Гранична корисність та поведінка споживача

Перед кожним споживачем стоять запитання:

1. Що купити? 2. Скільки коштує? 3.Чи вистачить грошей, щоб здійснити покупку?

Щоб відповісти на перше запитання, потрібно з’ясувати корисність речі для споживача, щоб відповісти на друге — дослідити ціну, а щоб вирішити третє питання — визначити дохід споживачів. Ці три проблеми — корисність, ціна і дохід — і складають зміст теорії поведінки споживача.

Корисність блага — це здатність економічного блага задовольняти одну або декілька людських потреб. В результаті досліджень в ХІХ ст. була виявлена закономірність: частини блага, що споживаються, послідовно наділені спадною корисністю для споживача. При цьому розуміється, що смаки споживачів постійні, а функція споживання неперервна.

Це означає, що будь-якому нескінченно малому збільшенню кількості блага відповідає приріст загальної корисності. Хоча загальна корисність зі збільшенням кількості благ поступово зростає, гранична корисність кожної додаткової одиниці блага невпинно зменшується. Максимум задоволення загальної корисності досягається тоді, коли гранична корисність дорівнює нулю. Це й означає, що благо повністю задовольняє потребу.

Якщо подальше споживання приносить не користь (гранична корисність блага негативна), то загальна корисність знижується. Чим більшою кількістю блага ми володіємо, тим меншу цінність має для нас воно і кожна його додаткова одиниця. Таким чином, ціна блага визначається не загальною, а граничною його корисністю для споживача. Оскільки гранична корисність економічного блага для споживача знижується, то виробник може продати додаткову кількість своєї продукції лише в тому випадку, якщо він знизить ціну.

Згідно з теорією спадної граничної корисності, яку розвивали прихильники австрійської школи (К. Менгер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер), ціна блага для споживача визначається не загальною, а граничною корисністю. Функція корисності — функція, яка показує спад граничної корисності блага зі зростанням його кількості:

де МU—гранична корисність, яка дорівнює похідній загальної корисності даного блага.

У сучасній теорії вибору споживачів передбачається, що: 1) грошовий доход споживача обмежений; 2) ціни не залежать від кількості благ, що купуються окремими домогосподарствами; 3) всі покупці дуже добре уявляють граничну корисність усіх продуктів; 4) споживачі прагнуть максимізувати загальну корисність. Теорія поведінки споживача ґрунтується на таких постулатах:

1) чисельність видів споживання. Кожний споживач бажає споживати багато різноманітних індивідуальних благ і

2) ненасиченість. Споживач прагне мати більше будь-яких товарів і послуг, він не перенасичений ні одним з них. Гранична корисність всіх економічних благ завжди позитивна;

3) транзитивність. Теорія споживацького вибору виходить з постійності і певної узгодженості смаків споживача;

4) споживач згоден відмовитись від невеликої кількості блага А, якщо йому запропонують більшу кількість блага-замінника;

5) спадна гранична корисність. Гранична корисність якогось блага залежить від його загальної кількості, яким володіє даний споживач.

Вибір споживача — це вибір, який максимізує функцію корисності раціонального споживача в умовах обмеженості ресурсів (грошового доходу).

Функція корисності максимізується в тому випадку, коли грошовий дохід споживача розподіляється таким чином, що кожний останній долар (рубль, марка, гривня і т.д.), витрачений на купівлю будь-якого блага, приносить однакову граничну корисність: