Інституційні елементи інфраструктури ринку

Бізнес функціонує у певному середовищі, що визначає його економічну позицію, напрям розвитку і ефективність господарювання. Формування підприємницького середовища здійснюється за постійного впливу не лише політичної та економічної ситуації, правового забезпечення, а й інституціональних утворень, що обслуговують ринкову систему господарювання.

Загально відомо, що за економічним призначенням і ресурсно-функціональним спрямуванням розрізняють три типи ринків: ринок капіталів (інвестиційних ресурсів); ринок робочої сили (праці); ринок засобів виробництва і предметів споживання (товарний). Кож­ному з них відповідають спеціалізовані інституціональні утворення, що обслуговують ринкову систему. Такі інституції у сукупності ство­рюють інфраструктуру ринку. Основні елементи інфраструктури за типами ринків подано у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Основні інституційні елементи інфраструктури ринку

Ринок капіталів	Ринок робочої сили	Ринок засобів виробництва та предметів праці
Аудиторські компанії	Біржа праці (служба зайнятості населення)	Антимонопольний комітет
Брокерські компанії	Державний фонд сприяння підприємництву	Державна інспекція по контролю за цінами та стандартами
Валютна біржа	Комерційні центри підготовки, перепідготовки та працевлаштування	Державні резервні і страхові фонди
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку		Комерційні центри і компанії
Державна податкова інспекція	Пенсійний фонд	Лізингові компанії (фірми)
Державний страховий нагляд
Інвестиційні фонди	Фонд зайнятості	Оптово-роздрібні фірми
Інноваційні фонди
Комерційні банки	Фонди милосердя (благодійні фонди)	Товарна біржа
Стабілізаційний фонд
Страхові компанії	Центр підготовки кадрів	Торгові доми
Фонд державного майна
Фонд науково-технічних програм		Торгово-посередницька фірма
Фондова біржа

Особливу увагу підприємців мають привертати біржі праці, які (на відміну від валютних і товарних бірж) формуються державою. В Україні ця інституція інфраструктури ринку отримала назву дер­жавної служби зайнятості (з мережею територіальних центрів).

Важ­ливо зазначити, що у службі зайнятості не відбуваються процеси безпосередньої торгівлі таким специфічним товаром, як робоча сила. Послуги, зв'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безкоштовно. Основними завданнями служби зайнятості в Україні є:

- аналіз і прогнозування попиту та пропонування робочої сили, інформування про реальний стан ринку праці;

- консультування громадян і юридичних осіб (підприємств, уста­нов і організацій) щодо можливості одержання роботи і забезпечен­ня працівниками;

- облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування;

- надання послуг із працевлаштування: допомога громадянам у виборі підходящих робочих місць, а роботодавцям — у доборі потрібних працівників;

- здійснення професійної орієнтації вивільнених працівників працездатного, але не зайнятого населення; організація перенавчан­ня бажаючих працювати за певним фахом;

- реєстрація безробітних і надання їм допомоги по безробіттю згідно з чинним законодавством.

На ринку праці великого значення набуває також державна:, фонд зайнятості, який формується за рахунок асигнувань з бюджеті різного рівня, внесків суб'єктів підприємницької діяльності и добровільних пожертвувань громадських організацій, окремі - фізичних осіб, іноземних громадян і фірм.

Він використовується для фінансування таких заходів як: проведення професійного навчання вивільнених працівників і безробітних, сприяння працевлаштуванню; виплати тимчасової допомоги по безробіттю; надання безпроцентної позики безробітним для започаткування підприємницької діяльності; створення додаткових ро­бочих місць; оплати праці працівників служб зайнятості населення; фінансування інших витрат, пов'язаних із соціальним захистом прав громадян на працю.

Усе зростаючий вплив на процеси розвитку і підвищення ефективності підприємницької діяльності справляють фондові біржі як організований ринок цінних паперів (банкнот, акцій, облігацій).

Членами фондових бірж можуть бути індивід у вільні торговці цінними паперами і різні кредитно-фінансові інституції (вузькоспеціалізовані біржові фірми або універсальні комерційні банки).

Органічною ча­стиною сучасних валютно-фінансових відносин, що забезпечують концентрацію валютних операцій, формування і динаміку валютних курсів, є валютна біржа, тобто комерційна установа, яка здійснює купівлю-продаж іноземної валюти за ринковими цінами.

У зв'язку з цим варта зазначити, що активно і достатньо ефективно діють у нашій країні на такому привабливому ринку Українська міжбанківська валютна біржа і Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку. Потужною ланкою інфраструктури ринку стала Українська універсальна товарна біржа, розгортають активну діяльність і сприяють подальшому розвитку підприємництва в Україні торгові доми і лізингові компанії

Економічний аналіз процесів підприємництва в Україні свідчи п. про наявність стратегічних і тактичних прорахунків у діях законодав­чої і вищої виконавчої влади щодо початкового періоду його фор­мування як системи господарювання. Відсутній також комплексний механізм розвитку бізнесу взагалі.

Відтак зрозуміло, що важливою передумовою успішного розвитку підприємництва в Україні має стати створення системи державної підтримки формування бізнесового (підприємницького) се­редовища.

Зарубіжний досвід і аналіз вітчизняної практики розвиту підприємницьких структур показує, що державна політика стосовно підприємництва має передбачати:

1. Створення загальних економічних, правових та соціальних передумов, що сприяли б розвитку ефективного бізнесу.

До них можна віднести:

- вихід економіки з кризи і стабілізацію економічної ситуації;

- реальну трансформацію відносин власності;

- забезпечення правових гарантій свободи підприємницької діяльності;

- стабілізацію і зміцнення національної грошової одиниці, здійснення потрібних антиінфляційних заходів тощо;

2. Створення державної системи підтримки бізнесу.

Основними елементами такої системи мають бути:

- формування дійової ринкової інфраструктури;

- розробка системи фінансової підтримки підприємницької діяльності, включаючи формування стартового капіталу;

- створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності;

- запровадження прогресивної системи підготовки кадрів для підприємницької діяльності;

- прискорення процесу розвитку малого бізнесу.

Реалізація зазначених вище практичних заходів загальнодержавного рівня безперечно має сприяти створенню необхідних перед­чув реальної активізації підприємницької діяльності в Україні.

Таким чином, ми дали визначення бізнесу (підприємництву) в цілому та його специфічним різновидам, встановили значення обміну. Визнали важливість принципу взаємовигоди, дали поняття комерційних операцій, охарактеризували підприємницьке середовище та його складові, їх вплив на комерційні відносини.