Бреттон-Вудська валютна система
На міжнародній валютно-фінансовій конференції країн антигітлерівської коаліції, що відбулася в липні 1944 р. у м. Бреттон-Вуді (США), були узгоджені основні принципи валютно-фінансового устрою, відомого як третя світова або Бреттон-Вудська валютна система. Ця угода почала діяти з грудня 1945 р. після підписання її 35 країнами. Передумови Бреттон-Вудської системи були сформовані в 30-х роках внаслідок розвалу механізму міжнародних розрахунків, заснованого на золотодевизном стандарті. Основою Бреттон-Вудської системи стала система золотовалютного стандарту, яка згодом трансформувалася у систему золотодоларового стандарту.
Основні принципи системи: 1. поряд із золотом як світові резервні та розрахункові валюти використовуються дві національні валюти - долар США та (у значно меншому обсязі) англійський фунт стерлінгів; 2. підтримку США разменіванія паперового долара на золото за офіційною ціною: 35 дол США за одну тройську унцію золота, але тільки для центральних банків та урядових установ інших країн; 3. створення МВФ, який надає його членам кредитну допомогу для здійснення валютної інтервенції та МБРР, 4. офіційні курси валют установлівать через визначення їхнього золотого вмісту (масштабу цін) і відповідно до цього твердо фіксувалися відносно долара США. Вони могли відхилятися не більше ніж на 1% в обидві сторони без погодження з МВФ. Щоб забезпечити відповідність меж коливанням курсів валют, центральні банки були зобов'язані проводити валютну інтервенцію в доларах; 5. міждержавне регулювання валютних відносин здійснювалося головним чином через посередництво МВФ. Він забезпечував підтримання країнами-учасницями офіційних валютних паритетів і курсів; 6. через обмін по централізованих каналах золота на валюту (у разі надмірного зниження запасів останньої) або, навпаки, валюти на золото державні органи мали можливість здійснювати розрахунки з іншими країнами за платіжними балансами, у разі необхідності країни через механізм МВФ та іншими шляхами могли надавати одна одній кредити в іноземній валюті для фінансування дефіциту платіжного балансу.
У результаті Бреттон-Вудської угоди США дістали можливість фінансувати свої величезні закордонні витрати за рахунок накопичення короткостроковій доларової заборгованості відносно інших країн, тобто здійснювати їх валютно-фінансову експлуатацію. Бреттон-Вудська система протягом 50-60-х років сприяла розвиткові міжнародних економічних зв'язків. Одночасно вона містила глибокі внутрішні суперечності. Розмін паперового долара на золото за офіційною ціною можливий лише в умовах стабільності його купівельної спроможності. Ця умова є необхідною для підтримки стійкості курсових співвідношень. Проте забезпечити це в умовах паперово-грошового обігу виявилося неможливим. З кінця 60-х років вибухнула криза Бреттон-Вудської валютної системи, яка призвела до її розпаду. У нових умовах "доларовий стандарт» перестав відповідати існуючому співвідношенню сил, яке характеризувалося значним зростанням питомої ваги у світовій економіці країн «спільного ринку» та Японії. Крім того, великий дефіцит платіжного балансу США, нагромаджені доларові запаси в іноземних центральних банках, зменшення золотого запасу - все це свідчило про те, що Бреттонвудська система ставала дедалі більшою вагою і для США. Протягом 1971-1973 рр. Бреттон-Вудська система розвалилася.
Ямайська валютна система.
Ямайська валютна система - сучасна міжнародна валютна система, заснована на моделі вільної конвертації валют для якої характерно постійне коливання обмінних курсів. Ця система діє в світі і по теперішній час, хоча в світлі глобальної кризи 2008-2009 років почалися консультації про принципи нової світової валютної системи (Антикризовий саміт G20, Лондонський саміт G-20).
Ямайська система утворилася в 1976-1978 роках як підсумок реорганізації Бреттон-Вудської вал. системи. Основні особ. та прин.:
· офіційно скасований золотий стандарт і золоті паритети (скасована прив'язка валют до золота)
· зафіксована демонетизація золота: ЦБ дозволяється продавати і купувати золото як звич. товар за ринк. цінами;
· введена система СДР (спеціальні права запозичення), які можна використовувати як «світові гроші» для формування валютних резервів. Емісію СДР здійснює МВФ. У функції СДР також входить регулювання платіжних балансів і порівняння вартості нац. валют;
· крім СДР, резервними валютами офіційно були визнані долар США, фунт стерлінгів, швейцарський франк, японська ієна, марка ФРН, французький франк (останні дві трансформувалися у євро);
· встановлений режим вільно плаваючих валютних курсів: їх котирування формується на вал. ринку на основі попиту і пропозиції;
· держави мож. самос. визн. режим форм. вал. курсу з декіл. вар..
Головним практичним значенням нової системи стала відмова від фіксованих валютних курсів, в основі яких лежав золотий вміст валют, до плаваючих валютних курсів. Ринок золота з основного грошового ринку перетворився на різновид товарного ринку.
У силу різної стійкості валют, а також різних інтересів на практиці діють 3 основні режими валютних курсів:
-валюти, які твердо прив'язані до однієї або декількох валют. Допускається коливання валютного курсу ± 1%.
-валюти, курс яких може коливатися відносно однієї / декількох валют ± 2,25%. У цю групу раніше потрапляв ЕКЮ, що дозволяло країнам ЄС (Євросоюзу) зберігати свої валюти по відношенню один до одного в твердому співвідношенні, а всі разом вони «плавали» по відношенню до валют третіх країн;
-валюти з повністю вільно плаваючим курсом.