Як Україні вийти на конкурентні позиції?

Сучасний світовий ринок вимагає конкурентоспроможної високотехнологічної продукції. На ньому діють великі, середні й малі країни (за розмірами, чисельністю населення, техніко-технологічним рівнем виробництва).

Найбільш виграшне становище посідають великі країни – США, Росія, Китай, які можуть дозволити собі фінансування широкого фронту науково-технічних досліджень, за рахунок чого гнучко перерозподіляти ресурси. Вони можуть обирати час (коли) і напрям (де) вивести чергову продукцію з найменшими зусиллями й витратами, дозволити собі вдатися до хитрих конкурентних ходів, тобто, вдати, що готують до виведення на ринок певну продукцію і, таким чином, змусити конкурента перерозподілити внутрішні ресурси з метою протистояння нібито очікуваній загрозі його інтересам на ринку.

Менш вигідні позиції на світовому ринку таких малих країн, як Фінляндія, Норвегія, Данія тощо. Як правило, вони обрали політику розвитку досить скромного, але добре позиційованого науково-технічного потенціалу, для того, щоб контролювати певний сегмент ринку. Для великих країн вони не становлять суттєвої небезпеки, навпаки, стабілізують ринок, підвищують його передбачуваність, займаючи певні ніші і створюючи умови для активної конкуренції між лідерами ринку.

Країни середнього розміру, до яких відноситься і Україна, не мають достатніх коштів для фінансування широкого фронту науково-технічних досліджень, але не можуть бути й задоволені вузьким позиціюванням на світовому ринку, оскільки цього мало для реалізації власного потенціалу і забезпечення добробуту свого населення. Деякі з цих країн, наприклад, Італія, позиціюються за двома-трьома напрямками. Німеччина, Франція, Великобританія пішли дещо іншим шляхом, м’яко об’єднуючи свої економіки в рамках Європейського Союзу для координування інноваційного розвитку. До речі, така їх діяльність уже викликає занепокоєння з боку США у зв’язку зі зростанням конкурентоспроможності продукції Євросоюзу.

Питання і завдання

1. Яку стратегію інноваційного розвитку слід обрати Україні:

а) широкого фронту науково-технічних досліджень?

б) позиціювання на ринку за обмеженим числом технологічних напрямів?

в) стати частиною економіки чогось цілого?

Обґрунтуйте відповідь

Варіант 10

Кейс №10

Принципів демінга

Американець У.Е. Демінг – один з тих, хто зробив суттєвий внесок у розв’язання багатьох аспектів проблеми якості продукції в усьому світі. Після ІІ-ої світової війни він проводив дослідження та курси навчання в багатьох країнах Європи та в Японії з метою надати поштовху розвитку зруйнованих війною економік. Найбільшого успіху його діяльність набула в Японії. Фахівці пояснюють цей факт тим, що японські промисловці прагнули ліквідувати відставання від передових країн в галузі якості продукції. Діяльність Демінга сприяла виходу японських товарів на стратегічні ринки збуту. Японці називають Демінга «батьком руху за якість» у своїй країні. Щороку, починаючи з 1951р., Спілка японських вчених та інженерів присуджує Премію Демінга видатним фахівцям за особисті заслуги в галузі науки про якість, а також кращій фірмі – за оригінальне організаційне рішення в системі контролю якості.

Ядром підходу Демінга є 14 принципів:

1. Стабільність мети.

2. Нова ідеологія (пристосування нової ідеології для забезпечення економічної стабільності).

3. Відмова від тотального контролю (головний критерій – якість виробничого процесу).

4. Припинення політики «мінімальних витрат» (ціна нічого не значить, якщо немає якості).

5. Постійне вдосконалення систем виробництва та обслуговування.

6. Підвищення кваліфікації (вироблення сучасних методів навчання та підвищення кваліфікації).

7. Навчання керівників (вироблення сучасних методів управління персоналом та обладнанням).

8. Подолання відчуття страху (підтримування ефективних двосторонніх зв’язків та інших заходів).

9. Відсутність організаційних бар’єрів між підрозділами як по горизонталі, так і по вертикалі.

10. Відмова від закликів, лозунгів і зауважень.

11. Виключення проміжних цілей.

12. Підвищення престижності професій.

13. Заохочення навчання.

14. Компетентність вищого керівництва.

Питання і завдання

1. Проаналізувавши правила Демінга, дайте коментарі до так званого «ланцюжка Демінга»: покращення якості – збільшення продуктивності – скорочення витрат – конкурентоспроможні ціни – гарантовані ринки збуту – зміцнення позицій фірми – гарантія зайнятості.

2. На яких теоретичних і практичних засадах ґрунтується вислів Демінга «управління якістю не означає дотримання досконалості».

Додаток Б