Економічна освіта з точки зору філософії
Рекс О. С. – студентка 1 курсу факультету української філології державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського».
Науковий керівник: Петінова О. Б. - кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та соціології ПНПУ ім. К. Д. Ушинського
УДК:37+33+1
Економічна освіта з точки зору філософії
В даній статті відображено пошуки шляхів та механізмів інтеграції економічних знань у базові шкільні предмети. Аналізується реформа освіти спрямована на формування в молоді достатнього ступеня життєвої компетентності у сфері економічних відносин.
Ключові слова:економіка, освіта, економічна освіта.
В этой статье рассматривается поиск путей и механизмов интеграции экономических знаний в базовых школьных предметах. Реформа образования направлена на формирование у молодых людей достаточной степени компетентности в области экономических отношений.
Ключевые слова: экономика, образование, экономическое образование.
In this article, see searching the ways and mechanisms of integration of economic knowledge in basic school subjects. Education reform is aimed at the formation of the young life of sufficient degree of competence in the sphere of economic relations.
Key words: economy, education, economic education.
Постановка проблеми:Перехід української економіки до ринкових форм викликав значні зміни в змісті суспільних дисциплін. Упродовж тривалого часу економічна освіта перебувала в ізоляції від світової економічної науки і практики її викладання, вона не вивчалася і не впроваджувалася. Щоб здійснити економічні реформи, держава має залучити все населення, насамперед молоде покоління до економічних знань, які б дали змогу осмислено сприймати події,що відбуваються в країні. Формування нового економічного мислення стало в нинішних умовах соціальним замовленням[15, с.15]. Для цього необхідно розвивати економічний спосіб мислення учнів, формувати їх готовність продумано й успішному діяти на споживчому ринку, так і на ринку праці, раціонально вести домашнє господарство й займатись бізнесом, приймати виважені рішення, брати участь на виборах та референдумах, бути відповідальним платником податків.
Розробленість проблеми:В основу визначення змісту безперервної економічної освіти покладено принципи економічного мислення, які були розроблені О.Юхимовичем [18] , Л. Кириленко [5], Л.Крупською [5] , І.Пархоменко [5], І.Тимченко [5], І. Радіоновою [13]. Педагогічний аспект формування економічної освіти досліджували О.В. Варецька [1], Б. Дратвер[2], С. Капіруліна [4], В. Назаренко [10], Н. Пасічник [11], Л. Пужайчереда [12], В. Садіна [14], О. Сухова [15].
Приділяється багато уваги проблемам теорії і практики економічної освіти, вплинули на це вагомі наукові праці С.Клепка [6] ,Н. Кодак [7],
Г. Муценко [9], А. Фелечко [17] .
Мета роботи:Визначення актуальності вивчення проблеми формування економічних знань у школярів у нових соціально- економічних умовах життя,
які зумовлені тенденціями розвитку нашого суспільства. Показ, шо основою ринкової економічної системи є індивід, здатний приймати рішення в різноманітних економічних ситуаціях. [11, с.45]
Виклад матеріалу:
У Національній доктрині розвитку освіти говориться: „Освіта - основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені”[16].
Проблеми освіти невідривно пов'язані з людинознавством, усвідомленням ролі особистості в соціальних процесах, в економіці. Збагачуючись надалі новим змістом, поняття "економіка" наприкінці XX ст. вживається у таких основних значеннях:
1) народне господарство певної країни загалом або окрема його сфера;
2) певна сукупність економічних відносин між людьми, яка утворюється в процесі господарської діяльності, тобто виробництва продуктів і послуг, обміну ними, розподілу благ та їх споживання;
3) наукова дисципліна, певна система економічних наук, яка вивчає закони та закономірності господарської діяльності людей, розвитку певних економічних систем [3].
Що ж таке економічна освіта?
Економічна освіта розглядається, як міждисциплінарна галузь, що досліджує всі рівні навчання дітей, молоді, дорослих у співвідношенні з іншими секторами (здоров'я, інфраструктура, розвиток приватного сектора тощо). Освітяни аналізують фактори, що визначають чи формують освіту і вплив, який має освіта на людей, суспільство і економічні системи, в яких вони живуть[6].
