Кредитні спілки у системі парабанків

Самостійна робота № 23

«Кредитні спілки у системі парабанків»

План

1. Кредитні спілки у системі парабанків

Література

1. А.І.Щетинін Гроші та кредит: Підручник, 2006 – 432 с.

2. Савлук М.І. Гроші та кредит: Підручник. К.: кнеу, 2002. - 598 с.

Кредитні спілки у системі парабанків

Кредитні спілки— це корпоративні ощадні інститути, які утворюються групою осіб, об'єднаних загальними матеріальни­ми інтересами.

Кредитні спілки створюються як установи, що забезпечують кредитування своїх членів-пайовиків. Капітал кредитної спілки використовується для видачі кредитів під придбання споживчих товарів або оплати послуг, які надаються членам кредитної спілки.

Особливістю кредитних спілок є те, що її члени, як правило, добре знають один одного, через це отримання позики не супро­воджується такою самою процедурою з'ясування платоспромож­ності і надійності позичальника, яка є неодмінною ознакою орга­нізації банківського кредиту. Це значно спрощує і здешевлює операції щодо оформлення кредитних відносин.

Важливою перевагою кредитних спілок є те, що кошти остан­ніх утворюються за рахунок пайових внесків їх членів, а це за­безпечує високу ліквідність їхніх активів.

Приймаючи внески своїх членів і внески за тими позиками, що повертаються, кредитна спілка одночасно видає й кредити своїм членам. Витрати з кредитних операцій спілки відносно не­великі, а в поєднанні зі звільненням цих спілок від податкових платежів, що практикується в багатьох країнах, здійснення про­цесу надання позики є маловитратним. Ставки відсотка за пози­ками, що надають кредитні спілки, значно нижчі, ніж за банків­ськими кредитами.

Перші кредитні спілки виникли в Німеччині. У 1849 р. німе­цький підприємець Ф. Райфайзе організував першу кредитну спі­лку, яка отримала назву «Товариство для допомоги небагатим се­лянам». З часом виникають нові кредитні спілки, які почали називати «райфайзенки». Вони надавали допомогу, головним чи­ном, жителям сільської місцевості.

Кредитні спілки, створені Ф. Райфайзеном, базувались на пев­них принципових засадах. Найголовнішими серед них були:

ü Солідарна відповідальність усіх членів спілки. Відповідаль­ність була необмеженою. Ці ознаки перетворювали кредитні спі­лки в організації з високим рівнем платоспроможності.

ü Позики члени спілки отримували тільки на виробничі по­треби, що укріплювало спілку і створювало міцну базу для пове­рнення отриманого кредиту.

ü Кредитні спілки мали локальний характер, бо створювались для мешканців села. Це зміцнювало надійність спілок, бо їх чле­ни добре знали один одного.

ü Члени правління не отримували платні, а це зменшувало ви­трати спілок. Правлінню відшкодовувались тільки фактичні ви­трати, пов'язані з їх організаційною діяльністю.

ü Члени спілки не мали права вступати в інші кредитні това­риства, а це означало, що майно членів спілки не могло стати за­ставою в інших кредитних установах. Тим самим посилювався фінансовий стан кредитної спілки.

З розвитком суспільного виробництва кредитні спілки набу­вають подальшого розширення. Це обумовлюється тією обстави­ною, що кредитні спілки можуть надавати своїм членам широкий спектр послуг, які пов'язані з різноманітними і досить часто ін­дивідуалізованими потребами особи. Серед найбільш поширених слід назвати кредити під купівлю або будівництво житла, при­дбання автомобіля, оплату навчання, організацію відпочинку і т. ін. Кредитні спілки надають також різного роду консультативні послуги, часто організовують різні заходи для своїх пайовиків. Останнє пов'язано з тим, що кредитні спілки — це не тільки фі­нансові заклади, а й певні суспільні організації.

Держава, як правило, створює всі необхідні умови для органі­зації і функціонування кредитних спілок, оскільки в умовах рин­кової економіки вона завжди зацікавлена у системі самофінансу­вання населення. Особливо швидко розвиток кредитних спілок відбувається на початку XX ст. Сьогодні кредитні спілки існують більш ніж у 80-ти країнах світу. Існує також Всесвітня Рада кре­дитних спілок, членом якої є Національна асоціація кредитних спілок України.

У країнах за часів командно-адміністративної системи креди­тних спілок не було, або вони існували у формі кас взаємодопомоги при державних підприємствах, хоча це не були кредитні спілки в повному розумінні цього слова. Такий досвід був і в Україні, коли вона входила до складу СРСР.

