Сутність та природа інноваційного ризику

Діяльність будь-якого господарюючого суб'єкта в умовах ринкової економіки пов’язана з невизначеністю, зі змінами економічного середовища, з політичною та соціальною нестабільністю, а тому завжди ризикована. Закони ринкового середовища такі, що існування у ньому не ризикованого бізнесу неможливо.

Ризик завжди пов'язаний з невідомістю, з невизначеністю майбутньої ситуації. Проте, на думку багатьох науковців, ризик не завжди означає негативний результат подій; ризикуючи, підприємець дуже часто як нагороду отримує більший, ніж очікувалося, прибуток. У цьому плані доцільно поділяти всі ризики на безпосередні ризики з негативними наслідками та шанси, що несуть потенційно позитивний результат. Таким чином, ризик можна визначити як можливість будь-якого розв'язування ситуації, яка склалася, що веде до відхилення реальних доходів від запланованих. Таке тлумачення ризику не надає однозначної відповіді, чи буде результат позитивним або негативним, одночасно точно вказуючи на природу ризику. Дійсно, якщо наслідки ситуації відомі, то ризик відсутній, якщо можливі різні результати, то ризик існує. У загальному вигляді ризик в інноваційній діяльності можна визначити як ймовірність втрат, що виникають при вкладенні організацією коштів у розробку нової техніки і технологій, виробництво нових товарів та послуг, що, можливо не знайдуть очікуваного попиту на ринку, а також при вкладенні коштів в розробку управлінських, організаційних, маркетингових інновацій, які не принесуть очікуваного ефекту. При кількісній оцінці інноваційних ризиків доцільно використовувати методи математичної статистики та теорії ймовірностей, що дозволяють передбачати виникнення несприятливої ситуації та, за можливістю, знижувати її негативний вплив.

Розробка нового продукту може зазнати невдачі на будь-якому з етапів інноваційного циклу. При цьому, чим пізніше це відбудеться, тим більшими будуть втрати, оскільки, за існуючою інформацією, витрати за етапами інноваційного процесу (фундаментальні дослідження, прикладні дослідження, конструкторські роботи, впровадження/освоєння) співвідносяться як 1:4:16:250.

Ризик інноваційної діяльності буде тим вищим, чим більше локалізованим є інноваційний проект; якщо ж таких проектів декілька і вони диверсифіковані, то ризик мінімізується і ймовірність успіху підвищується. При цьому прибуток від успішних проектів повинен перекривати втрати за всіма невдалими.

Природа інноваційних ризиків в умовах формування ринкової економіки визначається наступними факторами:

- неповнотою та нестабільністю законодавчого регулювання інноваційної діяльності;

- залежністю організації від зовнішнього середовища, яке є більш динамічним, ніж внутрішнє;

- конкурентною боротьбою, яка іноді набуває форми недобросовісної;

- недостатньою інноваційною орієнтованістю власників та вищих менеджерів компанії;

- недостатнім рівнем компетентності персоналу та відсутністю інноваційної атмосфери в організації тощо.

У процесі здійснення інноваційної діяльності можуть виникати наступні основні види ризиків:

- ризик помилкового вибору інноваційного проекту Причинами виникнення якого може бути хибність самої інноваційної ідеї, некоректне визначення конкурентної стратегії організації, співвідношення тактичних та довгострокових цілей її розвитку та пріоритетності різних видів інновацій. Крім того, можливим варіантом може бути суб'єктивна переоцінки практичної значимості та ефективності інноваційного проекту, якщо він є результатом власних досліджень;

- ризик незабезпечення інноваційного проекту достатнім рівнем фінансування, що взагалі ставить під загрозу його виконання. Це може бути неможливість залучення сторонніх інвесторів; нестача коштів, що виникла на певному етапі реалізації проекту, у разі самостійного його фінансування: перевищення реального бюджету проекту над прогнозованим тощо;

- маркетингові ризики, які, у свою чергу, поділяються на ризики незабезпечення реалізації проекту специфічними матеріальними ресурсами, які складно знайти на ринку, та ризики збуту інноваційної продукції. Останні є особливо суттєвими, оскільки неможливість комерціалізації інновації означає невдачу інноваційного проекту, не зважаючи на потенційно високі споживчі якості товару;

- ризики посилення конкуренції, коли у процесі виконання інноваційного проекту на ринку несподівано можуть з'явитися або компанії-конкуренти, що займаються аналогічними розробками, або вже готові функціональні замінники інноваційної продукції;

В економічній літературі існують три основні думки, які визнають або суб’єктивну, або об’єктивну, або суб’єктивно-об’єктивну природу ризику.