Сьогодні основними завданнями економічної освіти є:
- у сфері навчання (засвоєння учнями систематизованих знань, умінь, навичок економічної діяльності; вироблення економічної свідомості, світогляду переконань; набуття умінь і навичок самостійного оволодіння й застосувння економічних знань, аналізу та оцінки економічних явищ і процесів);
- у сфері самопізнання ( осмислення свого індивідуального економічного потенціалу, формування стійких навичок свідомої економічної поведінки й мислення, позитивних особистих якостей, вироблення активної життєвої позиції);
- у сфері мотивації (ровиток пізнавального інтересу до проблем економіки, формування постійної потреби в економічних знаннях, прагнення до цивілізованого підприємництва, що повинно стати засобом соціального захисту, адаптація молоді до ринкових умов господарювання).
Економічне життя суспільства – це повсякденна діяльність людей, які створюють матеріальні та духовні блага для задоволення своїх потреб. Економічна освіта в Україні є однією з головних форм адаптації людей до мінливих форм життя, заснованих на принципах економіки.
Вказаний процес в встановленні шкільної економічної освіти в Україні має кілька етапів. [12, с.4].
Перший етап (1991-1993)- пошук змісту, форм, методів викладання економіки. Для нього було характерним: відсутність логічно побудованого курсу економіки, навчальної та методичної літератури, невисока загальна економічна культура населення .
Другий етап (1994-2000)- період формування, розвитку й накопичення навчального та кадрового потенціалу, матеріальної бази, досвіду викладання економіки. У цей час було розроблено проекти Концепцій економічної освіти і Державного стандарту загальної середньої освіти з економіки, видано перший підручник. Проведено перепідготовку вчителів [12, с.4].
Третій етап (2001-2004)- період масового запровадження вивчення економіки в середніх закладах освіти. Міністерство освіти і науки України ініціювало створення декількох варіантів програм обов’язкового предмета «Основи економіки». Відкриваються ліцеї та гімназії, починають працювати школи з поглибленим вивченням економічних дисциплін .
Четвертий етап (з 2005)- період формування безперервної шкільної економічної освіти, яка реалізується через вивчення економіки на початковому , середньому, допрофільному і профільному рівнях [12, с.5].
Проте рівень економічних знань випускників загальноосвітніх шкіл свідчить, що шкільна економічна освіта перебуває ще в процесі свого становлення й потребує вдосконалення. Адже набуття учнями базових економічних знань у старшій школі не вирішує проблеми адаптації в ринкових умовах, бо мають теоретичний і несистемний характер, відірвані від реальної економічної дійсності, недостатньо розвинений рівень економічного мислення, тому учні не можуть протистояти явищам ринкового середовища.
Дискусійним залишається питання щодо віку, з якого необхідно починати ознайомлювати дітей з економічними проблемами, яким має бути їх навантаження в системі неперервної економічної освіти. [11, с.45].
З моєї точки зору, економічна освіта передбачає такі етапи:
Перший етап – дошкільна економічна освіта. Економічна освіта в сучасному дошкільному навчальному закладі передбачає роботу з ознайомленням кожної дитини з навколишнім предметним світом як світом матеріальних цінностей (які створені працею людей, мають вартість, їх можна купити, продати, обміняти, подарувати, тому їх потрібно берегти та раціонально використовувати). Тобто дитина поступово опановує економічну природу речей, що оточують людину. Діти засвоюють поняття, що відображають взаємодію людей («мій», «моє», «дам»), оволодівають первісними формами економічної поведінки [11, с.46].
Другий етап охоплює навчання в початкових класах.Змістом економічної освіти на цьому етапі є формування навичок раціонального господаря та споживача, розвиток творчих здібностей дитини, пробудження пізнавального інтересу до економічних знань.Економічне виховання починається в сім’ї. Учні розуміють значення природних багатств, отримують елементарні уявлення про види власності, сімейні доходи й витрати, кишенькові гроші й раціональне їх використання, вартість шкільного майна.
Освоюють терміни: власність, виробництво, торгівля, товар, гроші, ціна, ринок, підприємець. Увага сконцентрована на виховання в дітей ощадливості, охайності, працьовитості, поваги. Їм прищеплюють елементарні навички праці. Тому для цієї групи дітей пропонується навчальний предмет з назвою «Економічна азбука», вивчення якого включає в себе ігри, екскурсії. [18, с.10].
