доходи від трудо-

Глосарій

вої діяльності; доходи від капіталу; доходи від рухомого і не­рухомого майна; доходи, отримані у вигляді спадщини; дохо­ди з інших джерел.

Фінанси підприємств — економічні відносини, пов'язані з рухом грошових коштів, формуванням, розподілом і викори­станням доходів та грошових фондів суб'єктів підприємницт­ва у процесі відтворення.

Фінансова інфраструктура — сукупність інститутів та елементів, які створюють сприятливі умови для функціону­вання всієї фінансової системи. До них належать: система органів управління фінансами; нормативно-законодавча база; підготовка фахівців; інфраструктура фінансового ринку; спеці­алізоване виробництво (цінних паперів, грошових банкнот, фінансової документації). Саме фінансова інфраструктура ство­рює сприятливі умови для гармонійного функціонування всієї фінансової системи та кожної її сфери окремо.

Фінансова політика — складова економічної політики держави. У ній конкретизуються головні напрями розвитку народного господарства, визначаються загальний обсяг фінан­сових ресурсів, їх джерела та напрями використання, розроб­ляється механізм регулювання та стимулювання соціально-економічних процесів фінансовими методами.

Фінансова система (за внутрішньою структурою) — су­купність відносно відособлених та взаємопов'язаних підсис­тем і ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин; (за організаційною побудовою) — су­купність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами в країні.

Фінансова стратегія — стратегія, що включає дії держави щодо стратегічного розвитку її фінансової системи. Розумієть­ся як загальний напрям і методи досягнення поставленої мети і спрямована на вироблення цільових програм, для реалізації яких необхідні час і великі фінансові ресурси. Політика, що розрахована на довготермінову перспективу і вирішення гло­бальних завдань соціально-економічного розвитку країни.

Фінансова тактика — поточна політика, спрямована на вирішення конкретних завдань відповідного періоду, що ви­пливають із розробленої фінансової стратегії. Включає конк­ретні методи та засоби досягнення поставленої мети за конк­ретних умов, що дають змогу зосередити зусилля на варіантах рішення, які не суперечать прийнятій стратегії.

Глосарій

Фінансове вирівнювання — приведення витрат бюджетів (за економічною та функціональною класифікацією) у відпо­відність до гарантованого державою мінімального рівня соці­альних послуг на душу населення, усунення значних диспро­порцій у здійсненні видатків у розрізі окремих територій.

Фінансове забезпечення — таке, що регулюється на основі відповідної системи функціонування, яке може здійснюватись у трьох формах: самофінансування, кредитування, зовнішнє фінан­сування. Різні форми фінансового забезпечення використовують на практиці одночасно через установлення характерного для певного етапу розвитку суспільства співвідношення між ними.