Загальна характеристика монополізму в Україні
У 90-х роках в Україні відбувався активний розвиток системи антимонопольного регулювання. Внаслідок процесів демонополізації, що здійснювалися шляхом ліквідації, а також поділу державних монопольних утворень, знизився рівень монополізації економіки. Так, питома вага монополізованих
товарних ринків у 1998 р. порівняно з 1994 р. зменшилась у машинобудуванні з 97,7 до 14,2%, у хімічній та нафтохімічній промисловості — з 61,9 до 9,7%, у галузях чорної та кольорової металургії — з 44,9 до 9%.
У цілому на початку 1999 р. до переліку підприємств, що займають монопольне становище на загальнодержавних ринках, було включено 372 суб'єкти господарювання, які діють на 579 товарних ринках (на 1.01.1997 р. — відповідно 506 і 753).
Крім того, з 1998 р. в машинобудуванні і металообробці на ринках 152 товарних груп (6,6% від загальної кількості) монопольне становище було близьким до абсолютного.
У хімічній та нафтохімічній промисловості абсолютно монополізованими були ринки 53 товарних груп (8,4% від загальної кількості), в чорній та кольоровій металургії — 19 ринків (2%), в галузях будівельного комплексу — чотири підприємці були абсолютними монополістами.
Абсолютно монополізованими були ринки м'ятного ефірного масла, риболовних сіток, сириці, амінокислот, стрептоміцин-сульфату, поліакрилату, племінних бджіл закарпатської породи, послуг комунального обслуговування сільського населення тощо.
Y лютому 1992 р. було прийнято Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". В 1993 р. Верховна Рада України прийняла також Закон "Про Антимонопольний комітет України". Порядок розгляду справ Антимонопольним комітетом (АМК) визначають Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України, затверджені у 1994 р.
З 1.01.1997 р. введено в дію Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин.
Захист конкуренції у підприємницькій діяльності передбачено статтею 42 Конституції України, яка проголошує:
1. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності.
2. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
3. Види і межі монополії визначаються законом.
Деякі норми антимонопольного законодавства містять інші закони України. Серед них такі: Закон України "Про підприємства в Україні", який, наприклад, у статті 3 містить норми щодо об'єднань підприємств; Закон України "Про приватизацію державного майна", який містить норми щодо проведення приватизації державних підприємств-монополістів, об'єднань підприємств тощо. Закон України "Про видавничу справу", наприклад, передбачає проведення державної політики у вказаній галузі на принципах дотримання свободи, протидії монополізації. Загалом норми антимонопольного законодавства містять близько 100 законів України з питань регулювання економічної діяльності.
Законодавство України визначає фірму монополістом, коли її частка на ринку певного продукту перевищує 35%. Ця цифра для окремих виробництв може бути знижена Антимонопольним комітетом. Закон ураховує три групи порушень антимонопольного законодавства: 1) зловживання монопольним становищем на ринку; 2) неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конкуренції; 3) дискримінація підприємств органами влади та управління.
За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності:
• майнова — у вигляді штрафу, який накладають на підприємців — юридичних осіб; розмір штрафу залежить від виду порушення. Застосовують також стягнення з прибутку, отриманого внаслідок порушення антимонопольного законодавства, та відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольним становищем;
• оперативно-господарські санкції — примусовий поділ фірми, позбавлення ліцензії, заборона виходу на зовнішній ринок.
Антимонопольний комітет може встановлювати штрафи за ухилення від виконання чи за несвоєчасне виконання його рішень.
У кінці 90-х років основними видами порушень антимонопольного законодавства України були зловживання монопольним становищем і недобросовісна конкуренція, а головними порушниками — суб'єкти природних монополій та представники органів державної влади.
Розподіл штрафів за видами порушень мав такий вигляд: зловживання монопольним становищем — 64,5%; недобросовісна конкуренція — 6%; неправомірні угоди — 2%; дискримінація органами державної влади — 0,5%; неподання інформації та невиконання рішень АМК — 27%.
Практика застосування чинного антимонопольного законодавства показала, що через недоліки у нормативно-правовій базі воно поки що не забезпечує належного запобігання монопольним зловживанням. Згідно з програмою "Україна-2010", здійснюватимуться заходи щодо вдосконалення антимонопольного законодавства з метою забезпечення ефективного державного впливу на розвиток конкуренції.
Загалом антимонопольне законодавство України побудоване з урахуванням світового досвіду.
У даний час, незважаючи на помітний розвиток конкуренції, Україна належить до країн з високим рівнем абсолютного монополізму в економіці.
Підсумки
1. Структуру ринку визначають кількість фірм і покупців на ринку; наявність та доступність інформації, легкість входження в ринок і виходу з нього; характер продукції тощо. Основними типами ринкових структур є досконала конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція, олігополія.
2. Досконала конкуренція — це структура ринку, яку характеризують такі ознаки: велика кількість виробників і покупців, які виготовляють та купують незначні частки продукту; випуск однорідного продукту; наявність повної інформації про ринкові ціни; висока мобільність ресурсів.
3. Чиста монополія — це ринкова структура, за якої на ринку існує тільки один продавець і немає близького замінника продукту, який він виробляє. Основними причинами існування монополії є: володіння основними видами сировини; низькі середні витрати; патентні права; особливі привілеї.
4. У короткостроковому періоді досконало конкурентна фірма максимізуватиме прибуток, виробляючи такий обсяг продукції, за якого загальний виторг перевищує загальні витрати на найбільшу величину. Збитки будуть мінімальними за такого рівня виробництва, коли перевищення загальних витрат над виторгом є мінімальним і меншим, ніж загальні постійні витрати.
5. Якщо ціна перевищує мінімум середніх змінних витрат, то досконало конкурентна фірма максимізуватиме прибутки або мінімізуватиме збитки в короткостроковому періоді шляхом виробництва такого обсягу продукції, за якого ціна або граничний виторг дорівнюють граничним витратам. Якщо ціна менша, ніж середні змінні витрати, то фірма мінімізуватиме свої збитки, припиняючи виробництво. Якщо ціна вища, ніж середні змінні витрати, але менша, ніж середні загальні витрати, то фірма мінімізуватиме свої збитки шляхом виробництва обсягу продукції, за якого Р- МС. Якщо ціна перевищує середні загальні витрати, то обсяг продукції, за якого Р =МС, забезпечуватиме максимум економічного прибутку.
6. У довгостроковому періоді конкурентна ціна має тенденцію зрівнятися з мінімумом середніх витрат виробництва. Це відбувається тому, що економічний прибуток змушує фірми вступати в конкурентну галузь доти, доки цей прибуток не дорівнюватиме нулеві. І навпаки, збитки спонукають до масового виходу фірм із галузі, доки ціна не стане знову відшкодовувати витрати на одиницю продукції. Умовою рівноваги досконало конкурентної галузі є: Р = LRMС= LRАСтіп.
7. Чисто монопольна фірма максимізує економічний прибуток, встановлюючи ціну, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам. Оскільки МR < Р, то звідси випливає, що МС < Р. У довгостроковому періоді чиста монополія розширює випуск продукції доти, доки не буде рівності МR =LRМС. Відсутність конкуренції в галузі відвертає падіння монопольного економічного прибутку до нуля.
8. У більшості країн світу уряди намагаються підтримати конкуренцію та усунути монополістичні тенденції, про що свідчить антимонопольне законодавство. В Україні антимонопольне законодавство перебуває на стадії становлення і тому ще не забезпечує належного запобігання монопольним зловживанням. Крім того, рівень абсолютного монополізму в Україні залишається високим.