Третій етап неперервної економічної освіти охоплює навчання в 5-7 класах. Він характеризується процесом переходу учнів від індуктивно-практичного до усвідомленого словесно-економічного мислення. Ця підліткова група вже має початковий мінімум економічних знань і прагне здобувати нові. На цьому етапі дітям пропонується вивчати курс "Економіка родини", основи якого закладалися на попередніх етапах. Чим старшими стають наші діти, тим активніше вони можуть брати участь в організації домашнього господарства (розподіл сімейного бюджету, складання меню, допомога по господарству тощо).
Виробляється ціннісне ставлення до продуктів людської праці, до часу, до здоров’я, до орієнтації школярів на професію. Учні знайомляться з усіма видами заощаджень, способами їх захисту. Розмірковують над потребами і шляхами їх задоволення. Оперують такими поняттями, як «вартість», «собівартість», «рентабельність», « прибуток», «приватизація», «зарплата», «ефективність». Відбувається безпосереднє знайомство з процесом виробництва [18, с.10].
Четвертий етап економічної освіти припадає на 8-9 класи.У цьому віці в дітей підвищуються почуття впевненості в собі, здійснюється формування погляду на себе як на "повноправну особистість". Разом із тим підлітки цієї вікової групи усвідомлюють, що для втілення їхніх прагнень їм не вистачає знань. Як показують дослідження, серед так званих "проблем життя" переважають питання економічного характеру. Слід також мати на увазі, що в 15–16 років пробуджується "професійна самостійність".
Більш активне спілкування з ровесниками, зі старшими за себе людьми поза школою, бесіди в сім’ї про характер праці, рівень заробітної плати об’єктивно розширюють світогляд учнів. У них з’являється власна думка про особливості розвитку держави, її економічного стану. Але це поки що буденна свідомість. Завдання економічної освіти полягає в тому, щоб розуміння підлітками економічної дійсності значною мірою ґрунтувалося на науковому пізнанні багатогранності економічного життя . Учні вчаться оформляти кореспонденцію, складати ділові папери, вести переговори, відстоювати свої права. Відбувається попередній вибір майбутньої трудової діяльності. [18, с.9].
П’ятий етап охоплює навчання у випускних класах. Він характеризується не просто збільшенням обсягу знань, але й значним розширенням розумового кругозору старшокласників, появою в них потреби теоретично обґрунтувати різноманітність конкретних фактів і звести їх до деяких загальних регулятивних принципів. Програма цього курсу складена таким чином, щоб учні мали можливість отримати знання з питань заснування та здійснення власної справи, ознайомитися з азами підприємницької діяльності. Засвоївши матеріал курсу, учні зможуть більш свідомо і впевнено зробити професійний вибір згідно зі своїми здібностями і переконаннями.
Головним змістом економічної освіти випускників шкіл має бути "ринкове виховання", яке забезпечує формування в учнів якостей, притаманних будь-якому учаснику ринкових відносин: діловитості, організованості, підприємливості. Першочергове завдання в цьому покладається на ліцеї, гімназії, школи, які покликані не лише дати кожному учневі суспільно необхідний рівень знань, ознайомити з багатством національної культури, різними загальноосвітніми дисциплінами, а також дати учням знання з основ економіки, підприємницької діяльності, менеджменту та маркетингу. Цей процес має регулюватися державою. У ньому виділяються такі періоди: підготовка трудових ресурсів у системі офіційної традиційної освіти (дошкільні навчальні заклади, школи, коледжі, вищі навчальні заклади), а далі безпосередньо в закладах, що передбачають удосконалення професіональної спеціалізації та перепідготовку кадрів [2, с.9].
Економічна освіта сприяє розвитку комунікаційних здібностей, вмінню розв’язувати конкретні життєві ситуації, підвищенню рівня компетентності учня як особистості та громадянина. Вивчення економіки в школі виступає потужним засобом стимулювання бажання стати активним суб’єктом економічних відносин, розпочати власну справу.
Але на жаль викладання економіки в більшості шкіл може проводитися тільки інтегровано, оскільки спеціально виділити години для предмета неможливо. Економічна наука пов’язана з предметами галузей «суспільствознавство», «математика», «природознавство», «мова та література»… [17, с.15].
Так наприклад на уроках української мови учні розглядають, як правильно заповнювати ділові папери; криві попиту, пропозиції, рівноважну ціну можна вивчати на уроках математики; економічну термінологію загальноприйняту в усьому світі – на уроках англійської мови; історичні типи економічних систем та вплив економічного розвитку на політику – на уроках історії; раціональне використання природних та людських ресурсів – на уроках географії…Та найбільш яскраве вираження інтегрованого викладання економіки знаходиться в початковій школі [1, с.18].