Об'єктивність ризику виявляється в тому, що це економічна категорія, яка позначає реально існуючу невизначеність і конфліктність в економічній (господарській) діяльності, незалежно від того, чи усвідомлюють її особи, що приймають рішення, чи ні. Прихильники об'єктивної концепції вважають, що ризик — це загроза появи майбутніх несприятливих наслідків, які неможливо точно спрогнозувати.

Представники суб'єктивної концепції наполягають, що ризик завжди суб'єктивний, оскільки виявляється як оцінка людиною ситуації, вчинків, дій, свідомий вибір з урахуванням можливих альтернатив, наслідків. Суб'єктивна концепція зорієнтована на суб'єкт дій, вибір варіантів поведінки, що зумовлює виникнення чи уникнення певних обов'язків у суб'єктів ризику. Оскільки ризик завжди пов'язаний з волею й усвідомленням його особистістю, то він передбачає насамперед вибір варіантів поведінки з урахуванням імовірності виникнення несприятливих наслідків. Суб'єктивну концепцію підтверджують такі положення:

1) суб'єктивність, вербальність моделювання особистістю реальної ситуації. Психологи стверджують, що часто особа, яка приймає рішення, спрощує ситуацію, забуваючи або ігноруючи деякі альтернативи або наслідки;

2) оцінювання суб'єктивної цінності наслідків альтернатив того чи іншого варіанта дій на основі їх корисності для суб'єкта, що помітно впливає на рішення, яке приймається;

3) суб'єктивність оцінки ймовірності обставин (сценаріїв), що визначають наслідки прийнятого рішення. Наприклад, психологи виявили, що люди переоцінюють імовірність настання малоймовірних подій та одночасно недооцінюють ймовірність настання правдоподібних;

4) суб'єктивність вибору стратегій поведінки. З'ясовано, що стосовно простих задач, обтяжених ризиком, люди, як правило, обирають стратегії, які максимізують суб'єктивну сподівану корисність, котру оцінюють як лінійну комбінацію суб'єктивних наслідків та їх корисності;

5) індивідуалізована реакція на чинники, які управляють процесом прийняття рішень: вплив навколишнього середовища; особистісні характеристики людини, яка приймає рішення; вплив соціальної групи тощо. Наприклад, чим більшою є агресивність суб'єкта і потреба у домінуванні, тим вищий ступінь ризику він допускає. Колективні рішення обтяжені вищим ступенем ризику, ніж індивідуальні.

Послідовники об'єктивно-суб'єктивної концепції мотивують свої погляди тим, що оцінка ризику є багатовимірною величиною, яка характеризує можливі відхилення під цілей, від бажаного (очікуваного) результату, можливу невдачу (збитки) з урахуванням впливу контрольованих (керованих) і неконтрольованих (некерованих) чинників, прямих і зворотних зв'язків.

Об'єкт ризику — система, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не визначені.

Об'єкт ризику розглядають залежно від мети і рівня дослідження. На мікрорівні ним може бути окрема господарська операція, вид продукції, технологія, напрям виробничої діяльності тощо; на мезорівні — окреме підприємство, галузь, соціокультурна спільнота людей певної територіальної одиниці; на макрорівні — країна, регіон тощо. Усі об'єкти ризику є системами — множинами елементів довільної природи, що мають зв'язки і утворюють певну цілісність.

Суб'єкт ризику визначається з огляду на його правомочність приймати рішення щодо об'єкта ризику. Зазвичай на мікрорівні суб'єктами ризику виступають окремі особи (керівники, менеджери, відповідальні працівники). Для мезо- і макрорівня характернішим є прийняття колективних рішень.