Історія виникнення кредитних спілок нашої держави пов'язана з конкретною подією, яка відбулася в м. Гадяч Полтав­ської губернії у 1869 р. У цьому містечку 28 громадян отримали гроші за оренду сіножатей. Сума грошей була мізерною і її не стали ділити між орендодавцями, а вирішили створити товарист­во фінансової взаємодопомоги. Так була утворена в Україні пер­ша кредитна спілка.

У кінці XIX ст. в селі Сокиринці тієї ж Полтавської губернії виникло позиково-ощадне товариство, яке об'єднувало 28 сіл і налічувало 11 тис. членів. У подальшому процес створення кре­дитних спілок посилювався.

Набуття Україною незалежності і поступовий перехід її еко­номіки на ринкові рейки поставили на порядок денний питання про створення кредитних спілок. Кредитні спілки в нашій держа­ві за своєю сутністю — це об'єднання фізичних осіб, які сплачу­ють грошові внески, стають спільними власниками об'єднаних коштів і водночас користувачами цієї власності. Як правило, кре­дитні спілки є неприбутковими організаціями.

У нашій незалежній державі кредитні спілки почали виникати ще до появи спеціальних нормативних актів, які мали визначати умови їх організації та діяльності. Створюючи їх, організатори спирались на закони про підприємство та підприємництво. Одні­єю з перших стала кредитна спілка, створена медичними праців­никами міста Кривий Ріг навесні 1992 р.

Перший спеціальний нормативний акт щодо кредитних спі­лок з'явився у 1993 р. Це був Указ Президента України, який затверджував «Тимчасове положення про кредитні спілки в Україні». Відповідно до нього кредитна спілка набувала ста­тусу суспільної організації, що мала об'єднувати не менше як 50 осіб. За мету своєї діяльності кредитні спілки визначали фінансовий і соціальний захист членів спілки на основі взаєм­ного кредитування. Крім того, спілка мала можливість займатись видавничою і благодійною діяльністю. Порівняно з до­свідом організації функціонування кредитних спілок у високорозвинених країнах це був досить обмежений перелік по­слуг, що суттєво зменшувало можливості кредитних спілок і обмежувало їх роль у ринковій економіці.

Кредитним спілкам заборонялося бути засновниками суб'єктів підприємницької діяльності, а також займатись цією діяльністю. Видавати позику спілка могла тільки своїм членам. Зрозуміло, що це законодавство мало тимчасовий характер, було недоскона­лим, не відповідало умовам розвитку ринкової економіки і тому невдовзі було замінено новим правовим актом.

У кінці 2001 р. Верховною Радою прийнято Закон України «Про кредитні спілки». Згідно з цим законом кредитна спілка ви­значена як неприбуткова організація, що на кооперативних заса­дах заснована фізичними особами, яка за рахунок сукупних гро­шових внесків задовольняє потреби своїх членів у взаємному кредитуванні та наданні різноманітних фінансових послуг.

Прибуток, який утворюється внаслідок діяльності, що здій­снюють кредитні спілки, після покриття витрат і сплати пода­тків та платежів до бюджету залишається в розпорядженні кредитної спілки й розподіляється на цілі, передбачені в ста­туті спілки. Частину прибутку розподіляють на внески його членів відповідно до розміру коштів, внесених кожним членом кредитної спілки.

Для забезпечення надійності і стабільності діяльності кредит­них спілок вони повинні створювати резервний фонд у межах 5 - 15 % від коштів спілки. При цьому максимальний розмір кре­диту обмежений 10 % коштів спілки.

На 2002 р. в Україні вже налічувалось більше 400 кредитних спілок. Позичковий портфель цих спілок сягає близько 300 млн. грн., а в членами є більше 100 тис. громадян нашої держави.

Подальший розвиток кредитних спілок в Україні пов'язаний як із загальним поліпшенням економічної ситуації в країні, так і з вирішенням проблем, що безпосередньо стосуються кредитних спілок і пов'язані з організацією їх діяльності. Серед цих про­блем найбільш важливими є:

ü розробка і подальше вдосконалення законодавства, що рег­ламентує діяльність кредитних спілок;

ü створення стабілізаційного фонду, здатного захистити інте­реси вкладників. Прикладом цього може бути досвід США, де з боку уряду є повна гарантія повернення внесків у розмірі до 100 тис. доларів.