Отже, економічна освіта в загальноосвітній школі є однією з найважливіших складових системи навчання і виховання, що дає змогу сформувати у школярів знання і уміння необхідні для розуміння економічної системи, здатність аналізувати економічні процеси, зробити вибір майбутньої професійної діяльності, а також усвідомлено включитись в суспільне життя країни [8, с.11].
Шкільна економічна освіта повинна дати необхідні знання для аналізу подій в суспільстві, розуміння реалій навколишнього світу, для усвідомлення меж можливого в економіці. Загальні економічні знання потрібні кожному незалежно від професійного та життєвого вибору.
Принципові зміни в економіці, науці, техніці, у соціальних відносинах та суспільній думці зумовлюють зміни в освіті, які диктує сьогодення , тому викладання економіки- це вимога часу [18, с.12].
Системні економічні знання та навички спільної діяльності є тим фундаментом, на якому повинна будуватися сучасна освіта. У зв’язку з цим безперервне вивчення економіки в цілому сприяє формуванню особистості й в той же час людського капіталу. Без перебільшень можна сказати, що шкільна економічна освіта є інвестицією в майбутнє.
ЛІТЕРАТУРА
1. Варецька О.В. Застосування міжпредметних зв’язків програмового курсу початкової школи з економікою / О.В. Варецька // Початкова школа. – 2005. – N 10. – С. 17–20.
2. Дратвер Б. Поетапність економічної освіти / Б. Дратвер // Директор школи. – 2001. – N 46–47. – С. 9–10.
3. Економічна енциклопедія [Електронний ресурс] / Режим доступу http://enbv.narod.ru/text/Econom/encyclo/str/E-583.html
4.Капіруліна С.Л.Подорож у світ економіки: підручник для 10 класу.Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2011. – 72 с.
5.Кириленко Л.М., Крупская Л.Ф., Пархоменко И.Н., Тимченко И.Е.Моя экономика: учебник. Каменец-Подольский: Абетка-НОВА, 2006. – 318с.
6. Клепко С. Економіка освіти з точки зору філософії освіти [Електронний ресурс] / Режим доступу http://uadocs.exdat.com/docs/index-391387.html
7.Кодак Н. І. Інтерактивні технології при вивченні економіки./Н.І.Кодак// Економіка в школах України .-2011.-№1.-С.4-15.
8.Концепція розвитку економічної освіти в Україні // Освіта України. – 2004. – № 6.- С 11.
9.Муценко Г.П. Маркетинг та менеджмент – основи філософії /Г.П. Муценко//Історія та правознавство.-2007.-№10.-С.22- 30.
10.Назаренко В.П. Інтеграція економіки в базові шкільні предмети./В.П.Назаренко// Економіка в школах України .-2011.-№4.-С.19-20.
11. Пасічник Н. Формування економічної культури школярів, як умова розвитку цивілізованих ринкових відносин./Н. Пасічник// Економіка в школах України .-2007.-№4.-С.45-47.
12.Пужайчереда Л. М. Становлення шкільної економічної освіти в Україні./Л. М. Пужайчереда// Економіка в школах України .-2011.-№1.-С.10-12.
13.Радіонова І.Ф. Загальна економіка: Підручник для 10-11 класівАксіома, 2008. – 396 с. За ред. І.Ф. Радіонової. – 6-е вид., доп., перероб. і виправлене.
14.Садкіна В.І.Впровадження основ фізичних знань в систему загальної середньої освіти/Садкіна В.І.// Економіка в школах України .-2007.-№11.-С.15-19.
15.Сухова О.С.Навчання на уроках економіки. Легке, цікаве, успішне. /О.С. Сухова// Економіка в школах України .-2008.-№1.-С.15-17.
16. Терепищо С. Сутність освіти [Електронний ресурс]/ Режим доступу http://terepishchyi.com/sutnist-osvity/
17.Фелечко А. В.Міжпредметні зв’язки при вивченні економіки./А.В.Фелечко// Економіка в школах України .-2007.-№11.-С.15-19.
18. Юхимович О. Система безперервної шкільної економічної освіти./ О. Юхимович//Географія та основи економіки в школі.- 2007.- №2 .-С.8-12.