Суб'єкт ризику — особа (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах управління об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єкта ризику.

Зміст ризику як економічної категорії обумовлює його основні функції, що виконуються в процесі підприємницької діяльності: інноваційна; регулятивна; захисна; аналітична.

Інноваційна функція ризику стимулює пошук нетрадиційних рішень проблем, що стоять перед підприємцем. Ризикові рішення, ризиковий тип господарювання приводять до більш ефективного виробництва, від якого виграють і підприємці, і споживачі, і суспільство в цілому.

Регулятивна функція має суперечливий характер і виступає в двох формах: конструктивній і деструктивній. У першому випадку - коли властивість ризикувати - один зі шляхів успішної діяльності. Однак ризик може стати проявом авантюризму, суб'єктивізму, якщо рішення приймається в умовах неповної інформації, без належного урахування закономірностей розвитку явища. У цьому випадку ризик виступає як дестабілізуючий фактор.

Захисна функція полягає в наступному. Якщо для підприємця ризик - природний стан, то нормальним повинне бути і терпиме відношення до невдач. Ініціативним, заповзятливим підприємцям потрібний спеціальний захист, правові, політичні й економічні гарантії, що виключають покарання і стимулюють виправданий ризик.

Аналітична функція ризику зв'язана з тим, що наявність ризику передбачає необхідність вибору одного з можливих варіантів рішення, у зв'язку з чим підприємець у процесі прийняття рішення аналізує усі можливі альтернативи, вибираючи найбільш рентабельні (прибуткові) і найменш ризиковані.

Виділяють характерні властивості ризику, які невіддільні від його змісту: суперечливість, альтернативність, правомірність та невизначеність [65].

Суперечливість ризику виявляється у різних аспектах. В умовах невизначеності та ситуації неминучого вибору ризик, з одного боку, зорієнтований на отримання суспільно значущих результатів неординарними, новими способами, які забезпечують втілення ініціатив, новаторських ідей, соціальних експериментів, тоді як з іншого, - веде до несприятливих соціально-економічних наслідків, оскільки в умовах неповної вихідної інформації оптимальне рішення приймається без належного врахування об'єктивних економічних закономірностей розвитку явища, якого воно стосується. Суперечлива природа ризику виявляється також у зіткненні об'єктивно існуючих ризикованих дій з їх суб'єктивною оцінкою.

Альтернативність ризику полягає в необхідності вибору рішення за наявності двох або кількох найбільш можливих його варіантів. Труднощі в прийнятті рішення, породжені альтернативністю, вирішуються залежно від конкретної ситуації різними способами: у простих випадках покладаються на минулий досвід та інтуїцію, а у складних - вдаються до спеціальних методів і моделей.

Чи не основною характеристикою ризику є його правомірність. Прийняте рішення повинно відповідати вимогам чинного законодавства, статуту підприємства, який регламентує його діяльність, взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання та узгодженого з чинним законодавством колективного договору, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Приймаючи помилкове інноваційне рішення, підприємство може понести такі види втрат [135]:

1) морально-психологічні втрати - це втрати, зумовлені тим, що будь-яке підприємство є складною соціальною системою і порушення рівноваги цієї системи може призвести до небажаних для нього наслідків;

2) соціальні втрати - це такі види втрат, які пов'язані з завданням шкоди здоров'ю та життю людей;

3) матеріальні втрати являють собою непередбачені планом розвитку підприємства додаткові витрати або прямі втрати виробничих фондів;

4) екологічні втрати - це завдання шкоди довкіллю, що веде до необхідності побудови очисних споруд та збільшує витрати на медичне обслуговування і відпочинок робітників;

5) фінансові втрати - це прямий грошовий збиток, який може бути і завданий підприємству унаслідок реалізації певного ризику або групи ризиків;

6) збутові (репутаційні) втрати - пов'язані із змінами ставлення покупців (реальних або потенційних) до виготовленої фірмою продукції та надання переваг іншій продукції;

7) втрати часу - це такі втрати, які пов'язані з нераціональним його використанням внаслідок виникнення певних видів ризику.